Ухвала суду № 132940889, 26.12.2025, Славутицький міський суд Київської області

У Х В А Л А

Справа №377/998/25

Провадження №2/377/574/25

26.12.2025 Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Кононової Н.О., за відсутності учасників справи, розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

25 вересня 2025 року до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 204, 512-514, 516, 526, 625, 1048, 1054, 1082 ЦК України, просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 101175305 від 08.06.2021 у розмірі 36 520 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.

Ухвалою судді від 06 жовтня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 06 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року відкладено розгляд справи на 04 грудня 2025 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

04 грудня 2025 року цивільну справу знято з розгляду та призначено судове засідання на 26 грудня 2025 року.

04 грудня 2025 року до суду в підсистемі «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, просив зупинити провадження по справі, оскільки він перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

23 грудня 2025 року від представника позивача Романенка М.Е. надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження, в яких він, посилаючись на статті 2, 251, 253, 263 ЦПК України, висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, провадження № 61-9218св22, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, провадження № 61-7918св22, від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21, провадження № 61-8044св23, від 14 лютого 2024 року справа № 466/8799/22, провадження № 61-14262св23, постанову Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18), постанову Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи № 377/998/25 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України порушуватиме право позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в запереченнях на клопотання про зупинення провадження у справі представник позивача просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету, яка знаходиться в матеріалах справи. В надісланій до суду в системі «Електронний суд» заяві відповідач просив судове засідання провести без його участі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зроблено висновок, що «під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні».

На підтвердження обставин, зазначених в заяві про зупинення провадження у справі, відповідачем ОСОБА_1 було надано: копію військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 360 від 09.12.2024, копію витягу із наказу командира НОМЕР_3 бригади транспортної авіації імені Авіаконструктора Олега Антонова Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 1-РС від 09.01.2025, копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 262 від 14.09.2025, які відповідно до положень статей 43, 83 ЦПК України, підлягають долученню до матеріалів справи.

З копії військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 360 від 09.12.2024, копії витягу із наказу командира НОМЕР_3 бригади транспортної авіації імені Авіаконструктора Олега Антонова Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №1-РС від 09.01.2025, копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 262 від 14.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09 грудня 2024 року перебуває в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, та на даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом Президента від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом Президента від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом Президента від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом Президента від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом Президента від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом Президента від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом Президента від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом Президента від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ, Указом Президента від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-ІХ, Указом Президента від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-ІХ, Указом Президента 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ, Указом Президента від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, Указом Президента від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX, Указом Президента від 15 квітня 2025 року № 235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX, 14 липня 2025 № 478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX, 20 жовтня 2025 № 793/2025, затвердженим Законом України від 21.10.2025 № 4643-IX, продовжувався, зокрема, з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.

За приписами пункту другого Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Виходячи з наведеного, відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 , тобто перебуває у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на виконання Указу Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

Норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України, як цілісна структура, були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем військової служби в період дії воєнного стану, що представником позивача не заперечується і підтверджується наданими відповідачем суду копією військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 360 від 09.12.2024, копією витягу із наказу командира НОМЕР_3 бригади транспортної авіації імені Авіаконструктора Олега Антонова Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 1-РС від 09.01.2025, копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 262 від 14.09.2025, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі в розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_1 щодо продовження розгляду справи, суд, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25), вважає за необхідне зупинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. При цьому, надання доказів на підтвердження того, що військова частина, в якій проходить військову службу відповідач, переведена на військовий стан і що ОСОБА_1 безпосередньо приймає участь у бойових діях, законом не вимагається.

Не підлягають до застосування судом при вирішенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі висновки Верховного Суду у справах, зазначених представником позивача у запереченнях на заяву відповідача про зупинення провадження у справі, зокрема висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, провадження № 61-7918св22, від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21, провадження № 61-8044св23, від 14 лютого 2024 року справа № 466/8799/22, провадження № 61-14262св23, від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18), від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19, оскільки обставини у зазначених справах не є релевантними до даної справи.

Крім того, не підлягає до застосування судом при вирішенні вказаної заяви відповідача висновок Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, сформульований у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 (провадження № 14-74цс25) відступила від вказаного висновку.

Доводи представника позивача, наведені у запереченнях на заяву відповідача про зупинення провадження у справі, не впливають на висновки суду.

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі. Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, представник позивача не позбавлений права ініціювати питання про поновлення судового розгляду шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись статтями 43, 83, 251, 253, 259 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Долучити до матеріалів справи: копію військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 360 від 09.12.2024, копію витягу із наказу командира НОМЕР_3 бригади транспортної авіації імені Авіаконструктора Олега Антонова Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) №1-РС від 09.01.2025, копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 262 від 14.09.2025.

Заяву відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Зупинити провадження у справі № 377/998/25, провадження № 2/377/574/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена і підписана 26 грудня 2025 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька