Рішення № 132917702, 25.12.2025, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1451/24

провадження № 2/650/726/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Новомиргородської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що є матір`ю двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьком дітей є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Починаючи з 2020 року відповідач повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо дітей. Він не проживає разом з ними, не підтримує з ними жодних контактів, не спілкується, не цікавиться їх життям, здоров`ям, навчанням та розвитком, участі у вихованні не бере. За вказаний період відповідач дітей не відвідував, зв`язок із ними не підтримував, унаслідок чого між ним та дітьми фактично відсутній будь-який емоційний зв`язок.

Донька ОСОБА_4 має вроджену ваду розвитку серцевої перегородки - дефект міжпередсердної перегородки та потребувала оперативного втручання на серці. У період підготовки до операції, її проведення та післяопераційного лікування відповідач участі у житті дитини не брав, матеріальної чи моральної підтримки не надавав, станом здоров`я доньки не цікавився.

Обидві дитини постійно проживають разом із матір`ю за адресою фактичного проживання у Кіровоградській області, місті Новомиргород. У зв`язку з військовою агресією позивачка разом із дітьми є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується відповідними довідками.

Матеріальне забезпечення дітей здійснюється виключно матір`ю. Вона офіційно працевлаштована та самостійно забезпечує дітей усім необхідним для життя, навчання та лікування. Відповідач участі у матеріальному забезпеченні дітей не бере, коштів на їх утримання не надає.

Щодо відповідача відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів на утримання дітей. Аліменти систематично не сплачуються, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 146620 грн 44 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідач також не бере участі у психологічному та соціальному житті дітей. Він не підтримує зв`язку з навчальним закладом, у якому навчаються діти, не цікавиться їх успішністю та поведінкою, не відвідує батьківських зборів, не супроводжує дітей до навчального закладу та не забирає їх після занять.

Фактичну участь у вихованні, утриманні та розвитку дітей здійснює вітчим - ОСОБА_5 , який проживає разом із дітьми, піклується про них, цікавиться їхнім здоров`ям, навчанням та розвитком, забезпечує постійну підтримку і догляд.

Байдужість відповідача до дітей, його відсутність у їх житті та невиконання батьківських обов`язків підтверджуються характеристиками з навчального закладу та письмовими заявами осіб, які обізнані з умовами проживання та виховання дітей.

Відзив на позов не надійшов.

На судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що відповідач участі у вихованні дітей не бере, з ними не спілкується, їх життям не цікавиться. Також пояснила, що вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав, оскільки він фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

На судове засідання відповідач не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість з`явитися до суду у зв`язку з проходженням військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

На судове засідання представник третьої особи не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, додатково зазначивши, що підтримує раніше наданий висновок органу опіки та піклування від 28 березня 2025 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення за відсутності зазначених учасників відповідно до статті 223 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

При цьому, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки його відсутність не перешкоджає з`ясуванню всіх обставин справи та дослідженню наявних у ній доказів.

Суд також бере до уваги, що відповідач, перебуваючи на військовій службі, не скористався передбаченим процесуальним законом правом на звернення з клопотанням про зупинення провадження у справі. Натомість відповідач неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, що фактично зводитья до вимоги про невизначене у часі відтермінування розгляду справи на період проходження ним військової служби.

Разом із тим положення Цивільного процесуального кодексу України покладають на суд обов`язок забезпечити розгляд справи у розумні строки та не допускають безпідставного затягування судового розгляду. Постійне відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою відповідача, який не заявляє клопотання про зупинення провадження, суперечило б принципу розумності строків судового розгляду.

З огляду на повторну неявку відповідача, відсутність клопотання про зупинення провадження у справі та з урахуванням того, що його неявка не перешкоджає встановленню всіх фактичних обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши письмові докази, перевіривши наведені обставини, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пп. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (з послідуючими змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 06 серпня 2015 року та серії НОМЕР_3 від 30 листопада 2017 року.

Діти проживають разом з матір`ю, ОСОБА_1 , за її фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку зі збройною агресією позивач разом з дітьми є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками від 30 листопада 2022 року № 3513-7001647224, № 3513-7001647252, № 3513-7001647260 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, виданими відповідно ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

З 2020 року відповідач ОСОБА_2 з дітьми не спілкується, особистих зустрічей з ними не має, телефонних контактів не підтримує, участі у їх вихованні, фізичному, духовному та моральному розвитку не бере, до організації їх навчання, дозвілля та підготовки до самостійного життя не долучається.

Донька ОСОБА_4 має вроджену ваду розвитку міжпередсердної перегородки, у зв`язку з чим потребувала оперативного втручання на серці. Попри звернення матері із проханням допомоги, відповідач не надав жодної підтримки, не цікавився станом здоров`я доньки до та після проведення операції. Наявність у дитини захворювання та потреби у домашньому догляді підтверджується довідкою № 2 про потребу дитини-інваліда у домашньому догляді від 18 січня 2024 року та медичним висновком № 2 про дитину-інваліда віком до 18 років від 18 січня 2024 року.

Матеріальне забезпечення дітей здійснюється виключно матір`ю, яка є офіційно працевлаштованою та забезпечує дітей усім необхідним. Вітчим дітей, ОСОБА_5 , бере участь у їх вихованні, цікавиться їх життям, надає їм турботу та підтримку. Відповідач участі у матеріальному забезпеченні дітей фактично не бере, коштів на їх утримання не надає.

