Рішення № 132928247, 27.11.2025, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4479/25

Провадження № 2/0182/3213/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.11.2025 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовною заявою Рудика Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Управління комунального майна Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Рудик В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Управління комунального майна Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 11 квітня 2025 року рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області № 396 «Про визнання ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1 » позивача було визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 . Крім цього, було надано дозвіл КП «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради на укладення договору найму квартири АДРЕСА_1 . 17 квітня 2025 року Комунальне підприємство «Міська житлово-технічна інспекція» Нікопольської міської ради та позивач уклали договір найму житла. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору, Наймодавець надав Наймачу у користування житло (квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ). Згодом, ОСОБА_1 звернувся до Управління комунального майна Нікопольської міської ради із заявою щодо приватизації квартири. Однак, листом № 562/25 від 09.06.2025 року відповідач зазначив наступне: «приватизація квартир здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», відповідно до вимог якого затверджено перелік документів, який громадянин надає до органу приватизації: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, копію документа, що посвідчує особу, технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку, довідка про склад сім`ї та займані приміщення, копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку), а також документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (таким документом є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду), а також заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. Проте, як зазначив відповідач, подані документи не відповідали вимогам пункту 18 Положення, а саме: відсутня копія ордера про надання жилої площі, який є підставою та на підставі якого укладається договір найму житла, а тому відсутня правову підстава для надання згоди на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 ». Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, представник позивача змушений звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким визнати незаконною відмову Управління комунального майна Нікопольської міської ради ОСОБА_1 у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, позивач та його представник в судове засідання не прибули, однак, від представника позивача на адресу суду надійшла заява, в якій він просить суд розгляд справи проводити за наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує та на їх задоволенні наполягає (а.с.36).

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув, при цьому, на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, згідно яких зазначає, що відповідач як орган здійснює свою діяльність у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вважає, що будь-які порушення щодо неправомірної відмови позивачу в приватизації відсутні. Таким чином, враховуючи вищевикладене, просить суд розгляд справи проводити за їх відсутності та ухвалити рішення, у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.30-31).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно зі ст.9 Житлового Кодексу України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ч.2 ст.64 Житлового кодексу України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб,якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть спільне господарство.

Як встановлено судом, 11 квітня 2025 року ОСОБА_1 було визнано наймачем квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області № 396 (а.с.19-20). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стали обставини, які полягають, на думку позивача та його представника, в протиправній та безпідставній відмові щодо приватизації вищевказаної квартири. Тобто, позивач, у відповідності до вимоги чинного законодавства, скористався своїм правом та звернувся до відповідача з заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , однак, листом № 562/25 від 09.06.2025 року відповідач відмовив йому, зазначивши наступне: «приватизація квартир здійснюється, відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», відповідно до вимог якого затверджено перелік документів, який громадянин надає до органу приватизації: - Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі, копію документа, що посвідчує особу, технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку, довідка про склад сім`ї та займані приміщення, копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку), а також документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (таким документом є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду), а також заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі». Проте, як зазначив відповідач, подані документи не відповідали вимогам пункту 18 Положення, а саме: у позивача наразі відсутня копія ордера про надання жилої площі, який є підставою та на підставі якого укладається договір найму житла, а тому відсутня правова підстава для надання згоди на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23).

Відповідно до п.69 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP», затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, ордер дійсний протягом 30 днів. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Судом встановлено, що позивач протягом тривалого часу, з моменту отримання відповідних документів не нерухоме майно, вселився в надану квартир, зареєструвався в ній та продовжує у ній жити по даний час. При цьому, судом приймається до уваги той факт, що з часу реєстрації, а саме: з 17 липня 2017 року та по даний час, жодним власником будинку або балансоутримувачем не пред`являлось до позивача претензій щодо незаконності зайняття ним квартири.

Відповідно до ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.47 Конституції України, кожен має право на житло.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості вчинити відповідні дії, змушений з позовом звернутись до суду, з посиланням на докази та обставини, які судом вставлені та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Рудика Володимира Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Управління комунального майна Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконною відмову Управління комунального майна Нікопольської міської ради ОСОБА_1 у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал