Рішення № 132963553, 23.12.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9570/25

2/296/3529/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"23" грудня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі

головуючої судді - Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

26 серпня 2025 року представник позивача ТзОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Кудіна А. В. звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позов обґрунтовано тим, що 18 листопада 2024 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір позики № 38271-11/2024 (далі по тексу рішення Кредитний договір), який підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

25 квітня 2025 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 250425, у відповідності до умов якого ТзОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, які вказані в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 250425 ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі 20 900 гривень, з яких: 5 500 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 950 гривень сума заборгованості за відсотками; 10 450 гривень сума заборгованості за штрафом. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 20 900 гривень. Також позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 гривень.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідача було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, що відповідає вимогам ч. 10 ст. 187, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористалася.

За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, беручи до уваги строки розгляду справи, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 18 листопада 2024 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 38271-11/2024 (Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору ТзОВ «Стар Файненс Груп» (кредитодавець) надає ОСОБА_1 (клієнт) фінансовий кредит в розмірі 5 500 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором.

Основні умови кредитування:

- мета отримання кредиту - на власні потреби позичальника (п. 1.2 Кредитного договору);

- кредит надається строком на 120 днів, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 17 березня 2025 року (п. 1.2 Кредитного договору);

- дата надання кредиту 18 листопада 2024 року (п. 1.2 Кредитного договору);

- кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки № 4149-51хх-хххх-6867 (п. 1.6 Кредитного договору);

- процентна ставка становить 1 % в день (п. 1.4 Кредитного договору);

Установлено, що відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора W2516. Крім того, відповідач підписав й додатки до Кредитного договору, зокрема, Графік платежів.

25 квітня 2025 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 250425, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

У силу положень ст. ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції на час підписання Кредитного договору) передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України. Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором надав довідку від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн платежів iPay.ua) про зарахування коштів в розмірі 5 500 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6867.

У силу положень ст. ст. 22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції на час підписання Кредитного договору) передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України. Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем.

Позивач на підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором не надано документів, передбачених ст.ст.22, 25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які підтверджують ініціювання переказу первісним кредитором кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

Досліджуючи надану позивачем довідку ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування кредитних коштів позичальнику, суд ураховує, що така не містить даних повного номера платіжної картки, прізвища, ім`я та по батькові власника банківської картки. З урахування наведеного наданий позивачем документ є неналежним доказом господарської операції, оскільки не може достовірно свідчити про її виконання.

Виписки з банківського рахунку позивач не надав, а тому суд вважає, що в справі відсутні належні та достовірні докази того, що відповідач дійсно отримав кредит, використовував кредитні кошти, а також, наприклад, докази того, що відповідач не здійснював погашення (повне або часткове) кредиту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Суд ураховує, що матеріали справи не містять доказів отримання та використання відповідачем кредитних коштів.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає, що такий розрахунок не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості, оскільки будь-яких доказів видачі кредиту, підтвердження отримання кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом позивача, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Також суд ураховує, що розрахунок заборгованості, який наявний в матеріалах справи, не містить відомостей про порядок утворення спірної заборгованості, тобто не відображає початок утворення заборгованості, розмір нараховуваних відсотків, періодів нарахування, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійснених розрахунків.

Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Дослідивши наявні в справі докази, оцінивши докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з висновком суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного рішення 29 грудня 2025 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК