Рішення № 132976720, 25.09.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2025 Справа №607/9048/25 Провадження №2/607/3120/2025

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки, адвоката Денисовського М. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

В обґрунтування повної заяви зазначено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2022 року у справі № 607/24118/21 розірвано шлюб між позивачем та відповідачкою. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 29 грудня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Однак, про наявність рішення позивач дізнався у вересні 2024 року, після відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів державною виконавчою службою. При цьому, під час періодичного спілкування із ОСОБА_2 вона повідомляла лише про розірвання шлюбу, але жодним чином не повідомляла про стягнення аліментів.

Судове рішення ОСОБА_1 не отримував, оскільки вже понад 3 роки через стан свого здоров`я фактично не проживає по АДРЕСА_1 .

У зв`язку із російською агресією проти України, яка розпочалась 24 лютого 2022 року, ОСОБА_2 разом із дітьми виїхала за кордон у Німеччину, наприкінці лютого 2022 року. З моменту виїзду за кордон відповідачки та дітей, при спілкуванні із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив надати йому реквізити для перерахунку коштів. Водночас відповідачка не тільки не надавала позивачу жодної інформації щодо наявного суду про стягнення аліментів, але і просила не здійснювати жодної оплати, до поки вона не оформить допомогу у Німеччині.

В липні 2022 року на адресу ОСОБА_1 надійшов рекомендований лист Управління у справах молоді районного офісу Герліц (Німеччина) від 15 липня 2022 року номер файлу: 2100-03.15-056707. У вказаному листі зазначається, що 12 липня 2022 року ОСОБА_2 подала заяву на отримання допомоги на дітей до Управління у справах молоді району Герліц відповідно до Закону «Про забезпечення утримання дітей одиноких матерів та батьків шляхом авансових платежів на утримання або втрату аліментів».

В грудні 2022 року на адресу ОСОБА_1 надійшли два рекомендовані листи Управління у справах молоді районного офісу Герліц (Німеччина) від 23 грудня 2022 року номери обох файлів: 2100-03.15-056707, де зазначалось про перерахунок аліментів для обох дітей. Листами повідомлено, що з 01 січня 2023 року розмір аліментів для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде збільшено до 187 євро, а для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде збільшено до 252 євро.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 від свого роботодавця - ПрАТ «Тернопільський молокозавод», отримав постанову Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18 вересня 2024 року про стягнення в користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 грудня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття, і також побачив нараховану суму заборгованості за аліментами та застосований органом державної виконавчої служби штраф.

Згідно постанови ДВС від 06 вересня 2024 року вбачається, що 02 серпня 2024 року відповідачкою було пред`явлено до примусового виконання виконавчий лист № 607/24118/21, що виданий 25 квітня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області та з дня пред`явлення виконавчого документу до виконання у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 170 865,73 грн. Цією ж постановою на позивача було додатково накладено штраф на користь відповідачки у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 51 259,72 грн, а також винесено постанову від 18 вересня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату та пенсію № 75676120.

ОСОБА_1 є інвалідом І групи, що підтверджується пенсійним посвідченням від 10 березня 2021 року № НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що ОСОБА_2 діяла недобросовісно та умисно допустила наявність боргу по аліментах. За такої ситуації відповідачка отримує необґрунтовану вигоду у вигляді щомісячних відрахувань із заробітної плати позивача в сумі орієнтовно 17 500,00 грн, а також отримує допомогу від уряду Німеччини.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах за період з 29 грудня 2021 року по 06 вересня 2024 року в сумі 170 865,73 грн по виконавчому провадженню № 75676120, яка утворилась за наслідком присуджених аліментів за судовим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 березня 2022 року № 607/24118/21 та скасувати постанову ДВС від 06 вересня 2024 року про накладення штрафу у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 51 259,72 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2025 року відкрито провадження у справі 607/9048/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

18 червня 2025 року судом зареєстровано відзив представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Денисовського М. Д. у якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування цієї заяви по суті вказує, що на час розірвання шлюбу (грудень 2021 - березень 2022 року) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дітьми спільно проживали за адресою АДРЕСА_1 . Позивач знав про звернення відповідачки до суду з вказаним позовом, але свідомо ухилявся від отримання копії позовної заяви, від участі у судових засіданнях, хоча повідомлявся належним чином. Відтак, посилання позивача на те, що про наявність відповідного рішення він дізнався лише у вересні 2024 року, не відповідає дійсності.

Одразу після виїзду відповідачки до Федеративної Республіки Німеччина позивач двічі переказував їй кошти у розмірі 7 000 та 8 000 гривень відповідно. Однак, дізнавшись про те, що уряд Німеччини надає соціальну допомогу біженцям з України, позивач повністю припинив будь-яке фінансове забезпечення дітей. Варто зазначити, що така допомога є загальнодержавною соціальною програмою для всіх українських громадян, які виїхали внаслідок військової агресії російської федерації, і не пов`язана з виконанням чи невиконанням обов`язку другого з батьків щодо сплати аліментів. Крім того, виплати, які надаються державними органами Німеччини як підтримка на дитину, що фактично не отримує аліментів, здійснюються відповідно до положень Закону Федеративної Республіки Німеччина «Про забезпечення утримання дітей одиноких матерів і батьків шляхом авансових виплат на випадок несплати аліментів» (Unterhaltsvorschussgesetz). Норми цього Закону застосовуються у випадках, коли один з батьків (як правило, батько) ухиляється від сплати аліментів, і тоді держава Німеччина, тимчасово перебирає на себе зобов`язання позивача шляхом авансових виплат. Вказані авансові виплати є формою соціального захисту дитини та мають виключно компенсаційний характер. Вони не звільняють батька від його основного обов`язку щодо утримання дитини, а лише тимчасово забезпечують матеріальну підтримку дитини до моменту погашення заборгованості. Відповідно до положень Unterhaltsvorschussgesetz, держава має право зворотної вимоги до того з батьків, хто ухиляється від сплати аліментів, тобто - до позивача. Отже, виплати, здійснені державою Німеччина, не звільняють позивача від аліментного обов`язку, лише фіксують його фактичне невиконання.

Позивач стверджує, що інформація про наявність заборгованості по аліментах стала причиною погіршення стану його здоров`я. Проте ним не надано доказів, які підтверджують це, а навпаки, додані ним до матеріалів справи документи спростовують цей аргумент. Так, посвідчення особи з інвалідністю видано позивачеві 10 березня 2021 року - у період, коли сторони ще перебували у шлюбі. Це свідчить про наявність у позивача захворювання до виникнення заборгованості зі сплати аліментів. Крім того, відповідно до довідки Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, позивач перебуває на амбулаторному лікуванні у гемодіалізному відділенні КНП «ТМКЛШД» з 22 січня 2022 року. Це також мало місце до виникнення заборгованості по аліментах. У довідці про доходи № 53 від 16 квітня 2025 року, виданій ПрАТ «Тернопільський молокозавод», зазначено, що позивач працює на цьому підприємстві з 06 травня 2010 року. З довідки вбачається, що його дохід є стабільним, та за вказаний період (з вересня 2024 року по березень 2025 року) навіть періодично зростає. Тобто, наявна у позивача інвалідність не свідчить про заборону працювати, а стан його здоров`я не став підставою для переведення на іншу, нижче оплачувану посаду.

Частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для його звільнення від сплати заборгованості з аліментів.

Щодо вимоги скасування постанови органу ДВС від 06 вересня 2024 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що становить 51 259,72 грн.

Так у разі, якщо предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, то вони відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Якщо ж предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, то вони можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тому вимога про скасування постанови органу ДВС про накладення штрафу у розмірі 30% не може бути предметом розгляду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначена юрисдикція вказаного спору.

23 липня 2025 року судом зареєстрована відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 у якій він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На спростування відзиву наводить наступні доводи. Представник відповідачки - адвокат Денисовський М. Д. у грудні 2021 року особисто телефонував до позивача з проханням надати довідки про доходи з основного місця роботи і соціальних виплат (пенсії) для визначення розміру призначених аліментів у гривневому еквіваленті. Про намір відповідачки розірвати шлюб позивач знав і скористався своїм правом не бути присутнім на судовій справі. Про намір ОСОБА_2 подати позов про розлучення та одночасно вирішити питання про стягнення аліментів позивач не був обізнаний. Позивач свідомо і з власної волі виділяв колишній дружині ОСОБА_2 певні суми грошей щомісяця, які точно перевищували той розмір, який пізніше був встановлений судом до виплат, для утримання дітей оскільки дбав про них. Так, позивач надавав відповідачці такі суми коштів: у січні 6 000,00 грн (на руки), у лютому 7 000,00 грн (на карту Приватбанку); а у березні 5 000,00 + 3 500,00 грн (на карту Приватбанку). Відповідачка без претензій брала ці гроші, запевнивши, що в майбутньому зарахує їх у суму аліментів.

