Ухвала суду № 132928899, 23.12.2025, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4965/23

Провадження № 1-кп/345/62/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2025 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано Франківської областіу складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні з обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Студінка Калуського району Івано-Франківської області, місце проживання зареєстровано за адресою по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , фізична особа-підприємець, одружений, на утриманні має малолітню дитину, раніше судимий 19.09.2012 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 186 КК України, 28.08.2014 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 307 КК України, - за ч. 2 ст. 286 КК України, суд

в с т а н о в и в:

що прокурор ОСОБА_7 звернулась до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовує тим, що 07.01.2023 приблизно о 23 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz CLS 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у темну пору доби, рухався вулицею Європейська у напрямку вул. Височанка в м.Калуш та проїжджав прямою, неосвітленою ділянкою проїзної частини дороги, на підйом. Під час руху ОСОБА_4 порушив вимоги пунктів: 1.5, 2.3 б), д); 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У результаті порушення водієм ОСОБА_4 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонки головного мозку та мозочка, в речовину головного мозку та м`які тканини голови, забійною раною, синцем та саднами в ділянці голови, що ускладнилася набряком та набуханням головного мозку, від яких настала його смерть. Під час розгляду кримінального провадження ухвалою Калуського міськрайонного суду від 25.10.2023 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 161 040 гривень та з покладенням на нього окремих обов`язків, а саме: не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд по зміну місця свого проживання. Того ж дня, за ОСОБА_4 , внесено заставу та звільнено з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12», у зв`язку із чим він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Так, не зважаючи на застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та покладених судом обов`язків з метою запобігання ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, останній 17.04.2024 в с. Студінка Калуського району був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. 21 травня 2024 року ухвалою Калуського міськайонного суду обвинуваченому ОСОБА_4 змінено запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою без альтернативи права внесення застави. З таким рішення суду погодилася колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду. Вважає, що матеріалами кримінального провадження підтверджено підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, усвідомлюючи про можливість призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, у разі доведення його вини в суді. Окрім цього обвинувачений може незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків. Також, застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи домашнього арешту буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків, оскільки підозрюваний, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце постійного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності. З огляду на викладені ризики обвинуваченому ОСОБА_4 доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам.

Від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 до суду надійшло заперечення на клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в якому просить відмовити в задоволенні клопотання. В обґрунтування своїх вимог вказав, що щодо обвинуваченого продовжує діяти презумпція невинуватості, яка унеможливлює будь-яке фактичне прирівнювання запобіжного заходу до форми попереднього відбуття покарання. Ні первинне застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ні всі попередні судові рішення про його продовження не можуть автоматично легітимізувати подальше позбавлення особи свободи. Вважає, що прокурор, обмежившись лише загальними твердженнями про "встановлені досудовим розслідування обставини" та не пославшись на жодні докази, які би підтвердили наявність обставин, що свідчать про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 , не дотрималась вимог, встановлених пунктом 3 частини першої статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, а відтак, відсутні законні підстави для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо вказаної особи. Окрім цього сторона обвинувачення не надала жодних доказів на підтвердження заявлених ризиків, а сама по собі тяжкість можливого покарання не може і не повинна розглядатися як єдиний або вирішальний критерій для висновку про необхідність тримання особи під вартою. Також прокурор зазначила про те, що суду було надано стороною захисту та стороною обвинувачення висновки експертів, які різняться між собою, а тому в майбутньому може постати питання про допит експертів. Втім, судом вже було досліджено вказані висновки, питання про необхідність допиту ніхто не ініціював, а тому вказаний аргумент немає жодного змістовного навантаження в даному випадку і не може братись до уваги як аргументація наявності ризику впливу на свідків. Крім того, прокурор не навів жодного прикладу поведінки ОСОБА_4 , яка вказує на вплив на свідків чи інших учасників провадження. Що стосується посилання на ризик вчинення нового кримінального правопорушення, то прокурор фактично зводить його до твердження про наявність інших кримінальних проваджень щодо ОСОБА_4 . Однак сама по собі наявність проваджень не є доказом вини і не може автоматично трансформуватися у висновок про те, що особа становить підвищену суспільну небезпеку. Така логіка прямо суперечить презумпції невинуватості, закріпленій у статті 62 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім цього, просить суд врахувати незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 . Захворювання ОСОБА_4 вимагає постійного контролю, спеціального лікування, відповідного харчування, регулярного спостереження лікарів та дотримання індивідуального режиму. суттєвими є родинні та соціальні обставини. ОСОБА_4 має міцні сімейні зв`язки: дружину, малолітнього сина, хвору матір, які об`єктивно потребують його підтримки. До затримання він був єдиним годувальником сім`ї, брав активну участь у вихованні сина, допомагав матері, яка наразі через важкий стан здоров`я потребує постійної допомоги й догляду. Багатомісячна ізоляція фактично позбавляє дитину батьківської присутності та підтримки, створює надмірний психологічний, емоційний та матеріальний тягар для дружини й матері. Крім того, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, стабільні соціальні зв`язки і не виявляв жодних ознак готовності ухилятися від правосуддя. Окрім того, що він офіційно працював до затримання, існує й офіційне підтвердження його намірів працювати після зміни йому запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 висловив позицію викладену ним в запереченні на клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просив суд у задоволенні клопотання відмовити.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечила щодо клопотання прокурора. Вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених КПК України. Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні зазначила, що строна обвинувачення протягом довгого періоду часу не може забезпечити явку свідків в судове засідання, окрім того в межах провадження залишився не допитаним лише один свідок, місце перебування якого не відомо, анкетні дані змінено. Прокурором не доведено не можливість застосування більш м`якшого запобіжного заходу. Зазначила, що запобігти ризиків, передбачених п.п 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України можливо при застосуванні більш м`якшого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав заперечення захисників, просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати щодо нього більш м`який запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави. Додатково зазначив, що в умовах тривалого перебування під вартою стан його здоров`я істотно погіршився. Запевнив, що не має наміру переховуватися від суду і ніколи цього не робив. Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні зазначив, що строна обвинувачення протягом довгого періоду часу не може забезпечити явку свідків в судове засідання, окрім того покази цих свідків стосуються обставин згідно обвинувачення за ч.1 ст. 135 КК України, однак в цій частині кримінальне провадження закрито. Зауважив, що потерпілі до нього претензій не мають. Просив врахувати, що він займався волонтерською діяльністю, має на утриманні дружину, дитину та матір яка хворіє.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, яка підтримала клопотання, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.10.2023 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 161 040 гривень та з покладенням на нього окремих обов`язків, у разі внесення такої.

Цією ухвалою постановлено у разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти, у зв`язку із внесенням ним застави, покласти на обвинуваченого такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Строк дії ухвали з 25.10.2023 до 23.12.2023 включно.

Листом від 25.10.2023 вих. № 2/3/4-5180 Державна установа «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» повідомила, що ОСОБА_4 внесено заставу на підставі ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.10.2023 в розмірі 161 040 грн.

Оскільки ОСОБА_4 вніс визначений вказаною ухвалою розмір застави, то згідно положень ч.4 ст.202 КПК України, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської від 19.12.2023 ОСОБА_9 продовжено строк дії обов`язків, покладених на нього вищевказаною ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.10.2023, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської від 19.02.2024 продовжено строк дії обов`язків, покладених ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.12.2023 на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і покладено на обвинуваченого такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. Визначено 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом.

Ухвалами Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.04.2024, 29.07.2024, 20.01.2025, 09.09.2025, 04.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Отже враховуючи, що зазначена у клопотанні підозра має місце і підтверджуються достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні, то є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що після постановлення ухвали від 19.02.2024 про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, виникли нові обставини, які свідчать про збільшення ризиків, передбачених пунктами 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: він може переховуватись від суду, усвідомлюючи можливість призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, у разі доведення його вини; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки 18.04.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні в складі організованої групи злочинів, передбачених ч.3 ст.307 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово затримувався правоохоронними органами за підозрою у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про відсутність стримуючих факторів в його поведінці. Калуським міськрайонним судом здійснюється судовий розгляд № 12023090000000475 стосовно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 306, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311 КК України та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021090000000057 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, Пустомитівським районним судом Львівської області здійснюється судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 120221414300000113 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього обов`язків, повідомлено про підозру у вчиненні нового умисного особливо тяжкого злочину, відтак попередньо застосований до нього запобіжний захід не зміг запобігти ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні прокурор довів наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та наявність підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Частина 3 ст.183 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як зазначено в п.3 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.05.2024 змінено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави на тримання під вартою, без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, та звернуто в дохід держави заставу в розмірі 161 040 грн.

Доводи захисту не дають достатніх підстав суду для визначення застави як альтернативного заходу, та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Ухвалами Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.04.2024, 29.07.2024, 20.01.2025, 09.09.2025, 04.11.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

Суд враховує характеризуючі дані обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 одружений, має дружину та сина 2019 року народження; його матір хворіє та має групу інвалідності; ОСОБА_4 є засновником благодійного фонду та займався громадською роботою; зареєстрований як фізична особа-підприємець; однак він є раніше судимим. Також суд враховує стан здоров`я ОСОБА_4 , якому встановлено медичний діагноз. А також характеристику надану ОСОБА_4 в установі ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», згідно якої останній характеризується посередньо, режим тримання осіб взятих під варту порушував двічі, за що на нього накладено дисциплінарні стягнення, на профілактичних обліках не перебуває. Суд враховує, що медична допомога надається ОСОБА_4 в умовах установи ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12», йому проводився регулярний моніторинг рівня глюкози крові, здійснювалася корекція медикаментозного лікування, призначено таблетоване лікування та дієту.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд зазначає, що зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання (продовження) запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суддя на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання. Захисниками не обґрунтовано підстави для зміни запобіжного заходу чи застосування більш м`якого запобіжного заходу, не надано доказів, які підтверджують виникнення нових обставин, які можуть вплинути на вирішення даного питання.

Зокрема, зазначені захисниками факти про хворобу обвинуваченого не свідчать про зменшення встановлених судом ризиків. Крім того, медична допомога надається йому в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12, де він на даний час утримується. Можливість офіційного працевлаштування обвинуваченого не спростовує наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.

При вирішенні питання щодо можливості застосування обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою (в тому числі цілодобовий домашній арешт) є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки таке буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Крім того, судом не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не продовжувати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Доводи захисту не дають достатніх підстав суду для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.

На переконання суду, застосування даного запобіжного заходу зможе забезпечити дієвість кримінального провадження, належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178,183, 194, 199, 376, 392, 395 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави як альтернативного запобіжного заходу на 60 днів до 21.02.2026 включно.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 26.12.2025.

Головуючий: