Вирок № 132939384, 26.12.2025, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2382/25

Провадження № 1-кп/715/192/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2025 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження 12025262020001366 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петричанка Глибоцького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження та іншою невстановленою особою, умисно вчинив злочин, пов`язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

04 квітня 2025 року ОСОБА_4 підшукав одного чоловіка призовного віку з числа громадян України, який бажав незаконно перетнути державний кордон України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , обумовив із ним порядок незаконного переправлення через державний кордон України та узгодив із ним оплату за вказані незаконні послуги у сумі 6 000 Євро.

18 травня 2025 року ОСОБА_6 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_4 , о 12 год. 00 хв. прибув на автомобільну парковку ТЦ «Депот», вул. Головна, м. Чернівці, де сів у транспортний засіб марки «Seat Alhambra», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, звідки вони вирушили в напрямку місця перетину державного кордону.

По дорозі із м. Чернівці до селища Глибока, особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, діючи у відповідності до узгодженого плану із ОСОБА_4 , з метою уникнення виявлення працівниками Прикордонної служби України ОСОБА_6 на контрольованому пропускному пункті в с. Тарашани Чернівецького району (поруч із автозаправною станцією «ПП ОІЛ»), об`їхав його об`їзною дорогою, що в межах населеного пункту с. Валя-Кузьмина Чернівецького району.

Цього ж дня близько 13 год. особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, привіз ОСОБА_6 в селище Глибока, вул. Радгоспна, де вже їх очікував ОСОБА_4

ОСОБА_4 , діючи у відповідності до раніше узгодженого плану, провів інструктаж ОСОБА_6 щодо його подальших дій з метою незаконного перетину державного кордону України. При цьому ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 харчову фольгу для блокування сигналу його мобільного телефону та тканинні рукавиці для подолання решітки розмежування лінії державного кордону України. Після цього ОСОБА_6 на вимогу ОСОБА_4 передав йому грошові кошти в сумі 1000 Євро, при цьому останній повідомив про необхідність передачі іншої частини незаконної винагороди у сумі 5000 Євро особі, яка проведе його до місця перетину на лінії розмежування державного кордону України та Румунії після прибуття на вказане місце. Надалі ОСОБА_6 сів у транспортний засіб марки «Seat Alhambra», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням особи, матеріали відносно якого виділено у окреме провадження, вони продовжили рух в напрямку місця перетину державного кордону, при цьому особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, усвідомлював, що передача йому коштів за надані незаконні послуги щодо перевезення до визначеного ними раніше місця має відбутися після переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України.

18 травня 2025 року ОСОБА_4 на транспортному засобі марки «Mazda 6», державний, реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 », сірого кольору, було зупинено працівниками ЗС №4 ВКП ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області та працівниками УСБУ в Чернівецькій області в межах селища Глибока Чернівецького району Чернівецької області, про що останній повідомив особу, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження. Дізнавшись про це, особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, здійснив зупинку транспортного засобу марки «Seat Alhambra», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », в межах населеного пункту с. Йорданешти Чернівецького району, висадив ОСОБА_6 , а сам вдався до втечі на даному транспортному засобі і в подальшому був зупинений працівниками НОМЕР_3 прикордонного загону в межах населеного пункту с. Годилів Чернівецького району Чернівецької області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що він сприяв незаконному переправленню людини через державний кордон України у зв`язку із скрутним матеріальним становищем та потребою грошей для свого лікування та лікування своєї дружини. Він щиро кається у вчиненому, вважає, що зробив велику дурницю, просить перерахувати 100 000 грн. із застави, сплаченої його дружиною, на потреби ЗСУ, а також просить суд не позбавляти його волі, оскільки в такому випадку ні він не зможе отримувати необхідне лікування, ні його дружина, яка тричі на тиждень змушена відвідувати лікування програмним гемодіалізом, а він супроводжує її до м. Чернівців для цього.

За згодою учасників судового процесу, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, а тому суд, згідно вимог ч. 2 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів.

Суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і містить склад кримінальних правопорушень. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 є склад злочину, передбачений ч.3 ст.332 КК - сприяння в незаконному переправленню осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) та у Постанові від 09.10.2018 року (справа №756/4830/17-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Верховний суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_6 не перетнув незаконно Державний кордон України та діяв в умовах контролю за вчиненням злочину, що не заперечувалося сторонами кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, його пенсійний вік, майновий стан, сімейний стан та незадовільний стан здоров`я, позитивну характеристику по місцю проживання та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи норму ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є щире розкаяння, активне сприяння у розкритті злочину, перерахування 100 000 грн. на потреби ЗСУ, а також вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин, зокрема необхідність постійного лікування обвинуваченого та його дружини від низки важких захворювань.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

Санкцією частини 3 статті 332 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Суд також враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 розповів в повному обсязі про обставини, які повністю викривають його, а також особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у вчиненому злочині, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінального правопорушення та з`ясуванню обставин його вчинення, у скоєному щиро розкаявся, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність,

Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на аналізі стану здоров`я самого обвинуваченого та його дружини ОСОБА_7 .

