Рішення № 132948088, 26.12.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6852/25

Провадження № 2/0203/2220/2025

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участю секретаря Сердягіної О.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач, ТОВ «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, м. Київ), пред`явив цей позов з підстав прострочення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року № 201/7755/13-ц, яким стягнуто заборгованість на користь ТОВ «Факторинг Україна» солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2008 року в сумі 2 536 225,18 грн., з яких залишок заборгованості за кредитом 1 131113,88 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 286 193,17 грн., пеня 1 118 918,13 грн., витрати на судовий збір 3441,00 грн. Оскільки ні на користь визначеного рішенням суду кредитора, ні після заміни ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2024 року кредитора на ТОВ «Діджи Фінанс», відповідачкою, з кою укладався кредитний договір, стягнута заборгованість не погашена, то в силу ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути за період прострочення з 24 лютого 2020 року по 24 лютого 2021 року 3% річних в сумі 76 325,97 грн. та інфляційні втрати на суму боргу в сумі 190 951,79 грн., а всього 267 277,76 грн.

Згідно протоколу атоматизованого розподілу судової справи між суддям від 03 червня 2025 року вказана позовна заява передана судді Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.А.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року вказана позовна заява передана за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2025 року вказана позовна заява передана судді Центрального районного суду міста Дніпра Колесніченко О.В. 18 липня 2025 року.

З відкриттям загального позовного провадження за ухвалою суду від 07 серпня 2025 року, після усунення 05 серпня 2025 року недоліків позовної заяви за ухвалою суду від 18 липня 2025 року, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.

Відповідач свій відзив не подала, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв.

17 вересня 2025 року ухвалою суду підготовче провадження закрите.

У судове засідання не з`явилися всі учасники справи, і про причини своєї неявки відповідач не повідомила та про розгляд справи в її відсутність не клопотала, на підставі чого без фіксування судового процесу технічними засобами проведений заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280, 281 ЦПК України з урахуванням письмової згоди представника позивача, який 20 жовтня 2025 року подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, що з`ясуванню обставин не перешкоджає.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року № 201/7755/13-ц, провадження № 2/201/2309/2013) позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволений; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» загальний борг по кредитному договору від 06 червня 2008 року в сумі 2536225 грн. 18 коп., з яких: залишок заборгованості за кредитом - 1131113 грн. 88 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 286193 грн. 17 коп. і пеня - 1118918 грн. 13 коп., а також витрати на судовий збір 3441 грн., а всього 2539666 грн. 18 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» загальний борг по кредитному договору від 15 грудня 2006 року в сумі 45305 грн. 30 коп., з яких: залишок заборгованості за кредитом - 3693 грн. 63 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3602 грн. 01 коп. і пеня - 38009 грн. 76 коп..

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML 301/248/2008 від 06 червня 2008 року скасовано; Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суд м. Дніпропетровська від 19 липня 2024 року № 201/7755/13-ц (провадження № 6/201/526/2024) замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у виконавчих листах, виданих у справі №201/7755/13-ц щодо стягнення із ОСОБА_1 суми боргу 2536225, 18 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1131113, 18 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 286193, 17 грн. та пені в сумі 1118918, 88 грн.

Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України з моменту підписання суддею.

За відкритими офіційними даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на подання позовної заяви 03 червня 2025 року, а також на день розгляду справи судом по суті, виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 201/7755/13-ц відносно боржника ОСОБА_1 не відкривалось в останнє 28 жовтня 2019 року під № 60409356 за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та завершене без фактичного виконання, що свідчить про те, що строк пред`явлення до виконання в силу ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» переривався і згідно ч.5 ст. 12 вказаного Закону починався з дня повернення виконавчого документу, у зв`язку з чим, враховуючи приписи пп.4 п.102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» про те, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, належить дійти висновку, що строк пред`явлення виконавчих листів на примусове виконання рішення суду від 04 жовтня 2013 року № 201/7755/13-ц, не сплив, а тому заявлені позовні вимоги не є задавненими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зіст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 27 жовтня 2025 року у справі № 203/6854/25 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку ст. 625 ЦК України задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за період з 24 лютого 2019 року по 24 лютого 2020 року інфляційні втрати в сумі 61067 грн. 45 коп. та 3% річних в сумі 76263 грн. 89 коп., а всього стягнути 137331 грн. 34 коп., а також стягнуто судовий збір в сумі 1635 грн. 36 коп.

У цій справі у пред`явленому позові ТОВ «Діджи Фінанс», посилаючись на те, що зобов`язання за кредитним договором залишаються не виконаними та стягнута за рішенням суду заборгованість відповідачкою не погашена, просило у відповідності до ст.625 ЦК України стягнути з відповідачки інфляційні втрати та 3 % річних за інший період, а саме: з 24 лютого 2020 року по 24 лютого 2022 року, що за даними наданого позивачем та не спростованого відповідачкою розрахунку складає 3% річних - 76 325,97 грн. та інфляційні втрати на суму боргу в сумі 190 951,79 грн., а всього 267 277,76 грн.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Як визначено у ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанови Великої палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18)).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що ст.625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18), від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), від 19.06.2019 року у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18)).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі №339/400/16-ц (провадження №61-14114св19) зазначено, що положення ст.625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15 (про те, що правовідносини стосовно виконання судових рішень урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можна застосовувати приписи про цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України)), а також від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15 (про те, що ст.625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а ч.5 ст.11 цього Кодексу не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України за наявності деліктних, а не зобов`язальних правовідносин), та вказала, що у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення; приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За встановлених обставин, оскільки стягнута за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2013 року у цивільній справі №201/7755/13-ц заборгованість за кредитним договором №ML-301/248/2008 від 06 червня 2008 року відповідачкою ОСОБА_1 не сплачена, виконавчі листи пред`явлені до виконання з відкриттям виконавчого провадження в останнє 28 жовтня 2019 року, проте завершене без виконання, чим перерваний строк пред`явлення виконавчих листі до виконання, у зв`язку з чим основні вимоги про стягнення боргу не є задавненими, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи судовий збір належить покласти на відповідачку.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 279-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8) з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 24 лютого 2020 року по 24 лютого 2021 року інфляційні втрати в сумі 190 951,79 грн. та 3% річних в сумі 76 325,97 грн., а всього стягнути 267 277,76 грн. (двісті шістдесят сім тисяч двісті сімдесят сім гривень 76 коп.), а також стягнути судовий збір в сумі 4009,17 грн.

Відповідач вправі подати до Центрального районного суду міста Дніпра письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 26 грудня 2025 року у день його складення і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного шляхом подання апеляційної скарги, а так само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.В. Колесніченко