Рішення № 132901, 12.07.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 6100-2006 Головуючийі інстанції Кузьміна О.Є.

Категорія 39 Доповідач Новосядла В.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2006 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої Новосядлої В.М., суддів Про­копчук Л.М., Дем»яносова М.В.,

при секретарях Панаріній О.В., Коваленко Т.В.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Красноармійського міськрайонного управління юстиції на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайонного управління юстиції, Державної виконавчої служби у Красноа­рмійському. районі про поновлення на.роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та Красноармійське міськрайонне управління юстиції принесли апеляційні скарги на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайонного управління юстиції, Державної виконавчої служби у Красноармійському районі про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

Вказаним рішенням суду був частково задоволений позов ОСОБА_1, а саме судом першої інстанції було визнано незаконним звільнення позивачки за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, стягнуто на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 695 гривень 52 копійки, моральну шкоду у розмірі 800 гривень, витрати по наданню правової до­помоги у розмірі 600 гривень.

Крім того, судом першої інстанції було визнано позивачку звільненою за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційні скарзі позивачка просить рішення суду змінити в частині стягнення мора­льної шкоди і стягнути на її користь 5 000 гривень.

Красноармійське міськрайонне управління юстиції в апеляційній скарзі просить рі­шення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позов­них вимог через порушення судом першої інстанції норм матеріального права а саме: звільнення позивачки було проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, згідно із статтею 235 КпЗП України стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачено лише у випадку поновлення позивачки на роботі, а суд першої інстанції в рішенні лише підтвердив факт ліквідації установи, і тому не мав права стягувати середній заробіток. Стягуючи на користь пози­вачки моральну шкоду, суд першої інстанції в порушення вимог статей 1166 і 1167 ЦК України не врахував відсутність вини відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки не підлягає задоволенню, а апе­ляційна скарга відповідача частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що в січні 2006 року позивачка звернулась у суд з позовом до Красноармійського міськрайонного управління юстиції, Державної виконавчої служби у Красноармійському районі про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Свій позов обґрунтовує тим, що з липня 2004 року працювала на посаді секретаря-друкарки у відділі Державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції.

18 грудня 2005 року вона була звільнена з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією відділу державної виконавчої служби.

Про звільнення з роботи з вказаних підстав вона була повідомлена наказом від 12 вере­сня 2005 року.

24 вересня 2005 року позивачка народила дитину -ОСОБА_1.

Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких мате­рів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи влас­ника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємс­тва, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Відповідач не застосував заходів щодо працевлаштування позивачки, яка має малоліт­ню дитину.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку що звільнення позивачки за пунктом 1 статті 40 КЗпП України було проведено із порушенням частини 3 статті 184 КЗпП України, стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Але, посилання у резолютивній частині рішення на незаконність звільнення позивачки і на те, що позивачку ОСОБА_1 визнати звільненою за пунктом 1 статті 40 КЗпП України є зайвим і підлягає виключенню із резолютивної частини рішення суду.

Виходячи із наведеного резолютивна частина рішення суду повинна бути викладена в такій редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Красноармійського міськрайонного управління юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 695 гривень 52 ко-пійки, моральну шкоду У розмірі 800 гривень, витрати по наданню юридичної допомоги у розмірі 600 гривень, державне мито на користь держави у розмірі 59 гривень 50 копійок, витрати за інфо­рмаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень. У задоволенні решти позо­вних вимог відмовити».

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального пра­ва і підстав для його скасування не встановлено.

Довід апеляційної скарги позивачки про те, суд першої інстанції повинен був стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, необгрунтований, оскільки встановлюючи розмір моральної шкоди суд врахував глибину, характер і тривалість моральних страждань пози­вачки та засади розумності і справедливості.

Інші доводи апеляційної скарги Красноармійського міського управління юстиції не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями 308, 314, 316, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Красноармійського міськрайонного управління юстиції задоволь­нити частково.

Резолютивну частину рішення Красноармійського міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайонного управління юстиції, Державної виконавчої служби у Красноармійському районі про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди викласти в такій редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Красноармійського міськрайонного управління юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 695 гривень 52 копійки, моральну шкоду у розмірі 800 гривень, витрати по наданню юридичної допомоги у розмірі

600 гривень, державне мито на користь держави у розмірі 59 гривень 50 копійок, витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Стягнути з Красноармійського міськрайонного управління юстиції за інформаційне -технічне забезпечення розгляду цивільної справи ЗО гривень (отримувач: Державне підприємство „Судовий інформаційний центр", КОД ЄДРПОУ: 30045370, р\р 26001014180002, Банк відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний" м. Львів, МФО банку: 325707).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпо­середньо до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.