Ухвала суду № 132957899, 24.12.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12486/25

н/п 1-кс/953/8151/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2025 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42025220000000134 від 28.05.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, який є особою з інвалідністю 2 групи, на утриманні неповнолітніх дітей немає, заступника генерального директора з інновацій та клінічних досліджень Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42025220000000134 від 28.05.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 114-1 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в Україні, будучи достовірно обізнаним про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією рф, та настанням з моменту оголошення рішення про мобілізацію особливого періоду, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який триває і до теперішнього часу, вчинив злочинні дії за таких обставин.

Так, встановлено, що не пізніше 01.01.2025, більш точну дату та час досудовим слідством не встановлено, у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуваючи на території м. Харкова, більш точне місце на даний час не встановлено, виник кримінальний протиправний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших регіонів України, пов`язаної з уникненням від мобілізації осіб чоловічої статі призовного віку.

На виконання вказаного злочинного умислу ОСОБА_5 займаючи посаду в.о. генерального директора КНП ХОР «ОКПЛ №3», чітко усвідомлюючи, що КНП ХОР «ОКПЛ №3» належить до об`єктів критичної інфраструктури, оскільки здійснює діяльність у сфері надання медичної допомоги, що є складовою сектору охорони здоров`я згідно із законодавством України, а невиконання підприємством функцій створює реальні загрози життю і здоров`ю населення та стабільності функціонування міста Харкова та Харківської області, особливо в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.02.2022, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов`язку здійснювати передбачені службові обов`язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. У подальшому, на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_7 будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_7 трудові обов`язки фактично не виконував, на робочому місці не з`являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_5 .

У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 , військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період часу з 01.03.2025 по теперішній час у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_5 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Також, ОСОБА_5 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов`язку здійснювати передбачені службові обов`язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_8 , будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_8 трудові обов`язки фактично не виконував, на робочому місці не з`являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_5 .

У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 , військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в період часу з 01.02.2025 по теперішній час у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_5 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Окрім цього, ОСОБА_5 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов`язку здійснювати передбачені службові обов`язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_9 , будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_9 трудові обов`язки фактично не виконував, на робочому місці не з`являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_5 .

У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 , військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в період часу з 01.02.2025 по теперішній час у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_5 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Також, ОСОБА_5 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов`язку здійснювати передбачені службові обов`язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_10 будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_10 трудові обов`язки фактично не виконував, на робочому місці не з`являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_5 .

У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в період часу з 01.01.2025 по теперішній час у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_5 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Окрім цього, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м.Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов`язку здійснювати передбачені службові обов`язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації.

В подальшому, діючи спільно у групі з невстановленими на цей час особами, на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_11 будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_11 трудові обов`язки фактично не виконував, на робочому місці не з`являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_5 . У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в період часу з 01.05.2025 по теперішній час у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_5 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Також, ОСОБА_5 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов`язку здійснювати передбачені службові обов`язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_12 , будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_12 трудові обов`язки фактично не виконував, на робочому місці не з`являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_5 .

У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в період часу з 01.07.2025 по теперішній час у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_5 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Окрім цього, ОСОБА_5 на виконання свого злочинного умислу у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.01.2025, перебуваючи у м. Харкові, більш точне місце не встановлено, узгодив з громадянином України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , його фіктивне працевлаштування на КНП ХОР «ОКПЛ №3», а саме відсутності обов`язку здійснювати передбачені службові обов`язки в робочий час, при цьому останній згідно документів буде рахуватися діючим працівником КНП ХОР «ОКПЛ №3», що у свою чергу буде передумовою для створення підстав для бронювання останнього від призову на військову службу під час мобілізації.

В подальшому на реалізацію вказаного злочинного умислу ОСОБА_13 будучи фіктивно працевлаштованим на КНП ХОР «ОКПЛ №3», був заброньований КНП ХОР «ОКПЛ №3», у зв`язку з чим останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації і переведено у ТЦК та СП на спеціальний облік. При цьому ОСОБА_13 з 01.02.2025 теперішній час трудові обов`язки фактично не виконував, на робочому місці не з`являвся про що достовірно було відомо ОСОБА_5 .

У результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_5 військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 в період часу з 01.02.2025 по теперішній час у зв`язку з фіктивним працевлаштуванням на КНП ХОР «ОКПЛ №3» та безпідставним бронюванням в ТЦК та СП уникав заходів, спрямованих на примусовий призов громадян України до лав ЗСУ, що призвело до перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом сприяння зі сторони ОСОБА_5 особам призовного віку в уникненні призову на військову службу під час мобілізації та як наслідок ухиленню від виконання конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність, а також зменшенню мобілізаційного ресурсу країни в період дії правового режиму воєнного стану.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Вказане правопорушення 28.05.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025220000000134 за ознаками кримінальних правопорушеннь злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1 КК України.

24 грудня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред`явлена підозра, а саме: відповідями оперативного підрозділу СБ України в Харківській області на доручення слідчого; відповідями оперативного підрозділу 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НПУ на доручення слідчого; протоколами за результатами проведення оперативно розшукових заходів в рамках оперативно-розшукової справи, а саме: протоколом №10939т/55/119/01 2025 від 04.11.2025, протоколом №10940т/55/119/01-2025, протоколом №9592т/55/119/01-2025 від 26.09.2025; протоколом №9593т/55/119/01-2025 від 26.09.2025; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій №70/5/8-8168т від 12.10.2025; відомості з єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо заброньованих працівників КНП ХОР «ОКПЛ №3» від 25.06.2025; витяги з Пенсійного фонду України щодо отримання заробітної плати від КНП ХОР «ОКПЛ №3» з 2024 по теперішній час наступними особами: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7

На даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та спростовують можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор, слідчий в судовому засіданні підтримали зазначене клопотання в повному обсязі, просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою причетність до інкримінованого злочину не визнав, зазначив що особи яки працевлаштовані за штатним розкладом повинні бути присутні лише у визначені графіки, заперечував щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки працює, не має наміру ухилятись, раніше не притягувавсядо кримінальної відповідальності.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки підозра не є обгрунтованою, у клопотанні як на підставу для застосування безальтернативного виняткового запобіжного заходу орган досудовогорозслідування посилається виключно на припущення, не доведено наявність існування ризиків, ризики не обгрунтовані, стороною обвинувачення не доведено наявність їх існування, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, має зареєстроване місце проживання, офіційно працевлаштований, є інвалідом, також не доведено не можливість застосування іншого запобіжного заходу не повязаного з триманням під вартою.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відділом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42025220000000134 від 28.05.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.

24 грудня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України.

У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».

Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема проти основ національної безпеки України, в цій частині доводи клопотання не є обгрунтовані, однак на даному етапі, суд враховує те, що, обставини кримінального правопорушення в якому він підозрюється свідчать про ймовірну його схильність до вчинення злочинів, у зв`язку з чим, суд також приймає до уваги відповідний ризик.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі, перешкоджанню здійснення швидкого та об`єктивного досудового розслідування, в тому числі знищенню речових доказів, які мають суттєве значення для кримінального провадження, через засудження за вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_5 до позбавленні волі на тривалий термін, що може свідчити про неналежну процесуальну поведінку останнього у майбутньому суд не приймає до уваги, оскільки наразі відбулось вилучення речових доказів, вони перебувають у володінні органу досудового розслідування, доказів вчинення відповідних дій підозрваним слідчому судді не надано.

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який має вищу освіту, розлучений, є особою з інвалідністю 2 групи, офіційно працевлаштований, обіймає посаду заступника генерального директора з інновацій та клінічних досліджень Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, проте такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак, враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про його причетність до вчинення тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 .

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя також бере до уваги практику, викладену в рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року (№ 3-111/2023(207/23, 315/23), відповідно до якого слідчий суддя не позбавлений можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при вирішенні питання про запобіжний захід по даній категорії кримінальних правопорушень.

Так, згідно з даним рішенням законодавцем закріплено дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя вважає за можливе, з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 КПК України. визначити підозрюваному розмір застави.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких.

Розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваної в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_5 як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.

Також, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42025220000000134 від 28.05.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят ) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 21 лютого 2026 року.

Строк тримання під вартою обчислювати з 24 грудня 2025 року до 21 лютого 2026 року.

Встановити строк дії даної ухвали до 21 лютого 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :

ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Зобов`язати старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 29.12.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1