Ухвала суду № 132907100, 24.12.2025, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3477/24

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

23 грудня 2025 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , перекладача ОСОБА_8 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000514 від 24.06.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024071060000514 від 24.06.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

22.12.2025 року прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 подала до Берегівського районного суду Закарпатської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000514 від 24.06.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 24.06.2024 близько 18 години 20 хвилин, перебуваючи у парку імені Шевченка по вул. Шевченка у м. Берегове, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито викрали належну ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловічу поясну сумку (бананку) чорного кольору, вартість якої згідно висновку експерта від 14.08.2024 року становить 75 гривень, зірвавши її з поясу, в якій знаходився належний останньому мобільний телефон марки «Redme 8» чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта від 14.08.2024 року становить 1800 гривень, після чого втекли з місця події з викраденим майном, чим спричинили потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1875 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Так, 25 червня 2024 року о 16 год. 35 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 26.06.2024 року під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23.08.2024 року.

Як зазначає прокурор під час судового розгляду наявні ризики, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме злочин, який інкримінується ОСОБА_6 є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із потерпілим, свідками та інших учасників кримінального провадження та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.

В судовому засіданні прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , з підстав викладених у ньому.

Захисник ОСОБА_4 заперечила щодо вказаного клопотання та просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового засідання та дослідивши клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, 25 червня 2024 року о 16 год. 35 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 26.06.2024 року під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23.08.2024 року.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд враховує, що такий обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, який згідно ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, а також враховує тяжкість покарання, що йому загрожує.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу (частина 1).

Відповідно до п. 5 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При вирішенні клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та тяжкість покарання, що йому загрожує.

Разом з тим, в ході судового розгляду клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк до 10 років, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_10 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, усвідомлюючи, що йому загрожує реальна міра покарання, та має реальні можливості покинути територію України.

Також, існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_10 перебуваючи на волі, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших осіб в даному кримінальному провадженні, шляхом погрози чи тиску, з метою зміни їх показів чи відмови від надання таких в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Так, на думку слідчого судді, в судовому засіданні, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, на думку суду, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, з врахуванням встановлених обставин, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Вивченням особи обвинуваченого на даний час встановлено, що ОСОБА_10 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально спів ставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_10 обов`язків, передбачених КПК України, суд врахував, як характер кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу обвинуваченого.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що застава в розмірі 80 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, в достатній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави, на ОСОБА_10 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту в якому він проживає м. Берегове, Закарпатської області, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Отже, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_10 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату її закінчення в межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 176-178, ст. 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000514 від 24.06.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 186 КК України задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240(двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп..

Обвинувавчений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_6 повиннен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не виїжджати за межі Берегівського району, Закарпатської області без дозволу суду;

- утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали закінчується 21 лютого 2026 року.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_11