Рішення № 132959491, 25.12.2025, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3140/25

2/683/1772/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/3140/25, 2/683/1772/2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ «ФК «Ейс» вказує, що 20 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі ТОВ «Макс Кредит») та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредиту №00-9822642 (далі - кредитний договір), за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6900 грн. на засадах строковості, поворотності та платності.

У свою чергу, відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у строк та на умовах, визначених кредитним договором.

Проте, ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 24360 грн., з яких: 6900 грн. заборгованість по тілу кредиту; 17460 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

20 січня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого на користь ТОВ «ФК «Ейс» було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9822642 від 20 червня 2024 року.

Після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором, ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало будь-яких нарахувань за кредитним договором, заборгованість по якому на дату подачі позову залишилась незмінною 24360 грн.

Оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, тому ТОВ «ФК «Ейс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 24360 грн. заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач ТОВ «ФК «Ейс», яке належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, свого представника не направило, у позовній заяві наявне клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника та про ухвалення заочного рішення у разі неявки у судове засідання відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка повідомлена про час і місце розгляду справи в порядку, визначеному п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, до суду не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії №00-9822642, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» надало відповідачці на споживчі потреби кредит у розмірі 6000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункти 1.1, 1.2 кредитного договору).

Сторони узгодили, що строк кредиту становить 360 календарних днів; стандартна процентна ставка за кредитом становить 1,45% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; знижена процентна ставка - 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом; денна процентна ставка 1,5%; комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту, що становить 900 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту у день видачі кредиту; строк дії договору по 15 червня 2025 року; орієнтовна загальна вартість кредиту за умови користування кредитом за стандартною процентною ставкою 38220 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою стандартною процентною 37815 грн. (пункти 1.3 1.8 кредитного договору).

Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 20 червня 2024 року о 10:52:42 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 26028).

Пунктом 1.5.1 кредитного договору визначено, що стандартна процентна ставка у розмірі 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).

У пункті 1.5.2 кредитного договору сторони домовились, що знижена процентна ставка 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом надається позичальнику в якості заохочення і діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (датою видачі кредиту).

У разі здійснення позичальником платежу не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4 цього договору, до позичальника, як учасника Програми лояльності, застосовується індивідуальна знижка (знижена процентна ставка) на стандартну процентну ставку, розмір якої зазначено в п.1.5.2 цього договору. У випадку невиконання позичальником умов для отримання від кредитодавця індивідуальної знижки (застосування зниженої процентної ставки), користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою, яка зазначена у п. 1.5.1 цього договору (пункт 1.5.3 кредитного договору).

20 червня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» перерахувало кредитні кошти в сумі 6000 грн. на банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251031/25192-БТ від 05.11.2025, випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.06.2024 по 25.06.2024, а також підтвердженням платіжного провайдера ТОВ «Платежі онлайн» про успішний переказ грошових коштів в сумі 6000 грн. на вищевказану банківську картку ОСОБА_1 .

На виконання зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 грошових коштів не

вносила, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором за період з 20.06.2024 по 20.01.2025.

Із вказаного розрахунку вбачається, що станом на 20 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 24360 грн., з яких: 6000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 900 грн. заборгованість по комісії, 17460 грн. заборгованість по відсотках.

20 січня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №20012025-МК/Ейс, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 20 січня 2025 року до договору факторингу №20012025-МК/Ейс ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (номер у Реєстрі 3082) за кредитним договором №00-9822642 в сумі 24360 грн.

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 новий кредитор ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Досліджені судом докази вказують на те, що 20 червня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, на виконання якого ТОВ «Макс Кредит» перерахувало на картковий рахунок відповідачки кредитні кошти у розмірі 6000 грн., а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію за надання кредиту в порядку, визначеному договором.

20 січня 2025 року відбулася заміна кредитора, на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «ФК «Ейс», перейшло право вимоги за кредитним договором №00-9822642 від 20 червня 2024 року, укладеним між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 .

Після закінчення строку кредитування (15 червня 2025 року) ОСОБА_1 не повернула грошові кошти, не сплатила проценти за користування ними та комісію за надання кредиту.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала свої

зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути заборгованість, яка виникла станом на 20 січня 2025 року (у межах заявлених позовних вимог), оскільки після вказаної дати і до 15 червня 2025 року (останній день строку дії договору кредиту) ТОВ «ФК «Ейс» не нараховувало відповідачці процентів за користування кредитом і вимог про їх стягнення не заявляло.

Наданий товариством розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору, здійснений у межах строку дії кредитного договору та є правильним.

Відповідачкою у справі не спростовано обставин отримання та використання нею кредитних коштів у розмірі заборгованості, зазначеному в наданому позивачем розрахунку.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути 24360 грн. заборгованості за договором кредиту, з яких: 6000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 900 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту; 17460 грн. заборгованість по відсотках.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час

розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «Ейс» під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткової угоди №25770855793 від 11 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги та довіреності від 11 серпня 2025 року здійснював адвокат Соломко О.В.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг за договором №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року сторони погодили, що адвокатом Соломко О.В. у даній справі надано ТОВ «ФК «Ейс» такі види правової допомоги: вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 2 години вартістю 1000 грн., складання позовної заяви 2 години вартістю 5000 грн., підготовка запиту 1 година вартістю 500 грн., підготовка клопотання 1 година вартістю 500 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7000 грн. за 6 годин часу.

Так, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом Соломко О.В. у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування слід визначити в сумі 7000 грн., тобто у межах фактично наданих послуг.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, при подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №27847 від 13 жовтня 2025 року.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9822642 від 20 червня 2024 року у розмірі 24360 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 900 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту; 17460 грн. заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2422 грн. 40 коп. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 9422 грн. 40 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Алматинська,8, офіс 310а м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Текст рішення складено 23 грудня 2025 року.

Суддя: