Рішення № 132951576, 25.12.2025, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 369/11150/25

РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2025 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 листопада 2024 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит №73655765, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про електронну комерцію". Відповідно до умов договору, сторони погодили суму кредиту 14000 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 0,075%, комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що у гривневому еквіваленті складає 2100 грн, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (пеня) за день, відповідно до умов договору становить 4.0% в день. На виконання умов договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 14000 грн, шляхом перерахування на картковий рахунок, наданий позичальником. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на дату здійснення розрахунку становить 23135 грн, з яких 14000 грн заборгованість за основним боргом, 315 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6720 грн заборгованість за відсотками за понадстрокове користування, 2100 грн заборгованість за комісією. Тому, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у розмірі 23135 грн, сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100 гривень.

За ухвалою судді від 10 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

22 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_1 зазначив, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки доказів того, що він отримав кредитні кошти, розмір наданого йому кредиту, графік погашення заборгованості, виписка з його карткового рахунка та розрахунок заборгованості суду не надані. Звернув увагу, що у позовній заяві не вказано коли саме він отримав кредит.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 30 листопада 2024 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 73655765, який було підписано електронним підписом позичальника, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 14000 грн, строком кредитування 30 днів до 29 грудня 2024 року, зі сплатою процентної ставки в розмірі 0,075% в день та комісії за надання кредиту у розмірі 15.00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2100 грн). Орієнтовна загальна вартість кредиту 16415 гривень (а.с.7-13, 14, 15-16, 17-23, 24, 25).

Відповідно до умов договору, розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії договору 2415 грн) / загальний розмір споживчого кредиту (сума кредиту 14000 грн) / (строк дії договору 30 днів) х 100% = 0.575% в день. Ставки, визначені цим пунктом, є незмінними протягом всього строку кредиту та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між кредитодавцем і позичальником додаткової угоди до договору. Параметри, порядок і графік повернення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту визначено у додатку № 1 до цього договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Зазначена у договорі процентна ставка може бути збільшена виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Ставка комісії за надання кредиту не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 2.27 Правил надання грошових коштів та банківських металів у кредит ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", долучених позивачем до позовної заяви, строк кредиту період часу, на який кредитодавець надає кредит позичальнику відповідно до умов договору.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 73655765 від 30 листопада 2024 року станом на 09 травня 2025 року становить 23135 грн, з яких 14000 грн заборгованість за тілом кредиту, 315 грн заборгованість за процентами, 6720 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом, 2100 грн комісія (а.с. 27-28).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики в розмірі 14000 гривень.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 14000 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає таке.

За положеннями ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем договору позики від 30 листопада 2024 року дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк до 29 грудня 2024 року.

Пунктом 7 договору визначений порядок продовження строку кредитування, згідно з яким позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особист ому кабінеті.

За продовження строку користування кредитом, позичальник вносить кредитодавцю платіж, який визначається, виходячи з процентної ставки, визначеної у договорі та/або додатковій угоді, та кількості днів на яку позичальник бажає оформити пролонгацію.

Основними засадами цивільного судочинства згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України є змагальність та диспозитивність. Принцип змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Принцип диспозитивності цивільного процесу полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Вказані норми кореспондуються зі ст. 81 ЦПК України, яка визначає обов`язок доказування і подання доказів. Згідно з вказаною нормою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, всупереч вказаним вимогам позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позичальником було ініційовано продовження строку користування позикою і зміну дати повернення суми позики, а тому підстав вважати, що відбулася пролонгація строку кредитування суд не вбачає.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 29 грудня 2024 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 73655765 від 30 листопада 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 09 травня 2025 року становить 23135 грн, яка складається з 14000 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 315 грн сума заборгованості за процентами, 6720 грн сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування, 2100 грн комісія (а.с. 27-28).

Досліджений судом розрахунок заборгованості, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає періоди, які виходять за межі строку кредитування (30 днів, до 29 грудня 2024 року), а тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за договором позики № 73655765 від 30 листопада 2024 року в розмірі, визначеному позивачем, а саме 315 гривень.

Таким чином, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" заборгованість за договором позики № 73655765 від 30 листопада 2024 року в розмірі 16415 грн, з яких 14000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 315 грн сума заборгованості за відсотками, 2100 грн сума заборгованості за комісією.

Твердження відповідача про відсутність доказів, що він отримав кредитні кошти і розмір наданого йому кредиту, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи: копіями договору про надання коштів у кредит № 73655765 від 30 листопада 2024 року, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорта споживчого кредиту, Правил надання коштів у кредит, довідки про ідентифікацію та про підтвердження платежу.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 03-08/2023 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2024 року, форми акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, додаткової угоди №4 до договору про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14 травня 2025 року і платіжної інструкції № 168325 від 19 травня 2025 року, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 7100 гривень (а.с. 31-37, 41, 42).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову і розмір задоволених позовних вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 гривень.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2148 грн 46 коп., виходячи з розрахунку: 16415 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 3028 грн (сума сплаченого судового збору) : 23135 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (код ЄДРПОУ 39861924, 01010, м. Київ, площа Арсенальна, 1-Б) заборгованість за договором позики № 73655765 від 30 листопада 2024 року в розмірі 16415 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) гривень 46 копійок і витрат на правничу допомогу 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 25 грудня 2025 року.

Головуючий-суддяГеннадій СТАСЕНКО