Вирок № 132935273, 24.12.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/3373/19

Провадження № 1-кп/947/102/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2025 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представників потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд у м. Одесі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017160000001784 від 18.11.2017 року відносно:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрезден, Республіка Німеччина, громадянина України, на момент вчинення кримінального правопорушення працював на посаді слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Наказом начальника Головного Управління Національної поліції в Одеській області № 899 о/с від 22.05.2017 року капітан поліції ОСОБА_11 призначений на посаду слідчого відділення Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного Управління Національної поліції в Одеській області.

ОСОБА_11 відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 Кримінального кодексу України є особою, яка займає відповідальне становище.

У своїй діяльності ОСОБА_11 повинен керуватись вимогами Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Законом України «Про Національну поліцію», відомчими інструкціями та наказами, зокрема спільним наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду, Державної судової адміністрації України «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» (далі - Інструкція), Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.12.2012 (далі - Порядок).

Слідчим СВ Таїровського ВП ОСОБА_11 з 11.07.2017 року здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017161148001749, у ході розслідування якого встановлено, що 11.07.2017 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , діючи умисно за попередньою змовою, знаходячись у приміщенні «Лотомаркет» за адресою: м. Одеса, пр. Академіка Глушко, 22, здійснили розбійний напад на касира ОСОБА_14 та заволоділи грошовими коштами в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень, після чого зникли з місця події.11 липня 2017 року, близько 20 години 10 хвилин у автомобілі марки «БМВ Х-5», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за підозрою у скоєнні вказаного злочину затримано співробітниками поліції у порядку ст. 208 КПК України.

У ході огляду зазначеного автомобілю, 11.07.2017 року слідчим виявлені та вилучені грошові кошти у національній валюті в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень. У подальшому, 13.07.2017 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_15 постановив ухвалу, згідно якої надав дозвіл на проведення огляду автомобілю «БМВ Х-5», держаний номер НОМЕР_1 , який проведено 11.07.2017 року.

12 липня 2017 року постановою виконувача обов`язків начальника СВ Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області - майора поліції ОСОБА_16 у порядку ст. 39 КПК України, слідчого ОСОБА_11 призначено старшим групи слідчих у кримінальному провадженні № 12017161148001749 від 11.07.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України.

Слідчим ОСОБА_11 12.07.2017 року складено, підписано, погоджено з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_17 , а також здійснено вручення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомлень про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

У той же день, 12.07.2017 року, слідчий слідчої групи лейтенант поліції ОСОБА_18 , діючи за вказівками старшого слідчого слідчої групи - ОСОБА_11 , подала за погодженням з процесуальним керівником прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_17 до Київського районного суду м. Одеси клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучено у підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 при затриманні, в тому числі на грошові кошти у сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень, що відповідно до постанови слідчого від 12.07.2017 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12017161148001749.

За результатами судового розгляду, 14.07.2017 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_19 у рамках кримінального провадження № 12017161148001749 винесено ухвалу у справі № 520/8091/17, провадження № 1-кс/520/1679/17, якою накладено арешт на майно, вилучене у підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в тому числі й на грошові кошти у національній валюті у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень. В судовому засіданні вказана ухвала суду оголошена у присутності слідчого ОСОБА_11 , прокурора ОСОБА_17 , підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , захисника підозрюваних адвоката ОСОБА_20 .

Завірений належним чином примірник зазначеної ухвали суду у той же день, тобто 14.07.2017 року отримав особисто ОСОБА_11 для подальшого виконання.

13 липня 2017 року слідчим ОСОБА_11 безпідставно та необґрунтовано визнано потерпілим особу, яка представилась ОСОБА_21 та власником грального закладу «Лотомаркет».

Одночасно з цим, ОСОБА_11 визнав представником потерпілого адвоката ОСОБА_22 . Після чого, слідчим ОСОБА_11 у статусі потерпілого допитано особу, що представилась ОСОБА_21 , який показав у ході допиту, що вилучені у підозрюваних ОСОБА_13 та ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень належать йому, як директору «Лотомаркет», оскільки він начебто напередодні передав вказану суму грошових коштів для зберігання касиру ОСОБА_14 .

Разом з цим, невстановлена особа, що представилась ОСОБА_21 , представила слідчому ОСОБА_11 паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_21 серії НОМЕР_2 , виданого 30.12.1996 Новоград - Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області, який був втрачений його власником 18.01.2017 року.

Аналогічні показання надав представник потерпілого ОСОБА_21 - адвокат ОСОБА_22 , який в свою чергу також заявив, що грошові кошти у сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень належать йому, так як він начебто передав їх для зберігання касиру «Лотомаркету» ОСОБА_14 .

Далі, у той же день, тобто 13.07.2017 року слідчий ОСОБА_11 , умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання для іншої фізичної особи неправомірної вигоди, вступив у злочинну змову, направлену на заволодіння та передачу ОСОБА_11 цій невстановленій особі, яка діяла за паспортом ОСОБА_21 , вилучених грошових коштів у сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

14 липня 2017 року, близько 15.00 годині, слідчий ОСОБА_11 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючі всупереч інтересам служби, в приміщенні Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, розташованого в м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, будинок №170 «а», на виконання злочинної змови та реалізуючи вказаний вище умисел, безпідставно та незаконно передав грошові кошти в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень сторонній особі, яка представлялася як ОСОБА_21 . При цьому останній написав відповідну розписку про отримання вищевказаної суми грошових коштів.

ОСОБА_11 , зловживаючи службовим становищем та усвідомлюючи, що передані невстановленій особі від імені ОСОБА_21 грошові кошти, являються речовими доказами у кримінальному провадженні, на які ухвалою суду накладено арешт і які він, як слідчий, повинен зберігати, грубо порушуючи норми ст. ст. 169, 175 КПК України, незаконно, з корисливих мотивів, діючі на користь третьої особи невстановленого чоловіка, відчужив на користь вказаної особи грошові кошти в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Відповідно до ст. 369 КПК України, ухвала суду є видом судових рішень.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно п. п. 7, 8, 21 Порядку, вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження. Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження. Речові докази у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. У разі коли готівка у національній валюті України чи іноземній валюті не містить слідів кримінального правопорушення, валютні кошти зараховуються на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки уповноваженого банку.

У порушення вказаних вимог законодавства, слідчий ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті подальше відчуження арештованого майна на користь сторонньої особи, не вжив належних заходів щодо виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/8091/17, провадження № 1-кс/520/1679/17 про арешт майна грошових коштів у сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень, тобто не забезпечив належне зберігання арештованого майна.

Натомість, являючись старшим слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 12017161148001749, достовірно знаючи про накладений ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2017 року арешт, у тому числі на грошові кошти у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, ОСОБА_11 , у той же день, передав вказані грошові кошти у національній валюті у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень сторонній особі, яка назвалась ОСОБА_21 .

У результаті вказаних неправомірних дій ОСОБА_11 . Державі у особі ГУНП в Одеській області завдано матеріальну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_11 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, а також державним інтересам, а також ч. 3 ст. 382 КК України - умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 пояснив суду, що вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнає, повідомив суду, що був слідчим Таїровського ВП та у його провадженні перебувало кримінальне провадження за фактом розбійного нападу на «Лотомаркет», та він дійсно отримав для проведення досудового розслідування зазначене кримінальне провадження та грошові кошти в сумі 200 000 грн., на які судом було накладено арешт та які в подальшому він передав особі, яка представилась ОСОБА_21 під розписку, потім дізнався про те, що зазначена особа не була ОСОБА_21 , а була іншою особою.

