Ухвала суду № 132899725, 25.12.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

25 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15187/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду у порядку, встановленому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, із заявою, в якій просить постановити окрему ухвалу, якою:

- визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 440/15187/25 в частині виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 13,4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно зі частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано судді Молодецькому Р.І.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Зобов`язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у м. Києві надати до Полтавського окружного адміністративного суду в строк до 20 жовтня 2025 року докази щодо вчинення дій, спрямованих на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 440/15187/25.

17.10.2025 Територіальне управління Бюро економічної безпеки у м. Києві надало до суду пояснення в яких відповідач зазначає, що в заяві ОСОБА_1 опирається на складові грошового забезпечення, які зазначені у грошовому атестаті станом на 12.08.2025, який надісланий на адресу Головного управління ПФУ в Полтавській області. Надання грошового атестату було здійснено на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у іншій судовій справі № 440/14175/24, якою апеляційну скаргу ТУ БЕБ у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі № 440/14175/24 без змін. Обставини цієї справи не були предметом розгляду та не досліджувались у справі № 440/15187/24, та не були інтегровані у резолютивну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 440/15187/24.

Надаючи правову оцінку вимогам заяви ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №440/15187/24 адміністративний ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання бездіяльністю протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. Зобов`язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. Рішення набрало законної сили 12.06.2025.

21.08.2025 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/15187/24 щодо зобов`язання Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будьяких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Відповідно до приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.

При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме: які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов`язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв`язку з виникненням нових правовідносин.

Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами застосування цієї статті є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 440/15187/24 Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у м. Києві нараховано та виплачено позивачці одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в сумі 670 387,20 грн. Відповідно до вимог Податкового кодексу України, із одноразової грошової допомоги при звільнені утримано податок з доходів фізичних осіб 18% (120 669,70 грн) та військового збору 5% (33 519,36 грн).

27.08.2025 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , перерахована одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 32 повних календарних роки в сумі 516 148, 14 грн з урахуванням утриманих податків та зборів, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Позивач у своїй заяві наполягає, що відповідач, виконуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 440/15187/24 здійснив нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до грошового атестату № 21 від 15.11.2024, а саме із розрахунку: посадовий оклад начальника Управління ТУ БЕБ у м. Києві 51 499,00 грн,; доплата за спеціальне звання -1 400,00 грн; надбавка за вислугу років - 25 749,50 грн; доплата за роботу - 5 149,90 грн, що є протиправним.

Суд зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 440/14175/24 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Зобов`язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у місті Києві нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2024 рік від 09 листопада 2023 року №3460-IX у розмірі 3028 грн. Визнано протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві щодо формування та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області грошового атестату для призначення пенсії ОСОБА_1 з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн. Зобов`язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у місті Києві підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області грошовий атестат для призначення пенсії ОСОБА_1 з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2024 рік від 09 листопада 2023 року №3460-IX у розмірі 3028 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. у справі № 440/14175/24 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі № 440/14175/24 залишено без змін /https://reyestr.court.gov.ua/Review/127696035/.

Рішення набрало законної сили 28.05.2025 /https://reyestr.court.gov.ua/Review/125618268/.

На виконання вказаного рішення відповідачем був складений грошовий атестат № 8 від 12.08.2025 станом на день звільнення позивачки зі служби, а саме 15.11.2024 із розрахунку: посадовий оклад начальника Управління ТУ БЕБ у м. Києві 74186,00 грн; доплата за спеціальне звання - лейтенанта Бюро економічної безпеки України в сумі 1 400,00 грн; надбавка за вислугу років 37093,00 грн доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 7418,60 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 440/14175/24, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 р. у справі № 440/14175/24, Територіальним управлінням БЕБ у місті Києва сформований та направлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області грошовий атестат для призначення пенсії № 21, який обчислено з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби також обчислена з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до ст. 31 Закону № 1150-ІХ, заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 3ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 за № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (в подальшому Умови № 1068).

Згідно із п. 2 Умов № 1068, посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХта п. 2 Умов № 1068.

Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.1 Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999за№ 966-XIV(в подальшому - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ст. 4 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом №966-XIVне визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIVне віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023, разом із установленням на 01.01.2024 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ визначено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону № 1150-ІX.

Отже, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми Конституції України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22.

Отже, у даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25.05.2022 по справі № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 25.05.2022 справа №120/1 196/19-а.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).

Відтак розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з цим посадовий оклад державних службовців та інших працівників Бюро економічної безпеки України не може становити менше трьох розмірів посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади.

Заробітна плата (грошове забезпечення) працівників Бюро економічної безпеки України складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; 4) доплати за спеціальне звання або ранг державного службовця; 5) доплати за науковий ступінь; 6) премії (розмір якої у разі її встановлення не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу).

Згідно із п. 5 ч. 4 ст. 31 Закону № 1150-ІХ до складу заробітної плати (грошового забезпечення) працівників Бюро економічної безпеки України входить доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, Територіальним управлінням БЕБ у місті Києві, в порушення вимог ч. 3 ст. 31 Закону України № 1150-ІХ, протиправно на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі 440/15187/24 здійснено нарахування та виплата на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби обчисленого відповідно до грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні.

При цьому, суд зазначає, що у Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві залишається обов`язок виконати рішення суду від 21.02.2025 у справі № 440/15187/24 в повному обсязі.

За таких обставин, заяву позивача належить задовольнити, а саме: визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі 440/15187/24 в частині здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби обчисленого відповідно до грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні.

За приписами норми частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

На виконання вимог частини четвертої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у м. Києві порушені вимоги частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

На виконання вимог частини п`ятої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне встановити Територіальному управлінню Бюро економічної безпеки у м. Києві строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у м. Києві на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі 440/15187/24, у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі 440/15187/24 в частині здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби обчисленого відповідно до грошового забезпечення, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні.

Надіслати окрему ухвалу Територіальному управлінню Бюро економічної безпеки у м. Києві для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у м. Києві.

Встановити строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.І. Молодецький