Рішення № 132947574, 26.12.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/17644/19

РІШЕННЯ

іменем України

26 грудня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Печерської в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Справа у встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України строки Окружним адміністративним судом міста Києва розглянута не була.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2825 (в редакції Закону України №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

Так, за результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, адміністративна справа №640/17644/19 передана на розгляд Хмельницькому окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Печеному Є.В.

Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду Печеного Є.В. від 17.03.2025 року, серед іншого, ухвалено: прийняти до свого провадження адміністративну справу № 640/17644/19; вважати вірним найменування відповідача - Управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37451587) замість Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37451587); розпочати розгляд справи спочатку; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно із позовною заявою, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, зокрема, з огляду на таке.

Вказує, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має встановлену 2 групу інвалідності, причину якої пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зазначає, що у 19871988 роках виконувала роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Стверджує, що у березні та липні 2019 року зверталася до відповідача із заявами про встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року.

На думку позивача, надані документи в сукупності підтверджують, що вона виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони, оскільки: акти законодавства СРСР та УРСР з питань цивільної оборони передбачали планове залучення працездатного населення до формувань цивільної оборони; надані накази, розпорядження, інші документи органів цивільної оборони та листи Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи свідчать, що роботи на ЧАЕС організовувалися в системі цивільної оборони.

Позивач вважає, що: пункт 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ не визначає конкретної форми документального підтвердження факту залучення до складу формувань цивільної оборони; вимога відповідача надати окремий індивідуальний документ (наказ, список особового складу формування тощо) про зарахування до конкретного формування цивільної оборони не ґрунтується на законі; Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, визначає основною підставою для видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни довідку МСЕК про групу та причину інвалідності, а вимоги про подання інших документів щодо формувань цивільної оборони не встановлює.

У відзиві на позов Управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної в місті Києві державної адміністрації проти позову заперечило та зазначило про таке.

Вказує, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особа з інвалідністю 2 групи, та користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року.

Зазначає, що звернення позивача у 2019 році із заявами про встановлення статусу інваліда війни та видачу посвідчення зареєстровано та розглянуто відповідачем у встановленому порядку.

Стверджує, що подані позивачем документи підтверджують її участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та причинний зв`язок інвалідності з такими роботами, але не підтверджують залучення позивача до складу формувань цивільної оборони.

Відповідач посилається на те, що для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ необхідним є одночасне існування двох умов: інвалідність, пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС; участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань цивільної оборони.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Позивач брала участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі, у 19871988 роках у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Позивачу встановлено 2 групу інвалідності, причину якої пов`язано із захворюванням, що виникло внаслідок робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач зверталася до відповідача з вимогою встановити їй статус особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (тут і далі - Закон № 3551-ХІІ, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та видати відповідне посвідчення.

За результатами розгляду відповідних заяв позивача відповідачем відмовлено у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з відсутністю документів про її залучення до складу формувань цивільної оборони.

Копії листів (рішень) відповідача щодо відмови у встановленні статусу в матеріалах справи відсутні, однак обставина відмови та її мотиви не заперечуються жодною зі сторін, у зв`язку з чим, суд виходить з того, що предметом спору є правомірність відмови відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення.

До позовної заяви позивач додала, зокрема: копії актів законодавства СРСР та УРСР з питань цивільної оборони (Положення про цивільну оборону СРСР, Положення про невоєнізовані формування цивільної оборони, накази та розпорядження органів цивільної оборони, що регулювали організацію робіт на ЧАЕС); інформаційні листи Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в яких у загальному вигляді зазначається, що роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виконувалися із залученням формувань цивільної оборони та робочих підприємств; інші документи, що описують систему цивільної оборони та організацію робіт у зоні відчуження.