Так як у його службовому кабінеті не було сейфу, у Таїровського ВП були відсутні договори з відповідними банківськими установами для розміщення на їх банківських рахунках зазначених грошових коштів, а також не було кімнати для зберігання речових доказів, він не мав іншого місця для зберігання зазначених грошей, окрім як надати їх потерпілому у кримінальному провадженні на підставі п. 41 відповідної Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду. Вважає, що у його діях відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364. ч. 3 ст. 382 КК України.

Свідок ОСОБА_23 пояснив суду, що він працював слідчим СВ Таїровського ВП ГУНП в Одеській області. У липні 2017 року його, як співробітника поліції, було викликано на розбійний напад на «Лотомаркет», після прибуття на вказане місце, приміщення «Лотомаркету» було оглянуто, також було встановлено, що осіб, які здійснили напад було затримано на «Вузівському», приїхавши до якого ним було встановлено автомобіль БМВ Х5 та трьох осіб, які здійснили напад. Також було проведено огляд, в ході якого вилучено грошові кошти в сумі 200 000 грн. та інші речі.

Прибувши до Таїровського ВП було оглянуто зазначені грошові кошти, які в подальшому були визнані речовими доказами.

Приблизно через декілька днів, старшим групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні призначено слідчого ОСОБА_11 . Яким чином передавалися вищезазначені гроші, він не пам`ятає. Пізніше дізнався, що ОСОБА_11 передав зазначені грошові кошти не тій особі.

Також, свідок повідомив, що камери зберігання речових доказів в Таїровському райвідділі не було, ОСОБА_11 гроші оглянув та комусь передав, кому не знає, але знає, що не тій особі.

Свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що у 2017 році вона працювала слідчим Таїровського ВП, їй передали справу по розбійному нападу, за обвинуваченням ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Вона потерпілого не допитувала, направила справу до суду з обвинувальним актом. При закінченні досудового розслідування до неї викликали потерпілу, яка прийшла з адвокатом ОСОБА_22 , а потерпілий ОСОБА_21 не з`явився, тому вона направила йому повідомлення про завершення досудового розслідування по пошті. Зазначене кримінальне провадження їй передали від начальника слідчого відділу ОСОБА_16 , так як він продовжив строк досудового розслідування до 3х місяців, до цього слідчим був ОСОБА_11 , а процесуальним керівником - прокурор ОСОБА_25 . Матеріали провадження вона отримала без опису, без речових доказів, в справі була квитанція. Автомобіль БМВ передали на спеціальну стоянку, із вказаного автомобіля вилучалося 200 000 грн. та в матеріалах була зберігальна розписка від особи ОСОБА_21 , якому були повернуті грошові кошти раніше. Покупюрного опису грошових коштів не було. ОСОБА_21 представляв адвокат ОСОБА_22 , який повідомив, що ОСОБА_21 немає в місті. Після завершення досудового розслідування обвинувальний акт було скеровано до суду. Речові докази нікому не видавалися та таких клопотань не заявлялось.

Свідок ОСОБА_26 пояснила суду, що працювала в Таїровському відділі поліції, ОСОБА_16 була начальником та за її дорученням вона підготувала клопотання про арешт грошових коштів в сумі 200 000 грн., а також автомобіля БМВ і мобільного телефону.

Старшим групи слідчих був ОСОБА_11 , а вона входила до складу групи слідчих. Грошових коштів, долучених до справи вона не бачила. В клопотанні вказувала номери купюр. Після виготовлення клопотання, віддала його ОСОБА_11 . Клопотання у прокурора не погоджувала. Матеріали справи не бачила, однак їй відомо, що потім справу передали до Київського ВП. Потерпілих вона особисто не бачила та не допитувала, також не бачила сейфу в кабінеті ОСОБА_11 . Постанову про визнання речовим доказом виносив ОСОБА_23 .

Свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що він був старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яке в подальшому скерував до суду. Спочатку досудове розслідування здійснював слідчий ОСОБА_11 , а потім справу передали до Київського ВП.

