Рішення № 132879029, 24.12.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11210/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення,-

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якій позивач просить суд:

залучити до участі у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.03.2024р. №37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області;

визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.03.2024р. №37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС, якою вирішено накласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) штраф у розмірі 67000грн. за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України;

відшкодувати ФОП ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за подання адміністративного позову за рахунок відповідача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями в адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

В обґрунтування вимог позову ФОП ОСОБА_1 зазначає, що 25.01.2024р. нею за поштовим відправленням Головного управління ДПС в Одеській від 25.12.2023р. № 65044 1668155 4 було отримано акт (довідку) фактичної перевірки від 22.12.2023р. №004291 за змістом якого контролюючим органом було зафіксовано порушення з боку ФОП ОСОБА_1 норм п.п. 7, 9, 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995р. №265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями), п. 85.2 ст. 85 ПК України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а також постанови Кабінету міністрів України від 17.06.2015р. №413 Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту в частині неподання або несвоєчасного подання до органів ДПС України повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту. З зміст резолютивної частини наказу ГУ ДПС в Одеській області від 12.12.2023р. №10494-п щодо мети проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ставлять під сумнів ті обставини, що підставою для його прийняття слугували обставини (підстави), визначені саме нормою п/п 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у той час, як фактичне проведення контролюючим органом перевірки з підстав, передбачених п/п 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, відповідно до акту (довідки) фактичної перевірки від 22.12.2023р. №004291 було здійснено з порушенням вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України. недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в наказі ГУ ДПС в Одеській області від 12.12.2023р. №10494-п Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 фактичних (а не формальних) та правових підстав для його прийняття, має призводити до протиправності останнього та, відповідно, спірної постанови про накладення штрафу від 13.03.2024р. №37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС, яка була прийнята за наслідками реалізації такого наказу ГУ ДПС в Одеській області від 12.12.2023р. №10494-п. Будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень (в даному випадку постанова відповідача від 13.03.2024р. №37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС), прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року відмовлено у забезпеченні позову.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст. 262 КАС України); залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області; зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області надати суду належним чином завірену копію акту (довідки) фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 22.12.2023р. №004291.

26.04.2024 року до суду надійшов відзив на позов від представника Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому представник зазначив, що 13.02.2024 Міжрегіональне управління отримало матеріали фактичної перевірки, проведеної посадовими особами ГУ ДПС в Одеській, за результатами якої встановлено використання праці ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин. 13.02.2024 заступник начальника Міжрегіонального управління Буюклі В.І. повідомив листом суб`єкта господарювання про одержання Акту фактичної перевірки від 22.12.2023 № 37851/15/02/РРО/ НОМЕР_1 , та про початок адміністративного провадження, із наданням пам`ятки про права та обов`язки учасника адміністративного провадження, направлені поштовим відправленням № 6504416770883 від 16.02.2024, врученого 08.03.24 згідно відмітки рекомендованого повідомлення про вручення. Листом № ПД/3.1/1787-24 від 22.02.2024 позивача запрошено на слухання у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, направленого поштовим відправленням № 6504416754357 від 22.02.2024, врученого 05.03.2024 згідно трекінгу Укрпошти. 13.03.2024 під час слухання справи було заслухано пояснення осіб, які сприяють розгляду справи, розглянуто отримані документи та відомості, оцінені зібрані докази, та з урахуванням обставин справи, керуючись Порядком № 509, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, прийнято рішення скласти постанову про накладення штрафу № 37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС на ФОП ОСОБА_1 за фактичний допуск 1 (одного) працівника, ОСОБА_2 , до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Враховуючи вищезазначене, Міжрегіональним управлінням дотримано п. 3 Порядку № 509 та завершено розгляд справи у місячний термін при дозволеному 45-денному терміні. На час виникнення правовідносин, які розглядаються у справі № 420/11210/24, діяли норми чинної редакції від 17.03.2023 Порядку № 509, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013, яка прямо встановлює, що однією з підстав для накладення штрафу є акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на який посилається позивач не регулює перевірки ДПС та її територіальних органів, а також справи про накладення штрафу. Враховуючи вищевикладене, Міжрегіональне управління вважає твердження позивача про протиправність та скасування постанови про накладення штрафу від 13.03.2024 № 37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС повністю необґрунтованими, а дії контролюючого органу щодо винесення постанови законними, обґрунтованими та правомірними, вчиненими згідно вимог чинного законодавства.

