Рішення № 132922855, 26.12.2025, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/432/24

Провадження № 2/452/91/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" грудня 2025 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» (далі ПрАТ «СК «Еталон») звернулося до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між ПрАТ «СК «Еталон» та ОСОБА_2 24 вересня 2022 року укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-211224881 відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом за полісом є транспортний засіб «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 .

12 травня 2023 року ОСОБА_2 , як водій транспортного засобу «Ford Tranzit», державний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу «Dongfeng DFA 1051», державний номер НОМЕР_2 , склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

Згідно даного Європротоколу о 17:00 год. 12 травня 2023 року за адресою: Львівська область, м. Турка, вул. Потік в автомобілі «Dongfeng DFA 1051», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 під час руху вниз по вулиці відмовила гальмівна система. Через вказану технічну несправність водій ОСОБА_1 не впорався з керуванням, наслідком чого стало зіткнення з припаркованим по цій вулиці транспортним засобом «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 .

Представник власника транспортного засобу «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 30 травня 2023 року звернулася до ПрАТ «СК «Еталон» з заявою про страхове відшкодування.

Згідно зі страховим актом ПрАТ «СК «Еталон» №1518/01/50/2023/1 від 25.10.2023 року сума виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_3 склала 76800,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями АТ «Райфайзен Банк» від 25.10.2023 №10, від 26.10.2023 № 3682, 27.10.2023 №3695.

Пункт 31.4.1. Правил Дорожнього руху України забороняє експлуатацію транспортних засобів за наявності такої технічної несправності як порушення герметичності гідравлічного гальмівного приводу або порушення герметичності пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу, що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0,05МПа (0,5 кГС/кВ. см) за 15 хв. у разі приведення в дію органів керування гальмівною системою.

Посилаючись на зазначене, позивач вважає, що відповідач на підставі абзацу «г»,

п. п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зобов`язаний відшкодувати шкоду в порядку регресу та просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування та судові витрати, які складаються із витрат на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі

20000,00 грн. (а.с.1-7).

Згідно відповіді № 434704 від 05.02.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36).

Ухвалою судді від 06 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання за участю сторін; роз`яснено відповідачу, що він має право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також запропоновано відповідачу до 28 лютого 2024 року надати суду відзив на позовну заяву (а.с.37).

Представником відповідача адвокатом Медвідь В.О. 26.03.2024 року (з порушенням визначеного судом строку) надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що сторона відповідача вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. В Європротоколі від 12 травня 2023 року ОСОБА_1 зазначив: «під час руху з гори відмовили гальма і я не впорався з керуванням». Разом з тим, ОСОБА_1 не є експертом в галузі автотехнічної експертизи та не міг після ДТП, перебуваючи в шоковому стані, детально визначити причини виникнення такої, відтак, посилання позивача на попередню причину ДТП є лише припущенням. Матеріали справи не містять жодного доказу порушення відповідачем п. 31.4.1. ПДР, більш того даний пункт містить декілька підпунктів, а позивач самостійно визначає який саме з них міг порушити відповідач. Даних щодо знаходження транспортного засобу на момент ДТП в технічно несправному позивачем не надано, отже не доведено, що ДТП була безпосереднім наслідком відповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР (а.с.50-52).

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Задоволено клопотання представника відповідача адвоката Медвідь В.О. призначено у справі судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с.66-67).

Ухвалою суду від 05 серпня 2024 року провадження у справі поновлено за клопотанням експерта (а.с.77).

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року задоволено клопотання експерта ЛНДІСЕ про забезпечення його додатковими матеріалами; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с.82).

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року відновлено провадження у справі після надходження висновку експерта, справу призначено до підготовчого засідання (а.с.102).

13 січня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача адвоката Медвідь В.О. в яких, представник здійснюючи аналіз висновку експерта №1939-Е від 22.11.2024 року, робить висновки, що відповідач ОСОБА_1 не мав технічної можливості загальноприйнятими методами виявити несправність гальмівної системи, більш того несправність гальмівної системи могла позбавити водія технічної можливості запобігти пригоді. На думку представника експерт підтвердив відсутність будь-якої вини в діях ОСОБА_1 (а.с.109-110).

Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (а.с.116).

Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року явку представників сторін в судове засідання визнано обов`язковою (а.с.125).

Від представника позивача 09.09.2025 року до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що дослідження експерта показали, що пневматична гальмівна система автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 перебувала у несправному стані через порушення герметичності системи гальмового приводу, роз`єднання трубопроводу переднього контуру, пошкодження мембрани задньої лівої пневмокамери, руйнування барабану заднього лівого колеса, відсутність стягуючої пружини на задньому гальмівному механізмі. Несправність гальмівної системи мала місце до ДТП. На думку представника експерт підтвердив, що ДТП, яка сталася з вини , яка сталася з вини ОСОБА_1 є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам ПДР та вказує на наявність правових підстав для задоволення позову (а.с.152-162).

Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача щодо участі в судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами приміщення суду (а.с.166).

В судовому засіданні (09 грудня 2025 року) представник позивача адвокат

Горбенко К.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні (09 грудня 2025 року) відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Медвідь В.О. проти позову заперечували, покликаючись на обставини, викладені в письмових поясненнях, просили у позові відмовити.

В судове засідання 16 грудня 2025 року сторони не з`явилися, надали відповідні клопотання про проведення судового засідання без їх участі, з урахуванням позицій сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом 12 травня 2023 року за адресою: Львівська область, м. Турка, вул. Потік сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , та автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортні засоби зазнали пошкоджень (а.с.11).

Учасники ДТП зафіксували її у європротоколі, в якому ОСОБА_2 зазначив, що автомобіль «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 «був припаркований на обочині спуску з гори»; ОСОБА_1 зазначив, що в автомобілі «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 «під час руху з гори відмовили гальма, не впорався з керуванням» (а.с.11).

Між ПрАТ «СК «Еталон» та ОСОБА_2 24.09.2022 року укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 (а.с.10), що підтверджується копією полісу № ЕР-211224881 (строк дії полісу з 26.09.2022 по 25.09.2023), за яким страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 160000,00 грн. (а.с.10).

ОСОБА_3 30 травня 2023 року звернулася до ПрАТ «СК «Еталон» з заявою про виплату страхового відшкодування, в якому зазначила про те, що внаслідок настання страхового випадку 12 травня 2023 року пошкоджено транспортний засіб «Ford Tranzit» (при цьому заява не містить державного номеру пошкодженого транспортного засобу, номеру договору (полісу) (а.с.12)).

В повідомленні ПрАТ «СК «Еталон» від 30.05.2023 року ОСОБА_2 також не зазначено державний номер пошкодженого транспортного засобу, є посилання на поліс ЕР-213802705 (а.с.13).

Відповідно до ремонтної калькуляції №1518/01/50 від 03.07.2023 року розмір збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1

становить 307695,36 грн. (а. с. 16-18).

Згідно зі страховим актом ПрАТ «Еталон» №1518/01/50/2023/1 від 25.10.2023 року забезпечений транспортний засіб - «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 по договору від 24.09.2022 року № ЕР-211224881; шкода заподіяна транспортному засобу - «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 , потерпіла особа ОСОБА_3 ; розмір матеріального збитку - 307695,36 грн., ліміт по Європротоколу 227695,36 грн., франшиза 3200,00 грн.; сума страхового відшкодування до виплати 76800,00 грн. (а.с.22).

Платіжними інструкціями АТ «Райфайзен Банк» від 25.10.2023 №3664, від 26.10.2023 № 3682, від 27.10.2023 № 3695 на рахунок ОСОБА_3 ПрАТ «СК «Еталон» перераховано: 10000,00 грн., 16800,00 грн. та 50000,00 грн. відповідно (а.с.19-21).

Доказів наявності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 матеріали справи не містять. Посилання позивача в позовній заяві на поліс № ЕР-211224881 є помилковим, бо як встановлено судом за цим полісом забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 (а.с.10).

Згідно висновку експерта Львівського НДІСЕ №1939-Е від 22.11.2024 року за результатами інженерно-транспортної експертизи:

1) Станом на момент проведеного 19.07.2024 та 30.09.2024 огляду пневматична гальмівна система вантажного автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 перебувала у несправному стані через порушення герметичності системи гальмівного приводу, роз`єднання трубопроводу переднього контуру, пошкодження мембрани задньої лівої пневмокамери, руйнування барабану заднього лівого колеса, відсутність стягуючої пружини на задньому гальмівному механізмі.

2) Причиною відмови задньої лівої пневмокамери є утворення втомних тріщин, що призводило до розгерметизації заднього контуру пневматичної системи. Причиною руйнування трубопроводу переднього контуру гальмівної системи є прикладення зусилля надмірного характеру, що створило в матеріалі трубопроводу напруження, які перевищили границю міцності матеріалу. Причиною руйнування барабану заднього лівого колеса є неналежне обслуговування у вигляді проведення ремонтно-відновлювальних робіт зварювання, що не передбачено виробником.

3) Несправність гальмівної системи, яка полягала у відсутності стягуючої пружини на задньому правому гальмівному механізмі мала місце до ДТП. Несправність гальмівної системи, яка полягала у розгерметизації заднього контуру пневматичної системи могла утворитись у будь-який момент часу до ДТП. Несправність барабану заднього лівого колеса мала місце задовго до настання ДТП.

4) Несправність гальмівної системи, яка полягала в утворенні втомних тріщин на мембрані, що призводила до розгерметизації заднього контуру пневматичної системи вантажного автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 при приведенні її в дію могла перебувати в причинному зв`язку із настанням ДТП.

5) Для виявлення несправності, яка полягала у відсутності стягуючої пружини на задньому правому гальмівному механізмі, необхідно провести демонтажні роботи коліс та барабану заднього правового колеса, а це дає підстави стверджувати, що водій автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 не мав технічної можливості виявити загальноприйнятими методами дану несправність.

Дану несправність можна було виявити при проведенні робіт при черговому обслуговуванні та поточному ремонту задніх гальмівних механізмів.

Водій автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 мав можливість виявити несправність барабану заднього лівого колеса при русі та під час застосування службового гальмування, так як дана несправність спричиняла сторонній шум, скрегіт.

6) Несправність гальмівної системи, яка полягала в утворенні втомних тріщин на мембрані у ділянках прилягання до верхнього корпусу пневмокамери, призводила до розгерметизації заднього контуру пневматичної системи вантажного автомобіля «Dongfeng DFA 1051», державний номер НОМЕР_2 , та не забезпечувала належну ефективність гальмування, що могло позбавити водія ОСОБА_1 технічної можливості запобігти пригоді (а.с.88-99).

Правовідносини, що склалися між сторонами, підлягають цивільно-правовому регулюванню.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхування це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулював Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV (у редакції, чинній станом на день дорожньо-транспортної пригоди).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до вимог п. п. 22.1 ст. 22, ст. ст. 28 Закону № 1961-IV у разі, якщо цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, застрахована, при настанні з його вини страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, зокрема шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу потерпілого. При цьому потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таким чином, потерпілий має право вимоги до страховика в договірному зобов`язанні згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страховик здійснює виплати відповідно до умов договору, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде визнана страховим випадком, виключно в межах страхової суми.

Згідно зі статтею 33.2 Закону № 1961-IV Закону уразі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

В Постанові ВС від 06 травня 2020 року у справі №330/630/19 зазначено, що деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону № 1961-IV передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.

Підпунктом «г» пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Технічний стан транспортних засобів що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством (ст. 33 ЗУ «Про дорожній рух»).

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Так, згідно з п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 31.1. ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.1 забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам (гальмові системи):

а) змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника;

в) порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу.

Враховуючи, що положення Закону № 1961-IV спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При розгляді справи з підстави, зазначеної у підпункті «г» пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV судом має бути встановлена сукупність таких обставин: 1) встановлено певну технічну несправність; 2) дана несправність не відповідає конкретним вимогам ПДР; 3) ДТП є безпосереднім наслідком такого невідповідного технічного стану, тобто саме такий технічний стан є безпосередньою причиною ДТП; 4) такий причинно-наслідковий зв`язок має бути визначений (встановлений) в установленому порядку.