Йому відомо, що в рамках вказаного кримінального провадження вилучались грошові кошти в сумі 200 000 грн., які потім були передані під розписку ОСОБА_21 слідчим ОСОБА_11 . Клопотання про зняття арешту майна з ним не узгоджувалося. ОСОБА_21 він бачив в ході досудового розслідування. В матеріалах провадження була копія його паспорту, сумнівів в тому, що це він, не було.

Свідок ОСОБА_22 , який є адвокатом, повідомив суду, що в період досудового розслідування він представляв інтереси ОСОБА_21 , який до нього звернувся за правовою допомогою та у якого був відповідний паспорт. Потім за їх участю здійснювалися невідкладні слідчі дії після розбійного нападу на «Лотомаркет» та викрадення грошових коштів в сумі 200 000 грн. та подальшого затримання осіб, які його вчинили.

Документи про походження зазначених грошових коштів ними не надавалися, так як «Лотомаркет» в той час здійснював діяльність всупереч діючому законодавству. Зазначені грошові кошти були повернуті ОСОБА_21 слідчим ОСОБА_11 . Які документи при цьому складалися, він не пам`ятає. Після цього він ще кілька разів бачив ОСОБА_21 та представляв в правоохоронних органах іншу потерпілу. Про те, що особа на прізвище ОСОБА_21 є саме цією особою у нього сумнівів не виникало, але потім він дізнався, що зазначена особа насправді не є ОСОБА_21 , його місцеперебування йому невідомо. Він пам`ятає, що допитували справжнього ОСОБА_21 та він повідомляв, що загубив паспорт декілька років тому та із застосуванням втраченого ним паспорту було оформлено фірму «Лотомаркет» в м. Одесі. Йому особисто будь-яку шкоду не спричинено.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що вона працювала начальником слідчого відділу Таїровського ВП, а ОСОБА_11 працював на посаді слідчого. В ході досудового розслідування кримінального провадження за фактом розбійного нападу на «Лотомаркет» було вилучено грошові кошти, обставин арешту грошових коштів, вона не пам`ятає. Потерпілого вона не бачила та про повернення коштів нічого не знає. На її думку у ОСОБА_11 не було сейфу в кабінеті. Договору з банківськими установами на розміщення грошових коштів вона також не пам`ятає. Камера для речових доказів була в Київському відділі поліції, в Таїровському відділі поліції її не було, тому речові докази та гроші здавалися в Київський ВП. В камеру зберігання речових доказів грошові кошти не приймалися. ОСОБА_11 характеризує з позитивної сторони.

Свідок ОСОБА_17 що був процесуальним керівником у кримінальному провадженні за фактом розбійного нападу на «Лотомаркет», досудове розслідування проводилось СВ Таїровського ВП. 12.07.2017 року було повідомлено про підозру ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Досудове розслідування здійснювалося слідчим ОСОБА_11 . Клопотання про накладення арешту майна та грошові кошти, судом було задоволено, гроші мали зберігатися в банківській установі. Про повернення ОСОБА_11 грошей він особисто дізнався від слідчого ОСОБА_27 «Лотомаркети» були заборонені в той час. Справжній ОСОБА_21 сказав, що допитували не його, та він не має відношення до «Лотомаркету».

Судом досліджені докази, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_11 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 382 КК України, а саме:

Протокол тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню № 42017160000001784, згідно якого 03.03.2018 року, із кримінального провадження № 1201716148001749 вилучені наступні документи:

-Розписка особи, яка представилась ОСОБА_21 про отримання 200 000 гривень від 14.07.2017 року, згідно якої він отримав 200 тис. грн.. від співробітників поліції та зобов`язується їх зберігати до рішення справи по суті.

-Заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_14 , яка повідомила, що особи, які грали в Лотомаркеті із застосуванням газового балончика викрали 200 тисяч грн.

-Угода про надання правової допомоги, укладена між особою, яка представилась ОСОБА_21 та ОСОБА_22

- Копії матеріалів кримінального провадження № 1201716148001749, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 42017160000001784, а саме такі документи: протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 11.07.2017 року від ОСОБА_22 , а саме про викрадення грошових коштів з «Лотомаркету»;

- Копія виписки з Єдиного реєстру фізичних осіб підприємців щодо ОСОБА_21 , а також Витягами з Єдиного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, згідно якого ОСОБА_21 не має жодного відношення до «Лотомаркет».

- Протокол тимчасового доступу до речей і документів, від 23.08.2018 року, згідно якого вилучено у копіях матеріали судового провадження №520/8091/17 за клопотанням слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017161480001749 в якій містяться: клопотання про арешт майна від 12.07.2017 року, у тому числі грошових коштів 200 тис грн..;

- Заява ОСОБА_14 про дозвіл на проникнення до об`єкту володіння Лотомаркету;

- Протокол огляду місця події від 11.07.2017 року, згідно якого вилучено майно, у тому числі указані грошові кошти в сумі 200 000 грн.;

- Повідомлення від 01.11.2015 року про оподаткування доходів з виграшів, згідно якого Генеральний директор ТОВ ОСОБА_28 є ОСОБА_29 ;

- Ухвала слідчого судді від 14.07.2017 року про накладення арешту на майно, а також на грошові кошти в сумі 200 тис. грн., виконання якої покладено на слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_18

- Висновок за результатами перевірки проведеної за скаргою ОСОБА_30 від 05.12.2017 року, згідно якого підтверджено факт передачі ОСОБА_11 грошових коштів іншій особі, а не ОСОБА_21

- Заява дійсної особи - ОСОБА_21 від 03.11.2017 року про неотримання грошових коштів ні від кого та відсутності будь-яких зв`язків з фірмою «Лотомаркет».

- Заява адвоката ОСОБА_30 від 16.11.2017 року про вчинення кримінального правопорушення (розукомплектування авто БМВ та повернення невідомій особі 200 тисяч грн..).

- Протокол огляду місця події від 17.07.2017 року, а саме приміщення будівлі в якій знаходився «Лотомаркет».

- Постанова від 12.07.2017 року про залучення в якості речових доказів зазначених грошових коштів в сумі 200 000 грн.

- Заява № 7 про втрату або викрадення паспорту від ОСОБА_21 від 13.01.2017 року.

- Висновок експерта № 108-П від 15.06.2018 року, згідно якого рукописний текст на гарантійній розписці, протоколі допиту виконаний не ОСОБА_21 , а іншою особою.

- Заява на ім`я начальника Київського РВ УМВС України в Одеській області від 26.10.2017 року від ніби то ОСОБА_21 про відсутність факту вчинення кримінального правопорушення, що зареєстрована в Київському відділі поліції з наявними резолюціями на ОСОБА_31 та ОСОБА_16

- Висновок службового розслідування від 18.09.2018 року, згідно якого встановлено, що відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування відносно ОСОБА_11 знайшли своє підтвердження.

- Запити слідчого ОСОБА_32 , від 23.07.2018 року та відповіддю т.в.о. начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 10.08.2018 № 14/766 про наявність у ГУНП депозитного рахунку для зарахування грошових коштів.

На підставі досліджених доказів, показань учасників судового провадження, суд дійшов до наступних висновків.

Вимогами ст. 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі надані суду докази, в ході судового розгляду не встановлено і можливість збирання доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумнім сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Судом ретельно перевірені доводи сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_11 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Суд зазначає, що зазначену позицію сторони захисту суд оцінює критично з огляду на покази свідків, допитаних у ході судового розгляду та досліджені судом письмові докази, які спростовують доводи сторони захисту.

Твердження ОСОБА_11 про неможливість передачі грошових коштів на депозитний рахунок спростовані дослідженою у ході судового розгляду письмовою відповіддю на запит слідчого ОСОБА_32 , наданою т.в.о. начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 10.08.2018 № 14/766 про наявність у ГУНП депозитного рахунку для зарахування грошових коштів, що також підтвердив обвинувачений у ході судових дебатів.

Крім того, суд критично оцінює позицію сторони захисту щодо повернення грошових коштів ОСОБА_11 на підставі п. 41 відповідної Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду у зв`язку з тим, що спеціальними нормами вказаної інструкції прямо передбачено дії слідчого з вилученими грошовими коштами, які визнано речовими доказами, а саме п. 30 вказаної Інструкції, якою визначено, що у тих випадках, коли перераховані у пунктах 25, 26, 27 цієї Інструкції грошові кошти, валюта та інші цінні папери або інші цінності є речовими доказами, вони не пізніше ніж у 3-денний строк після проведення необхідних досліджень здаються матеріально-відповідальній особі для зберігання у спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях, у касу фінансового підрозділу або до уповноваженого банку, на підставі постанови органу дізнання або досудового слідства, але в окремих опечатаних пакетах з описом вкладення. У таких випадках у супровідному листі (постанові органу дізнання або досудового слідства) зазначається, що цінності, які надсилаються (здаються на зберігання), є речовими доказами і зберігаються до окремого розпорядження органу, що надіслав (здав) їх на зберігання.

Зазначені доводи сторони захисту перевірені шляхом оцінки досліджених судом доказів, в результаті чого суд дійшов висновку, що не надання особою, яка представилась ОСОБА_21 слідчому ОСОБА_11 документів на підтвердження права власності чи володіння на вказані грошові кошти свідчить про відсутність правових підстав для їх повернення.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази, перевіривши їх на предмет належності та допустимості, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, дійшла висновку, що всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, відповідно до ст. 91 КПК України та під час судового розгляду винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, а також державним інтересам, а також ч. 3 ст. 382 КК України - умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, доведена у повному обсязі.

Суд зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» заява № 303-A, § 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, § 58, від 10 лютого 2010 року).

Суд, належним чином перевіривши та дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, встановив, що процесуальні дії в період досудового розслідування були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства України, з дотриманням вимог КПК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особу обвинуваченого ОСОБА_11 , який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, не усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, не розкаявся у скоєному, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, а також те, що інкриміноване кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, суд приходить до переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 3 ст. 282 КК України із призначенням додаткових покарань, передбачених санкціями зазначених статей КК України.

На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) відповідно до практики ЄСПЛ та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Питання про процесуальні витрати у кримінальному провадженні суд вирішує в порядку ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 не застосований.

Судом розглянутий цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений представником потерпілого про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_11 на їх користь Головного управління Національної поліції в Одеській областізбитків в сумі 200 000 грн.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Так, у відповідності до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Пленуму Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Суд вважає, що заявлений представником потерпілого про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_11 на їх користь Головного управління Національної поліції в Одеській області збитків в сумі 200 000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки не доведений документально, доказів понесення матеріальних витрат суду не надано.

Керуючись ст. ст. 100, 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 382 КК України та призначити покарання:

-за ч. 2 ст. 364 КК України - у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних, контролюючих органах, а також інші посади пов`язані з використанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій в підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 3 роки зі штрафом п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

-за ч. 3 ст. 382 КК України - у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних, контролюючих органах, а також інші посади пов`язані з використанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій в підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних, контролюючих органах, а також інші посади пов`язані з використанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій в підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 3 роки зі штрафом п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень на користь держави.

Зарахувати ОСОБА_11 у строк відбування покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України термін його попереднього ув`язнення з 27.07.2018 року по 10.08.2018 року.

У задоволенні цивільного позов ГУНП в Одеській області до ОСОБА_11 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 200 000 гривень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_11 процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 5005 (п`ять тисяч п`ять) гривень на користь держави.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1