Рішення № 132922566, 26.12.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9459/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Ракущинця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №6279159 від 18.01.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Реваті В.О. було укладено договір про надання споживчого кредиту №6279159 від 18.01.2023.

Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 27 561,40 грн., яка складається з наступного: 6000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 308,00 грн нараховані проценти; нараховані проценти за 111 календарних днів в розмірі 13 253,40 грн.

При цьому, первинним кредитором було відступлено право вимоги за вказаним договором позивачу, який набув право вимоги.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не надано первинних документів укладення договору та видачі кредиту, а розрахунок заборгованості таким не є; позикодавець не входить до довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг, тому ст. 207 ЦК України та ст. 6, 11 Закону України «Про електронну комерцію» не застосовуються; нарахування відсотків у сумі 26 268,00 грн суперечить умовам договору, яким передбачено 3 283,50 грн; відсутні докази повідомлення відповідача про факт укладення договору та його набрання чинності; не надано належних доказів генерації одноразового ідентифікатора та підтвердження пропозиції щодо укладення договору; відсутні докази фактичної сплати новим кредитором коштів первісному кредитору за відступлення права вимоги; розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним підрахунком і не може вважатися належним доказом існування боргу. Заявлені позивачем витрати на правову допомогу є завищеними.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що кредитний договір №6279159 від 18.01.2023 укладено між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 у належній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, шляхом введення відповідачем одноразового ідентифікатора С7909, що підтверджує її ознайомлення з умовами договору та згоду на їх прийняття; кошти за договором перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої відповідач особисто вказала у заяві на отримання кредиту, що підтверджується довідкою платіжного провайдера; нарахування процентів здійснювалося у межах строку кредитування, передбаченого договором; крім того, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надало належні та допустимі докази переходу до нього права грошової вимоги за спірним кредитним договором.

Представником відповідача подані письмові пояснення на відповідь на відзив, які суд розцінює як заперечення, зміст яких зводиться до того, що нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % щоденно є непропорційним та таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності й розумності, а також не відповідає законодавчим обмеженням, встановленим пунктом 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Заяви, клопотання сторін

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 18.01.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

25.07.2025 відповідач подала заяву про відкладення розгляду справи, мотивуючи її тим, що надіслані поштовим зв`язком матеріали позовної заяви були отримані не в повному обсязі, зокрема без усіх додатків.

10.09.2025, 06.10.2025, 01.12.2025, 04.12.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано до суду заяви про відкладення розгляду справи.

29.10.2025 канцелярією суду зареєстровано інформацію, витребувану у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ухвалою суду від 02.07.2025.

14.11.2025, 01.12.2025 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано до суду заяви про розгляд справи у відсутності сторони позивача.

05.12.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подані до суду додаткові пояснення у справі.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.07.2025 постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570: інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а факт зарахування коштів 18.01.2023 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 6000 грн., за ініціативою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41078230) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».

Суд, врахувавши наведені відповідачем обставини та керуючись положеннями ст. 126, 127 ЦПК України, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву, оскільки пропуск цього строку стався з поважних причин. У зв`язку з цим суд поновлює відповідачу строк на подання відзиву.

Пояснення учасників справи в судовому засіданні

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях.

Відповідач позов визнала частково в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 6 тис. грн, в задоволенні позову в частині стягнення відсотків просила відмовити за необґрунтованістю.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений електронний договір №6279159 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір укладений відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «С7909».

Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електрону комерцію».

Відповідно до п. 2.1, 2.4 кредитного договору, кошти кредиту повинні надаватися Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Споживача, зокрема із використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , при цьому кредит вважається наданим у день такого перерахування.

Згідно з умовами кредитного договору, позичальнику надано кредит у сумі 6 000 грн строком на 360 днів. Договором передбачено нарахування процентів за стандартною ставкою 1,99 % на день (п. 1.5.1) або за зниженою ставкою 0,1 % на день (п. 1.5.2). На дату укладення договору орієнтована реальна річна процентна ставка становила відповідно 75 218,24 % за стандартною ставкою та 30 825,69 % із урахуванням періоду застосування зниженої ставки. Орієнтована загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом становить 48 984,00 грн за стандартною ставкою та 47 796,00 грн у випадку застосування зниженої ставки (п. 1.7, п. 1.8).

Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що у разі, якщо споживач до 28.01.2023 або протягом трьох календарних днів після цієї дати сплатить не менше суми першого платежу, визначеного графіком платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, він як учасник програми лояльності отримує індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку. У такому випадку проценти, нараховані до цієї дати за стандартною ставкою, перераховуються за зниженою ставкою. Якщо ж споживач не виконає умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом відбувається на стандартних умовах за ставкою 1,99 % на день, яка вважається базовою та однаковою для всіх споживачів. При цьому застосування стандартної ставки без знижки не розглядається як зміна умов договору у бік погіршення, оскільки надання кредиту від початку здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а право на знижку є додатковим і реалізується лише за умови дотримання позичальником спеціальних вимог.

Відповідно до вимог п. 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році, тобто метод «факт/факт».

Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (13.01.2024) узгоджено у додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту.

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 6000 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» № 20231010-8 від 2023.10.10 про перерахування коштів (номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» d9c99aee-118c-40b1-b98f-c6fc94b7ca31, номер транзакції в системі ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" 33256121, Session ID 018944780031, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 ), що свідчить про виконання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» взятих на себе за кредитним договором зобов`язань. Зазначені обставини також підтверджуються інформацією АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої 18.01.2023 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було зараховано 6 000,00 грн.

25.09.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу №25/09/23-Ф, відповідно до якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором. За цим договором ТОВ «Авентус Україна» передав ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги, яке він мав до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №6279159 від 18.01.2023.

З наданої картки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» обліку договору (розрахунку заборгованості) за кредитним договором № 6279159 від 18.01.2023 вбачається, що сума основного боргу становить 6 000 грн; проценти нараховувалися у період з 18.01.2023 по 27.03.2023 за процентною ставкою 1,99 % щоденно, що становить 119,40 грн на день; загальна сума нарахованих відсотків за вказаний період склала 8 308,00 грн; упродовж зазначеного періоду здійснено один платіж у сумі 50,00 грн, який зараховано в рахунок сплати процентів, при цьому основний борг не погашався.

З наданого позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» розрахунку заборгованості вбачається, що сума основного боргу також становить 6 000,00 грн; проценти за користування кредитом нараховувалися у період з 25.09.2023 по 13.01.2024 (111 календарних днів) за процентною ставкою 1,99 % щоденно, що становить 119,40 грн на день; загальна сума нарахованих відсотків за вказаний період склала 13 253,40 грн; штрафні санкції та пеня не нараховувалися; платежі в рахунок погашення основного боргу або процентів у зазначений період не здійснювалися.

Згідно з копії Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді за договором факторингу №25/09/23-Ф від 25.09.2023 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до боржників. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №25/09/23-Ф від 25.09.2023 ТОВ «ФК ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №6279159 від 18.01.2023.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену останньою при укладенні кредитного договору.

25 листопада 2024 відповідно до рішення №251124/1 від 25.11.2024 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» змінила назву на ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Оцінка Суду.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зазначений вище електронний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором C7909, що узгоджується з вимогами законодавства та умовами договору зокрема п.10. Без здійснення всіх цих дій договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус України» не був би укладений.

Встановлено, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитору подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала, як підтвердження підписання кредитного договору.

Враховуючи зазначене, доводи представника відповідача, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту підписання відповідачем договору позики є безпідставними.

Уклавши вказаний договір на надання споживчого кредиту на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в договорі. У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальнику у безготівковій формі на банківську картку вказану власноручно позичальником при укладання договору.

Доводи представника відповідача про те, що відповідачем не підписувався кредитний договір та вона не отримувала кредитних коштів, судом відхиляються, оскільки за нормами Закону «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що її персональні дані копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки були використані товариством для укладення кредитних договорів від її імені без її волі. Разом з тим, до правоохоронних органів із заявами про вчинення відносно неї шахрайських дій ОСОБА_1 не зверталась, що могло б підтвердити її твердження щодо незаконності укладення спірного договору.

Суд також бере до уваги, що відповідач, заперечуючи проти факту перерахування кредитних коштів, не була позбавлена можливості надати суду відповідні банківські дані чи іншу інформацію на підтвердження своїх доводів, оскільки мала безперешкодний доступ до власних банківських рахунків та виписок. Однак жодних таких доказів суду не надано.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про неукладення кредитного договору та неперерахування кредитних коштів є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того матеріали справи містять довідку ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» про перерахування 18.01.2023 року кредитних коштів у розмірі 6 000 грн на реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , зазначеної відповідачкою у п. 2.1 кредитного договору. Також зазначена картка № НОМЕР_1 згідно із інформацією АТ КБ «Приват Банк» емітована на ім`я ОСОБА_1 та на зазначену картку 18.01.2023 здійснено переказ у розмірі 6 000 грн.

Відповідач, стверджуючи, що нею не укладався кредитний договір, обмежилася лише голослівними твердженнями, не надавши жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цієї позиції. Зокрема, вона не зверталася із заявами до правоохоронних органів щодо можливих шахрайських дій чи неправомірного використання її персональних даних, не ініціювала проведення експертиз підписів чи електронних ідентифікаторів, не оскаржувала у встановленому порядку дії позивача або третіх осіб. Така пасивна поведінка відповідача свідчить про відсутність реальних підстав сумніватися у факті укладення договору та про намагання ухилитися від належного виконання зобов`язань, що виникли з нього.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено та підписано кредитний договір, за яким позичальник не виконав своїх зобов`язань щодо повернення позичених коштів, у зв`язку з чим з відповідачки підлягає стягненню 6000 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Суд встановив, що договором про надання споживчого кредиту №6279159 від 18.01.2023 передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,99 % на день (п. 1.5.1 договору), яка застосовується протягом усього строку кредиту, визначеного п. 1.4 договору (360 днів). Відповідно до п. 1.5.1 та п. 1.5.2 кредитного договору базовою умовою користування кредитом є саме стандартна процентна ставка 1,99 % на день, тоді як знижена ставка у розмірі 0,1 % на день є правом споживача, реалізація якого можлива виключно за умови внесення мінімального платежу чи здійснення часткового дострокового погашення до 28.01.2023 або протягом трьох календарних днів після цієї дати. Оскільки відповідач не вчинив жодних дій для реалізації такого права, проценти правомірно нараховувалися кредитодавцем за стандартною ставкою 1,99 % на день.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися за стандартною ставкою 1,99 % на день (119,40 грн від суми кредиту 6 000 грн) у період з 18.01.2023 по 27.03.2023 включно, загальна сума таких відсотків становить 8 308,00 грн (з врахуванням сплати 50,00 грн). Починаючи з 30.03.2023, нарахування відсотків було припинено, у зв`язку з чим розмір заборгованості відповідача залишався сталим і не збільшувався.

Разом з тим, у період з 25.09.2023 по 13.01.2024 (111 календарних днів) на суму основного боргу 6 000,00 грн знову було нараховано проценти за стандартною ставкою 1,99 % на день (119,40 грн на добу), у результаті чого загальна сума нарахованих відсотків за цей період становить 13 253,40 грн.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорювала даний кредитний договір у судовому порядку.

Доводи відповідача про неспівмірність процентної ставки є безпідставними, оскільки умови щодо її розміру були визначені в тексті кредитного договору, з яким відповідач ознайомився, підписав і який не оскаржував у судовому порядку. Отже, укладений договір є чинним, а його умови обов`язковими для виконання сторонами згідно зі статтями 627, 628 Цивільного кодексу України. Сам по собі розмір процентної ставки, навіть якщо він є високим, не може свідчити про несправедливість умов договору без відповідного судового визнання недійсності чи нікчемності відповідного положення.

Посилання відповідача на невідповідність процентної ставки 1,99 % щоденно вимогам пункту 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» суд відхиляє. Закон України № 3498-ІХ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, установив поетапне застосування обмежень денної процентної ставки (2,5 %, 1,5 %, 1 %), що поширюються на договори, укладені до набрання ним чинності, лише у разі продовження строку їх дії. Оскільки спірний кредитний договір укладений 18.01.2023 строком на 360 днів та доказів його продовження після 24.12.2023 не подано, встановлена договором процентна ставка 1,99 % щоденно не суперечила вимогам чинного на той час законодавства.

Щодо договору факторингу слід зазначити наступне.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14 зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надало належні, допустимі та достатні докази на підтвердження переходу до нього права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за спірним кредитним договором. Так, відповідно до умов договору факторингу №25/09/23-Ф від 25.09.2023 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права вимоги заборгованості до низки боржників, у тому числі й до відповідача. Згідно з Витягом з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу підтверджується факт переходу права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №6279159 від 18.01.2023. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач є належним кредитором у даних правовідносинах і наділений правом на звернення з відповідним позовом до відповідача.

Щодо інших доводів позивача, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (№ 65518/01, п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00, п. 23), «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04, п. 58), відповідно до якої принцип належного здійснення правосуддя вимагає, щоб у рішеннях судів зазначалися підстави, на яких вони ґрунтуються; при цьому пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен довід сторони. Міра виконання судом обов`язку щодо мотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A. 303-A, п. 29). Враховуючи викладене, суд не надає окремої відповіді на інші аргументи позивача, які не мають істотного значення для вирішення спору.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Окрім того, позивач просить стягнути із відповідача витрати понесені нею на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, 10 грудня 2024 року між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» було укладено договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги. Відповідно до детального опису робіт, позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 10 000 грн за надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до вимог процесуального законодавства та практики Верховного Суду, сума гонорару адвоката повинна відповідати критеріям дійсності, необхідності та розумності, враховувати складність справи, обсяг і характер виконаних робіт, ціну позову, а також фінансовий стан обох сторін спору. Аналогічні критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, наголошуючи, що компенсації підлягають лише ті витрати, які були фактичними, неминучими та розумними за розміром (рішення у справах «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України», «Лавентс проти Латвії»).

Суд бере до уваги, що справа не відзначається значною складністю, є типовою для фінансової установи-позивача, розглядалася за відсутності його представника, не потребувала виклику свідків чи призначення експертизи, а також те, що відповідачка фактично отримала кредит у розмірі 6 000 грн, що свідчить про обмеженість її фінансових можливостей. За таких обставин заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є завищеними та не відповідають критеріям розумності і співмірності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 2 500 грн, що відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості, враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг.

З урахуванням положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України, якою передбачено право, але не обов`язок суду зазначати у рішенні про нарахування відсотків чи пені до моменту його виконання, ст. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність боржника за прострочення грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних, а також п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким визначено, що у період дії воєнного чи надзвичайного стану та 30 днів після його припинення позичальник звільняється від такої відповідальності, вимога позивача про нарахування 3 % річних не підлягає задоволенню.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №6279159 від 18.01.2023 в розмірі 27 561,40 гривень, в тому числі тіло кредиту 6000,00 гривень, відсотки за період з 18.01.2023 по 29.03.2023 - 8308,00 грн; відсотки за період з 25.09.2023 по 13.01.2024 13 253,4 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2 422,40 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буж.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3

Суддя О.В. ГОЛЯНА