Так, ОСОБА_4 знаходиться на обліку у сімейного лікара, кардіолога та окуліста з діагнозами: стабільна стенокардія напруження 3 функціонального класу, дифузний кардіосклероз, вторинна глаукома лівого ока, проліферативна діабетична ретинопатіям обох очей, артифакія обох очей, цукровий діабет 2 типу ускладненнями. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 24 грудня 2025 року ОСОБА_4 рекомендовано медикаментозне лікування лівого ока, ревізія вітреальної порожнини лівого ока, інвазивне введення анти-ФРЕС терапії в праве око, контроль.

Дружина ОСОБА_4 ОСОБА_7 знаходиться на «Д» обліку у сімейного лікаря та нефролога з діагнозами: хронічна ниркова недостатність 5 стадії, полікістоз нирок, аутосомно-домінантний варіант, вторинна гіпертензія, анемія основного захворювання, кардіоміопатія при метаболічних порушеннях, гіперкаліємія, порушення обміну фосфору та фосфатази, вторинний гіперпаратиреоз, не класифікований в інших рубриках, ацидоз. ОСОБА_7 перебуває на гемодіалізі в ОКП 3 рази на тиждень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Враховуючи вище викладене, на переконання суду, призначення обвинуваченому основного покарання в межах санкції ч.3 ст.332 КК України, чи застосування до нього покарання у виді позбавлення волі на певний строк є недоцільним в даному конкретному випадку, що призвело б у своїх наслідках невиправдані фізичні страждання як самому ОСОБА_4 у зв`язку з неможливістю отримання ним відповідного медичного лікування в умовах пенітенціарних закладів, так і вкрай негативно вплинуло б на якість життя його дружини, яка змушена отримувати лікування гемодіалізом тричі на тиждень.

При цьому недоцільним суд вважає також і застосування інституту звільнення від покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки в такому випадку мало б місце уникнення винною особою реального відбування покарання за вчинений ним злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України, в умовах воєнного стану та повномасштабного вторгнення рф на територію України.

У зв`язку з наведеним при призначенні основного покарання суд вважає за необхідне і доцільне застосувати положення ч.1 ст.69 КК України і перейти до іншого - більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним і пропорційним.

Таким чином, призначення обвинуваченому ОСОБА_4 основного покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, із застосуванням положенб ст. 69 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

При цьому суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно використовувалось як засіб вчинення кримінального правопорушення.

Беручи до уваги те, що належний обвинуваченому на праві власності автомобіль «Seat Alhambra», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », використовувався як засіб вчинення кримінального правопорушення, зокрема для транспортування особи з метою сприяння її незаконному перетину кордону, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію щодо даного автомобіля.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 8235 (вісім тисяч двісті тридцять п`ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 139 995 (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень в доход держави з позбавленням права займатися господарською діяльністю з надання логістичних послуг в межах прикордонних районів строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла.

Звернути частину застави, сплаченої ОСОБА_8 , у розмірі 139 995 (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, внесену нею відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН1611 на рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області на підставі ухвали слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.05.2025 року в рахунок сплати штрафу у розмірі 139 995 (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, призначеного ОСОБА_4 даним вироком.

Іншу частину грошових коштів в розмірі 100 005 (сто тисяч п`ять) гривень, сплачені ОСОБА_8 20.05.2025 року відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН1611 на рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області на підставі ухвали слідчого судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20.05.2025 року, передати на потреби ЗСУ для цілей оборони України з наступними реквізитами:

МФО 300001

Рахунок № UA843000010000000047330992708

Код ЄДРПОУ 00032106

Отримувач: Національний банк України

Призначення: допомога ЗСУ.

На підставі ст. 96-1 КК України речовий доказ автомобіль «Seat Alhambra», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 » - примусово безоплатно вилучити у власність держави, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді.

Речовий доказ мобільний телефон марки Samsung Galaxy A05s (ІМЕІ1: НОМЕР_4 та ІМЕІ2: НОМЕР_5 ) з номером мобільного оператора НОМЕР_6 повернути власнику, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду від 20 травня 2025 року.

Речовий доказ мобільний телефон марки Techo T301 (ІМЕІ1: НОМЕР_7 та ІМЕІ2: НОМЕР_8 ) з номером мобільного оператора НОМЕР_9 повернути власнику.

Речовий доказ автомобіль марки «MAZDA6» державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_2 » сірого кольору номер шасі НОМЕР_10 повернути власнику ОСОБА_8 , скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду від 20 травня 2025 року.

Речові докази імітаційні грошові кошти в сумі 800 євро, купюрами номіналом по 200 євро із серійним номером SE5005927909, запаковані в сейф-пакет №PSP1013509; імітаційні грошові кошти в сумі 5000 євро, купюрами номіналом по 200 євро із серійним номером SE5005927909, запаковані в сейф-пакет №PSP5004113 залишити в матеріалах справи.

Речові докази: рукавиці чорного кольору, які були запаковані в картонну коробку із биркою; харчову фольгу, яка була запакована в прозорий пакет з биркою знищити.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя: