Рішення № 132926100, 26.12.2025, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1348/25

Провадження № 2/708/804/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2025 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "ЄАПБ" через свою представницю за довіреністю Канак М. С. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 796,68 грн. На обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 09.12.2020 між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 був укладений кредитним договір № 4815113815.

На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладеного між ТОВ "ФК "ЦФР" (первісний кредитор) та Акціонерним товариством "Таскомбанк" (новий кредитор) первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

Сторони договору узгодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.

08.11.2023 між АТ "Таскомбанк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" був укладений договір факторингу № НІ/11/11-Ф, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" зобов`язується передати (сплатити) АТ "Таскомбанк" суму фінансування, а АТ "Таскомбанк" зобов`язується відступити ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № НІ/11/11-Ф від 08.11.2023 реєстру прав вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 796,68 грн, з яких:

-12 030,79 грн сума заборгованості зі сплати тіла кредиту;

-0,89 грн загальна заборгованість зі сплати відсотків;

-9 765,00 грн загальна заборгованість зі сплати комісії.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Незважаючи на це відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Всупереч умовам кредитного договору. Незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ "ФК "ЄАПБ", ні на рахунок попереднього кредитора.

Ураховуючи, що наявна заборгованість відповідачем не погашена у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 21 796,68 грн та відшкодувати понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 25.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду без виклику (повідомлення) сторін. Постановлено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою з проханням проводити розгляд справи у її відсутність, але із участю її представника адвоката Батюка О. О. та представника ТОВ "ФК "ЄАПБ" для його допиту у якості свідка щодо обставин виникнення боргу. Ухвалою суду від 25.12.2025 у задоволенні зазначеної заяви та розгляді справи із повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

Представник відповідачки адвокат Батюк О. О. із використанням системи "Електронний суд" подав суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування наявних заперечень зазначив, що у додатках до позовної заяви не був наявний договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладений між первісним кредитором ТОВ "ФК "ЦФР" та АТ "Таскомбанк». Відповідно сторона відповідача позбавлена можливості проаналізувати зазначені правовідносини з метою визначення наявності між сторонами такого договору правовідносин та визначених сторонами істотних умов цього правочину. Також зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позичальника з умовами кредитування у ТОВ "ФК "ЦФР". У паспорта кредиту реальна процентна ставка занижена, що свідчить про неналежне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань, визначених Законом України «Про захист прав споживачів» та є підставою визнання кредитного договору недійсним. Також представник у поданому відзиві запропонував позивачеві в порядку ст. 93 ЦПК України надати відповіді на поставлені ним питання. Поданий представником відзив долучений судом до матеріалів справи.

Також представник відповідача адвокат Батюк О. О. подав суду клопотання про розгляд справи з участю сторін у судовому засіданні, у задоволенні якого ухвалою від 24.12.2025 суд відмовив.

Представниця позивача за довіреністю Сова Ю. М. засобами електронного зв`язку із використанням системи "Електронний суд" подала суду відповідь на відзив, у якому додатково зазначила, що відповідачка була належним чином ознайомлена із умовами кредитування ТОВ "ФК "ЦФР", зокрема сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій наданий кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення договору на погоджених умовах шляхом особистого підписання договору. Крім того, вона частково сплачувала кошти у рахунок погашення наявної заборгованості, що свідчить про визнання нею факту наявності кредитних правовідносин. Презумпція правомірності правочину ОСОБА_1 не спростована. Відповідачка власноручно підписала зазначений кредитний договір, відповідно наявні заперечення щодо позову є наміром уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. На підтвердження своїх доводів представниця позивача надала суду додаткові докази, а саме розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4815113815 від 09.12.2020 та виписку за вказаним кредитним договором за період з 09.12.2020 до 08.11.2023, надану на запит позивача первісним кредитором.

