Рішення № 132895761, 17.12.2025, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2860/25

Провадження № 2/191/1280/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 грудня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.09.2017 року публічне акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 26256055035402, відповідно до якого Клієнт приєднався до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua. Відповідно до п.2.2. УДБО: Клієнт приєднується до УДБО шляхом подання Заяви про надання банківського продукту/послуги або підписанням Комплексного договору про надання банківських послуг встановленої Банком форми, яка свідчить про згоду на прийняття пропозиції Банка на умовах зазначених в УДБО безумовно та у повному обсязі. Відповідно до п. 6.12.1. УДБО: Кредити у вигляді Овердрафту/Кредитної лінії надаються на підставі Заяви про надання кредиту, яка міститься у Комплексному договорі про надання банківських послуг (Опитувальника). На підставі Кредитного договору за заявою Клієнта Банк відкрив Клієнту поточний рахунок, видав платіжну карту і надав йому кредит у формі кредитної лінії на строк 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення від Банку про закінчення строку кредиту.

У відповідача сформувалась заборгованість перед банком, що складається з:

- залишок простроченого кредиту: в сумі 5 227,40 гривень;

- залишок прострочених відсотків: в сумі 4 632,03 гривень;

- залишок прострочених комісій: в сумі 1 902,25 гривень,

що разом становить 11 761,68 грн. та підтверджується виписками з рахунку клієнта та розрахунком заборгованості, що здійснений банком. В подальшому сума заборгованості не змінювалась.

11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24, згідно з умовами якого відступлено право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Оскільки, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набуло право кредитора до відповідача за Кредитним договором №226256055035402, зобов`язань за якими відповідач не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 11761,68 грн., яка складається з: 5227,40 грн.- заборгованості за тілом кредиту; 4 632,03 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 1902,25 грн. - заборгованості по простроченій комісії, тому просить стягнути таку заборгованість в судовому порядку, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати пов`язані з оплатою на правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча була належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

Як встановлено у ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У свою чергу, відповідач не повідомляв суд про зміну своєї адреси. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що11.09.2017 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26256055035402, відповідно до якого Клієнт приєднався до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua. Відповідно до п.2.2. УДБО: Клієнт приєднується до УДБО шляхом подання Заяви про надання банківського продукту/послуги або підписанням Комплексного договору про надання банківських послуг встановленої Банком форми, яка свідчить про згоду на прийняття пропозиції Банка на умовах зазначених в УДБО безумовно та у повному обсязі. Відповідно до п. 6.12.1. УДБО: Кредити у вигляді Овердрафту/Кредитної лінії надаються на підставі Заяви про надання кредиту, яка міститься у Комплексному договорі про надання банківських послуг (Опитувальника).

За ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

За правилами ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24, згідно з умовами якого відступлено право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Додатку №1 до Акту приймання-передачі прав грошових вимог до Договору факторингу №11/04/24 від 11.04.2024 року, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 11761,68 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №26256055035402від 11.09.2017 року станом на 10.04.2024 року має заборгованість у розмірі 11761,68 грн., з яких: 5227,40 грн.- заборгованості за тілом кредиту; 4 632,03 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 1902,25 грн. - заборгованості по простроченій комісії.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, 3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України, визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № 26256055035402 від 11.09.2017 року,розмір заборгованості підтверджений документально, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентам підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення комісії суд враховує наступне.

Так, у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України "Про споживче кредитування", адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту терміном шість місяців.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа №202/5330/19) у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано, за які саме послуги позивач встановив комісію. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа №755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа №755/9486/21).

Аналізуючи умови договору, суд дійшов переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, а відтак суд вважає, що відповідач не зобов`язаний сплачувати таку комісію, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями у розмірі 1902,25 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7200,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України, суд зауважує таке.

Згідно пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Суду повинні бути надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії договору про надання правничої допомоги №1/04 від 01 квітня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» в особі керуючого партнера Маслюженка Миколи Павловича, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3332, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1310920, акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №4 від 01.04.2024 року.

Договором про надання правничої допомоги №1/04 від 01 квітня 2024 року підтверджено, що він укладений між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» в особі керуючого партнера Маслюженка Миколи Павловича про надання правничої допомоги, з визначенням у ньому розмірів оплати та порядку розрахунків.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №4 від 16 грудня 2024 року загальна вартість наданих адвокатом позивачеві послуг, які були сплачені позивачем адвокату, становить 7200,00 грн.

Відповідно до ч.8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного суду України у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що підлягає врахуванню те, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, тому суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 549, 551 ч.1.ч.2, 625, 626, 628, 638 ч.1, 1048 ч.1, 1049, 1050 ч.1, 1054 ч.1,ч.2 ЦК України, ст.ст.2, 12, 4, 5,13, 19, 76 ч.1, 77 ч.1, 81, 207 ч.1,2, 264 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ: 43575686, юридична адреса: 49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) заборгованість за кредитним договором № 26256055035402 від 11 вересня 2017 року в розмірі 9859 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 43 коп., яка складається з залишку простроченого кредиту в сумі 5227,40 грн.; залишку прострочених відсотків в сумі 4632,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ: 43575686, юридична адреса: 49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2030 (дві тисячі тридцять) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (код ЄДРПОУ: 43575686, юридична адреса: 49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69), понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду і протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. В. Твердохліб