Рішення № 132917704, 20.11.2025, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/90/25

провадження № 2/650/803/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ОАЗИС-Р» про визнання невчиненим договору про внесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати невчиненим Договір про внесення змін до договору оренди землі від 29 грудня 2016 року б/н від 26 квітня 2021 року, Орендодавець: ОСОБА_1 , Орендар: Фермерське господарство «ОАЗИС-Р», земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9.5340 га., кадастровий номер 6520686600:05:001:0005, яка розташована на території Раківської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що укладена між мною, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством «ОАЗИС-Р» (ЄДРПОУ 37218736), державна реєстрація речового права земельної ділянки, а саме: зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 29.12.2016, видавник: ФГ «Оазис-Р»; договір про внесення змін, серія та номер: б/н, виданий 26.04.2021 року, видавник: сторони договору, строк дії до 30.12.2030 року, номер запису про інше речове право: 18567126, одночасно скасувати та вилучити запис про державну реєстрацію речового права, що являє собою припинення обтяження зазначених речових прав на земельну ділянку, зазначеного Договору про внесення змін до договору оренди землі від 29 грудня 2016 року б/н від 26 квітня 2021 року та зобов`язати Фермерське господарство «ОАЗИС-Р» повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6520686600:05:001:0005) у придатному для використання стані.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,5340 га, кадастровий номер 6520686600:05:001:0005, розташованої на території Раківської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Право власності на вказану земельну ділянку набуте в порядку спадкування, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НВІ 985023 від 09 грудня 2016 року, посвідченим державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Мікуровою Л.Ю., зареєстрованим у реєстрі за № 1299 (спадкова справа № 256/2016).

29 грудня 2016 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та фермерським господарством «ОАЗИС-Р» як орендарем укладено договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33428436 від 15 січня 2017 року, зазначений договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно з пунктом 8 договору строк його дії становить 7 років, у зв`язку із чим кінцевою датою дії договору є 29 грудня 2023 року.

Після спливу строку дії договору, починаючи з 29 грудня 2023 року, позивач неодноразово зверталася до фермерського господарства «ОАЗИС-Р» з вимогами повернути належну їй земельну ділянку та припинити користування нею. Незважаючи на такі звернення, відповідач земельну ділянку не повернув та продовжував фактично користуватися нею, обробляти її як орендовану, посилаючись на наявність у нього правових підстав для подальшого користування.

Лише восени 2024 року при черговому зверненні до фермерського господарства «ОАЗИС-Р» позивачу було надано для ознайомлення договір про внесення змін до договору оренди землі від 29 грудня 2016 року б/н від 26 квітня 2021 року. Із змісту цього договору вбачається, що ним змінено, зокрема, строк дії первісного договору оренди, який продовжено до 30 грудня 2030 року. Саме на цей договір про внесення змін відповідач послався як на підставу відмови у поверненні позивачу спірної земельної ділянки після спливу строку дії основного договору.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права позивачу стало відомо, що щодо земельної ділянки площею 9,5340 га, кадастровий номер 6520686600:05:001:0005, зареєстровано інше речове право - право оренди за фермерським господарством «ОАЗИС-Р» на підставі договору оренди землі б/н від 29 грудня 2016 року та договору про внесення змін б/н від 26 квітня 2021 року, зі строком дії до 30 грудня 2030 року, номер запису про інше речове право 18567126. Таким чином, у державному реєстрі відображено продовження строку оренди спірної земельної ділянки до 2030 року.

Разом з тим у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що договір про внесення змін до договору оренди землі від 29 грудня 2016 року б/н від 26 квітня 2021 року вона не підписувала, про його існування до осені 2024 року не знала, волі на його укладення не виявляла, умови щодо продовження строку оренди до 30 грудня 2030 року не погоджувала. Підпис у графі «Орендодавець» у тексті цього договору, на думку позивача, їй не належить та виконаний іншою особою, у зв`язку із чим вона вважає, що такий правочин був складений без її участі та від її імені без належних на те підстав.

У зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав запису про інше речове право за договором про внесення змін від 26 квітня 2021 року відповідач фактично користується земельною ділянкою як орендар, посилаючись на продовження строку оренди до 2030 року. На переконання позивача, це призводить до того, що вона позбавлена можливості реалізувати свої повноваження власника щодо володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою на власний розсуд, у тому числі самостійно обробляти її або передати в оренду іншому суб`єкту.

За наведених обставин ОСОБА_1 вважає, що договір про внесення змін до договору оренди землі від 29 грудня 2016 року б/н від 26 квітня 2021 року є невчиненим нею як орендодавцем, прав та обов`язків щодо продовження строку оренди за цим договором вона не набувала, а правовідносини на його підставі не виникли. Наявність у Державному реєстрі речових прав запису про інше речове право оренди за цим договором, на думку позивача, створює перешкоди у здійсненні нею прав власника та є підставою для звернення до суду з вимогами про визнання зазначеного договору таким, що не вчинений, скасування та вилучення відповідного запису про державну реєстрацію речового права оренди та повернення їй спірної земельної ділянки у придатному для використання стані.

Відзив на позов не надійшов.

На судове засідання позивач не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача на судове засідання також не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на надходження від вказаних учасників справи заяв про розгляд справи за їх відсутності, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи та те, що їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд відповідно до статті 223 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши письмові докази у справі, пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,5340 га, кадастровий номер 6520686600:05:001:0005, розташованої на території Раківської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НВІ 985023 від 09 грудня 2016 року, посвідченим державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Мікуровою Л.Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 1299 (спадкова справа № 256/2016).

29 грудня 2016 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та фермерським господарством «ОАЗИС-Р» як орендарем укладено договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 33428436 від 15 січня 2017 року за цим договором зареєстровано право оренди земельної ділянки. Згідно з пунктом 8 договору строк його дії встановлено 7 років, кінцевою датою дії договору визначено 29 грудня 2023 року.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що щодо спірної земельної ділянки площею 9,5340 га, кадастровий номер 6520686600:05:001:0005, зареєстровано інше речове право - право оренди за фермерським господарством «ОАЗИС-Р» на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2016 року та договору про внесення змін від 26 квітня 2021 року, строк дії якого визначено до 30 грудня 2030 року, номер запису про інше речове право - 18567126.

З наданої відповідачем довідки фермерського господарства «ОАЗИС-Р» від 20 травня 2025 року № 20-05/2025 вбачається, що з ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 29 грудня 2016 року зі змінами, внесеними договором про внесення змін від 26 квітня 2021 року, речове право за яким зареєстровано 14 січня 2017 року та 29 квітня 2021 року, номер запису про інше речове право 18567126. Вказаною довідкою також підтверджується, що відповідно до зазначеного договору оренди за 2024 рік була нарахована орендна плата в сумі 12 381,82 грн, з якої утримано податок з доходів фізичних осіб (18 %) у розмірі 2 228,73 грн, військовий збір (5 %) у сумі 619,09 грн, а до виплати на користь орендодавця визначено 9 534,00 грн, виплату якої здійснено 26 березня 2025 року на картковий рахунок, наданий особисто ОСОБА_1 . Доказів, які б спростовували факт здійснення такої виплати або свідчили про її безпідставність, до суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, доки ця презумпція не буде спростована у встановленому законом порядку. До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, підлягають здійсненню, а обов`язки - виконанню. Такий підхід неодноразово підтверджено у правових висновках Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).

Згідно зі статтями 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 1, 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, вносити орендну плату. Зміна умов договору оренди землі допускається за взаємною згодою сторін, оформленою письмовою угодою.

Оцінюючи доводи сторін та подані докази, суд виходить із засад цивільного судочинства та розподілу тягаря доказування. Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням процесуальних дій.

За змістом статей 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Заявляючи позовні вимоги про визнання невчиненим договору про внесення змін до договору оренди землі від 26 квітня 2021 року, позивач фактично прагне спростувати презумпцію правомірності цього правочину та довести відсутність свого волевиявлення на його укладення, а саме неприналежність їй підпису в графі «Орендодавець». Таким чином, обов`язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу позову, покладається на позивача.

Однак, окрім посилань у позовній заяві на те, що спірний договір нею не підписувався та не укладався, жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивач суду не надала. Клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи, витребування оригіналу договору про внесення змін до договору оренди землі для проведення відповідних досліджень, витребування інших доказів, що могли б підтвердити її доводи, позивач не заявляла, хоча така можливість передбачена статтями 83, 84 ЦПК України.

Натомість матеріали справи містять належні письмові докази того, що спірний договір про внесення змін до договору оренди землі існує, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на його підставі за фермерським господарством «ОАЗИС-Р» зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки до 30 грудня 2030 року, а сторони виконують свої договірні зобов`язання, зокрема орендар сплачує, а орендодавець отримує орендну плату, що підтверджується довідкою від 20 травня 2025 року щодо нарахування та виплати орендної плати за 2024 рік.

За таких обставин суд дійшов висновку, що презумпція правомірності договору про внесення змін до договору оренди землі від 26 квітня 2021 року позивачем не спростована, обставини щодо відсутності її волевиявлення на укладення цього договору та неприналежності їй підпису в графі «Орендодавець» належними та допустимими доказами не підтверджені, а наведені у позові твердження мають характер припущень.

З урахуванням викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, керуючись вимогами статей 12, 13, 76, 77, 81, 89 ЦПК України, статей 11, 202, 203, 204, 626, 627, 629 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання невчиненим договору про внесення змін до договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію речового права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

При цьому, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем у виді сплаченого судового збору слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265, 279 ЦПК України, та враховуючи наведені положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ОАЗИС-Р» про визнання невчиненим договору про внесення змін до договору оренди землі - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем покласти на нього.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2025 року.

Суддя: О.О. Сікора