Рішення № 132951537, 26.12.2025, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/6246/25

Провадження: 2/333/367/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2025 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової

Ю.В., секретар судового засідання Дондик О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю,

за участю:

представника позивача адвоката Трачук Н.І.,

представників відповідачів адвокатів Чалаплюка С.В., Гусельникова М.О.,

ВСТАНОВИВ

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач звернулась до суду з позовом (з урахуванням уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю, обґрунтовуючи позов наступним.

Позивачці ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 13 січня 2014 року належить магазин літ. А-1 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м. Право власності на зазначений об`єкт підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16074951 від 13.01.2014р. та технічним паспортом. Зазначене приміщення знаходиться на земельній ділянці площею 0,1677га, кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, право користування якою перейшло до позивача на підставі ст.120 ЗК від попереднього користувача цієї земельної ділянки ОСОБА_3 . Співвласником приміщення, що межує зі спірним приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 є відповідач згідно інформаційної довідки від 05.08.2024, який придбав це приміщення 07.09.2018 у Запорізької обласної спілки споживчих товариств. Між належними позивачці та відповідачу приміщеннями був розташований прохід шириною 6,20 м для проходу на ділянку проїзду( спільного користування). Відповідач самовільно, без дозволу та погодження з позивачкою закрив цей прохід з обох боків металевим профілем на металевому каркасі. Неодноразові звернення позивачки до відповідача з цього приводу з проханням припинити порушення її прав як суміжного землекористувача залишено без задоволення. У зв`язку з викладеним, позивачка була вимушена звернутися до судового експерта Майстренка І.О. та замовити висновок експерта за результатами проведеного земельно-технічного дослідження, відповідно до висновку № 0097 від 21.06.2024 року, за результатами проведеного дослідження, при співставленні даних, зазначених у технічній документації з розподілу території , обмежень, обтяжень користувачам земельною ділянкою для оптово-торгівельної контори облпотребсоюзу магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_3 виготовленого ДКП «Градпроект» кадастровому плані земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010 виготовленого ПП ОСОБА_4 топографічному плані …з результатами візуально - інструментального огляду на території досліджуваної земельної ділянки встановлено порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010(детальний опис наведено в дослідницькій частині), а саме, виявлено, що за рахунок закриття наскрізного проходу (простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП) унеможливлюється доступ до стіни будівлі для проведення ремонту і обслуговування. Також за рахунок закриття вказаного проходу унеможливлюється доступ із земельної ділянки А (зона розміщення будівель і споруд) через земельну ділянку Б(зона благоустрою і озеленення) до земельної ділянки В (зона проїзду спільного користування)(позначення А,Б,В у проекті розподілу території, обмежень та обтяжень…Схема із зображення місця розташуванням порушення меж земельної ділянки графічно відображена у додатку 5 до цього висновку. Таким чином, позивач просить усунути їй перешкоди в користуванні належним нежитловим приміщенням магазином літ. А-1 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м. шляхом зобов`язання відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» демонтувати металевий профіль на металевому каркасі, встановлений на наскрізному проході (простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП) шириною 6,20 м .

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

16.12.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання через зайнятість у слідчих діях в кримінальному провадженні.

03.02.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання за сімейними обставинами (смерть близької людини).

26.02.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про допит в судовому засіданні судового експерта ОСОБА_5

06.05.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи фото об`єктів, належних позивачу та відповідачу на підтвердження наявності перешкод у користуванні.

13.05.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні.

02.07.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

26.08.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

13.10.2025 від представника позивача надійшло клопотання про огляд спірного об`єкту за його місцезнаходженням.

15.10.2025 від представника відповідача надійшло заперечення проти клопотання представника позивача про огляд спірного об`єкту за його місцезнаходженням.

05.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення експерта до огляду об`єкта.

17.11.2025 від представника відповідача надійшло заперечення на протокол огляду доказу.

11.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, які свідчать про зміну власника нерухомого майна.

16.12.2025 від представника відповідача надійшло заперечення проти клопотання представника позивача про долучення доказів.

