Ухвала суду № 132896781, 24.12.2025, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1513/25

Номер провадження 2/383/781/25

УХВАЛА

24 грудня 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренка В.В.,

при секретарі судового засідання Могиленко В.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сааді Р.М. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача адвоката Козій Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Габорця Володимира Андрійовича про визнання відсутнім права оренди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Сааді Рустама Мохаммедовича звернулась до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Габорця Володимира Андрійовича про визнання відсутнім права оренди.

24 грудня 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Козій Д.О. про відвід судді Бондаренко В.В., яка обґрунтована тим, що суддя задовольнив ухвалою суду від 22.12.2025 року заяву представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яка була подана 22.12.2025 року, тобто з порушенням строку, передбаченого ст.212 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 2, 7, 8, 9 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Відповідно до ч.3 ст.40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу

Згідно із ч.5 ст.40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, однак на час її подання у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, тому така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді здійснюється суддею, який розглядає справу.

Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 ЦПК України. Зокрема, згідно із п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 ЦПК України).

Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим суддя звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Поряд із цим, суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

23 грудня 2025 року представник позивача адвокат Сааді Рустам Мохаммедович подав до суду заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 24.12.2025 року, 15 год. 30 хв. та всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення ВКЗ, посилаючись на неможливість прибути до приміщення суду у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я заявивши про поновлення строку на подачу вказаної заяви. Вказані причини подання заяви 23 грудня 2025 року представником позивача суд вважає поважними та з огляду на воєнний стан з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та необхідності вжиття заходів для забезпечення оперативності судового провадження, суд визнав за можливе вказану заяву задовольнити.

Аналізуючи підстави заявленого представником відповідача відводу судді, суддею відзначається, що останні зводяться до незгоди сторони відповідача з постановленням судом (головуючим суддею Бондаренко В.В.) ухвали суду від 23.12.2025 року по справі №383/1513/25, якою задоволено клопотання представник позивача адвоката Сааді Р.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що є процесуальним рішенням в цій справі і не може бути підставою для відводу судді відповідно до положень ч.4 ст.36 ЦПК України.

За таких обставин, суддя вважає, що заявником не наведено, а суддею не встановлено обставин, які ґрунтуються на доказах, які б ставили під сумнів в об`єктивності судді при розгляді цієї справи, а також могли б свідчити про його необ`єктивність та упередженість.

З огляду на викладене вище,суддею не встановлено обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення заяви про відвід судді, оскільки припущення представника відповідача суб`єктивні і не підтверджені доказами та фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями головуючого судді під час розгляду цивільної справи, тому заява про відвід судді задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача адвоката Козій Д.О. про відвід судді Бондаренка В.В. відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Бондаренко