Вирок № 132951353, 26.12.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15200/21

Провадження №1-кп/638/511/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

потерпілого ОСОБА_13 ,

представника потерпілого ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова кримінальне провадження №12021221200000553 від 12.05.2021 року стосовно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Суми, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину та мати похилого віку, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

встановив:

12 травня 2021 року приблизно о 17 годині 00 хвилин, більш точний час в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_9 , перебуваючи на площі Свободи в м.Харкові, побачив як поблизу центрального корпусу Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна, що розташований за адресою пл.Свободи 4 м.Харків, припаркувався автомобіль «Мерседес с500» реєстраційний номер НОМЕР_1 та водій вказаного автомобілю ОСОБА_13 покинув місце паркування, після чого у ОСОБА_9 виник умисел на незаконне заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням у вказаний автомобіль.

Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, розміщеного в автомобілі «Мерседес с500», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а водій автомобілю ОСОБА_13 відсутній, тобто діючи таємно, незаконно проник, відчинивши задні пасажирські двері, до салону автомобіля «Мерседес с500», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке ОСОБА_13 використовував як сховище для тимчасового зберігання матеріальних цінностей, звідки викрав належні ОСОБА_13 500 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 12.05.2021 складає 13 837 гривень 2 копійки. Після цього ОСОБА_9 з місця скоєння злочину зник, обернувши викрадене майно на власну користь.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_9 спричинена матеріальна шкода ОСОБА_13 на загальну суму 13 837 гривень 2 копійки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро покаявся у скоєному злочині та щодо обставин вчинення кримінального правопорушення пояснив, що 12 травня 2021 року в районі Університету Каразіна, біля ресторану «Барашик» заліз до машини потерпілого та викрав звідти 500 доларів США. При цьому зауважив, що він це зробив, коли потерпілого не було поруч з автівкою та потерпілий не бачив його дії. Після затримання викинув викрадене у автомобілі працівників правоохоронного органу. Після події вибачився перед потерпілим, відшкодував завдану моральну шкоду та засуджує свою поведінку.

Потерпілий в судовому засіданні повідомив, що жодних претензій до обвинуваченого немає, шкода йому була відшкодована у повному обсязі. Просив суворо не карати.

Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочині ніким не оспорюється. Інші докази згідно ч.3 ст.349 КПК України було визнано недоцільним досліджувати в судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винність ОСОБА_9 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище та кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, відомості про особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставини, що обтяжує покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_9 , є щире каяття, активне сприяння судовому слідству, відшкодування шкоди потерпілому.

При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого в даній ситуації ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_9 раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину та мати похилого віку, не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра у КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради не перебуває. Згідно досудової доповіді Ковпаківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній та уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення особи можливе без позбавлення чи обмеження волі на певний строк.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, враховуючи думку потерпілого, який заявив про відсутність претензій до обвинуваченого, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.

Однак суд вважає, що обвинувачений не потребує ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком відсутні.

Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння нею нових кримінальних правопорушень.

У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_9 обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_9 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_9 строк попереднього ув`язнення у період з 12.05.2021 року по 21.05.2021 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_15 заставу у розмірі 501 670 гривень, сплачену згідно ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.05.2021 року за ОСОБА_9 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення судових експертиз у загальному розмірі 15 101 гривню 76 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.05.2021 року та від 21.06.2021 року.

Речові докази 5 (п`ять) купюр грошових коштів номіналом по 100 (сто) доларів США, карту «ПриватБанк» НОМЕР_2 , карту «ПриватБанк» НОМЕР_3 , карту «ПриватБанк» НОМЕР_4 , сумку чорного кольору з написом «Calvin Klein», ключ автомобільний «Volkswagen», ключ автомобільний з основою чорного кольору, з`язку ключів з 5 ключів, з яких два округлої форми залишити законному володільцю.

Речові докази на різнокольоровий папір за формою та кольором схожими на грошові кошти номіналом по 500 (п`ятсот) грн, загальною кількістю 133 (сто тридцять три) шт., різнокольоровий папір за формою та кольором схожими на грошові кошти номіналом по 100 (сто) доларів США, загальною кількістю 162 (сто шістдесят дві) грн, різнокольоровий папір за формою та кольором схожими на грошові кошти номіналом по 100 (сто) євро в кількості 81 (вісімдесят одна) шт., брелок з написом «Pandora» чорного кольору, брелок з написом «Pandora» чорного кольору з ключем з основою чорного кольору, антена у корпусі чорного кольору, полімерна коробка чорного кольору з написом «Oriel750», рюкзак чорного кольору торгівельної марки «Rivacase» з електричним дротом, в середині електронний пристрій прямокутної форми чорного кольору з антеною написом «Hyundai H-DVD140», пластмасова антенна чорного кольору, автомобільна запчастина прямокутної форми з маркуванням 36150-Т2А-А160-М1 знищити.

Речові докази мобільний телефон «Apple» моделі Iphone 6» у захисному чохлі зеленого кольору, мобільний телефон «Apple»моделі Iphone 11 pro», IMEI НОМЕР_5 , у захисному чохлі, мобільний телефон «Apple» моделі Iphone 12 pro», IMEI НОМЕР_6 , у захисному чохлі синього кольору, автомобіль марки «Honda» моделі «Accord», д.н. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , сім картку мобільного оператора «Life», з номером на ній НОМЕР_10 , сім картку мобільного оператора «Life», без зазначення номеру, роутер чорного кольору торгівельної марки Verizon з наліпкою з текстом НОМЕР_11 , мобільний телефон марки «Apple» моделі Iphone 6», з сім- карткою «Лайфселл» без зазначення номеру, роутер чорного кольору «DV3Т2», металевий ключ, грошові кошти купюрами: номіналом 200 (двісті) грн у кількості 2 (дві) шт., номіналом 50 (п`ятдесят) грн у кількості 4 (чотири) шт, номіналом 20 (двадцять) грн у кількості 1 (одна) шт., номіналом 5 (п`ять) грн у кількості 3 (три) шт., номіналом 2 (два) долари США у кількості 1 (одна) шт., мобільний телефон марки «Apple» моделі Iphone 12 pro», з сім- карткою без зазначення номеру, у захисному силіконовому чохлі, зв`язка ключів від квартири, два ключі від автомобілю, грошові кошти у розмірі 100 (сто) доларів США №KB7985080SI у кількості 1 (одна)шт., 200 (двісті) гривень у кількості 2 (дві) шт., 20 (двадцять) гривень у кількості 1 (одна) шт., 5 (п`ять) гривень у кількості 1 (одна) шт., 3 (три) купюри номіналом по 1 (одна) грн., 5 (п`ять) купюр, кожна, номіналом по 200 гривень, сумка чорного кольору з маркуванням «Lacoste», в середині якої зв`язка ключів у кількості 5 (п`ять) шт., чохол з одним навушником торгівельної марки «Apple» модель Airpods Pro» у захисному чохлі з написом «Jordan 23», пристрій чорного кольору зовні схожий на GPS трекер та ключ «AVERS», барсетка чорного кольору, пластикова картка для сім- картки з № НОМЕР_12 «Travelsim» повернути законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1