Водночас, у матеріалах справи відсутні документи, які б: прямо ідентифікували ОСОБА_1 як члена конкретного формування цивільної оборони (наприклад, наказ чи розпорядження про зарахування її до певного невоєнізованого формування цивільної оборони, список особового складу формування із зазначенням її прізвища, посвідчення учасника формування цивільної оборони тощо); підтверджували, що позивач була направлена саме у складі формувань цивільної оборони на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не у статусі працівниці відповідного підприємства, відрядженої до зони відчуження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вказує на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вказує на те, що адміністративний суд оцінює правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень ретроспективно станом на час їх прийняття (вчинення), з урахуванням фактичних обставин і правового регулювання, що існували на той момент.

Так, статтею 4 Закону № 3551-ХІІ визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: 1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; 2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами; 4) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних: у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, а з 1 грудня 2014 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.

Дія абзацу третього цього пункту не поширюється на осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України та злочини проти громадської безпеки.

Зв`язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки; 6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов`язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року; 7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах; 8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; 9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; 10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

Абзац перший цього пункту не поширюється на працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які отримали інвалідність внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з подіями Революції Гідності.

Участь осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я встановлюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зв`язок інвалідності з пораненнями, каліцтвом, контузією чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманими особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, під час участі у Революції Гідності, встановлюється за результатами медико-соціальної експертизи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України; 11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; 12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; 13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є (але не виключно): а) клопотання про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа. До клопотання додаються документи, що підтверджують участь особи в антитерористичній операції, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону; б) довідка керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; в) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; 14) осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, у статті 7 вказаного вище Закону, у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин, визначено коло осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; пункт 9 частини другої цієї статті відносив до осіб з інвалідністю внаслідок війни, зокрема, інвалідів з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, визначає, зокрема, у статті 10, коло учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 22.08.2018 № 632), регулює порядок видачі посвідчень ветеранів війни та, зокрема, встановлює, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видається органами соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі, у тому числі, довідки МСЕК про групу та причину інвалідності.

При цьому, зазначене Положення визначає процедуру видачі посвідчень, але не змінює коло осіб, які можуть бути віднесені до осіб з інвалідністю внаслідок війни; таке коло визначається виключно Законом № 3551-ХІІ.

У постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 377/797/17, від 21.08.2018 у справі № 279/2285/16-а, від 20.12.2019 у справі № 315/594/15-а, від 27.04.2020 у справі № 826/15761/17, від 15.04.2021 у справі № 377/27/17, від 23.11.2023 у справі № 810/4287/18 та інших у подібних правовідносинах сформовано послідовну правову позицію, відповідно до якої: не всі учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ; законодавець мав на увазі вузьку категорію осіб інвалідів з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які, зокрема, діяли у складі мобільних загонів спецзахисту цивільної оборони; умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ є: наявність інвалідності, причину якої пов`язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС; участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань цивільної оборони; документи, які підтверджують лише факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та причинний зв`язок між цією участю і настанням інвалідності (посвідчення учасника ліквідації, довідки МСЕК тощо), є недостатніми для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ; необхідним є належне документальне підтвердження того, що особу було зараховано до конкретного формування цивільної оборони і направлено у складі такого формування для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 810/4287/18 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності документів, які б підтверджували залучення особи саме до складу формувань цивільної оборони, відсутні правові підстави для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, незважаючи на наявність статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та встановлену інвалідність.

Суд у цій справі, керуючись вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України, виходить із зазначених вище правових висновків Верховного Суду.

Зокрема, як встановлено судом, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у тому числі, виконувала роботи в зоні відчуження у 19871988 роках, та має встановлену інвалідність 2 групи, причину якої пов`язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Отже, перша умова, визначена зазначеною вище правовою позицією Верховного Суду (наявність інвалідності, пов`язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС), у випадку позивача виконується.

Разом з тим, визначальною для вирішення цього спору є друга умова участь позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань цивільної оборони.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи: документи, подані позивачем, підтверджують її участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як працівниці відповідних підприємств (ЧАЕС, «Спецатом»), відрядженої до зони відчуження; надані нормативні акти та інформаційні листи описують організацію цивільної оборони в цілому, характер діяльності формувань цивільної оборони та загальний порядок залучення підприємств, установ і організацій до виконання завдань цивільної оборони; однак жоден із наявних у справі документів не містить прямих відомостей про зарахування ОСОБА_1 до конкретного формування цивільної оборони (мобільного загону, невоєнізованої ланки тощо) чи направлення її на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань цивільної оборони.

