Ухвала суду № 132903106, 19.12.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/10435/22

Провадження № 6/204/241/25

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 767 00 00, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

Іменем України

19 грудня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Чудопалової С.В.,за участі секретаря Янчук П.П. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду подання приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Жилки Людмили Миколаївни, боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець Виконавчого округу Дніпропетровської області Жилка Л.М. звернулася до суду із поданням, боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи. В обґрунтування вимог подання посилається на те, що у неї на виконанні знаходиться виконавче провадження №76408148 з примусового виконання виконавчого листа №204/8603/19 виданого 28.08.2024 Красногвардійським райсудом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 19888 доларів США84 центи. та судових витрат у розмірі 7526грн.93 коп. До офісу виконавця також надійшла заява від представника стягувача разом з виконавчим листом №204/10435/22 виданого 21.04.2025 Красногвардійським райсудом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 20821,67 доларів США та судового збору у розмірі 20000грн. Боржнику було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження. 20.05.2025 виконавцем винесено постанову про про відкриття виконавчого провадження №78128590. Вказані постанови рекомендованими листами направлялися боржниці. 27.05.2025 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене та присвоєно загальний номер №78202618. Станом на момент подачі даного подання рішення суду боржником не виконано та відсутні докази того, що боржник вчиняє будь-які дії щодо виконання судового рішення. Разом з тим, відсутні докази наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду, хоч у будь-якій їх частині. Так, на підставі вищевикладеного вбачається свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду. Приватний виконавець до суду не з`явилася у поданні просила здійснювати розгляд без її участі. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Дослідивши обґрунтування подання, суд вважає, що у його задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження №78202618від 27.05.2025 з примусового виконання виконавчого листа №204/8603/19 виданого 28.08.2024 Красногвардійським райсудом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 19888 доларів США84 центи. та судових витрат у розмірі 7526грн.93 коп. та за виконавчим листом №204/10435/22 виданого 21.04.2025 Красногвардійським райсудом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 20821,67 доларів США та судового збору у розмірі 20000грн. Приватним виконавцем направлялися електронні запити до Державної фіскальної служби щодо наявності відкритих рахунків, до Державної податкової служби, МВС щодо зареєстрованих транспортних засобів та направлена вимога до банківських установ . Згідно відповідей банківських установ у боржника відсутні відкриті банківські рахунки. Згідно відповіді Пенсійного Фонду України та Податкової служби України відсутні дані щодо джерел доходу боржника. Згідно відповіді МВС за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби 11.11.2024 виконавцем направлені виклики боржниці на адресу проживання. 11.11.2024 та 27.05.2025 виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлено за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) до банківських установ, які є учасниками електронного обміну АСВП. 26.11.2024 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1 , але провести виконавчі дії не виявилося можливим, оскільки двері державному виконавцю ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт державного виконавця. Згідно повідомлення Державної міграційної служби України у боржника ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 ,виданий 17.02.2016 , термін дії до 17.02.2026, орган видачі - 1201.Щодо перетину кордону інформація відсутня. Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Також, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Згідно із статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідності до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...». Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17-ц. Відповідно до частини 1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; недопущення в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; неповідомлення виконавця про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; нез`явлення на вимогу виконавця; ненадання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України). Зважаючи на те, що в силу положень статті 441 ЦПК України особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду факт вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, саме державний виконавець повинен доводити факт ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань. Відтак, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питань, що пов`язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян, зокрема - щодо обмеження їх у праві виїзду за межі України, є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Сам факт відкриття виконавчого провадження самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом обов`язків. Надані виконавчою службою матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу, однак не містять доказів про вчинення боржником саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього державним виконавцем, у зв`язку з примусовим виконання рішення суду. У поданні зазначено, зокрема, що копії постанов про відкриття виконавчих проваджень було направлено боржниці, однак доказів того, що боржнику відомо про наявність відкритих виконавчих провадженняь відносно ОСОБА_1 суду надано не було. Не було надано доказів і про відправлення, отримання та ігнорування боржником викликів державного виконавця, оскільки суду не було надано копії жодного поштового рекомендованого повідомлення чи поверненого до служби поштового конверту, які б підтверджували отримання, відмову в отриманні чи неможливість вручення боржнику документів по виконавчому провадженню. Акт приватного виконавця від 26.11.2024 про відсутність боржника за місцем мешкання не може бути прийнятий судом до уваги оскільки, складений за відсутністю понятих, лише у присутності виконавця, та датований лише листопадом 2024 року , чи вчинялися протягом 25 року будь-які дії щодо приводу та розшуку ОСОБА_1 матеріали подання не містять . Отже, суд дійшов висновку, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу, його наміру ухилитися від виконання покладених на нього зобов`язань та переховування від виконавчих органів, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника. Також, державним виконавцем не було зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон, яким-небудь чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості. З огляду на викладене, враховуючи, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України жодним чином не обґрунтоване, відомості про умисне ухилення від виконання судового рішення відсутні, суд вважає, що подання виконавчої служби задоволенню не підлягає. Керуючись ст.441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Жилки Людмили Миколаївни, боржник ОСОБА_1 , стягувач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи,відмовити. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С.В.Чудопалова