Щодо поставлених у відзиві питань представником відповідачки адвокатом Батюком О. О. питань представниця позивача зазначила, що кредитний договір був укладений між первісним кредитором ТОВ "ФК "ЦФР" та відповідачкою ОСОБА_1 . Позивач не володіє інформацією, яка зазначена у питаннях представника відповідача, тому надати відповіді на них не має можливості.

Також разом із відповіддю на відзив представниця позивача за довіреністю Сова Ю. М. додатково надала суду копію договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладений між ПАТ "Таскомбанк" та ТОВ "ФК "ЦФР". Подана відповідь на відзив разом із додатково наданими доказами судом долучена до матеріалів справи.

Представник відповідача адвокат Батюк О. О. подав суду заперечення на долучення до матеріалів справи додаткових доказів, на обґрунтування якого зазначив, що такі докази подані із порушенням порядку їх подання, оскільки такі докази повинні подаватися позивачем разом із позовною заявою. Натомість судом не встановлені підстави для його задоволення. Зокрема, у попередньо поданому клопотанні про залишення позовної заяви без руху представник зазначав про необхідність залишення позовної заяви без руху через не долучення до нього договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, який був зазначений у переліку додатків до позову, проте фактично до позовної заяви не долучений. Відповідно представник самостійно ініціював долучення такого доказу до матеріалів справи. Щодо додатково наданого розрахунку та виписок з особового рахунку на переконання суду дослідження таких доказів буде сприяти повноті та об`єктивності судового розгляду, оцінка усіх наданих доказів у сукупності сприятиме постановленню законного та справедливого судового рішення у даній справі.

Також представник відповідачки адвокат Батюк О. О. надав суду письмові заперечення, у якому додатково зазначив про відсутність підстав для приєднання до матеріалів справи додатково поданих доказів, а також про обґрунтованість витрат відповідачки на правничу допомогу.

Представник відповідачки адвокат Батюк О. О. подав суду клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, вказані у відзиві на позовну заяву. Зазначене клопотання ухвалою суду від 24.12.2025 залишено без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору, є договірними відносинами, пов`язаними із отриманням позики та відповідальності за порушення взятих на себе позичальником зобов`язань, тому до їх правового врегулювання застосуванню підлягають норми Розділу ІІ «Загальні положення про договір» та Глави 71 Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» Книги П`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Також, під час розгляду вказаної цивільної справи суд ураховує загальні засади цивільного судочинства, зокрема принцип змагальності сторін, нормативне визначення якого надано у статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій, покладено на кожну із сторін.

Аналізуючи заявлені позовні вимоги та їх правове обґрунтування, суд дійшов висновку, що першочерговому дослідженню під час розгляду даної справи та ухвалення рішення підлягає питання укладення договору позики № 4815113815 від 09.12.2020 з метою встановлення моменту можливого виникнення цивільних прав та обов`язків у сторін та визначення їх обсягу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" (Закон № 1734-VII) договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1734-VII договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначені вимоги до форми правочину, відповідно до вказаної норми регламентовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

На підтвердження факту укладення між ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору позивачем надана суду копія кредитного договору № 4815113815 від 09.12.2020.

Аналізуючи умови наданого позивачем договору суд установив, що відповідно до п. 1.1. за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

У пункті 1.2. договору від 09.12.2020 визначено, що кредит надається позичальнику та наступних умовах: тип кредиту кредит, сума кредиту 14 531,20 (валюта зобов`язання не зазначена), строк, на який надається кредит 24 (одиниці визначення періоду не зазначені).

Зі змісту договору кредиту судом установлено, що його невід`ємною частиною є паспорт кредиту № 5113815.

У долученому до матеріалів справи паспорті кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" № 5113815 серед основних умов кредитування визначений спосіб та строк надання кредиту, а саме безготівковим шляхом, протягом 3 банківських днів від дня укладення договору (пункт 4).

Таким чином, умовами кредитного договору визначено, що кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на шість різних банківських рахунків, які зазначені у п. 1.4. договору кредиту.

