Рішення № 132959493, 25.12.2025, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3115/25

2/683/1762/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/3115/25, 2/683/1762/2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (далі - ТОВ «ФК Єврокредит») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ «ФК Єврокредит» вказує, що 06 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» (далі АТ «Мегабанк») та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір №TDB.2021.0022.34603 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі кредитний договір), на підставі якого АТ «Мегабанк» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та видало платіжну картку, встановивши доступний кредитний ліміт.

У свою чергу ОСОБА_1 зобов`язалась повернути використані нею кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у порядку, визначеному кредитним договором.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідачка не виконала, в зв`язку із чим станом на 03 вересня 2024 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 27681,41 грн., з яких: 9629,52 грн. заборгованість по тілу кредиту, 18051,89 грн. заборгованість по відсотках.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс») був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №TDB.2021.0022.34603 від 06 грудня 2021 року.

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0022.34603 від 06 грудня 2021 року.

Після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором, ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювали будь-яких нарахувань за кредитним договором, заборгованість по якому на дату подачі позову залишилась незмінною 27681,41 грн.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, тому ТОВ «ФК Єврокредит» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 27681,41 грн. заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК Єврокредит» - адвокат Журавльов С.Г., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та про ухвалення заочного рішення у разі неявки у судове засідання відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 грудня 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 грудня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір №TDB.2021.0022.34603 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

Заяву-Договір №TDB.2021.0022.34603 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, Тарифний пакет «todobank», який є додатком до цього договору, Паспорт споживчого кредиту від 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписала особисто власноручним підписом.

Сторони погодили і відповідачка своїм підписом підтвердила, що ця Заява-Договір, Договір з додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору та підтвердила, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), вона ознайомлена і згідна (пункт 11 кредитного договору).

Відповідно до пункту 2 кредитного договору, АТ «Мегабанк» на підставі отриманої від ОСОБА_1 заяви, відкрило останній поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видало платіжну картку міжнародної платіжної системи.

У пункті 4 кредитного договору сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії (максимальний ліміт - 200000 грн.; сума доступного ліміту - згідно із Паспортом споживчого кредиту); строк кредиту - 12 місяців; тип та розмір процентної ставки: базова процентна ставка 56% річних, у пільговий період, який становить 62 дні, - 0,0001% річних; розмір обов`язкового мінімального платежу - 5% від використаного доступного ліміту; строк сплати обов`язкового мінімального платежу передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 87,30% річних.

Згідно виписок по особовому рахунку відповідачки за кредитним договором станом на 03 вересня 2024 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 27681,41 грн., з яких: 9629,52 грн. заборгованість по тілу кредиту, 18051,89 грн. заборгованість по відсотках.

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Згідно Додатку №1 до договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0022.34603 від 06 грудня 2021 року в розмірі заборгованості в сумі 27681,41 грн.

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Згідно Додатку №1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0022.34603 від 06 грудня 2021 року в розмірі заборгованості в сумі 27681,41 грн.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 нові кредитори не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають зі змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Досліджені судом докази вказують на те, що 06 грудня 2021 року АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, на виконання якого АТ «Мегабанк» на підставі отриманої від ОСОБА_1 заяви, відкрило останній поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видало платіжну картку міжнародної платіжної системи, на яку встановило кредитний ліміт кредитної лінії до 200000 грн., а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути використані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

03 вересня 2024 року та 27 грудня 2024 року відбулася заміна кредитора, на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за кредитним договором №TDB.2021.0022.34603 від 06 грудня 2021 року, укладеним між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 .

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК Єврокредит» слід стягнути заборгованість, яка виникла станом на 03 вересня 2024 року.

Наданий товариством розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору, здійснений у межах строку дії кредитного договору та є правильним.

Відповідачкою у справі не спростовано обставин отримання та використання нею кредитних коштів у розмірі заборгованості, зазначеному в наданому позивачем розрахунку.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» слід стягнути 27681,41 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 9629,52 грн. заборгованість по тілу кредиту, 18051,89 грн. заборгованість по відсотках.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має

виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Позивач просить суд стягнути з відповідачки, понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11200 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», додаток №2 до цього договору, який містить вартість послуг (прейскурант), ордер на надання адвокатом Журавльовим С.Г. правничої допомоги позивачу, виданий 11 серпня 2025 року Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» серії АЕ №1414107, Акт приймання-передачі наданих послуг від 14 серпня 2025 року на загальну суму 11200 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 14 серпня 2025 року позивачу надано правову допомогу у виді проведення юридичного та фінансового аналізу боржника вартістю 1200 грн. та складання позовної заяви вартістю 10000 грн.

Юридичний аналіз, охоплюється послугою складення позовної заяви та подання позову до суду, тому не може вважатися фактично понесеним як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Також даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо якого є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

З урахуванням складності справи, що була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає, що розмір витрат

на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування слід визначити в сумі 5000 грн.

З огляду на викладене, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2678 від 10 жовтня 2025 року.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідачки.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0022.34603 від 06 грудня 2021 року в розмірі 27681,41 грн., з яких: 9629,52 грн. заборгованість по тілу кредиту, 18051,89 грн. заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 2422 грн. 40 коп. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7422 грн. 40 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження: провул. Ушинського,1, офіс 105 м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Текст рішення складено 16 грудня 2025 року.

Суддя: