Рішення № 132979449, 26.12.2025, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2-а/741/39/25

Єдиний унікальний номер 741/1401/25

РІШЕННЯ

іменем України

26 грудня 2025 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу у за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача поліцейського (м. Носівка) ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Постнікова Дєніса Юрійовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року адвокат Вертелецька Леся Анатоліївна, діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до Носівського районного суду Чернігівської області з цим адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 липня 2025 року о 09 год 44 хв сержантом поліції Постніковим Дєнісом Юрійовичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксовано не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5300309 про визнання позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, відповідно до якої позивач 24 липня 2025 року о 09:26 в місті Носівка, по вулиці Мринський шлях (Щорса) 16, керуючи автомобілем НОМЕР_1 , на вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. ПДР керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування.

Позивач не погоджується зі складеною відносно нього постановою та накладеним стягненням, уважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення таким, що підлягає закриттю.

Зазначає, що дійсно 24 липня 2025 року він (позивач) рухався на автомобілі ВАЗ 11193, НОМЕР_1 , по вул. Мринський шлях (Щорса), 16 в м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, був зупиненим патрульним автомобілем і поліцейський, без жодних пояснень, почав вимагати у нього посвідчення водія. При цьому, поліцейський не представився, не надав своє службове посвідчення, не пояснив причин зупинки, ні чому він вимагає у позивача посвідчення водія, не пояснив, яке порушення Правил дорожнього руху позивач вчинив, що дало право поліцейському вимагати у нього пред`явити посвідчення водія. Під час керування автомобілем по дорозі позивач не вчинив жодних порушень ПДР України, які б поліцейським давали підстави законно зупинити керований ним автомобіль.

Крім оскаржуваної постанови 24 липня 2025 року поліцейськими щодо позивача не було складено жодних інших постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення інших Правил дорожнього руху.

З наведеного випливає, що поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем таких положень ПДР, які відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали б право поліцейському здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5300309 від 24 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області сержантом поліції Постніковим Дєнісом Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн та стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 грн 48 коп.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 06 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий в його інтересах представником адвокатом Вертелецькою Лесею Анатоліївною, до поліцейського ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Постнікова Дєніса Юрійовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, було залишено без руху.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 13 серпня 2025 року було відкрито позовне провадження в цій адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою установлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 13 серпня 2025 року продовжено відповідачу Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області строк на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського ВП № 4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Постнікова Д.Ю., Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі до 20 вересня 2025 року.

29 серпня 2025 року на адресу суду представником відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Дардою О.М. до суду було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому представник відповідач просив при ухваленні судового рішення врахувати обставини, викладені у ньому (відзиві на позовну заяву) та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що доводи позивача про те, що у поліцейських були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу та перевірки документів на право керування транспортними засобами, не відповідають дійсності. Так, з відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який приєднано до оскаржуваної постанови, убачається, що під час спілкування поліцейських з громадянином Вертелецьким, який весь час поводив себе агресивно, висловлювався в бік поліцейських нецензурними словами, намагався спровокувати конфліктну ситуацію, поліцейськими, які вели себе спокійно та тактовно, на запитання позивача надавались ґрунтовні пояснення щодо норм законодавства, які дозволяють поліції зупиняти транспортні засоби, перевіряти у громадян документи, які підтверджують особу, документи на право керування та на ТЗ. Зокрема, поліцейськими було повідомлено позивачу (09:32:02 відеозапису) про те, що він та пасажир не пристебнуті пасками безпеки, що в силу приписів ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» є безумовною підставою для зупинки транспортного засобу та перевірки документів водія та реєстраційних документів на транспортний засіб, що спростовує доводи позивача про відсутність підстав у поліцейських для зупинки автомобіля та вимоги до водія пред`явити посвідчення.

Поліцейські роз`яснювали позивачу його права та строки оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Також з відеозапису убачається, що на вимогу поліцейських надати документи (09:31:35 відеозапису) позивач відповів категоричною відмовою і лише через певний час (09:35:31 відеозапису) здалеку показав посвідчення водія, але у спосіб, що не дозволяв поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, що свідчить про факт порушення водієм вимог ПДР України, за порушення яких передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Уважає наведені позивачем доводи невірними, такими, що не відповідають дійсності та явно спрямовані на спробу уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

До відзиву додано диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Вертелецька Л.А. не з`явилися, остання подала заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, судовий розгляд справи № 741/1401/25 провести у їх відсутність.

У судове засідання представник Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Постніков Д.Ю. повторно не з`явилися.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ст. 257 КАС України).

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

З`ясувавши позицію позивача, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 5300309 від 24 липня 2025 року, винесеною поліцейським (м. Носівка) ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області сержантом поліції Постніковим Дєнісом Юрійовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Підставою для притягнення до відповідальності слугував висновок про порушення п. 2.1 ПДР - керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності було те, що ОСОБА_1 24 липня 2025 року о 09:26 в місті Носівка по вулиці Мринський шлях (Щорса) 16, керуючи автомобілем СВ0965ВМС, на вимогу працівників поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії.

З переглянутого у судовому засіданні відеозапису з відеореєстратора, який долучений представником відповідача до відзиву, та значиться як додаток до оскаржуваної постанови (пункт 7), встановлено, що о 24 липня 2025 року ОСОБА_1 , який здійснював керування транспортним засобом ВАЗ 11193, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції по вул. Мринський шлях (Щорса), 16 в м. Носівка Ніжинського району за порушення ПДР, а саме п. 2.3В та 5.1Б ПДР, згідно з якими водій зобов`язаний користуватися ременями безпеки та не перевозити пасажирів, які не пристебнуті. Винятки передбачені лише для водіїв і пасажирів з інвалідністю, оперативних і спеціальних транспортних засобів; пасажири зобов`язані користуватися ременями безпеки під час пересування в транспортному засобі, обладнаному цими засобами захисту. Про причини зупинки водія було поінформовано (09:32:04 год).