Позивач стверджує, що у зв`язку з особливостями організації цивільної оборони всі працівники, які виконували роботи в зоні відчуження, фактично були членами формувань цивільної оборони, а вимога надання спеціального документа про зарахування до формування цивільної оборони не випливає з тексту закону.

Разом з тим, виходячи з наведених вище правових висновків Верховного Суду, коло осіб, щодо яких застосовується пункт 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є вузьким, і доказом належності до цього кола повинні бути належні та допустимі документи, які прямо засвідчують залучення особи до складу формувань цивільної оборони. Загальні роз`яснення, нормативні акти чи посилання на участь підприємства в роботах цивільної оборони не замінюють собою персоніфікованих доказів участі конкретної особи у складі формувань цивільної оборони.

З огляду на викладене вище, у цій справі обставина залучення позивача до складу формувань цивільної оборони належними доказами не підтверджена.

Суд усвідомлює, що позивач посилається на необхідність тлумачення норм на користь особи, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо захисту соціальних прав і принципу належного урядування.

Проте суд, діючи в межах Конституції та законів України, не може, під виглядом сприятливого тлумачення, фактично змінити зміст Закону № 3551-ХІІ і поширити дію пункту 9 частини другої статті 7 цього Закону на всіх ліквідаторів ЧАЕС, які працювали за трудовими договорами, якщо законодавець прямо пов`язує право на відповідний статус із належністю до формувань цивільної оборони.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку, що відсутність у позивача документів, які підтверджують її залучення до складу формувань цивільної оборони, є об`єктивною перешкодою для надання їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у порядку пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга цієї статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, Верховний Суд у справах цієї категорії неодноразово зазначав, що це не звільняє позивача від обов`язку довести фактичні обставини, на які він посилається як на підставу виникнення у нього певного права, зокрема належність до складу формувань цивільної оборони.

У даній справі відповідач обґрунтував відмову у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни тим, що позивач не надала документів, які підтверджують її залучення до складу формувань цивільної оборони.

Позивач, звернувшись до суду із відповідним позовом, також не надала таких документів.

За відсутності належних та допустимих доказів залучення позивача до складу формувань цивільної оборони суд не має підстав вважати цю обставину встановленою.

За таких обставин і правових підстав, суд виходить з того, що, відмовляючи позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, відповідач діяв: у межах наданих повноважень, визначених Законом № 3551-ХІІ та Положенням № 302; на підставі закону, який пов`язує надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 9 частини другої статті 7 із залученням особи до складу формувань цивільної оборони; з урахуванням правової позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми.

Отже, суд не вбачає підстав визнати дії відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення протиправними.

Позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов`язати відповідача встановити їй відповідний статус і видати посвідчення.

З урахуванням наведених вище висновків суду про відсутність належних доказів залучення позивача до складу формувань цивільної оборони та з огляду на обов`язковість врахування зазначених правових висновків Верховного Суду, відсутні правові підстави для: задоволення вимог про визнання дій відповідача протиправними; покладення на відповідача обов`язку встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення; обрання будь-якого іншого способу судового захисту в межах цього спору.

Водночас, суд звертає увагу, що це рішення не позбавляє позивача права у разі отримання нових належних та допустимих доказів, які безпосередньо підтверджуватимуть її залучення до складу формувань цивільної оборони та направлення у складі такого формування на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, повторно звернутися до компетентного органу з заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, з дотриманням вимог, зокрема, статей 7277, 90, 242 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших судових витрат сторони не заявляли, тому підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Цитадельна, 4/7,м. Київ,01015 , код ЄДРПОУ - 37451587)

Головуючий суддя Є.В. Печений