Ураховуючи наведене суд зазначає, що визначення договору позики надано законодавцем у статті 1046 Цивільного кодексу України, відповідно до якого за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Натомість, позивачем не надані суду належні, допустимі і достатні докази на підтвердження фактичного надання відповідачеві ОСОБА_1 визначеного умовами договору кредиту шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів на визначені умовами договору рахунки.

Наданий суду розрахунок заборгованості, проведений АТ "Таскомбанк" та виписка з особового рахунку за період з 09.12.2020 до 08.11.2023 не спростовують наведених висновків, оскільки ці докази стосуються іншого періоду, відмінного від моменту можливого виникнення правовідносин між сторонами договору, наданий суду із підписами посадових осіб АТ "Таскомбанк", який не був первісним кредитором у спірних правовідносинах, відповідно не може бути обізнаним із виконанням кредитором умов укладеного із відповідачкою договору.

За своєю правовою природою наданий суду розрахунок не є достатнім доказом, оскільки має лише математичні розрахунки загального розміру заборгованості (з урахуванням відсотків, комісії, пені). Такий математичний розрахунок не доводить наявність або відсутність юридичних фактів, оскільки його проведено співробітниками АТ "Таскомбанк" одноосібно, а отже він є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності заборгованості. Також він не підтверджує факту отримання кредитних коштів відповідачкою, момент їх отримання і розмір. Аналогічні розрахунки можливо провести щодо будь-якої суми, але вони можуть бути взяті судом до уваги лише у випадку доведення, що правовідносини між сторонами дійсно виникли щодо заборгованості, розмір якої покладений в основу проведених розрахунків.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 17 грудня 2020 року по справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) Під час розгляду вказаної справи Верховний Суд зазначив, що з аналізу положень ч. 1 ст. 76, ст. 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України випливає те, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Тобто для підтвердження факту виникнення боргових зобов`язань у ОСОБА_1 позивач зобов`язаний був надати первинні бухгалтерські документи, які містять інформацію про дату виникнення зобов`язань та їх розмір.

Так, відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до пункту 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відповідно до пункту 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).

Отже, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу.

До позовної заяви представником позивача не долучені відповідні платіжні доручення чи їх належним чином завірені копії на підтвердження тих обставин, що ТОВ "ФК "ЦФР" перерахувало на зазначені у договорі рахунки кредитні кошти згідно умов договору від 09.12.2020.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Ураховуючи наведене, суд позбавлений можливості визначити на яку суму між сторонами спору виникли боргові зобов`язання, момент їх виникнення та розмір відсотків і комісії за користування грошовими коштами.

За таких обставин, суду не надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту отримання відповідачкою кредитних коштів та їх розміру, зокрема відсутні платіжні документи про перерахування коштів, виписки з рахунку за спірний період часу, тому суд дійшов висновку, що факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів суду не доведений.

Окремо суд звертає увагу на обґрунтування заміни кредитора у зобов`язанні, що обумовлено таким.

За своєю правовою природою відступлення права вимоги є підставою заміни кредитора у зобов`язанні, тобто є правочином, на підставі якого до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. ст. 512, 514 ЦК України). Відповідно, відображення у реєстрі боржників заборгованості боржника не може бути єдиною правовою підставою виникнення у нього боргових зобов`язань перед новим кредитором, оскільки відповідно до положень статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Суд зауважує, що позивачем на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором № 4815113815 від 09.12.2020, укладеним між ТОВ "ФК "ЦФР" та ОСОБА_1 , надана копія договору про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016, який датований 07.10.2016, в той час як кредитний договір № 4815113815 був укладений 09.12.2020, тобто, значно пізніше, ніж було укладено договір відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 1.8. договору відступлення права вимоги від 07.10.2016 визначено, що реєстр прав вимог це погоджена сторонами форма реєстру прав вимоги, що передаються за цим договором з переліком кредитних договорів і договорів забезпечення, інформації щодо позичальників, поручителів, розміру зобов`язань кожного з позичальників із зазначенням сум заборгованостей. Зразок реєстру наведений у додатку № 1 до цього договору.

У розділі 2 «Предмет договору» сторони у пункті 2.2. узгодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги (зразок якого наведений у додатку 1 до цього договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимоги є невід`ємною частиною цього договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами.

Параметри (критерії), яким повинні відповідати права вимоги у кожному окремому реєстрі прав вимоги, який передається первісним кредитором, визначені пунктом 2.3. договору відступлення права вимоги № ТАСЦФР від 07.10.2016. До таких критеріїв серед іншого віднесено відсутність простроченої заборгованості за кредитним договором. Також мається застереження, що права та обов`язки за кредитними договорами не можуть бути передані (відступлені) первісним кредитором та прийняті новим кредитором у разі невідповідності позичальників та кредитних договорів вище зазначеним умовам.

Натомість, позивач не долучив до матеріалів справи додатки до вказаного договору (додаткові угоди, реєстр боржників тощо), які б підтверджували факт відступлення та перехід права вимоги за кредитним договором № 4815113815 від 09.12.2020 від ТОВ "ФК "ЦФР " до АТ «Таскомбанк», що прямо передбачено п. 2.2. договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016.

За таких обставин, укладення між АТ «Таскомбанк» як клієнтом та ТОВ "ФК "ЄАПБ" як фактором договору факторингу № НІ/11/11-Ф від 08.11.2023 не може бути правовою підставою виникнення боргових зобов`язань у ОСОБА_1 без доведення факту виникнення між сторонами первісного договору боргових правовідносин та підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора ТОВ "ФК "ЦФР" до АТ «Таскомбанк». За таких обставин суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями чинного Цивільного процесуального кодексу України, якими урегульовані зазначені питання.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у позові, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 цієї ж статті Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5 і 6 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/8257/15.

Стороною відповідачки заявлено до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 315,00 грн.

На підтвердження наданої професійної правничої допомоги суду наданий договір про надання правничої допомоги № 02/12-25 від 02.12.2025, укладений між відповідачкою ОСОБА_1 та адвокатом Батюком О. О., опис робіт, виконаних адвокатом станом на 11.12.2025, а також платіжна інструкція від 08.12.2025 на підтвердження фактичної сплати частини гонорару адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Представниця позивача за довіреністю Сова Ю. М. заявила суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування вказаного клопотання представниця зазначила, що вартість правничої допомоги в сумі 10 315,00 грн з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним. Розмір правничої допомоги належним чином не обґрунтований, є значно завищеним та не відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх розміру, є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та витраченому часу на надання таких послуг, тому на думку представниці клопотання про їх відшкодування не підлягає до задоволення.

Суд частково погоджується із наявними доводами представниці позивача щодо невідповідності розміру витрат відповідачки на правничу допомогу у даній справі критерію їх співмірності зі складністю справи та ціною позову, оскільки заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу, який складається із визначеного договором гонорару адвоката у сумі 10 000,00 грн та витрат на адвокатські запити у розмірі 315,00 грн, що загалом становить 10 315,00 грн, фактично становить 47,32 % ціни заявленого позову. За таких обставин наявні підстави для зменшення розміру витрат відповідачки на правничу допомогу та стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 205, 509, 512, 514, 625, 626, 638, 1046, 1054, ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "Про електронний цифровий підпис", ЗУ "Про споживче кредитування" ст. ст. 4, 5, 10-12, 13, 76-84, 89, 141, 259, 258-268, 274-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30);

Представниця позивача: Канак Маргарита Сергіївна (РНОКПП: суду не наданий, адреса: Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4);

Представниця позивача: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_2 );

Представник відповідачки: адвокат Батюк Олег Олександрович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3352/10 від 21.06.2007, видане Київською обласною КДКА, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Сагайдачного, буд. 42).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