Рішення № 132899644, 25.12.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4605/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділ призначення пенсії № 164050002951 від 30.01.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділ призначення пенсії зарахувати до страхового стажу періоди роботи: 15.04.1993 по 01.04.1994 з 02.04.1994 по 24.02.1999;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділ призначення пенсії зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно договорів: з 13.09.2000 по 13.10.2000, з 15.03.2001 по 14.04.2001, з 15.05.2001 по 15.06.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2001, з 01.09.2001 по 05.09.2001, з 01.12.2001 по 14.12.2001, з 01.01.2002 по 14.01.2002, з 01.12.2002 по 14.12.2002, з 13.01.2003 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 14.02.2003, з 13.05.2003 по 14.06.2003, 14.07.2003 по 14.08.2003 з 14.09.2003 по 30.09.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділ призначення пенсії зарахувати до страхового стражу періоди роботи з 20.09.1979 по 01.01.1981, з 04.11.1981 по 15.12.1984, з 05.12.1986 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчислені один рік як один рік і шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області Управління пенсійного забезпечення надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відділ призначення пенсії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2025 року про призначення йому пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності будь-яких угод з питань пенсійного забезпечення між Україною та Російською Федерацією, оскільки припинення участі Російської Федерації та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, так як відповідний стаж був набутий позивачем у період дії Угоди. Вказано, що страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці позивача, заповненій 15.02.1979 серія та номер БТ-1 №2717770, згідно з якими позивач працював на: - ГП "Архангельськ геологія", Російська Федерація, з 15.04.1993 по 01.04.1994 (запис №29-31); - АВГОНЕ, Російська Федерація, з 02.04.1994 по 24.02.1999 (записи №32-35 трудової книжки). Також згідно договорів підтверджується робота в Російській Федерації з 13.09.2000 по 13.10.2000, з 15.03.2001 по 14.04.2001, з 15.05.2001 по 15.06.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2001, з 01.08.2001 по 15.09.2001, з 01.09.2021 по 15.09.2001, з 01.12.2001 по 14.12.2001, з 01.01.2002 по 14.01.2002, з 01.12.2002 по 14.12.2002, з 13.01.2003 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 14.02.2003, з 13.05.2003 по 14.06.2003, 14.07.2003 по 14.08.2003 з 14.09.2003 по 30.09.2003. Однак, відповідач зазначивши у оскаржуваному рішенні про те, що позивачу не зараховано період роботи в Російській Федерації з 1993 - 2003 оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією, не взяв до уваги трудову книжку відповідача із зазначенням там неврахованого стажу відповідачем та вище вказані договори. Поряд з цим, зазначено, що пенсійним органом не заперечується та обставина, що місцевість, де працював позивач у період з 20.09.1979 по 01.01.1981, з 04.11.1981 по 15.12.1984, з 05.12.1986 по 01.01.1991 відносилась до районів Крайньої Півночі, а тому вказані періоди мають бути враховані пенсійним органом у пільговому обчисленні рік роботи за один рік і шість місяців. З огляду на викладене, позивач має необхідний страховий стаж у розмірі від 22 до 32 років для призначення пенсії за віком.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

05.05.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за підписом представника Климась І.С. /а.с. 58-61/, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що 23.01.2025 позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши пакет документів. Відповідь на звернення надавалася за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Мін`юсті 16.03.2021 за № 359/35961. Після надання відмови - відповіді, електронна пенсійна справа, яка була отримана органом Фонду для опрацювання, передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації/фактичного) місця проживання особи. За принципом екстериторіальності, заяву про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.01.2025 №164050002951. Відмовна електронна пенсійна справа перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Вік позивача на дату звернення до органів Фонду - 63 років. За наданими документами страховий стаж позивача становить 15 років 02 місяці 22 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації 1993-2003 роки, оскільки між Україною та Російською Федерацією відсутні будь-які угоди, які регулюють питання пенсійного забезпечення.

