Рішення № 132886132, 24.12.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1611/25

Номер провадження 2/541/904/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 грудня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

позивача ОСОБА_1 , та її представника адвоката Шатової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа Відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області,

в с т а н о в и в :

24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому просила визнати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказану заяву обґрунтовує тим, що вона проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 з травня 2019 року по липень 2020 року, за адресою: АДРЕСА_2 , як чоловік та дружина, вели спільне господарство. Від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина ОСОБА_3 . ОСОБА_2 радів народженню сина та на словах визнавав батьківство. Незважаючи на визнання батьківства відповідачем, він не написав спільну заяву або заяву батька про батьківство в органах РАЦС, тому в свідоцтві про народження дитини батько зазначений відповідно статті 135 Сімейного кодексу України, а саме: «при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. На теперішній час відповідач також не відмовляється від батьківства, але ніяких дій щодо реєстрації батьківства в органах РАЦС не вчиняє, матеріально дитину не утримує, з огляду на що позивачка була змушена звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали судді від 25 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа Відділ «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області, до судового розгляду.

Позивачка та її представник у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали та, крім їх задоволення, просили також внести зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_3 , проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання 02 червня, 27 жовтня, 02 та 16 грудня 2025 року не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи належно повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направив (а.с. 27, 42-43, 61-64, 74-76, 84-85).

Представник третьої особи Відділу «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області, у судове засідання не з`явилась, у поданій до суду заяві просила провести судове засідання без її участі, при розгляді даної справи поклалась на розсуд суду, з урахуванням інтересів дитини (а.с. 93).

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомила, що відповідач ОСОБА_2 ніколи не заперечував свого батьківства щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак був проти офіційного визнання батьківства. Оскільки сторони на момент народження дитини не перебували у шлюбі, відомості про батька були внесені в актовий запис про народження дитини зі слів матері.

Ухвалою від 24 грудня 2025 року суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню за наступних обставин.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Положеннями статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

Так, відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 вели сімейне життя без реєстрації шлюбу, проживали разом із травня 2019 по липень 2020 за адресою: АДРЕСА_2 , як чоловік та дружина, вели спільне господарство. Від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина ОСОБА_3 .

Батьками ОСОБА_3 у свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 10 на звороті).

Відповідно до актового запису про народження № 03 від 30 березня 2020 року на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, підставою запису відомостей про батька була заява матері про державну реєстрацію народження, відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 89).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що Сімейний кодекс України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Так, ухвалою суду від 02 червня 2025 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Шатової Ю.В. та призначено судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-кримніалістичного центру МВС України, та на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , картка платника податків НОМЕР_1 біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, вищенаведеною ухвалою суду було зобов`язано сторони виконати клопотання експерта експертної установи щодо особистої явки для проведення експертизи або забезпечення можливості відібрати біологічні зразки іншим допустимим чином та роз`яснено положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні.

Копія вищенаведеної ухвали суду від 02 червня 2025 року була направлена відповідачеві ОСОБА_2 за його зареєстрованим місцем проживання, однак конверт було повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 43).

01 липня 2025 року до суду надійшло клопотання експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 30 червня 2025 року № СЕ-19/117-25/13991-БД про необхідність явки осіб для проведення молекулярно-генетичної експертизи, копію якого направлено сторонам.

26 серпня 2025 року до суду надійшло повідомлення Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення судової експертизи від 19 серпня 2025 року № СЕ-19/117-25/13991-БД, через те, що 22 липня 2025 року ОСОБА_2 не з`явився для відбору експериментальних зразків. Водночас ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 з`явилися для відбору зразків.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Керуючись зазначеною нормою закону, якщо відповідач (ймовірний батько дитини) ухиляється від здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, суд може визнати батьківство такої особи без відповідного висновку експертизи.

Нез`явлення відповідача до експертної установи для відбору експериментальних зразків свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини та про його ухилення від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, що дає суду підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України, а саме: визнання ОСОБА_2 батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, батьківство відповідача щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 підтверджено показами свідків та доказами, що знаходяться у матеріалах справи, які суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями статті 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд зазначає наступне.

Факт походження дитини від певної особи є підставою для виникнення у цієї особи обов`язків щодо дитини, визначених у розділі ІІІ СК України, у тому числі обов`язків щодо утримання дитини. За загальним змістом цих норм, обов`язок утримання дитини батьком дитини виникає з підстав походження дитини саме від цього батька або на підставі акта про визнання особи батьком.

За змістом статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За положеннями ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання батьківства, підлягає задоволенню і вимога щодо стягнення аліментів на утримання дитини.

З огляду на вищезазначене, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням вищенаведеного, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 959 грн. 96 коп. та на користь держави у розмірі 1211 грн. 20 коп., від сплати якого була звільнена позивач за вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст.234, 235, 256-259 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , батьком неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Внести зміни до актового запису № 03 від 30 березня 2020 року, складеного виконавчим комітетом Хомутецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Стягути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 959 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський