Рішення № 132960845, 30.10.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/6665/24

н/п 2/766/1580/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30.10.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участю секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» у травні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року у розмірі 45166,26 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.01.2013 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Дельта Банк» із заявою № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року, яку того ж дня було акцептовано банком. На підставі зазначеної заяви відповідачу було надано кредит у сумі 27560,00 грн. до 10.03.2017 року на власні потреби, не пов`язані з підприємницькою діяльністю шляхом перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 не пізніше, ніж на наступний банківський день з дня оформлення такої заяви.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 01.01.2024 року виникла заборгованість, у сумі 45166,26 грн., яка складається з: 15287,34 грн. основна сума заборгованості; 27650,56 грн. заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 793,37 грн. 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 1434,99 грн. сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків. У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

02.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено Договір № 2253/К про відступлення прав вимоги, у відповідності до п. 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.06.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходило.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик за зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем проживання.

Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст.280,281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судомне встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Статтями 13,81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10.01.2013 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Дельта Банк» із заявою № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року, яку того ж дня було акцептовано банком. На підставі зазначеної заяви відповідачу було надано кредит у сумі 27560,00 грн. до 10.03.2017 року на власні потреби, не пов`язані з підприємницькою діяльністю шляхом перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 не пізніше, ніж на наступний банківський день з дня оформлення такої заяви.

Основні умови кредитування зазначено у частин 2 Заяви: сума кредиту 27560,00 грн.; авансовий платіж 0,00 грн.; строк кредиту 50 місяців; розмір процентної ставки 9,99% річних, процентна ставка є фіксованою; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3,49% в місяць; розмір комісії за надання кредиту 0,00% від суми кредиту; рахунок для погашення заборгованості (сплати платежів) 29094007668470: назва кредиту Кредит Готівкою Надра Банк.

Згідно п. 3.1 Заяви, погашення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів в сумі 1638,00 грн. у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до цієї Пропозиції, який є невід`ємною частиною цієї пропозиції, відповідно до порядку і умов, визначених у п. 2.4 Глави 3 Правил.

На підставі заяви про надання/перерахування кредитних коштів від 10.01.2013 року, 11.01.2013 року на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 27560,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року, станом на 01.01.2024 року у позичальника утворилася заборгованість у сумі 45166,26 грн., яка складається з: 15287,34 грн. основна сума заборгованості; 27650,56 грн. заборгованість за нарахованими процентами по кредиту; 793,37 грн. 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту; 1434,99 грн. сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між Банком та фізичною особою виникли правовідносини з кредитних зобов`язань, які регулюються нормами ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно положень ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Щодо наявного права вимоги у позивача за наведеним кредитним договором на підставі договору факторингу суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вивчивши надані суду докази, враховуючи, що договір факторингу, у встановленому законом порядку, не визнаний недійсними, суд вважає, що позивач довів наявність у відповідача кредитної заборгованості за договорами, що укладені з первісними кредитором та наявність права вимоги за ними у позивача.

02.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено Договір № 2253/К про відступлення прав вимоги, у відповідності до п. 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року.

Таким чином, за результатами дослідження та оцінки доказів у справі,суд вважає, що позивач ТОВ «Профіт Файненс» отримав від первісного кредитора всі права та обов`язки в грошовому зобов`язанні, зазначені у договорі № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені обставини, вимоги чинного законодавства, умови кредитного договору та договору відступлення права вимоги, які дають право ТОВ «Профіт Файненс», як кредитодавцю, звернутися до суду із позовом про повернення грошових коштів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року в розмірі 15287,34 грн.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомленим.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальник), стягнути 27650,56 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Щодо стягнення 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту у розмірі 793,37 грн. та 3 % річних від суми відсотків за період прострочення повернення відсотків у розмірі 1434,99 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

На думку суду, стягнення заборгованості за нарахованими процентами та 3% річних не може ґрунтуватись лише на розрахунках, наведених у позовній заяві при відсутності первинних бухгалтерських документів.

Оскільки суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування відсотків у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, вказані обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності та правильності їх нарахування. Таким чином суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту у розмірі 793,37 грн.; 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків у розмірі 1434,99 грн.

Також суд зазначає, що первісним кредитором, ПАТ «Дельта Банк», нарахування 3 % річних на момент відступлення прав вимоги не здійснювалось. При цьому договір факторингу не містить чітких умов щодо відступлення права вимоги в частині нарахування 3 % річних.

За таких обставин суд доходить до висновку, що ТОВ «Профіт Файненс» не набуло право вимоги до відповідачки в частині нарахування 3 % річних.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, відповідач, в свою чергу, відомостей, що заборгованість погашена чи свого розрахунку заборгованості суду не надала, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року в загальному розмірі 42937,90 грн., оскільки відповідачем не спростовано тверджень позивача, тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви не було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., а позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2878,72 грн. ((42937,90/45166,26*100)= 95,07 %), а з позивача 149,28 грн. (100% - 95,07% = 4,93% * 3028,00 = 149,28 грн.).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Практика Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, зроблено висновок, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21).

Крім цього, підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі № 904/8308/17).

На підтвердження отриманих правничих послуг позивач надав суду: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1596482 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10637/10.

Отже, позивачем не надано документів на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу, пов`язано з розглядом справи в суді за позовом АТ «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 .

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із необгрунтованістю.

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованість за кредитним договором № 003-21803-100113 від 10.01.2013 року, яка виникла станом на 01.01.2024 року в сумі 42937 (сорок дві тисячі дев`ятсот тридцять сім) гривень 90 копійок, з яких: 15287 (п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 34 копійок заборгованість за тілом кредиту; 27650 (двадцять сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 56 копійок заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) гривень 72 копійки в рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» на користь держави 149 (сто сорок дев`ять) гривень 28 копійок в рахунок відшкодування судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Найменування сторін :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», юридична адреса: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, оф. 413. Код ЄДРПОУ 43160452.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 30.10.2025 року

СуддяЯ. В. Шестакова