Представник позивача в судових засіданнях підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити, в судове засідання 26.12.2025 не з`явилася, надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, надала в письмовому вигляді викладення своєї позиції в судових дебатах. Так, зазначила, що за час розгляду цивільної справи відповідачем, всупереч встановленому порядку з наявністю ознак кримінального правопорушення вчинено дії щодо надання законності незаконній споруді, що є предметом спору та незаконно внесено зміни до реєстру прав власників нерухомого майна в частині збільшення площі належного відповідачу нерухомого майна, зазначений висновок прослідковується з аналізу доказів, які вже були у справі, а це інформаційна довідка з реєстру від 05.08.2024 року (реєстраційна картка від 19.08.2024 року) згідно якої слідує, що право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 відповідач набув згідно договору купівліпродажу, вчиненого 07.09.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Свинаренко О.В., загальна площа складає 3950,9 кв.м., а згідно Витягу з державного реєстру речових прав від 28.07.2025 року, наданого представником до клопотання від 26.08.2025 року, загальна площа складає вже 4066, кв.м., та зазначено, що зазначена дія проведена 23.07.2025 року. Але згідно наданого до матеріалів справи представником відповідача технічного паспорта, який також виготовлений лише 21.07.2025 року вбачається, що таке приміщення відсутнє, є прибудова площею 115, 8 кв.м., яка прибудована до належного позивачці приміщення і є предметом спору та про нібито відсутність якої стверджували у судовому засіданні представник відповідача, але її наявність підтверджена цим документом, фото, які надані стороною позивача, висновком експерта.

Нормами ст..ст. 116, 120 ЗК України, ст.. 377 ЦК України, імперативно передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Отже, особа, яка законно набула у власність нерухоме майно, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими нерухомим майном після його набуття. Оскільки позивачка має цивільний інтерес у праві на земельну ділянку під таким нерухомим майном після його набуття, то наведені позивачкою аргументи доводять неправомірність користування відповідачем частиною земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010 бо згідно висновку експерта за результатами візуально-інструментального огляду на території досліджуваної земельної ділянки встановлено порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010(детальний опис наведено в дослідницькій частині), а саме, виявлено, що за рахунок закриття наскрізного проходу (простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП) унеможливлюється доступ до стіни будівлі для проведення ремонту і обслуговування. Також за рахунок закриття вказаного проходу унеможливлюється доступ із земельної ділянки А (зона розміщення будівель і споруд) через земельну ділянку Б(зона благоустрою і озеленення) до земельної ділянки В (зона проїзду спільного користування)(позначення А,Б,В у проекті розподілу території, обмежень та обтяжень…, свідчить на користь позивачки та доводить вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачкою спірною земельною ділянкою. Також посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Вказує, що при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та відповідність побудованого об`єкта будівельним нормам і правилам (постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17, від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17). Державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22). Належними вимогами, які може заявити особа, користувач чи власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво (реконструкція), для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, постановах Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 915/1439/21, від 20.01.2021 у справі № 442/302/17.

Отже, в даному випадку знесення спірного об`єкта відновить права позивачки, як користувача землі, зважаючи на те, після знесення відновиться наскрізний прохід (простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП) та доступ до стіни будівлі для проведення ремонту і обслуговування, доступ із земельної ділянки А (зона розміщення будівель і споруд) через земельну ділянку Б(зона благоустрою і озеленення) до земельної ділянки В (зона проїзду спільного користування) (позначення А,Б,В у проекті розподілу території, обмежень та обтяжень… З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди) перебуває фактично в користуванні позивача ( ст.120ЗК і зміна її конфігурації через протиправні дії відповідача у червні 2025 року, коли спір вже знаходився у провадженні суду, доводить порушення права позивачки на користування частиною земельної ділянки на якій знаходиться самочинний об`єкт, право власності на який через подання декларації відповідач зареєстрував за собою, але на думку позивача і це підтверджується зазначеними вище Постановами ВС, її статус як «Самочинної» не змінився, а значить вона підлягає знесенню .

Аналіз положень законодавства свідчить про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію), орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює перевірку повноти інформації та вносить її до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт вважається такою, що вичерпала свою дію. При цьому реєстрація права власності є підставою вважати, що декларація про введення до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта також вичерпала свою дію. В постанові від 23.04.2025 у справі № 904/3031/24 КГС ВС також зазначив що пред`явлення позовних вимог про визнання недійсними та скасування повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації не є ефективним способом захисту, оскільки їх задоволення не призведе до поновлення прав позивача на користування спірною земельною ділянкою, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог. При цьому, ефективним способом захисту у зазначеній ситуації є знесення самочинного будівництва за рішенням суду, якщо буде доведено, що об`єкт має ознаки самобуду. Тобто, якщо декларацію про готовність об`єкта до експлуатації вже зареєстровано, то до суду можна звернутися лише з позовною вимогою щодо знесення зазначеного об`єкта, а не скасування декларації (постанови Верховного Суду у справах № №826/12543/18, 815/2654/18). Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 15 465/1461/16-а, від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20, від 23 лютого 2022 року у справі № 712/12338/18, від 11 липня 2024 року у справі № 686/5988/21. Отже, визнання недійсними та скасування повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта не несе в даному випадку будь-яких правових наслідків та не може відновити порушеного права, тому є неефективним способом захисту, що, в свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог, тому позивачкою у не було подано позов про визнання недійсними та скасування повідомлення про початок будівельних робіт декларації про готовність об`єкта до експлуатації. А значить позовна вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва може бути задоволена навіть за умови , що декларацію про готовність об`єкта до експлуатації вже зареєстровано.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, зазначивши таке. Звертає увагу суду на критичну невідповідність: літ. А-1 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м. юридично та фактично не існує. Позивач намагається захистити права на неіснуючий об`єкт нерухомості. Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей саме про «літ. А-1 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м. юридично та фактично не існує як об`єкт, стосовно якого заявлено вимоги, що свідчить про те, що Позивач просить захистити право на неіснуючий об`єкт. Таким чином, предмет спору відсутній, оскільки вимога стосується усунення перешкод до об`єкта, якого немає.

Звертає увагу , що землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовано спірний об`єкт- будівля Відповідача, залишається ОСОБА_4 . Твердження Позивача про порушення її прав є безпідставними, оскільки земельна ділянка під проходом не перебуває у її власності чи користуванні. Об`єкт Відповідача встановлений у законному порядку на території, право користування якою належить іншій особі ( ОСОБА_4 ) або самому Відповідачу на відповідних правових підставах. Окрім цього, у заяві адвоката Трачук Н. І. (письмово викладені судові дебати) від 15.12.2025 року Позивач посилається на практику Верховного Суду, яка гарантує їй можливість оформити землю під придбаною нерухомістю, але не скасовує необхідності самої реєстрації. Позивач мала достатньо часу після купівлі об`єкта, щоб оформити право на земельну ділянку, але не зробила цього. А отже, посилатися на права землекористувача, не маючи належно оформлених документів, є юридично неспроможним. До матеріалів справи Позивач не надав жодних доказів того, що вона має будь-які речові права на земельну ділянку, де встановлено металеву конструкцію.

Судом 05 листопада 2025 року було проведено огляд об`єкта на місці. Результати цього огляду повністю спростовують твердження позивача про наявність перешкод: вхід до приміщення Позивача з фасаду є вільним; вхід з тилу (завантажувальний/службовий) також є вільним; доступ до приміщення Позивача ніяким чином не заблокований. Спірний об`єкт закриває лише наскрізний прохід (простір між будівлями), який Позивач бажає використовувати для власної зручності, але який не є єдиним чи обов`язковим шляхом доступу до його майна. Факт того, що Позивач втратив можливість "скорочувати шлях" через чужу територію, не є порушенням права власності чи користування майном у розумінні ст. 391 ЦК України.

Вимоги Позивача фактично зводяться до бажання встановити право проходу через чужу земельну ділянку. Проте, відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено договором або законом, а також підлягає обов`язковій державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. На сьогоднішній день такої реєстрації щодо обмеження земельної ділянки не існує. Позивач не заявляв вимог про встановлення сервітуту, а одразу вимагає демонтажу законної конструкції, що є невірним способом захисту права. Відсутність зареєстрованого сервітуту означає відсутність у Позивача права вимагати проходу саме через цю ділянку.

Всупереч вимогам ст.ст. 77, 81 ЦПК України, Позивач не надала належних доказів, а її позиція грунтується виключно на припущеннях та Висновку експерта №0097 від 21.06.2024 року, який є недопустимим доказом з огляду на наступне: невідповідність вихідних даних: Конфігурація земельної ділянки у висновку суперечить дійсним межам ділянки Відповідача ( кадастровий № 2310100000:03:023:0010), що підтверджується наявним у справі топографічним планом; неможливість допиту експерта; експертна установа припинила діяльність, а сам експерт проігнорував ухвали суду про виклик. Це позбавило сторону захисту можливості поставити питання та роз`яснити суперечності, що є грубим порушенням принципу змагальності. Таким чином, висновок, що грунтується на хибних даних не може бути покладений в основу судового рішення.

У своїй заяві (письмових дебатах) представник Позивача окремим розділом виносить питання про начебто самочинний характер будівництва Відповідача, намагаючись поставити під сумнів законність об`єкта. Сторона Відповідача наголошує, що визнання об`єкта самочинним будівництвом або скасування права власності на нього не є предметом розгляду даної справи. Отже, доводи Позивача щодо самочинного будівництва є безпідставними, виходять за межі предмета доказування у цій справі та не можуть братися судом до уваги при ухваленні рішення.

Вважає, що Позивач не довів існування предмету спору, а саме відсутності доступу до об`єкта літ. А-1, квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м., який, як вже зазначалось, юридично та фактично не існує; відповідно до наданих матеріалів справи не має прав на земельну ділянку, де розташована конструкція (землекористувачем є ОСОБА_4 ); не спростував факт вільного доступу до свого приміщення через існуючі входи; не має зареєстрованого права сервітуту.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою судді від 22 липня 2024 року вирішено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької обласної спілки споживчих товариств про усунення перешкод у користуванні власністю.

Ухвалою суду від 25 вересня 2024 року вирішено замінити первісного відповідача - Запорізьку обласну спілку споживчих товариств на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю; відкласти підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю, на 04 листопада 2024 року.

Ухвалою суду від 06 березня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті Клопотання представника відповідача - адвоката Чалаплюка С.В.. про виклик експерта - задоволено. Викликано в судове засідання судового експерта ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» Майстренка Івана Олександровича для надання роз`яснень стосовно висновку експерта № 0097 від 21.06.2024 року за результатами проведення земельно-технічного дослідження по письмовому зверненню ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року клопотання представника позивача адвоката Трачук Н.І. про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю - задоволено частково. Витребувано з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької міської ради належним чином посвідчені копії всіх документів, що стали підставою для реєстрації 01.3520979.4778304.20241210.73.0000.96 # діючий / Будівля « АДРЕСА_2 » за адресою Запорізька обл., Запорізький район, Запорізька територіальна громада ( НОМЕР_1 ), декларації про готовність об`єкта до експлуатації: Реконструкція об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, дата реєстрації 22.07.2025 року. Витребувано з Департаменту адміністративних послуг ЗМР належним чином посвідчених копії всіх документів, що стали підставою для реєстрації права власності закінченого будівництвом об`єкта: АДРЕСА_2 , реєстровий номер об`єкта нерухомості 1638979523101 23.07.2025 року та належним чином посвідчені копії всіх документів, що стали підставою для реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010 20.06.2025 року номер запису про інше речове право 60483476.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 рокуклопотання представника позивача про огляд речових доказів - задоволено. Вирішено оглянути спірний об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

05.11.2025 року судом, за участю представників сторін та судового експерта Тернових В.А., було проведено огляд доказу за місцезнаходженням (м. Запоріжжя, вул. Закарпатського Легіону, 2). За результатами вказаної процесуальної дії було складено Протокол огляду доказу від 05.11.2025.

Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року зауваження представника відповідача щодо протоколу огляду доказу від 05.11.2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю відхилено.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Позивачці ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 13 січня 2014 року належить магазин літ. А-1 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16074951 від 13.01.2014р.

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу від 13 січня 2014 року, відчужуваний магазин розташований на земельній ділянці площею 0,1677га, яка знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, що підтверджується витягом НВ-2300575402013, виданим 06.12.2013 ГУ Держземагентства у Запорізькій області. Вказана земельна ділянка передана Запорізькою міською радою продавцю в оренду, що підтверджується договором оренди землі від 17.09.2008 року.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 441008846 від 26.08.2024, власником вищевказаної земельної ділянки площею 0,1677га, кадастровий номер 2310100000:03:023:0010 є територіальна громада, орган місцевого самоврядування, Запорізька міська рада, орендарем є ОСОБА_4 .

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 389697385 від 05.08.2024, на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2018 року відповідач ТОВ «Атлант плюс 2018» набув право власності на нежитлову будівлю (чотириповерховий учбовий корпус з двоповерховими прибудовами) літ. А-4, А1, А2 з підвалом, нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: Загальна площа (кв.м): 3950.9, Опис: Згідно даних матеріалів технічної інвентаризації, на земельній ділянці розташовані: будівля літ. А-4, 41,А2 з підвалом адреса: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 від 22.03.2023, адресованої до інспекції з благоустрою м. Запоріжжя, з січня 2020 року між нею та власником будівлі за адресою: АДРЕСА_2 існує спір щодо перекриття проїзної арки між їх приміщеннями металевими листами і використання її для зберігання горючих матеріалів. Вказано, що на день подання зазначеної заяви вже проведені роботи з бетонування стовпів для наступної установки воріт та паркану на проїзній частині дороги.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеного земельно-технічного дослідження, № 0097 від 21.06.2024 року, наданого позивачем, при співставленні даних, зазначених у технічній документації з розподілу території , обмежень, обтяжень користувачам земельною ділянкою для оптово-торгівельної контори облпотребсоюзу магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_3 , виготовленого ДКП «Градпроект», кадастровому плані земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, виготовленого ПП ОСОБА_4 топографічному плані виготовленого сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_6 , з результатами візуально-інструментального огляду на території досліджуваної земельної ділянки встановлено порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (детальний опис наведено в дослідницькій частині). В дослідницькій частині вказано, що виявлено, що за рахунок закриття наскрізного проходу (простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП) унеможливлюється доступ до стіни будівлі для проведення ремонту і обслуговування. Також за рахунок закриття вказаного проходу унеможливлюється доступ із земельної ділянки А (зона розміщення будівель і споруд) через земельну ділянку Б(зона благоустрою і озеленення) до земельної ділянки В (зона проїзду спільного користування)(позначення А,Б,В у проекті розподілу території, обмежень та обтяжень…Схема із зображення місця розташуванням порушення меж земельної ділянки графічно відображена у додатку 5 до цього висновку.

Відповідно до акту, складеного представником Департаменту управління активами Запорізької міської ради Шевелою А.І. від 07.08.2025 р., наданого представником відповідача, земельна ділянка кадастровий № 2310100000:03:023:0010 та кадастровий № 2310100000:03:023:0036 мають спільну межу. Крім того, на земельній ділянці кадастровий № 2310100000:03:023:0036 відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знаходиться майно ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018», а саме: будівля (складові: літ.А-4, літ. А2, літ. А1 з прибудовою літ. Е) та інші допоміжні споруди, а на земельній ділянці з кадастровим № 2310100000:03:023:0010, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знаходиться майно фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: магазин літ. А"-1. Факт наявності (знаходження) інших об`єктів нерухомого майна (в т.ч. елементів/частин будівель) в межах земельної ділянки кадастровий №2310100000:03:023:0010 не виявлено. Розташована на суміжній земельній ділянці (кад. № 2310100000:03:023:0036) прибудова літ. Е, яка входить до складу основної будівлі та належать ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» має спільну стіну з магазином літ. А"-1, який належить ОСОБА_1 відповідно. - Земельні ділянки упорядковані, знаходяться в належному санітарному стані. Паркани (огорожі) відсутні. Викладені в акті факти підтверджуються технічним паспортом будівлі за адресою АДРЕСА_4 , а також витягом з державного реєстру речових прав нерухомого майна.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 441002796 від 26.08.2024; наданої на запит суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької міської ради копії поданої замовником до Інспекції декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1), зареєстрованої 22.07.2025 року за № ЗП101250721381, а також витяуг з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, на підтвердження реєстрації такої декларації; наданих на запит суду Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради копій документів з реєстраційних справ № 3163042723101 та № 1638979523101 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.07.2025 зареєстровано зміни об`єкта речових прав-будівлі за адресою: АДРЕСА_2 -додано закінчений будівництвом об`єкт , змінено загальну площу з 3950,9 на 4066,7 кв.м.

05.11.2025 року судом, за участю представників сторін та судового експерта Тернових В.А., було проведено огляд доказу за місцезнаходженням (м. Запоріжжя, вул. Закарпатського Легіону, 2). За результатами вказаної процесуальної дії було складено Протокол огляду доказу від 05.11.2025.

Під час огляду доказу за місцезнаходженням та в судовому засіданні 05.11.2025 року експертом Тернових В.А. зазначено, що як в результаті огляду так і згідно технічного паспорта на будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , спірна споруда значиться під літерою Е та є складовою будівлі А1, дата реконструкції-2025 рік; знаходиться між двома будівлями, наявність залізобетонного фундаменту, як вказано в технічному паспорті, неможливо встановити з огляду на відсутність доступу всередину будівлі. Доступ до входу до приміщення позивача не обмежено, доступ до стіни будівлі позивача з боку спірного об`єкта-відсутнй, обслуговування будівлі позивача можливо на підставі правил добросусідства.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

При цьому, цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів.

За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і не застосовує самостійно для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, якщо позивач не обґрунтовує ними свої вимоги з наданням відповідних доказів, і застосування цих норм призводить до зміни предмета позову або обраного способу захисту прав та інтересів.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону чинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст.91, 96, 103 ЗК України).

Відповідно до статті 91 ЗК України землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (стаття 103 ЗК України).

В обґрунтування позову, позивач посилається на норми ст..ст. 116, 120 ЗК України, ст.. 377 ЦК України та судову практику, якими імперативно передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості.

Так, відповідно до приписів ст. 120 ЗК України, в редакції, чинній на дату набуття власності на спірне майно позивачкою, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, у разі набуття права власності на нерухомість, яка розташована на частині земельної ділянки, наданій іншій особі на праві постійного користування, право на оформлення землекористування для обслуговування такої нерухомості виникає автоматично в силу принципу єдності долі нерухомості і земельної ділянки та не вимагає отримання згоди постійного землекористувач. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 23 листопада 2023 року, cправа № 916/3030/22.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач не вчинив дій з юридичного оформлення земельних правовідносин у відповідності із вимогами земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відтак, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Однак, позивачем не доведено порушення його права у користуванні належним йому приміщенням магазину, який розташований на земельній ділянці, власником якого є Запорізька міська рада, орендарем є ОСОБА_4 . В ході огляду спірного об`єкта встановлено відсутність перешкод до входу в магазин, під`їзних шляхів до магазину. Що стосується унеможливлення доступу до стіни будівлі позивача для проведення ремонту та обслуговування, позивачем не надано доказів такої необхідності, звернення до відповідача з таким питанням, відмови останнього у наданні такого доступу, наявність факту дійсного порушення відповідачем його прав та які конкретно несприятливі наслідки спричинило для нього це порушення тощо.

В судовому засіданні представником позивача акцентовано увагу на самочинний характер будівництва спірного об`єкту та необхідність його знесення.

Разом з тим, як встановлено судом, власником земельної ділянки площею 0,1677га, кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, на якій розташовано магазин позивача, є територіальна громада, орган місцевого самоврядування, Запорізька міська рада, орендарем є ОСОБА_4 .

Однак, власник земельної ділянки не залучений позивачем в якості належного відповідача.

Більш того, як повідомлено самими представником позивача суд в заяві від 11.11.2025, і що підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 31.10.2025 зареєстровано зміну власника будівлі за адресою: АДРЕСА_2 з ТОВ «Атлант плюс 2018» на ТОВ «Міська академія управління і права».

Таким чином, позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, ст.16 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Такому праву на звернення до суду за захистом кореспондує завдання цивільного судочинства, яким відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, реалізуючи право на судовий захист, особа в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, звертається в суд із заявою (позовом), в якому повинна вказати, яке саме порушене право чи охоронюваний інтерес підлягає захисту та у який спосіб. Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній визначеній законом процесуальній формі.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Водночас, позивач всупереч вимогам ч.ч. 1-3 ст. 51 ЦПК України своїм процесуальним правом на внесення клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, або залучення у справі як співвідповідача, не скористався, тоді як з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу суд позбавлений можливості самостійно вчинити дані процесуальні дії. Суд зазначає, що саме з цього приводу були надані міркування представником відповідача Запорізької обласної спілки споживчих товариств (до постановлення ухвали від 25.09.2024 про заміну відповідача), більш того, саме представником позивача було надано суду відомості про зміну власника приміщення, яке межує з приміщенням позивача.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з поданням позивачем позовної заяви ТОВ «Атлант плюс 2018», який є неналежним відповідачем у даній справі, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 12, 76-82, 263-265, 273, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018», код ЄДРПОУ 42338194, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул.. Ситова, буд.9, кв.20.

Суддя Ю.В. Ковальова