Відносно ОСОБА_2 26 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № 64655750 щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей. Відповідач аліменти сплачує несистематично, у зв`язку з чим станом на 31 грудня 2023 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 146 620 грн 44 копійки, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 2338 від 31 грудня 2023 року.

Відповідач не бере участі й у навчальному та шкільному житті дітей: зв`язку з навчальним закладом, у якому навчаються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не підтримує, батьківські збори не відвідує, успіхами та поведінкою дітей у ліцеї не цікавиться, дітей до закладу освіти та із нього не супроводжує. Вказані обставини підтверджуються характеристиками з ліцею щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З метою вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав позивач звернулася до Служби у справах дітей Новомиргородської міської ради із заявою про проведення перевірки та надання висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Новомиргородської міської ради про доцільність/не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 27 травня 2024 року № 02-24/167/2 вбачається, що малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Мати дітей зареєстрована за тією ж адресою у м. Херсоні, фактично проживає разом з дітьми за вказаною адресою у м. Новомиргород.

З акта обстеження умов проживання від 24 травня 2024 року, складеного органом опіки та піклування, вбачається, що діти проживають з матір`ю у житловому будинку, розташованому на першому поверсі одноповерхової будівлі. Родина забезпечена продуктами харчування, засобами особистої гігієни, побутовою технікою та кухонним посудом, кімнати умебльовані, підлога вкрита покриттям, наявні змінні комплекти постільної білизни. Для дітей створені належні умови для проживання, виховання та розвитку: відведені окремі місця для сну та навчання, діти забезпечені одягом та взуттям відповідно до сезону і віку, користуються мобільними телефонами, мають іграшки та літературу відповідно до віку та інтересів. На момент проведення обстеження діти перебували у навчальному закладі, зі слів матері є здоровими.

З висновку також вбачається, що батько дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому інша інформація про нього відсутня. Вказано, що відповідно до виконавчого листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 19 січня 2024 року становить 146 620 грн 44 копійки. Орган опіки та піклування зазначає, що, починаючи з 2020 року, батько дітей з ними не бачиться, телефонних контактів не підтримує, участі у їх житті не бере.

У висновку наведено інформацію служби у справах дітей виконавчого комітету Асканія-Нової селищної ради про те, що територіальна громада з 24 лютого 2022 року перебуває під тимчасовою окупацією рф, у зв`язку з чим служба у справах дітей здійснює свої повноваження дистанційно та не має можливості встановити місцеперебування ОСОБА_2 і зібрати необхідний пакет документів щодо нього. Додатково зазначено, що у смт Асканія Нова відсутня вулиця Тутарінова, у зв`язку з чим зазначена в матеріалах справи адреса реєстрації ОСОБА_2 є некоректною. З огляду на тимчасову окупацію ці заходи можуть бути проведені лише після деокупації територіальної громади та встановлення місцезнаходження батька дітей.

Посилаючись на положення статті 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мотивуючи це тим, що на даний час відсутня будь-яка додаткова інформація щодо відповідача, окрім наведених відомостей.

Оцінивши встановлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Так, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який допускається лише у виняткових випадках та за наявності належних, допустимих і достатніх доказів винної поведінки матері або батька, тобто свідомого нехтування своїми обов`язками щодо дитини. Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками.

Сам по собі факт окремого проживання батьків, відсутність активної участі одного з них у вихованні дитини або нерегулярне спілкування з дитиною не може автоматично свідчити про ухилення від виконання батьківських обов`язків без встановлення конкретних обставин, які підтверджують саме свідомий, тривалий і винний характер такої поведінки, а також її наслідки для дитини.

Матеріали справи містять докази несплати аліментів та наявності заборгованості зі сплати аліментів. Водночас Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька або матері батьківських прав. Такі відомості можуть оцінюватися судом як одна з обставин у сукупності з іншими даними, однак не можуть виступати єдиною та самостійною підставою для застосування настільки суворого заходу, як позбавлення батьківських прав.

У даній справі, окрім відомостей про аліментну заборгованість та загальних тверджень про неучасть відповідача у вихованні дитини, матеріали не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, зокрема доказів повної та умисної відмови від виконання обов`язків щодо виховання дітей, ігнорування їх базових потреб, умисного невиявлення інтересу до стану здоров`я, навчання та розвитку дитини, а також інших обставин, які у розумінні статті 164 Сімейного кодексу України можуть свідчити про ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач на даний час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується наявною у справі довідкою командування військової частини. Перебування особи на військовій службі в умовах воєнного стану об`єктивно обмежує її можливості щодо особистої участі у щоденному вихованні дітей, їх повсякденному догляді, супроводі до навчального закладу, відвідуванні батьківських зборів тощо, оскільки такий обов`язок пов`язаний із виконанням конституційного обов`язку із захисту Вітчизни. Водночас малолітні діти проживають разом з матір`ю та її чоловіком, який фактично виконує функції вітчима, бере участь у їх утриманні та вихованні, забезпечує належні умови для життя і розвитку дітей. За таких обставин сама по собі відсутність відповідача поруч із дітьми у період його проходження військової служби не може розцінюватися як свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків та не є самостійною і достатньою підставою для застосування до нього настільки крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

З урахуванням того, що тягар доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, покладається на цю сторону, та беручи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не доведені належними та допустимими доказами, а відтак підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 200, 209, 259, 263 265 ЦПК України та вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Новомиргородської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 грудня 2025 року.

Суддя: ___ О.О. Сікора