07.05.2025 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за підписом представника Музиченко І.О. /а.с. 69-73/, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що 23.01.2025 позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідь на звернення надавалася за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Мін`юсті 16.03.2021 за № 359/35961. Після надання відмови - відповіді, електронна пенсійна справа, яка була отримана органом Фонду для опрацювання, передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації/фактичного) місця проживання особи. Відмовна електронна пенсійна справа перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. Тому копії пенсійної справи в Головному управлінні змоги надати не має. За принципом екстериторіальності заяву з документами доданими до заяви про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.01.2025 №5073/03-16, оскільки, на дату звернення за призначенням пенсії позивач не набув необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи становить 15 років 2 місяці 22 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації 1993-2003 роки, оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та Російською Федерацією.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 витребувано докази у справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.01.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 100-101/.

До заяви додав копії, зокрема, трудової книжки НОМЕР_1 та трудових договорів /а.с. 88-89, 108-115/.

Вказана заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.01.2025 №164050002951 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу /а.с. 86/.

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач виходив з того, що пенсійний вік, визначений частиною 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" становить 63 роки. Вік заявника 62 роки 11 місяців. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року становить від 22 до 32 років. В разі відсутності страхового стажу, передбаченою частиною 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності необхідного страхового стажу, визначеного частиною 3 статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. Відповідно до статті 24-1 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. Страховий стаж особи становить 15 років 2 місяці 22 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації 1993-2003 роки, оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійною забезпечення між Україною та Російською Федерацією.

Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що до набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.

Так, частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 1.1, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу - від 22 до 32 років.

Судовим розглядом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивач, ОСОБА_1 досягнув пенсійного віку 63 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент розгляду його заяви, яку подано не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а тому за наявності страхового стажу від 22 до 32 років набуває право на отримання пенсії за віком.

Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.01.2025 №164050002951 слідує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 15 років 2 місяці 22 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації 1993-2003 роки, оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та Російською Федерацією.

Суд враховує, що записами трудової книжки позивача, заповненої 15.02.1979, серія та номер БТ-1 №2717770, підтверджується, що останній працював на території Російської Федерації на:

- ГП "Архангельськгеологія" (Центральні ремонтно-механічні майстерні) з 15.04.1993 по 01.04.1994 (записи №29-31 трудової книжки) /а.с. 15/;

- Архангельському виробничому геологічному об`єднанні нафтогазорозвідувальної експедиції (Коівінська нафтогазорозвідувальна експедиція) з 02.04.1994 по 24.02.1999 (записи №32-35 трудової книжки).

Поряд з цим, записами трудової книжки позивача, заповненої 15.02.1979, серія та номер БТ-1 №2717770 також підтверджується, що останній працював на різних посадах в районі Крайньої Півночі на Архангельському територіальному управлінні Хорейверська нафтогазорозвідувальна експедиція селище Вангурей, яке знаходилось в Ненецькому автономному окрузі РФСР) з 20.09.1979 по 14.05.1981, з 04.11.1981 по 15.12.1984, з 05.12.1986 по 07.07.1991 (записи №4-7, №10-13, №25-26).

Факт належності трудової книжки НОМЕР_2 позивачеві відповідачем не заперечується.

Також згідно наданих позивачем як до суду, так і до пенсійного органу, договорів від 13.09.2000 №163, від 15.03.2001 №б/н, від 15.05.2001 №б/н, від 01.08.2001 №б/н, від 01.08.2001 №б/н, від 01.09.2001 №б/н, від 01.12.2001 №б/н, від 08.01.2002 №б/н, від 01.12.2002 №б/н, від 01.02.2003 №б/н, від 12.02.2003 №б/н, 13.05.2003 №б/н, 14.07.2003 №б/н, 14.09.2003 №б/н /а.с. 19-45/ підтверджується виконання ОСОБА_1 різних робіт для ЗАТ "Варандейнафтогаз" на території Російської Федерації з 13.09.2000 по 13.10.2000, з 15.03.2001 по 14.04.2001, з 15.05.2001 по 15.06.2001, з 01.08.2001 по 31.08.2001, з 01.08.2001 по 15.09.2001, з 01.09.2001 по 15.09.2001, з 01.12.2001 по 14.12.2001, з 01.01.2002 по 14.01.2002, з 01.12.2002 по 14.12.2002, з 13.01.2003 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 14.02.2003, з 13.05.2003 по 14.06.2003, з 14.07.2003 по 14.08.2003, з 14.09.2003 по 30.09.2003.