Як встановлено судом факт дорожньо-транспортну пригоди зафіксовано

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в установленому законом порядку (згідно зі статтею 33.2 Закону № 1961-IV Закону) повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 12.05.2023 року, що сторонами не спростовується.

При цьому в повідомленні ОСОБА_1 власноручно зазначено, що в автомобілі «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 «під час руху з гори відмовили гальма, не впорався з керуванням» (а.с.11). Отже, відповідач, який є водієм з його пояснень з 2013 року, самостійно, на власний розсуд 12.05.2023 року визначив причину настання дорожньо-транспортної пригоди.

Іншої причини дорожньо-транспортної пригоду, що відбулася 12.05.2023 року під час судового розгляду не встановлено.

Суд наголошує, що інший транспортний засіб - «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 - в момент зіткнення стояв на узбіччі, що також сторонами не заперечується.

Страховик ПрАТ «СК «Еталон» страховик сплатив страхове відшкодування, що також сторонами не оспорюється, як і сума такого відшкодування.

Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання є факторами, що впливають на безпеку дорожнього руху, саме тому згідно п. 2.3 ПДР водій зобов`язаний не тільки перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу (п. а), але й стежити за технічним станом транспортного засобу у дорозі (п.б).

За клопотанням сторони відповідача судом призначена і проведена Львівським НДІСЕ інженерно-транспортна експертиза.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Аналізуючи висновок експерта №1939-Е від 22.11.2024 року з іншими доказами по справі суд зазначає наступне.

Як встановлено експертом гальмова система вантажного бортового автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 має пневматичний двоконтурний привід гальм з поділом контурів по осях; гальмові механізми барабанного типу (а.с.92).

На час проведення дослідження пневматична гальмівна система вантажного автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 перебувала у несправному стані через порушення герметичності системи гальмівного приводу, роз`єднання трубопроводу переднього контуру, пошкодження мембрани задньої лівої пневмокамери, руйнування барабану заднього лівого колеса, відсутність стягуючої пружини на задньому гальмівному механізмі (п.1 а.с.98).

Експертом зроблені висновки щодо причин перебування у несправному стані пневматична гальмівна система вантажного автомобіля «Dongfeng DFA 1051», державний номер НОМЕР_2 : причиною відмови задньої лівої пневмокамери є утворення втомних тріщин, що призводило до розгерметизації заднього контуру пневматичної системи; причиною руйнування трубопроводу переднього контуру гальмівної системи є прикладення зусилля надмірного характеру, що створило в матеріалі трубопроводу напруження, які перевищили границю міцності матеріалу; причиною руйнування барабану заднього лівого колеса є неналежне обслуговування у вигляді проведення ремонтно-відновлювальних робіт зварювання, що не передбачено виробником (п.2).

Крім того експертом (п.3) зроблено висновок, що несправність гальмівної системи, яка полягала у відсутності стягуючої пружини на задньому правому гальмівному механізмі мала місце до ДТП (враховуючи багатошарове забруднення) так і несправність барабану заднього лівого колеса (на якому наявні сліди зварювання а.с. 97 зворот) і що несправність гальмівної системи, яка полягала в утворенні втомних тріщин на мембрані, що призводила до розгерметизації заднього контуру пневматичної системи автомобіля при приведенні її в дію могла перебувати в причинному зв`язку із настанням ДТП (п.4).

Експертом зазначено, що виявити відсутность стягуючої пружини на задньому правому гальмівному механізмі ОСОБА_1 не мав технічної можливості, разом з тим, зазначено, що водій мав можливість виявити несправність барабану заднього лівого колеса при русі та під час застосування службового гальмування, так як дана несправність спричиняла сторонній шум, скрегіт (п.5).

Також експертом несправність гальмівної системи, яка полягала в утворенні втомних тріщин на мембрані у ділянках прилягання до верхнього корпусу пневмокамери на думку експерта, не забезпечувала належну ефективність гальмування, що могло позбавити водія ОСОБА_1 технічної можливості запобігти пригоді (п.6).

Таким чином, суд погоджується з позицією представника позивача і вважає, що даний експертний висновок підтвердив, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «Ford Tranzit», державний номер НОМЕР_1 , є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу «Dongfeng DFA 1051», державний номер НОМЕР_2 , вимогам п. 31.4.1 «а», «в» Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 згідно п. 2.3 «а» ПДР зобов`язаний був перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, чого не зробив. Як зазначив експерт (п. 5 висновку) водій автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 мав можливість виявити несправність барабану заднього лівого колеса при русі (згідно п. 2.3 «б» ПДР) та під час застосування службового гальмування, так як дана несправність спричиняла сторонній шум, скрегіт. Проте в судовому засіданні ОСОБА_1 наявність сторонніх звуків під час руху транспортного засобу заперечував. Разом з тим ним самостійно визначена причина ДПТ, а саме проблеми з гальмівною системою, про що зазначено в повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 12.05.2023 року.

Таким чином, суд вважає, що недотримання відповідачем п. 31.4.1 «а», «в» Правил дорожнього руху, щодо забезпечення технічно справного стану гальмівної системи вантажного автомобіля «Dongfeng DFA 1051» державний номер НОМЕР_2 , мало безпосередній наслідок у виді незабезпечення належної ефективності гальмування та пошкодження транспортного засобу «Ford Tranzit» державний номер НОМЕР_1 . Таким чином, технічний стан транспортного засобу під керуванням відповідача не відповідав вимогам Правил дорожнього руху України, що й призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стороною відповідача не спростовано, що дорожньо-транспортна пригода сталась з інших причин, про інші обставини, які б могли її спричинити відповідач суду не повідомляв.

Сума страхових відшкодувань, які позивач здійснив у розмірі 76800,00 грн, доведена належними письмовими доказами та не спростована стороною відповідача.

Безпідставними суд вважає твердження представника відповідача адвоката

Медвідь В.О. про те, що виявити несправність гальмівної системи ОСОБА_1 не мав технічної можливості, а відтак відсутня його вина, оскільки згідно з положеннями ПДР України саме на водієві лежить обов`язок щодо забезпечення безпеки дорожнього руху і стеження за технічним станом транспортного засобу, яким він керує та не спростовують факт чи механізм настання дорожньо-транспортної пригоди.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, проаналізувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню до правовідносин у цій справі, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в порядку регресу відшкодування шкоди, є обґрунтованими і підлягають до задоволення, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Еталон» підлягає стягненню 76800,00 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що позивачем подано позовну заяву в електронному вигляді через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, то сума сплаченого судового збору складає 2422,40 грн.

Відповідно до платіжної інструкції 842 твід 22 січня 2024 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., отже, зайво сплачена сума судового збору складає 605,60 грн.

Враховуючи вищевказане, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до частини першої ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та повернути позивачу зайво сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частинами третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5 та 6 статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідач просить стягнути з позивача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 20000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правничої допомоги від 15.11.2023 року між ПрАТ «СК «Еталон» та адвокатським об`єднанням «Аспект»; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (а.с.23-28).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд доходить висновку, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Наявні в матеріалах справи документи, долучені позивачем дають підстави для висновку про доведеність понесених ним витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи. В той же час суд вважає, що витрати на професійну правову допомогу в сумі 20 000 грн., враховуючи рівень складності цієї справи, предмет судового розгляду та розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірними з обсягом та часом, необхідним для виконання робіт. Тому, з урахуванням необхідності правничої допомоги, часу, затраченного адвокатом, принципів розумності та співмірності, необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 10 000 грн.

Витрати, понесені відповідачем на проведення інженерно-транспортної експертизи покласти на відповідача.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» в порядку регресу 76800 (сімдесят шість тисяч вісімсот) гривень страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Еталон» зайво сплачену суму судового збору в розмірі 605,60 грн. згідно платіжної інструкції № 842 від 22 січня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», юридична адреса: 03058, Київська область, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 підїзд, код ЄДРПОУ 20080515.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлений 26 грудня 2025 року.

Головуюча суддя