Вирок № 132916798, 25.12.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1368/25

провадження № 1-кп/631/198/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2025 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця села Старовірівка Нововодолазького району Харківської області,

громадянина України (ІD паспорт з безконтактним електронним носієм

№ НОМЕР_1 , виданий 25.03.2021 року органом № 6343),

ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_2 ,

який має базову загальну середню освіту, неодружений, без утриманців,

не працює, зареєстрований та проживав на момент затримання за адресом:

АДРЕСА_1 ;

раніше судимий:

- 20.11.2024 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 104 Кримінального кодексу України, з іспитовим строком в 1 рік;

- 25.02.2025 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 360, частиною 2 статті 28 і частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України до позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 104 Кримінального кодексу України, з іспитовим строком в 2 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, на підставі обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, укладеної сторонами 24 грудня 2025 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2025 року під № 12025221090000801,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим 25.02.2025 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 360 та частиною 2 статті 28 і частиною 1 статті 162 Кримінального кодексу України до позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75 і 104 Кримінального кодексу України, із встановленням іспитового строку в 2 роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову скоїв умисний злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 в ніч з 08 на 09 травня 2025 року, точні дату та час встановити не виявилось за можливе, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , відносно якого обвинувальний акт направлений до суду, разом перебували на перехресті вулиць Центральна та Тиха села Старовірівка Берестинського району Харківської області, де, діючи повторно, з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, введеного на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», зі сховища для зберігання кабелів діючих та резервних ліній зв`язку, а саме: оглядової споруди № 809 та № 808, вчинили крадіжку кабелю ТПІ 300*2*0,4, довжиною 30 метрів, вартістю 6766,30 гривень, та кабелю ТПП 100*2*0,4, довжиною 12 метрів, вартістю 2355,12 гривень,- який належить АТ «УКРТЕЛЕКОМ», після чого з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали АТ «УКРТЕЛЕКОМ» матеріальну шкоду на загальну суму 9121,62 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_3 в ніч з 12 на 13 травня 2025 року, точні дату та час встановити не виявилось за можливе, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , відносно якого обвинувальний акт направлений до суду, разом перебували на вулиці Тиха села Старовірівка Берестинського району Харківської області, де, діючи повторно, з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, введеного на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», зі сховища для зберігання кабелів діючих та резервних ліній зв`язку, а саме: оглядової споруди № 808 та № 807, вчинили крадіжку кабелю ТП 300*2*0,4, довжиною 60 метрів, вартістю 13532,06 гривень, який належить АТ «УКРТЕЛЕКОМ», після чого з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали АТ «УКРТЕЛЕКОМ» матеріальну шкоду на загальну суму 13533,00 гривень.

Також, ОСОБА_3 в ніч з 17 на 18 травня 2025 року, точні дату та час встановити не виявилось за можливе, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , відносно якого обвинувальний акт направлений до суду, разом перебували на перехресті вулиць Центральна та Тиха села Старовірівка Берестинського району Харківської області, де, діючи повторно, з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, введеного на території України відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», зі сховища для зберігання кабелів діючих та резервних ліній зв`язку, а саме: оглядової споруди № 807, № 806 та № 805 вчинили крадіжку кабелю ТП 300*2*0,4, довжиною 130 метрів, вартістю 29320,60 грн, який належить АТ «УКРТЕЛЕКОМ», після чого з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали АТ «УКРТЕЛЕКОМ» матеріальну шкоду на загальну суму 29321,50 гривень.

Таким чином, вказаними умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднану з проникненням у сховище.

24 грудня 2025 року прокурор Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 , якій на підставі статті 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, та обвинувачений ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_4 , в приміщенні Нововодолазького районного суду Харківської області уклали угоду про визнання винуватості, в якій зазначили, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто у тому, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднану з проникненням у сховище, внаслідок чого сторони кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2025 року під № 12025221090000801, узгодили йому міру покарання за вчинене у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Відповідно до вимог статті 71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків, до покарання, призначення за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.02.2024 року у справі № 631/1308/24 та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців. Із зазначеною мірою покарання ОСОБА_3 повністю згоден. Обвинуваченому роз`яснено наслідки укладання та затвердження цієї угоди, передбачені частиною 4 статті 394, статтею 424, пунктом 1 частини 4 статті 474 та статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначена угода про визнання винуватості, підписана сторонами кримінального провадження 24.12.2025 року, надана суду на стадії судового розгляду справи за обвинувальним актом, складеним 20.11.2025 року Старшим слідчим Слідчого відділу Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 та затвердженим того ж дня прокурором у кримінальному провадженні прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 .

Вказана угода про визнання винуватості, після підписання її сторонами кримінального провадження невідкладно 24.12.2025 року надана суду у порядку, передбаченому частиною 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України, й зареєстрована за вхідним № 8354/25-вх.

З матеріалів кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2025 року під № 12025221090000801 вбачається, що до участі у справі з єдиним унікальним № 631/1368/25 (провадження № 1-кп/631/198/25) залучений потерпілий АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРТЕЛЕКОМ» - представником якого є ОСОБА_8 .

Натомість представник за довіреністю потерпілої юридичної особи - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРТЕЛЕКОМ» ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце його проведення була повідомлена своєчасно та належним чином згідно із вимогами кримінального процесуального кодифікованого закону України, проте звернулась до суду із відповідною заявою, зареєстрованим за вхідним № 7484/23-вх від 27.11.2025 року, з проханням провести судовий розгляд за їх відсутності.

Крім того, разом із підписаною сторонами угодою про визнання винуватості надано й письмову заяву ОСОБА_8 як представника потерпілої юридичної особи з посиланням на те, що вони не заперечують проти затвердження угоди про визнання винуватості й обізнані про наслідки такого затвердження, зазначивши, що претензій до обвинувачення потерпіла юридична особа не має і згодна із узгодженою сторонами мірою покарання.

Частина 1 статті 325 Кримінального процесуального кодексу України унормовує, що якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

Керуючись наведеними приписами, ураховуючи, що потерпіла юридична особа не є стороною укладеної угоди про визнання винуватості, своєчасно та належним чином у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства повідомлена про дату, час і місце судового засідання й звернулась до суду із клопотанням здійснити судовий розгляд справи за їх відсутності, спираючись на те, що жоден з учасників провадження (ані з боку сторони обвинувачення, ані з боку сторони захисту) не заперечував проти проведення судового засідання за їх відсутності, суд, порадившись на місці, дійшов переконання про можливість здійснити судовий розгляд справи на підставі угоди про визнання винуватості без представника потерпілої юридичної особи.

Відтак, вирішуючи питання про можливість затвердження цієї угоди, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши в межах змісту угоди витребувані документи, подані сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування й долучені до матеріалів справи за клопотанням сторони обвинувачення, не здійснюючи оцінку доказів на підтвердження фактичних обставин правопорушення, судом встановлено таке.

Під час судового засідання сторони кримінального провадженні запевнили суд у тому, що 24.12.2025 року уклали угоду про визнання винуватості з дотриманням та в порядку, передбаченому статтями 468, 469 та 472 Кримінального процесуального кодексу України, повністю підтримали її умови та просили затвердити, призначивши узгоджену ними міру покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Відповідно до вимог статті 71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків, до покарання, призначення за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.02.2024 року у справі № 631/1308/24 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 також у судовому засіданні беззастережно підтвердив визнання ним винуватості у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, добровільність укладання цієї угоди та можливість її виконання, пояснивши, що дійсно при викладених у ній та обвинувальному акті обставинах вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, групою осіб, в умовах воєнного стану, поєднану з проникненням у сховище.

Отже, суд безпосередньо переконався у безсумнівному та добровільному, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони (як-то застосування насильства, примусу, погрози, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді) визнанням у повному обсязі ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленні та правильному розумінні ним при підписанні письмової угоди про визнання винуватості передбачені Кримінальним процесуальним законодавством України наслідки укладання, затвердження та невиконання її умов.

Таким чином, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши ці обставини, встановлені під час судового засідання за кримінальним провадження на підставі угоди про визнання винуватості, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, і правильну кваліфікацію його дій, у зв`язку із чим, обвинувачений може бути підданий кримінальному покаранню за вчинене.

Перевіряючи укладену угоду на відповідність вимогам чинного кримінального та кримінального процесуального законодавства України, суд переконався в наступному.

Підписана 24.12.2025 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження 11 серпня 2025 року під № 12025221090000801, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим передбачена чинним законодавством та може буди укладена згідно із змістом пункту 2 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України.

Старший слідчий Слідчого відділу Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 20.11.2025 року склав та підписав, а прокурор у кримінальному провадженні прокурор Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 - підписала та затвердила обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2025 року під № 12025221090000801, яким висунуто обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України.

Санкція частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, передбачає покарання за вчинення цього кримінального правопорушення, у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Класифікація кримінальних правопорушень залежно від ступеня їх тяжкості наведена у статті 12 Кримінального кодексу України.

Так, частиною 1 статті 12 Кримінального кодексу України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

При цьому, як обумовлено частиною 2 цієї статті кримінальним проступком є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

В той же час, згідно з правилами частин 3 6 вищезгаданої статті за ступенем тяжкості злочини поділяються на:

а) нетяжкі злочини - якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

б) тяжкі злочини якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років;

в) особливо тяжкі злочини якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин (частина 7 статті 12 Кримінального кодексу України).

Таким чином системно аналізуючи наведені норми права, вчинене ОСОБА_3 діяння, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, за ступенем тяжкості вважається тяжким злочином.

Також, враховуючи особливості та обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, встановлено, що у цьому кримінальному провадженні бере участь потерпілий, який не заперечує проти укладення між сторонами у справі угоди про визнання винуватості та не має матеріально-правових вимог до обвинуваченого.

Зважаючи на викладене, ураховуючи характер і тяжкість обвинувачення, це кримінальне провадження є саме таким, в рамках якого може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Вивчаючи зміст наданої угоди, суд вбачає, що він повністю відповідає вимогам статті 472 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки в ній зазначено її сторони, формулювання обвинувачення, правова кваліфікація вчиненого, істотні для цього кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному діянні, узгоджене покарання, згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, а також дата укладення та підписи сторін.

Ухвалюючи вирок у цьому кримінальному провадженні на підставі угоди про визнання винуватості, суд звертає увагу на те, що при її укладенні сторони не досягали домовленостей про обов`язки обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, хоча прокурором враховано ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При перевірці домовленості сторін щодо узгодженого ними покарання ОСОБА_3 , судом зроблено висновок про те, що вони відповідають межам загальних засад призначення покарання, встановлених статтею 65 кодифікованого закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, в межах, установлених санкцією частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України, із застосуванням положень статі 71 цього ж кодексу, відповідно до положень Загальної частини зазначеного кодифікованого закону України, із дотриманням приписів щодо необхідності та достатності узгодженого покарання його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.

Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, ОСОБА_3 на момент вчинення ним інкримінованого йому кримінально караного діяння раніше судимий, судимість у визначеному законом порядку не відбута, не знята та не погашена; має постійне місце реєстрації; холостий; утриманців не має; офіційно не працевлаштований та суб`єктом підприємницької діяльності не зареєстрований; даних щодо його перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра й на військовому обліку не надано; за місцем мешкання характеризується негативно; у скоєному щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Визнані сторонами кримінального провадження обставини щодо пом`якшення (щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та обтяження покарання обвинуваченому (такі відсутні), визначені ними у повній відповідності із приписами статей 66 та 67 Кримінального кодексу України.

