Рішення № 132976668, 29.12.2025, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1949/25

2/0187/753/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2025 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

розглянувши в селищі Петриківка в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

19.11.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором № 78122461 в розмірі 24 000 грн, з яких: - 6 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 000 грн сума заборгованості за процентами.

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 гривень.

Позовна заява подана представником Какун Анною Станіславівною, який діє на підставі довіреності від 05.12.2024, строк дії по 31.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.07.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 78122461. Сума кредиту становить 6000 гривень, строк позики 30 днів, процентна ставка 2, 5%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на весь строк користування кредитом 7 350 грн. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №14/06/21. Таким чином позивач набув право вимоги за Кредитним договором № 78122461 від 04.07.2023. Однак відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач і просить стягнути.

Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На офіційну адресу відповідача було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, яка отримана адресатом 27.11.2025.

17.12.2025 через канцелярію суду від представника відповідача адвоката Галенка Ігора Євгеновича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4569), який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1452125 від 27.11.2025, подав відзив, у якому відповідач не визнає позовних вимог. Сторона зазначає, що позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки кредитний договір № 78122461 було укладено 04.07.2023, а договір факторингу № 14/06/21 відповідно до якого позивачу було передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № 78122461 було укладено фактично за два роки до укладання кредитного договору, і посилання позивача на додаткову угоду № 2 від 28.07.2021 до договору факторингу № 14.06.21 від 14.06.2021 немає ніякого сенсу оскільки в ній зазначено, що « 1.3 Клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства». Таким чином позов не підлягає задоволенню.

19.12.2025 до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголосив, що сам кредитний договір та договір факторингу № 14/06/21 укладено відповідно до чинного законодавства, а посилання відповідача на те, що договір факторингу укладено на два роки раніше чим кредитний договір і у зв`язку з чим позивач не має права вимоги за кредитним договором № 7812246, наголосив, що відповідно до чинного законодавства не забороняється відступлення майбутніх прав вимог, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 24.04.2018 по справі № 914/868/17. За таких обставин, у ТОВ «ФК«ЄАПБ», як нового кредитора на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 укладеного з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», який набув право вимоги в межах сум зазначеного у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за договором позики № 78122461 від 04.07.2023. Право вимоги за договором позики № 78122461 від 04.07.2023 переходить з моменту підписання Реєстру боржників до Договору факторингу. Реєстр боржників був підписаний 25.01.2024, тобто через 6 місяців після кладення договору позики, таким чином позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

04.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено Договір № 78122461. Відповідно до даного договору Банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 6 000 гривень строком на 30 днів до 03.08.2023, процентна ставка 2,5%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою 2,70%, знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності протягом первісного строку кредитування 0,75 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1081,2%, орієнтовна загальна вартість позики 7 350 грн.

Договір № 78122461 укладений в електронній формі і підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора u8Xp2FHzIH.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит встановлено, що загальна вартість кредиту становить 7 350 грн.

14.06.2021 було укладено договір факторингу № 14/06/21 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно пункту 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно пункту 1.3 договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується протягом 30 робочих днів, потім відповідно до додаткової угоди № 2, протягом 10 (десяти) робочих днів, з дати підписання акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників, зобов`язується направити простою кореспонденцією через відділення Укрпошти або за допомогою інших компаній, які займаються адресною доставкою кореспонденції, підготовлені за формою згідно додатку № 3 цього договору, письмові повідомлення боржникам про відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», повідомити боржників про відступлення клієнтом права вимоги заборгованості фактору.

Згідно пункту 3.7 договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується перерахувати на банківський рахунок ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» будь-які грошові кошти, отримані від боржників на виконання ними своїх зобов`язань за договорами позики, право вимоги за якими відступлено фактору, після передачі права вимоги до фактора.

Відповідно до Додаткової угоди № 16 від 25.01.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 встановлено, що «загальна сума прав вимоги, що відступається згідно реєстру боржників № 14 від 25.01.2024 становить 66590217,44. В якості ціни продажу згідно реєстру боржників №14 від 25.01.2024 фактор сплачує клієнту суму грошових коштів, яка становить 2467686,42 грн від основної суми заборгованості (тіло кредиту).

Згідно реєстру боржників № 14 встановлено, що під номером 181 боржником є відповідач, кредитний договір 78122461 від 04.07.2023, сума заборгованості 24000,00 гривень, яка складається з 6000,00 - заборгованість за основною сумою боргу, 18000,00 заборгованість за відсотками.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики № 78122461 від 04.07.2023 за період з 04.07.2023 по 25.01.2024 встановлено, що відповідач має заборгованість в сумі 24 000 гривень, яка складається з 6 000 - заборгованість за основною сумою боргу, 18 000 заборгованість за відсотками. Також з даного розрахунку вбачається, що позичальник здійснив проплату по кредитному договору в сумі 1350 грн 03.08.2023.

Вирішуючи спір про невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором перед позивачем, суд вважає за необхідне насамперед з`ясувати обставини, що підтверджують наявність у позивача права вимоги до відповідача.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц та від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

З матеріалів справи встановлено, що договір позики № 78122461 від 04.07.2023 було укладено між первісним кредитором та відповідачем саме 04.07.2023. Водночас договір факторингу № 14/06/21 укладено значно раніше - 14.06.2021.

За умовами пункту 1.1 договору факторингу, клієнт відступає факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, до третіх осіб боржників. Таким чином, зміст договору факторингу свідчить про те, що предметом відступлення може бути лише вже існуюче, дійсне та належним чином оформлене право грошової вимоги.

Оскільки на час укладення договору факторингу такого права не існувало, правових підстав вважати, що воно було передане факторові, немає.

Отже, на дату укладення договору факторингу у первісного кредитора ще не існувало зобов`язання перед боржником (відповідачем), а відтак не виникло і права грошової вимоги за таким зобов`язанням. Відповідно, первісний кредитор не міг відступити факторові право вимоги за договором позики, який на час укладення договору факторингу не був створений та юридично не існував.

Разом з тим, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 по справі № 916/2040/20).

Таким чином, позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у останнього права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики № 78122461 від 04.07.2023.

Отже, між первісним кредитором та позивачем на час укладення договору факторингу № 14/06/21 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.

Таким чином, позивач немає права вимагати від відповідача сплати заборгованості за договором позики № 78122461 від 04.07.2023.

Отже, оскільки на момент укладення договору факторингу від боргові зобов`язання за договором позики ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про те, що чинним законодавством не забороняється відступлення майбутніх прав вимоги, що начебто узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, суд зазначає таке.

Дійсно, Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що «чинне законодавство не містить заборони щодо відступлення майбутніх прав вимоги». Водночас Суд наголосив: така можливість стосується лише випадків, коли майбутні вимоги є визначеними, індивідуалізованими та мають конкретний зміст. Передача невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі на майбутнє, тягне правові наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

У цій справі, як убачається зі змісту договору факторингу, предмет факторингу не індивідуалізований належним чином. Крім того, як зазначено вище, договір факторингу передбачає відступлення прав за вимогами, строк виконання яких уже настав, тобто таких, що існують на момент укладення договору. Враховуючи, що на дату укладення договору факторингу відповідне грошове зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем не виникло, передача прав вимоги за таким неіснуючим зобов`язанням є юридично неможливою.

Інші доводи сторін не спростовують наведених висновків суду, оскільки не впливають на встановлені судом фактичні обставини справи та правову оцінку спірних правовідносин.

Щодо розподілу судових витрат.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Оскільки в позові відмовлено, підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 30; ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

Повне судове рішення складено та підписано 29.12.2025.

Суддя І.М. Соловйов