Коли позивач відправляв востаннє їй кошти 15 березня 2022 року - 3 500,00 грн, вона попросила, щоб грошей їй більше не надсилав, бо планує подавати документи на допомогу у Німеччині м. Гьорліц. Оскільки при подачі заявки німецький уряд проводить перевірку майнового стану і моніторинг фінансових надходжень і операцій, то відповідачці не потрібно, щоб десь на її рахунках світились грошові надходження. Позивач уточняв, що буде з аліментами, які він бажав сплачувати для дітей, на що ОСОБА_2 повідомила, що не буде вимагати сплати аліментів (5 000,00 грн на двох дітей), оскільки сума виплат в Німеччині буде значно вищою і саме ці виплати є для неї пріоритетними. Відповідачка повідомила що краще передавати дітям передачі з якимись солодощами тощо.

На вимогу органів Республіки Німеччина позивач надав всі довідки для призначення виплат його дружині та дітям.

В подальшому між позивачем та відповідачкою відбувалися розмови щодо поділу майна під час яких виникала питання щодо сплати аліментів, проте консенсусу сторони не досягнули.

Щодо твердження про збільшення доходу, то це відбулося на фоні зростання рівня мінімальної заробітної плати в країні.

Таким чином, враховуючи усе вищесказане позивач стверджує, що відповідач свідомо створила ситуацію, через яку у нього утворилась заборгованість.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені ним у позовній заяві, а також у відповіді на відзив, просив їх врахувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Денисовський М. Д. підтримав обґрунтування поданого ним відзиву, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вважає, що позивач був обізнаний про рішення суду, яким з нього стягнуто аліменти, а тому знав про свій обов`язок. Натомість відповідачка не заперечує того, що отримує допомогу в Німеччині, де з дітьми сторін проживає, однак ці виплати переглядаються і не звільняють батька від сплати аліментів.

Представник Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, що не перешкоджає суду вирішувати спір по суті.

Судом встановлено, що 30 березня 2022 року у справі № 607/24118/21 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області постановлено заочне рішення, яким розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 червня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис № 727.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 29 грудня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Вказане рішення суду було звернуто до примусового виконання, що підтверджується постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 75676120 від 18 вересня 2024 року, а також постановою про накладення штрафу у ВП № 75676120 від 06 вересня 2024 року у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки (штраф на користь стягувача у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 51 259,72 грн).

Водночас у липні 2022 року на адресу ОСОБА_1 надійшов рекомендований лист Управління у справах молоді районного офісу Герліц (Німеччина) від 15 липня 2022 року, номер файлу: 2100-03.15-056707. У цьому листі зазначається, що 12 липня 2022 року ОСОБА_2 подала заяву на отримання допомоги на дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проживають разом з нею, до Управління у справа» молоді району Герліц відповідно до Закону «Про забезпечення утримання дітей одиноких матерів та батьків шляхом авансових платежів на утримання або втрату аліментів». Очікується, що запитуваний аванс на утримання буде наданий з 01 червня 2022 року і виплачуватиметься у розмірі 236,00 євро та 177,00 євро на місяць (за вирахуванням платежів заявниці на утримання).

Також у грудні 2022 року на адресу ОСОБА_1 надійшли два рекомендовані листи Управління у справах молоді районного офісу Герліц (Німеччина) від 23 грудня 2022 року номери обох файлів: 2100-03.15-056707, де зазначалось про перерахунок виплат для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Цими листами повідомлено, що з 01 січня 2023 року розмір аліментів для ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде збільшено до 187 євро, а для ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до 252 євро.

ОСОБА_1 документований пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 довідно у зв`язку із призначенням пенсії по інвалідності 1 гр. підгр. Б загальне захворювання. Посвідчення видано 10 березня 2021 року Пенсійним фондом України Серія НОМЕР_2 .

За змістом довідки КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» № 489 від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_1 дійсно знаходиться на амбулаторному лікуванні в гемодіалізному відділенні КНП «ТМКЛШД» з 22 січня 2022 року по теперішній час та отримує сеанси гемодіалізу тривалістю 4 години 3 рази на тиждень. Діагноз: хронічна хвороба нирок V ст. Хронічний гломерулонефрит, нефротичний синдром. Хронічна ниркова недостатність V ст. Гемодіаліз з 16 листопада 2021 року.

Незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 підтверджується також інформацією фельдшерсько-санітарного відділу ПрАТ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» ОСОБА_10 від 21 липня 2025 року.

Відповідно до інформації в довідці № MJ000000068 (№ 53) від 14 квітня 2025 року, виданої ПрАТ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД», ОСОБА_1 на час видачі довідки займає посаду інженер з охорони праці. Його нарахований дохід за період з 01 вересня 2024 року по 31 березня 2025 року: 215 378,86 грн, сума ПДФО 38 768,21 грн; військовий збір 7 637,98 грн.

ПрАТ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» для Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного МУ Міністерства юстиції складено звіт про здійснені відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 № 54 від 16 квітня 2025 року, згідно постанови від 18 вересня 2024 року ВП № 75676120, виконавчий лист № 607-24118/21 від 25 квітня 2022 року, за період з 01 вересня 2024 року по 31 березня 2025 року утримано суми: 17 716,02 грн, 21 090,57 грн, 17 803,87 грн, 16 673,11 грн, 16 420,21 грн, 17 033,05 грн, 18 036,26 грн. Заборгованість по аліментах відсутня.

Позивачці з Управління у справах молоді районного офісу Герліц (Німеччина) було надіслано рішення від 10 січня 2024 року, номер файлу: 2100-03.13-056707, про нове визначення розміру виплат згідно із законом про авансові аліменти для дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 січня 2024 року щомісячно 301,00 Є, починаючи з 01 грудня 2024 року щомісячно 395,00 Є. При здійсненні цих виплат враховуються і доходи дитини, такі як аліменти від іншого з батьків або пенсії по втраті годувальника.

Попередньо ОСОБА_11 з Управління у справах молоді районного офісу Герліц (Німеччина) було надіслано рішення від 23 грудня 2022 року, номер файлу: 2100-03.15-056757, про нове визначення розміру виплат згідно із законом про авансові аліменти для дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01 січня 2023 року щомісячно 252,00 Є. При здійсненні цих виплат враховуються і доходи дитини, такі як аліменти від іншого з батьків або пенсії по втраті годувальника.

Також ОСОБА_11 з Управління у справах молоді районного офісу Герліц (Німеччина) було надіслано рішення від 13 листопада 2024 року, номер файлу: 2100-03.13-056707, про нове призначення та повернення виплат відповідно до Закону про авансові аліменти для дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким рішення від 08 листопада 2022 року про призначення дитині ОСОБА_13 виплат скасовується частково на період з 01 жовтня 2024 року по 31 жовтня 2024 року в розмірі щомісячно 218,00 євро; авансові аліменти надаються у такому розмірі: з 01 жовтня 2024 року 12,00 Є, з 01 грудня 2024 року 35,00 Є, з 01 червня 2025 року 106,00 Є; сума 218,00 євро, яка була виплачена за період 01 жовтня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, підлягає поверненню. Підставою такого рішення було те, що ОСОБА_14 з жовтня 2024 року отримує аліменти від батька дитини. Сума аліментів була розподілена відповідно вікових груп.

Переписка між сторонами у месенджері «Viber» не містить дати спілкування, однак її зміст свідчить про те, що сторони обізнані про обов`язок позивача сплачувати аліменти. ОСОБА_1 запевняє відповідачку, що не уникає цього обов`язку, він відкладає кошти у банківській установі, без можливості зняття достроково, що повідомляє ОСОБА_2 .

Також сторона відповідача надала інформацію із застосунку «Дія» в якому відображено інформацію по справі № 607/24118/21, про судові засідання та судове рішення, спростовуючи в такий спосіб твердження позивача про необізнаність його із розглядом справи та змістом ухваленого рішення.

12 червня 2025 року адвокат Денисовський М. Д. за Вих. № 007/25 склав запит до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому просив надати розрахунок сплачених на користь ОСОБА_2 аліментів та вказати остаточний залишок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_1 , однак даних про його надіслання, як і відповіді на запит, матеріали справи не містять.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

30 березня 2022 року у справі № 607/24118/21 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області постановлено заочне рішення, яким розірвано шлюб між сторонами у справі, що суд описав вище, а також стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з 29 грудня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі рішення суду було видано виконавчий лист у справі № 607/24118/21, який виконується примусово у ВП № 75676120. ПрАТ «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» для Тернопільського ВДВС Тернопільської області Західного МУ Міністерства юстиції складено звіт про здійснені відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 № 54 від 16 квітня 2025 року, згідно постанови від 18 вересня 2024 року ВП № 75676120, виконавчий лист № 607-24118/21 від 25 квітня 2022 року, за період з 01 вересня 2024 року по 31 березня 2025 року утримано суми: 17 716,02 грн, 21 090,57 грн, 17 803,87 грн, 16 673,11 грн, 16 420,21 грн, 17 033,05 грн, 18 036,26 грн. Заборгованість по аліментах відсутня.

ОСОБА_1 покликається на необізнаність його про рішення суду, яким з нього стягнуто аліменти, недобросовісність дій відповідачки, яка не повідомляла йому про ці обставини, та одночасно отримує допомогу від держави Німеччина та від батька дітей у вигляді сплати аліментів, а також на свій незадовільний стан здоров`я, та просить суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах за період з 29 грудня 2021 року по 06 вересня 2024 року в сумі 170 865,73 грн у ВП № 75676120.

Отож, вирішуючи позовні вимоги по суті, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням предмета цього спору звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах за період з 29 грудня 2021 року по 06 вересня 2024 року в сумі 170 865,73 грн у ВП № 75676120, необізнаність позивача про ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів на утримання спільних дітей сторін не є підставою для звільнення його від його обов`язку сплачувати аліменти. Також звернення відповідачки до компетентного органу Федеративної Республіки Німеччини з метою отримання авансових аліментів та отримання таки виплат на дітей сторін не є обґрунтованою підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів за вищевказаний період, адже при здійсненні цих виплат враховуються і доходи дитини, такі як аліменти від іншого з батьків або пенсії по втраті годувальника.

Щодо незадовільного стану здоров`я позивача, то ці обставини існували і на час ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, однак ОСОБА_1 продовжує працювати, отримує дохід з якого і було здійснено відрахування на погашення виниклої заборгованості по аліментах, про що роботодавець надав вищеописану судом інформацію. У спірних правовідносинах стан здоров`я позивача має істотне значення, однак діти сторін також не можуть залишатись без матеріальної підтримки батька, який працює та може їх утримувати навіть шляхом відрахування від його заробітку суми грошових коштів, яка є мінімальним гарантованим розміром. ОСОБА_1 не обмежений у праві зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються, однак підстав для звільнення його від сплати аліментів суд не вбачає, оскільки діє в найкращих інтересах дітей, які повинні отримувати однакову матеріальну підтримку від батьків. Суд не встановив, що стягнуті з позивача на користь відповідачки аліменти використовувалися ОСОБА_2 не за призначенням чи на шкоду дітям.

Отож, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Суд звертає увагу на те, що належних, допустимих та достатніх доказів обґрунтованості заявленого позову ОСОБА_1 суду не представив, а незадовільний стан здоров`я позивача у сукупності з тим, що він продовжує працювати та отримувати дохід свідчить про матеріальну спроможність ОСОБА_1 сплачувати аліменти. Розмір аліментів, як суд зазначав вище, не є незмінним, суд може їх зменшити з позовом платника аліментів з підстав погіршення стану здоров`я, і у цьому праві ОСОБА_1 не обмежений. Водночас позивач не вправі позбавляти своїх дітей аліментних платежів, адже перебуваючи за межами України вони потребують житла, їжі, одягу та взуття, лікування, освіти та розвитку. Неприязні стосунки між колишнім подружжям не можуть бути цьому перешкодою. Покликання позивача на отримання відповідачкою матеріальної допомоги, яка мала бути зарахована в якості аліментів, матеріали справи не містять. Крім того, суд звертає увагу на те, що не встановив розміру заборгованості на яку покликається позивач, адже матеріали з органу державної виконавчої служби сторони не представили, а наявна інформація від роботодавця позивача вказує на відрахування боргу по аліментах з його заробітку, який в сумі є меншим за заявлений, та на відсутність заборгованості по аліментах.

Отож, суд виснує, що за встановлених в ході судового розгляду обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ:45000236, адреса місцезнаходження: Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46025.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.