Ретельний аналіз наведеного свідчить про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в ізоляції засудженого від суспільства, а узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості, укладеній 24.12.2025 року, із застосуванням приписів статті 71 Кримінального кодексу України покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі за своїм видом та розміром відповідає вимогам кримінального закону України й буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, висновок про таку узгоджену сторонами міру покарання, а саме: за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Відповідно до вимог статті 71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків, до покарання, призначення за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.02.2024 року у справі № 631/1308/24 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців,- відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню, ухваленому 17.09.2009 року у справі «Скоппола проти Італії», де суд зауважив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відтак, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України щодо змісту та порядку її укладання й Кримінального кодексу України щодо узгодженої міри покарання, встановивши відсутність підстав, передбачених частиною 7 статті 474 зазначеного кримінального процесуального кодифікованого закону України, суд визнає умови угоди такими, що відповідають інтересам суспільства й вимогам чинного законодавства України та вважає за можливе та необхідне її затвердити, призначивши ОСОБА_3 узгоджену сторонами міру покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. В силу приписів частини 3 статті 78 і частини 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.02.2024 року, остаточно призначивши йому до відбування покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

В рамках цього кримінального провадження цивільний позов поданий не був, речових доказів та процесуальних витрат не має.

Захід забезпечення, застосований на стадії досудового розслідування та в подальшому продовжений під час підготовчого провадження в суді, зокрема, на підставі ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленої 27.11.2025 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» на строк 60 днів, тобто до 25 січня 2026 року включно,- слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Доходячи такого, суд зауважує, що частиною 1 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до приписів статті 5 неодноразово вищезгаданої Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

В рішенні Європейського суду з прав людини, ухваленого 04.09.2015 року у справі «Руслан Яковенко проти України», констатовано, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою після засудження компетентним судом у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть, якщо він ще не набрав законної сила і його можна оскаржити.

Саме тому, з метою забезпечення можливого апеляційного перегляду справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування засудженого від суду під тиском тягаря призначеного до відбування покарання за вчинення тяжкого злочину, суд вважає, що подальше тримання ОСОБА_3 під вартою є обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для зміни або скасування до набрання вироком законної сили застосованого до нього запобіжного заходу.

Також, суд наголошує, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій статті 72 Кримінального кодексу України.

Зміст частини 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» № 3352-XII від 30.06.1993 року (із змінами та доповненнями) мовить про те, що попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується до підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відтак, беручи до відома вищенаведений припис частини 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, ураховуючи, що до ОСОБА_3 вперше був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_9 , постановленою 19.11.2025 року в межах справи з єдиним унікальним № 626/2556/25 (провадження № 1-кс/626/1187/2025), який в подальшому не змінювався та не скасовувався, суд застосовує положення частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України й обчислює йому строк відбуття покарання з моменту фактичного затримання, визначеного протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та подальшого застосування йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 19.11.2025 року о 13 годині 25 хвилин, зарахувавши час попереднього ув`язнення день за день.

Ухвалюючи вирок, суд також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтями 5, 12, 50, 61, 63, 65 67, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року (зі змінами та доповненнями), а також статтями 17, 31, 35 - 37, 100, 118, 122, 124, 131 132, 368 371, 373 376, 392, 393, частиною 4 статті 394 і статями 395, 468 470, 472 475 і 532 535 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VІ від 13.04.2012 року (із змінами та доповненнями),

з а с у д и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 грудня 2025 року у присутності захисника ОСОБА_4 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2025 року під № 12025221090000801, щодо вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому узгоджену сторонами кримінального провадження міру покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

В силу приписів частини 3 статті 78 і частини 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 25.02.2024 року, остаточно призначивши йому до відбування покарання у виді 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Згідно із частиною 5 статті 72 Кримінального кодексу України строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 19.11.2025 року, зарахувавши час попереднього ув`язнення день за день.

Застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки не відпали мета та підстави його застосування.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому, його захиснику та прокурору.

Копію цього судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляція в Харківській апеляційний суд через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення із застосуванням особливостей, викладених у частині 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1