Рішення № 132959274, 24.12.2025, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1504/25

Провадж.№ 2/481/712/2025

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.2025 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

07.10.2025 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» Дідух Є.О. з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»заборгованість загальною сумою 182746,38 гривень, яка складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 29899,99 гривень; суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 107996,40 гривень; суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у розмірі 44849,985 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

Крім того, позивач просив: в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 13.06.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4729843 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «82893», згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав в ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредит у вигляді грошових коштів на картковий рахунок у сумі 29900 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,5 % за кожен день користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 360 днів з 13.06.2024 року по 08.06.2025 року, вказаними кредитними коштами в розмірі 29900 гривень відповідач скористався. За умовами кредитного договору відповідач був зобов`язаний кожного місяця здійснювати часткове погашення основної суми. Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_1 .

27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло грошової вимоги до відповідача.

Через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 4729843 до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 4729843 від 13.06.2024 року, загальна сума заборгованості склала 152846,39 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту 29899,99 грн., заборгованість за процентами 107996,40 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 14950 грн.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.10.2025 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

З метою визначення підсудності суддею Вжещ С.І. 08.10.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» було зроблено запит про місце реєстрації ОСОБА_1 .

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1868388 від 08.10.2025 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 10.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до розгляду на 20.10.2025 09:45 годину.

Ухвалою суду від 20.10.2025 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд по справі на 18.11.2025 о 11:30 годині.

Ухвалою суду від 18.11.2025 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 02.12.2025.

Ухвалою суду від 02.12.2025 закрите підготовче провадження, а справа призначена до розгляду на 11.12.2025.

Ухвалою суду від 11.12.2025 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд по справі на 24.12.2025 о 11:00 годині.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовом останній направив до суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.06.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4729843 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 29900 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Відповідно до п. 1.4. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; 1.4.2. Знижена процентна ставка становить 0,60% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо Клієнт до 01.07.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

З довідки № 20250306-697 виданої ТОВ «ПЕЙТЕК» від 06.03.2025 встановлено, що між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 2024-01-03. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: 13.06.2024 14:31:11 на суму 29900,00 грн.; Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - afde49fc-3230-4e90-be0b-87afbe9e8390; Номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 47298431718278268, Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

27.02.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло грошової вимоги до відповідача.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 13.06.2024 року по 27.02.2025 року (Дата укладання - Договору факторингу), у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 107996,40 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4729843 від 13.06.2024 року загальна сума заборгованості склала 152846,39 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 29899,99 грн., заборгованості за процентами 107996,40 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 14950 грн.

Відповідно до розрахунку, проведеного позивачем, товариство нарахувало ОСОБА_1 , в межах строку дії кредитного договору, а саме у період з 28.02.2025 року по 07.06.2025 року, заборгованість за процентами за стандартною процентною ставкою 1,5 % у сумі 44850,00 грн.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції,щонадав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції,щопропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постановах: від 14 червня 2022 року (справа № 757/40395/20), від 20 червня 2022 року (справа № 757/40396/20), від 04 грудня 2023 року (справа №212/10457/21) та інших, неодноразово вказував на те, що оспорюваний кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору.

У постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 Верховний Суд погодився з тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Згідно договору факторингу № 27/02/25 від 27.02.2025, який підписано та скріплено печатками, право вимоги вважається відступленим клієнтом факторові з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог та скріплення його печатками сторін.

Договір факторингу на вимогу сторін чи зацікавлених осіб не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4729843.

Відповідач, прийнявши умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, у порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована.

З огляду на викладене та враховуючи умови укладеного сторонами кредитного договору, суд вважає доведеними позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, зазначає наступне.

Частинам 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду.

Застосування ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.

Тобто, можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.

За своєю природою відсотки, зазначені в ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.

Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено частиною другою статті 625 ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.

Отже, підстави для застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України відсутні.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 13.06.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд приходить до наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги, закріплено статтею 27 зазначеного Закону.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги, з урахуванням її складності та обсягу, а не лише визначення загальної вартості наданої правової допомоги.

Згідно положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10000,00 грн., які підтверджуються: договором №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року; Актом №4729843 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року; Детальним описом робіт (наданих послуг) № 4729843 від 18.09.2025 року; Заявкою № 4729843 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 21.04.2025 року; Рахунком на оплату № 4729843-2025 від 18.09.2025 року.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 гривень є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв`язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляла.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість загальною сумою 182746 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот сорок шість) гривень 38 копійок, яка складається із: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 29899 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок; суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 107996 (сто сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 40 копійок; суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у розмірі 44849 (сорок чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», адреса місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 29.12.2025 року.

Суддя Вжещ С.І.