Рішення № 132939653, 26.12.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/7835/25

Провадження № 2/159/2429/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 грудня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Клевецької О.М.,

позивач - не з`явився,

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» (далі позивач або позикодавець або кредитор) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник або боржник), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 3249381 від 13.10.2021 у розмірі 34200 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.10.2021 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем у електронній формі було укладено договір про споживчий кредит № 3249381, згідно з умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 гривень.

13.01.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладеного договір факторингу № 13-01/2022-79 відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3249381, укладеного з відповідачем.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладеного договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023, за умовами якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3249381, укладеного з відповідачем.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 34200,00 грн., яка складається з 5000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 27750,00 грн. заборгованості за процентами, 1450,00 грн. заборгованості за комісіями.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 03.11.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання у справі призначив на 18.12.2025, розгляд і формування справи вирішив здійснювати у змішаній формі.

До суду повернулося поштове відправлення R067032981097, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того відповідач у електронному кабінеті в системі Електронний суд отримав 04.11.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі, а 06.11.2025 судову повістку про виклик.

Отже, відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

Зважаючи на зазначені обставини, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи та вирішив ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти прийняття заочного рішення не висловлював.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи суд зазначає таке.

13.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 3249381. Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору cума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.

Кредит надається строком на 15 днів з 13.10.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 28.10.2021. (п.1.3, п.1.4).

Комісія за надання кредиту: 1450.00 грн., яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 кредитного договору).

У п. 1.5.2 та п. 1.6 кредитного договору зазначено, що проценти за користування кредитом: 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (п. 2.1 кредитного договору).

У п. 2.3.1.2 кредитного договору визначено порядок пролонгації строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

У реквізитах сторін кредитного договору та анкеті-заяві на кредит № 3249381 від 13.10.2021 в частині позичальника, зазначені прізвище ім`я по батькові відповідача, дата народження, його адреса проживання, РНОКПП, серія і номер паспорта, одноразовий ідентифікатор «F66428», електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон НОМЕР_1 .

У Паспорті споживчого кредиту № 3249381 зазначені умови аналогічні за змістом тим, які містяться у кредитному договорі № 3249381 від 13.10.2021.

Довідкою про ідентифікацію виданою ТОВ «Мілоан» підтверджується, що 13.10.2021 відповідач ідентифікований, підписання договору позичальником здійснювалось у формі одноразового ідентифікатора F66428, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор +380632526011.

Квитанцією ТОВ «Елаєнс» стверджується, що був проведений успішний платіж в сумі 5000,00 грн 13.10.2021 на банківську картку НОМЕР_2 .

13.01.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладеного договір факторингу № 13-01/2022-79.

Відповідно до п. 6.1.4 договору право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру боржників.

Розмір фінансування за реєстром боржників складає 3686675,52 грн (п. 7.1)

13.01.2022 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Мілоан» підписано Акт приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022. Відповідно до акту ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв реєстр боржників у якому зазначені права вимоги до 3580 боржників на загальну суму 79914297,90 грн.

У реєстрі боржників під №2147 міститься запис про право вимоги до відповідача за кредитним договором №3249381 в розмірі 23700,00 грн.

Платіжним дорученням №321170001 від 14.01.2022 підтверджується сплата ТОВ «Вердикт Капітал» 3686675,52 грн за договором факторингу №13-01/2022-79 від13,01,2022.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладеного договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за кредитним договором № 3249381, укладеного з відповідачем.

Актом прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді (п.5.2).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним договором, всього в реєстрі 207307 боржників.

У реєстрі боржників під №38195 міститься запис про право вимоги до відповідача за кредитним договором №3249381 в розмірі 27750,00 грн.

Розрахунком заборгованості ТОВ «Мілоан» стверджується, нарахування відповідачу процентів у період з 13.01.2021 по 27.12.2021 в розмірі 17250,00 грн та комісії в розмірі 1450,00 грн.

Випискою з ЄДР від 04.06.2024, здійснює діяльність з інших видів кредитування, інші фінансові послуги (квед 64.19, 64.99).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про споживчий кредит № 3249381 від 13.10.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «F66428» , який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3249381 від 13.10.2021.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Квитанцією ТОВ «Елаєнс» стверджується перерахування кредитних коштів сумі 5000,00 грн 13.10.2021 на банківську картку НОМЕР_2

Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 13.10.2021 отримав кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредит надається строком на 15 днів з 13.10.2021 (строк кредитування), однак цей строк може бути продовжений не більше як 60 днів, у випадку продовження користування відповідачем кредитними коштами (2.3.1.2 кредитного договору).

З матеріалів справи видно що строк кредитування неодноразово продовжувався і закінчився 27.12.2021.

Докази того, що відповідач погасив суму кредиту, у матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 5000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов договору упродовж перших 15 днів строку кредиту відповідачу нараховувались проценти за ставкою 3% на день (п. 1.5.2 кредитного договору), що складає 2250,00 грн. (5000,00 грн х 3,00% х 15 днів).

Оскільки кредитні кошти упродовж 15 днів повернуті не були, строк користування кредитними коштами щоразу продовжувався на 1 день протягом 60 днів (п. 2.3.1.2 кредитного договору). За цей період відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом за ставкою 5% на день (п. 1.6 кредитного договору), що складає 15000,00 грн (5000,00 грн. х 5% х 60 днів).

Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1048 ЦК України у відповідача виник обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 3% на добу, протягом перших 15 днів, та 5% на добу протягом наступних 60 днів.

Докази того, що сторони погодили нарахування процентів у розмірі 5% на добу після закінчення максимального строку пролонгації користування кредитом, у матеріалах справи відсутні.

Зазначені висновки суду здійснені з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач сплачував проценти за користування кредитними коштами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 17250,00 грн. за період з 13.10.2021 по 27.12.2021 є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачений обов`язок відповідача сплатити комісію у розмірі 1450,00 грн.

Доказів того, що відповідач сплатив таку комісію на виконання умов кредитного договору, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути комісію в розмірі 1450,00 грн.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 23700,00 грн з яких: 5000,00 грн суми виданого кредиту та 17250,00 грн, суми нарахованих процентів, комісії у розмірі 1450,00 грн, у стягненні 10500,00 грн процентів необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі 2422,40 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 укладений з АО «Лігал Ассістенс»; заяву на надання юридичної допомоги № 1308 від 01.09.2025, витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, прайс-лист АО «Лігал Ассістенс».

Витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- надання усної консультації з вивченням документів 2 год. 4000,00 грн;

- складання позовної заяви: 3 год 9000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідач не ставив під сумнів співмірність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а суд самостійно позбавлений можливості здійснювати зменшення розміру витрат без відповідної заяви учасника справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 13000,00 грн, які підлягають розподілу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 23700,00 грн заборгованості за кредитним договором, що становить 69,30% від суми позову 34200,00 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 69,30% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 9009,00 грн (69,30% від 13000,00 грн).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3249381 від 13.10.2021 у розмірі 23700,00 грн. з яких:

- 5000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 17250,00 грн. простроченої заборгованості за процентами;

- 1450,00 грн. заборгованості з комісії.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за процентами в розмірі 10500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 9009,00 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, Код ЄДРПОУ: 44276926);

Відповідач ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 26.12.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