26.04.2026 року до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову та відзиву, у яких зазначено, що 22.12.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу № 10494-п від 12.12.2023 року проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса господарського об`єкту: АДРЕСА_2 . Відповідно до умов та порядку допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, передбачених законодавством, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області пред`явлені направлення №2089 та №20894 від 14.12.2023 на перевірку та вручено копію наказу № 10494-п від 12.12.2023 року. Після ознайомлення з наказом та направленнями, ОСОБА_2 розписався у відповідних направленнях та було розпочато фактичну перевірку. За результатами перевірки складено Акт про результати фактичної перевірки від 25.12.2023 року № 37851/15/02/РРО/ НОМЕР_1 та встановлено наступні порушення: п.7, п.9, п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями); п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України; Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту». В частині ненадання або несвоєчасне надання до органів ДПС України повідомлення про прийняття працівника на роботу Перевіркою встановлено, зокрема: Платником податків не надано до органів державної податкової служби звітності пов`язаної із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО, ПРРО) через дротові та/або бездротові канали зв`язку зокрема за 17.08.2023 не створено у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій фіскальний звітний, чек зокрема за 17.08.2023. Не створено щоденно в паперовій формі або електронній формі реєстратором розрахункових операцій фіскальний звітний чек за 17.08.2023. Порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації (зберігання), а саме суб`єктом господарювання не надано під час проведення перевірки документи які підтверджують облік та надходження товарних запасів, що на момент перевірки знаходились і місці продажу на загальну суму 73 260 грн. Платником податків не надано до перевірки посадовим (службовим) особам контролюючого органу документи, належать або пов`язані з предметом перевірки. Перевіркою встановлено використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин, а саме бармен ОСОБА_3 розпочав роботу у ФОП ОСОБА_1 з 1 грудня 2023 року проте повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання контракту до органів ДПС станом на 22.12.2023 не подано. Перевіркою встановлено використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин, а саме ОСОБА_2 який на момент перевірки представився бухгалтером проте повідомлення про прийняття працівника на роботу / укладання контракту до органів ДПС станом на 22.12.2023 не подано від надання пояснення відмовився. Так, за висновками фактичної перевірки встановлено фактичний допуск працівника чим порушено вимоги ст. 24 КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015 №413 в частині не надання або несвоєчасного подання до органів ДПС України «Повідомлення про прийняття працівника на роботу», за що передбачена відповідальність на підставі абзацу 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України. Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці на підставі матеріалів фактичної перевірки Головного управління в Одеській області було прийняте рішення про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 67 000,00 грн. ГУ ДПС в Одеській області не погоджується з заявленими позовними вимогами, та вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , зареєстрована в якості суб`єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.04.2023р., номер запису: 2010090000000000545, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ від 25.04.2023р. №158740137426 (а.с.13).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД: 47.11).

01 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) уклали договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати за плату послуги з бухгалтерського обліку Замовника, а Замовник прийняти та оплатити виконану послугу, в обсягах, що передбачена цим договором (а.с.28-29).

22.12.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу № 10494-п від 12.12.2023 року проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса господарського об`єкту: АДРЕСА_2 (а.с.37).

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області складено Акт (Довідка) фактичної перевірки від 22.12.2023 № 37851/15/02/РРО/ НОМЕР_1 (а.с.16-17).

