Ухвала суду № 132899335, 25.12.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33509/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши заяви представника позивача про відмову від адміністративного позову та про розподіл судових витрат

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Виробничо-комерційного підприємства «ІЛОНА-ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 37 791,38 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справ ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від представника позивача 22.12.2025 року за вхідним номером ЕС134775/25 надійшла заява про відмову від адміністративного позову, оскільки відповідачем сплачена заборгованість в повному обсязі.

Як зазначає представник позивача до юридичного управління надійшла службова записка відділу забезпечення наповнення бюджету №1 фінансово економічного управління від 19.12.2025 №5030/05-16 в якій повідомлялось про те, що 16.12.2025 року ВКП «ІЛОНА-ЛТД» сплатило заборгованість у сумі 63229,13 грн, за період липень-грудень 2025 року (платіжне доручення № 284 від 16.12.2025 року).

Таким чином, з урахуванням інформації наданої відділом забезпечення наповнення бюджету №1 фінансово економічного управління від 19.12.2025 № 5030/05-16, платіжного доручення та карток особового рахунку відповідачем по справі, заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за СП № 1 та СП № 2 за періоди заявлені у позовній заяві на загальну суму 37791,38 грн повністю сплачена.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.2 ст. 238 КАС України).

22.12.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат в якій зазначено, що ст. 140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами ст. 7 Закону України "Про судовий збір" правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь - яких інших причин, що є наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зокрема, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зрештою, у контексті відшкодування судового збору у статтях 139-142 КАС України законодавець визначив коло суб`єктів розподілу чи повернення судового збору, позаяк у вказаних нормах веде мову про сторін (позивача й відповідача) і третю особу.

Зокрема, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача (стаття 140 КАС України).

Частиною другою статті 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Також положеннями частини четвертої статті 7 Закону № 3674-VI увстановлено, що у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Аналіз змісту частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`'єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`'єктів владних повноважень.

Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб`'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб`'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб`'єкта владних повноважень, пов`'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, наведене вище дає підстави для висновку, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу.

Інше тлумачення цих статей призведе до парадоксальної ситуації, для прикладу - у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень до особи про стягнення заборгованості (податкового боргу, адміністративно-господарських санкцій тощо) судовий збір з відповідача стягнутий не буде, а сплата особою-відповідачем боргу до бюджету до прийняття судом рішення та, відповідно, відмови позивача - суб`'єкта владних повноважень від позову з мотивів погашення відповідачем заборгованості - призведе до стягнення з відповідача (особи) судового збору.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, в аналогічній справі, що викладена у постанові від 29.08.2022 року у справі №826/16473/15.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що заява представника позивача про розподіл судових витрат не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.189 КАС України суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Підстави для неприйняття судом відмови від позову у даній справі відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Суд роз`яснює, що відповідно до ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

З огляду на все вищевикладене, суд вважає можливим задовольнити заяву представника позивача, прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Виробничо-комерційного підприємства «ІЛОНА-ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 37 791,38 грн.

Керуючись ст.ст.140, 189, 239КАС України суддя

УХВАЛИВ:

Прийняти заяву представника позивача про відмову від позову.

Провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Виробничо-комерційного підприємства «ІЛОНА-ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 37 791,38 грн закрити.

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про розподіл судових витрат відмовити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені ст.295, 297 КАС України.

Суддя/підпис П.П.Марин

.