Суд наголошує, що відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд відхиляє посилання відповідача на обставину припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) на періоди трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.

Відповідно до Постанови КМУ від 29 листопада 2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року. Отже, до набрання чинності постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в Російській Федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу позивачем.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 статті 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року Російської Федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території Росії.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.01.2025 №164050002951 про відмову в призначенні пенсії підлягає скасуванню як протиправне, а періоди роботи позивача з 15.04.1993 по 01.04.1994, з 02.04.1994 по 24.02.1999, з 13.09.2000 по 13.10.2000, з 15.03.2001 по 14.04.2001, з 15.05.2001 по 15.06.2001, з 01.08.2001 по 15.09.2001, з 01.12.2001 по 14.12.2001, з 01.01.2002 по 14.01.2002, з 01.12.2002 по 14.12.2002, з 13.01.2003 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 14.02.2003, з 13.05.2003 по 14.06.2003, з 14.07.2003 по 14.08.2003, з 14.09.2003 по 30.09.2003 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періодів роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 20.09.1979 по 14.05.1981, з 04.11.1981 по 15.12.1984, з 05.12.1986 по 07.07.1991 в кратному розмірі, суд зазначає наступне.

За правилами пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, то відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період, на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу за цей період.

З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 560/755/19 від 27 липня 2022 року.

Сторонами не заперечується, що місцевість, де працював позивач у період з 20.09.1979 по 14.05.1981, з 04.11.1981 по 15.12.1984, з 05.12.1986 по 07.07.1991, відносилась до районів Крайньої Півночі.

Разом з тим, відповідачем не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 20.09.1979 по 14.05.1981, з 04.11.1981 по 15.12.1984, з 05.12.1986 по 01.01.1991 у кратному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу роботи у пенсійній справі позивача /а.с. 108 зі звороту/, чим порушено права позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд керуючись частиною 2 статті 9 КАС України з метою належного захисту прав позивача вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.01.2025 №164050002951 про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу наступні періоди роботи: з 15.04.1993 по 01.04.1994, з 02.04.1994 по 24.02.1999, з 13.09.2000 по 13.10.2000, з 15.03.2001 по 14.04.2001, з 15.05.2001 по 15.06.2001, з 01.08.2001 по 15.09.2001, з 01.12.2001 по 14.12.2001, з 01.01.2002 по 14.01.2002, з 01.12.2002 по 14.12.2002, з 13.01.2003 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 14.02.2003, з 13.05.2003 по 14.06.2003, з 14.07.2003 по 14.08.2003, з 14.09.2003 по 30.09.2003, а періоди роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 20.09.1979 по 14.05.1981, з 04.11.1981 по 15.12.1984, з 05.12.1986 по 01.01.1991 - у пільговому обчисленні, а саме один рік роботи за один рік та шість місяців, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.01.2025 №164050002951 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу наступні періоди роботи: з 15.04.1993 по 01.04.1994, з 02.04.1994 по 24.02.1999, з 13.09.2000 по 13.10.2000, з 15.03.2001 по 14.04.2001, з 15.05.2001 по 15.06.2001, з 01.08.2001 по 15.09.2001, з 01.12.2001 по 14.12.2001, з 01.01.2002 по 14.01.2002, з 01.12.2002 по 14.12.2002, з 13.01.2003 по 31.01.2003, з 01.02.2003 по 14.02.2003, з 13.05.2003 по 14.06.2003, з 14.07.2003 по 14.08.2003, з 14.09.2003 по 30.09.2003, а періоди роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 20.09.1979 по 14.05.1981, з 04.11.1981 по 15.12.1984, з 05.12.1986 по 01.01.1991 - у пільговому обчисленні, а саме один рік роботи за один рік та шість місяців, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол