Рішення № 132924945, 17.12.2025, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4672/25

Провадження № 2/552/2192/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2025 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Безугла А.Г.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Кузнєцова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Еталон», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідачів Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Еталон» ( далі ПрАТ «СК «Еталон»), ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди посилаючись на те, що 07 листопада 2024 року сталася дорожньотранспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля NISSAN PATHFINDER днз НОМЕР_1 та автомобіля IVECO Euro Tech 440W38 днз НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_3 , в результаті якої транспортний засіб позивача зазнав технічних пошкоджень на загальну суму 146 000 грн. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 26.11.2024 року відповідач ОСОБА_3 визнаний винним за ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ СК «Еталон», до якої неодноразово звертався позивач та 09.04.2025 року йому перераховано лише 30 000 грн., а тому просив стягнути з ПАТ «СК «Еталон» на його користь вартість матеріального збитку у розмірі 116 000 грн.

Діями відповідача ОСОБА_3 позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що в результаті незаконних дій відповідача ОСОБА_3 йому завдані душевні страждання та переживання внаслідок пошкодження його транспортного засобу, порушений його звичайний життєвий уклад, він потребував додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду оцінює в 50 000 грн., яку просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 липня 2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2025 року закрито підготовче засідання, справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримав наданий відзив. Позивач не зазначає про особливі переживання, страх, панічні атаки або інші ознаки глибоких душевних страждань, які б виходили за межі звичайного занепокоєння за пошкоджене майно. Його переживання, ймовірно, пов`язані з незручностями та фінансовими витратами на відновлення автомобіля, що є нормальними емоційними реакціями в той же час пов`язані із взаємодією із страховою компанією. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди за недоведеністю.

Представник відповідача ПрАТ СК «Еталон» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило. Матеріали справи містять відзив щодо не визнання повних вимог посилаючись на те, що згідно заяви від 05.12.2024 року ОСОБА_1 та відповідачем погоджено спільний висновок, що розмір матеріального збитку, заподіяного потерпілому внаслідок ДТП ( по автомобілю «NISSAN PATНFINDER», державний номерний знак НОМЕР_3 ), що підлягає відшкодуванню Страховиком, становить 30 000,00 гривень. Вищезазначена заява складена та підписана ОСОБА_1 09.04.2025 року зазначена сума виплата позивачу. Враховуючи вищевикладене ПрАТ «СК «Еталон» виконало свої зобов`язання в повному обсязі, а вимога позивача є незаконною та необrрунтованою. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

За правилами ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що постановою Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2024 року ОСОБА_3 визнаний винним за ст. 124 КУпАП. Постановою встановлено, що 07.11.2024 о 09.15 год. ОСОБА_3 керуючи автомобілем IVECO Euro Tech 440E38 д.н.з. НОМЕР_2 , зі спеціалізованим напівпричепом н.з. НОМЕР_4 на перехресті вул. Глібова та вул. О.Білаша в м. Полтава, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль NISSAN PATHFINDER д.н.з. НОМЕР_1 , що стояв позаду (власник ОСОБА_1 ), внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимогу п.п. 10.9 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому суд вважає доведеними обставини щодо вчинення відповідних дій відповідачем ОСОБА_3 ..

Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5 застрахована в ПрАТ «СК «Еталон» .

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 2231, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно наданих позивачем доказів, останній неодноразово звертався до ПрАТ « СК «Еталон» із заявами про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України ''Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МГСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам. які надають послуги з ремонту пошкодженого майна ), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмі р та спосіб здійснення страхового відшкод ування і не наполягають на проведенні оцінки експертизи пошкодженого майна.

Згідно заяви від 05.12.2024 року, між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Еталон» погоджено спільний висновок, що розмір матеріального збитку, заподіяного потерпілому внаслідок ДТП ( по автомобілю «NISSAN PATНFINDER», державний номерний знак НОМЕР_3 ), що підлягає відшкодуванню страховиком, становить 30 000,00 гривень. Дана заява складена та підписана ОСОБА_1

09.04.2025 року кошти в розмірі 30 000 грн. перераховані позивачу.

Зазначене свідчить про те, що ПрАТ «СК «Еталон» та ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджується заявою позивача про страхове відшкодування та відповідає вимогам статті 30, пункту 34.4 статті 34 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV.

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав страхове відшкодування, а страховик забезпечив реалізацію права позивача на отримання страхового відшкодування у розмірі погодженого зі страховою.

За наявності заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, покладення на страховика обов`язку виплати інший розмір страхового відшкодування є необґрунтованим.

Аналогічна позиція наведена постановах Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 759/28079/21.

У справі № 569/13697/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 21 березня 2018 року), залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що «позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати».

Також у справі № 333/2096/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 10 червня 2020 року), скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

В іншій цивільній справі №759/28079/21 у постанові від 13 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив таке:

«73. Стягуючи зі страховика на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 10 000 грн, як різницю між визначеним страховим полісом лімітом відповідальності страховика (130 000 грн) та виплаченою страховиком узгодженою сумою (120 000 грн), суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, викладеного вище не врахував та з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із узгодженим сторонами розміром страхового відшкодування дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку виплати понад узгоджену суму.

Факт перерахування ПрАТ « СК «Еталон» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі.

Претензій до страхової компанії щодо невірності визначеного розміру суми страхового відшкодування позивач не пред`являв, до суду не звертався, а отримав відповідну виплату.

У судовому засідання позивач та представник позивача посилались, що страхова компанія ввела позивача в оману в частині підписання даної зави, проте належних доказів на підтвердження цього суду не надано.

Дана заява, в силу частини першої статті 202 ЦК України є правочином, тобто дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно з частиною першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Звертаючись із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, позивач визначив розмір такого відшкодування, вказавши його у заяві, тобто погодився на відшкодування страховою компанією збитків саме у заявленому розмірі.

Відтак, позовна вимога до ПрАТ « СК «Еталон» про стягнення страхового відшкодування не підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_3 » моральної шкоди.

Так, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

В постанові 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

У даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість», що зазначена у ст. 23 ЦК України, які є оціночними поняттями, та суди, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди (вказана позиція викладена у Постанові ВС КАС України №750/750/6330/17 від 27 листопада 2019 року).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи факт завдання моральної шкоди та її розмір, позивач посилався на те, що внаслідок протиправної поведінки відповідача та пошкодження у зв`язку з цим його транспортного засобу, позивачу були завдані душевні страждання та переживання , порушений його звичайний уклад, він потребував додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір завданої Позивачу моральної шкоди, враховуючи, що вина відповідача ОСОБА_3 доведена рішенням суду, суд виходить з характеру вчиненого правопорушення, глибини і тривалості завданих позивачу душевних страждань, враховує при цьому вимоги розумності і справедливості, а тому вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у 5 000,00 грн. станом на сьогоднішній день є адекватним способом відшкодування завданої немайнової шкоди позивачу.

В іншій частині вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити за недоведеністю їх розміру.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди задоволено на 10 %, тому з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 121 грн. 12 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., судовий збір 121 грн. 12 коп., а всього 5 121 грн. 20 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідачі: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Еталон», місце знаходження м. Київ, вул. Гарматна,8, прим.6 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20080515

ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення виготовлений 25 грудня 2025 року.

Головуючий Ж.В.Кузіна