Після цього працівник поліції неодноразово пред`являв вимогу надати для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, зокрема о 09:31:32 год, 09:33:25 год, 09:35:52 год, 09:38:33 год, 09:40:33 год.

Незважаючи на інформування позивача працівниками поліції про можливість бути притягнутим до адміністративної відповідальності за непред`явлення документів (09:40:52), водій ОСОБА_1 продовжував оспорювати причини зупинки, стверджуючи про неправильне трактування поліцейськими вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Більше того, водій ОСОБА_1 демонстративно та послідовно ігноруючи законні вимоги працівників поліції, повідомляв поліцейського: «Навіщо воно вам», «Я тобі посвідчення водія не надам», «Я просто покажу, що воно у мене є» (09:34:54 год, 09:37:44 год, 09:38:36 год).

Тобто беззаперечним є факт того, що з 24 липня 2025 року, починаючи з 09:31:32 год щонайменше до 09:40:35 год водій ОСОБА_1 свідомо та умисно відмовлявся пред`являти на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Поведінка водія ОСОБА_1 при спілкуванні з поліцейськими була зухвалою, останній демонстрував надмірну впевненість у правомірності своїх дій, зневажливо проявляв свою неповагу до поліцейських та їх законних вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов до наступних висновків.

Предметом розгляду даної справи є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість винесеної постанови від 24 липня 2025 року про адміністративне правопорушення.

Складом правопорушення, за яке передбачається адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП є, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.

Підставою для прийняття спірної постанови було порушення позивачем вимог пункту 2.4А ПДР, а саме: на вимогу поліцейського водій повинен пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, а також пункту 2.1А ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким документами згідно з п. 2.1 ПДР є, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

У даному випадку закінчений склад правопорушення, з огляду на конструкцію правової норми, настає з того моменту коли особа не пред`явила на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що для правомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем повинно бути надано докази в підтвердження факту непред`явлення на вимогу поліцейського документів, зазначених у п. 2.1 ПДР.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Вказана норма є імперативною та зобов`язує водія пред`явити для перевірки відповідні документи, непред`явлення яких є самостійним складом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Наведене в сукупності свідчить про те, що вимоги чинного законодавства покладають на водія обов`язок пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб у випадку зупинки транспортного засобу з інформуванням про причини зупинки.

Особисте ставлення водія до правомірності чи неправомірності зупинки на обов`язок пред`явити відповідні документи не впливає.

Суд підкреслює, що мотиви відмови позивача щодо непред`явлення посвідчення водія не мають правового значення, оскільки визначальним є виконання встановленого законом обов`язку щодо виконання законної вимоги поліцейського. Такий підхід узгоджується з принципом справедливого балансу між правами особи та публічними інтересами, зокрема із завданням поліції забезпечувати громадську безпеку.

У той же час, сам факт нібито безпідставної зупинки поліцейським автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 не звільняв його від обов`язку пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і не надає йому права зухвало ухилятися від виконання законної вимоги поліцейських з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

При вирішенні справи суд ураховує правову позицію, викладену в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 25 вересня 2019 року (справа №127/19283/17), відповідно до якої доводи позивача про те, що він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

При цьому притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР водієм не знайшов би свого підтвердження під час розгляду справи.

З оглянутого в судовому засідання відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу позивача стало порушення ПДР, оскільки водій не користувався ременями безпеки та перевозив пасажира, який був не пристебнутим, та подальша вимога працівника поліції до позивача надати для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ, що було обумовлено порушенням водієм ПДР.

На виконання ч. 3 ст.18, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський проінформував водія про причини зупинки, після чого неодноразово (щонайменше п`ять разів) пред`явив законну вимогу надати для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач відразу після зупинки працівниками поліції та повідомлення ними про причини зупинки зобов`язаний був пред`явити на їх вимогу посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, а посилання останнього на те, що він пред`явив вказані документи згодом, критично оцінюються судом та свідчать про намагання ухилитися від відповідальності.

Тому доводи позивача, зазначені у позовній заяві як підстави для скасування оскаржуваної постанови, не заслуговують на увагу та на правомірність постанови жодним чином не впливають.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 2 ст. 159 КАС України).

Зі змісту позовної заяви убачається, що позов зводиться до відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки він не був зобов`язаний пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ, оскільки ПДР не порушував.

Отже, у конкретному випадку факт керування позивачем транспортним засобом не заперечується, а, відтак, вказану обставину в силу ч. 1 ст.78 КАС України суд вважає достовірною та такою, що не підлягає доказуванню.

Що стосується вимоги позову в частині визнання протиправною постанови серії ЕНА № 5300309 від 24 липня 2025 року у справі то суд звертає увагу на наступне.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, окрім вимоги про скасування постанови, просив визнати її протиправною, однак, виходячи з положень ч. 3 ст. 286 КАС України, яка містить вичерпний перелік рішень суду за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, вимога ОСОБА_1 у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Ураховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, правові підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 126, 213, 222, 245, 251, 255, 258, 276, 283-285 КУпАП, ст.ст. 2, 5-10, 14, 20, 72-79, 90, 94, 241-246, 250-251, 255, 286, 293, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача поліцейського (м. Носівка) ВП № 4 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Постнікова Дєніса Юрійовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

серії ЕНА № 5300309 від 24 липня 2025 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони у справі:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

ОСОБА_2 , поліцейський ВП №4 (м. Носівка) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, адреса місцезнаходження: 17100, вул. Центральна, буд. 15, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області;

Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, адреса місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 74, код згідно ЄДРПОУ 40108651.

Повне рішення складено 26 грудня 2025 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА