Ухвала суду № 132923388, 23.12.2025, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/1702/25

Провадження № 1-кп/741/215/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2025 року Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270420000111 від 14 червня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Носівка Чернігівської області, громадянина України, українця, освіта повна загальна середня, розлученого, маючого на утриманні дитину 2015 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого: 12.10.2015 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, 12.12.2019 Бобровицьким районним судом Чернігівської області, 17.07.2023 Дарницьким районним судом м. Києва,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Носівського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2025 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05 січня 2026 року включно.

Станом на 23 грудня 2025 року судове провадження не завершено.

У судовому засіданні обвинувачений заявив письмове клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий або нічний домашній арешт, для надання йому можливості працювати та забезпечувати малолітнього сина, 2015 року народження. Вказав, що вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнає, потерпілі до нього претензій не мають, від слідстава та суду він не переховувався, на виклики з`являвся. Крім того, до клопотання додав копію письмової заяви ФОП ОСОБА_6 зі змісту якої вбачається, що останній просить суд дозволу на прийняття на роботу обвинуваченого ОСОБА_5 .

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого. про зміну запобіжного заходу. Заявив письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 строком на 60 діб без визначення розміру застави. Клопотання мотивував тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, ОСОБА_5 неодноразово судимий, після відбування покарання на шлях виправлення не став та вчинив нові кримінальні правопорушення. Ризики, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, що підтвердила у судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_7 , іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, та продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, не зменшилися та не відпали.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого. Просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначив, що зазначені прокурором ризики є безпідставними. Працівниками поліції таку поведінку обвинуваченого було спровоковано. У разі задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого просив визначити розмір застави.

Обвинувачений у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, підтримав думку захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання обвинуваченого, клопотання прокурора, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України, за один з який законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду для уникнення покарання у виді позбавлення волі, впливати на свідків, оскільки допитана у судовому засіданні 23 грудня 2025 року, свідок ОСОБА_7 , надала суду показання, зокрема, що після подій, зустрівши на вулиці обвинуваченого ОСОБА_5 останній упереджено звернувся до неї, після чого вона злякалася та викликала свого чоловіка. Суд враховує, що у кримінальному провадженні не всі свідки допитані, а отже існує ризик впливу обвинуваченого на свідків, ступінь суспільної небезпеки, обвинувачений вчинив злочини в умовах воєнного стану з використанням насильства по відношенню до громадян України, працівника поліції, який виконував службові обов`язки по охороні громадського порядку в умовах збройного конфлікту на території України, пов`язаного з агресією російської федерації, що створило в очах громадян негативне враження про безладдя та безкарність.

Крім того, при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, його вік, стан здоров`я, сімейний стан, а також особливо бере до уваги серйозний характер загрози протиправних дій обвинуваченого для суспільного порядку, що дає суду всі підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора в частині продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .

Підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою за доводами обвинуваченого та сторони захисту, в тому числі домашній арешт, судом не вбачається.

Клопотання прокурора в частині вимоги про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , не визначати розмір застави є необгрутованим, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України з урахуванням кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_5 , та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд визначає розмір застави, який достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, яка може бути ним внесена у будь-який момент до 20 лютого 2026 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили, і прямо передбачає тримання ОСОБА_5 під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 331, 369, 372, 375 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Носівка Чернігівської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, на строк 60 (шістдесят) днів до 20 лютого 2026 року включно, з утриманням у Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» з визначенням розміру застави у вигляді 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26295412, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355289002000005960.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти обов`язки, встановлені ст.194 КПК України:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися із зареєстрованого місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками даного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Розяснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця увязнення.

З моменту звільнення з-під варти у звязку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1