Згідно даних, відображених в Акті фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , код (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , однак згідно інформації наявної у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Так, фахівцями ГУ ДПС в Одеській області у період з 14.12.2023 по 22.12.2023 проведено фактичну перевірку вищенаведеного кафе, в ході якої встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не є платником ПДВ та перебуває на загальній системі оподаткування (п. 2.2.11, 2.2.11.1 Акту перевірки від 22.12.2023 № 37851/15/02/РРО/ НОМЕР_1 ). В ході перевірки встановлено використання праці найманої особи без належного оформлення трудових відносин, а саме: праця ОСОБА_2 , який на момент перевірки представився бухгалтером, проте повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту до органів ДПС станом на 22.12.2023 не подано. Згідно Акту перевірки від надання пояснень відмовився. Також під час перевірки ГУ ДПС в Одеській області було встановлено ще одну особу, а саме ОСОБА_3 , який надав пояснення, що працюю у ФОП ОСОБА_1 , у кафе, за адресою: АДРЕСА_2 , на посаді: бармена, період роботи: з 1 грудня 2023, графік роботи становить (тиждень): 2/2, час роботи становить: з 10 години до 21 години, наявність заборгованості по заробітній платі (є/немає): немає, заробітна плата в місяць складає: 7.000 грн, додатково: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . За допомогою електронного сервісу Пенсійного фонду України за посиланням https://portal.pfu.gov.ua/ було зроблено запит (тип запиту: «Поточний список працівників страхувальника») за суб`єктом господарювання, ФОП ОСОБА_1 , та отримано наступну відповідь згідно якої, станом на 20.02.2024 14:34 останній актуальний звіт по ЄСВ за формою Додаток 4 поданий страхувальником за 12.2023 містить інформацію відносно двох осіб, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Повідомлення про початок роботи за період з 01.01.2024 містить інформацію відносно однієї особи: ОСОБА_8 , дата наказу - 13.02.2024, дата початку роботи - 13.02.2024. На момент проведення фактичної перевірки фахівцями ГУ ДПС в Одеській області встановлено, що особа ОСОБА_3 за даними Пенсійного фонду України (тип запиту: «Поточний список працівників страхувальника») перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 (згідно поданого звіту за грудень 2023 року). Проте, інформація щодо трудових відносин ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 у даних Пенсійного фонду відсутня.

25.01.2024р. за поштовим відправленням Головного управління ДПС в Одеській області від 25.12.2023р. №6504416681554, позивачем було отримано акт (довідку) фактичної перевірки від 22.12.2023р. №004291 за змістом якого контролюючим органом було зафіксовано порушення з боку ФОП ОСОБА_1 норм п.п. 7, 9, 12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995р. №265/95-ВР (з наступними змінами та доповненнями), п. 85.2 ст. 85 ПК України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а також постанови Кабінету міністрів України від 17.06.2015р. №413 Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту в частині неподання або несвоєчасного подання до органів ДПС України повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту (а.с.14-15).

Позивач в межах визначеного п. 86.7 ст. 86 ПК України процесуального строку, звернулась до контролюючого органу із запереченнями від 05.02.2024р. на акт (довідку) фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 22.12.2023р. №004291 відповідно до яких просила, «Розглянути заперечення ФОП ОСОБА_1 від 05.02.2024р. на акт (довідку) фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 22.12.2023р. №004291 за наявними та додатково поданими письмовими доказами за відсутності платника податків та/або його представника, а також повідомити про результати розгляду заперечень». Згідно поштової накладної від 07.02.2024р. №6860913947836, заперечення були отримані контролюючим органом 12.02.2024р. (а.с.18-27).

13.02.2024 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов лист від Головного управління державної податкової служби в Одеській області від 25.01.2024 № 2047/5/15-32-07-06-05 щодо порушень законодавства про працю, виявлених у ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка здійснює господарську діяльність за фактичною адресою: АДРЕСА_2 , «кафе», про що за результатами посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області складено Акт (Довідка) фактичної перевірки від 22.12.2023 № 37851/15/02/РРО/ НОМЕР_1 .

13.02.2024 заступник начальника Міжрегіонального управління Буюклі В.І. повідомив листом суб`єкта господарювання про одержання Акту фактичної перевірки від 22.12.2023 №37851/15/02/РРО/ НОМЕР_1 , та про початок адміністративного провадження, із наданням пам`ятки про права та обов`язки учасника адміністративного провадження, направлені поштовим відправленням № 6504416770883 від 16.02.2024, врученого 08.03.24 згідно відмітки рекомендованого повідомлення про вручення.

Листом Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ПД/3.1/1787-24 від 22.02.2024 позивача запрошено на слухання у адміністративній справі про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП України, направленого поштовим відправленням № 6504416754357 від 22.02.2024, врученого 05.03.2024 згідно трекінгу Укрпошти.

13.03.2024 Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, прийнято постанову про накладення штрафу № 37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС на ФОП ОСОБА_1 за фактичний допуск 1 (одного) працівника, ОСОБА_2 , до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (а.с.38-42).

Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу суперечать чинному законодавству, тому має бути визнана протиправною та скасована.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 7100 гривень.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Згідно з положеннями п. 2, 3, 4 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) уклали договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати за плату послуги з бухгалтерського обліку Замовника, а Замовник прийняти та оплатити виконану послугу, в обсягах, що передбачена цим договором.

Відповідно до положень ст. 626-629, 638-639, 854, 901-903 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Плата за договором про надання послуг якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ст. 21-24 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

З аналізу вказаного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою); обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2024 року у справі №460/14056/21 зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - законодавством України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №127/21595/16-ц, від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 29.08.2017 у справі №587/1714/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 13.06.2019 у справі №1840/2507/18, від 08.10.2018 у справі №553/954/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 24.10.2019 у справі №804/6962/17, від 30.08.2024 у справі №460/9154/21

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.

При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами та метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Цивільно-правовий договір це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але для цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, повинен укладатися трудовий договір, а за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Суд вважає, що метою Договору про надання послуг від 01 грудня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець), є отримання певного матеріального результату ФОП ОСОБА_2 , а не врегулювання трудових відносин вказаних осіб.

Зі змісту цього доказу вбачається, що вів не містить ознак трудового договору, зокрема обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу, тобто цей договір має ознаки цивільно-правового.

Тому суд погоджується з позивачем, що вказані обставини свідчать про відсутність трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

За таких обставин, висновок Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про наявність фактичних трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є необґрунтованим та безпідставним.

Верховний Суд в постанові 13.04.2023 року у справі №160/19160/21 зазначає, що концепція прихованого працевлаштування (deemed employment) знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин.

Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність».

У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода виступає єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника.

Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

При цьому, Верховний Суд в цій постанові зазначає, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється прямих конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні).

Такі підходи узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постановах від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18, від 16 червня 2020 року у справі №815/5427/17, від 20 серпня 2020 року у справі №813/2520/16, від 28 липня 2021 року у справі №380/1479/20 та від 17 вересня 2021 року у праві №160/5790/19.

Суд вважає, що відносини ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) не мали характеру прихованого працевлаштування, а укладений правочин відповідав реальним правовідносинам цивільно-правового характеру, що спростовує доводи відповідача про порушення позивачем вимог Кодексу законів про працю України в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 до заперечень на акт фактичної перевірки та до пояснень в адміністративному провадженні надавало Договір про надання послуг від 01 грудня 2023 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які спростовують встановлені вище обставини.

З цих мотивів висновок Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про використання ФОП ОСОБА_1 праці ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин є необґрунтованим та безпідставним, адже спростовується матеріалами справи.

Отже, оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.03.2024р. №37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС не відповідає критерію обґрунтованості, складена без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, та з порушенням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, а також суспільним інтересам, і цілям, на досягнення яких вони спрямовані.

Тому оскаржувана постанова відповідача про накладання на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 67000грн. є протиправною та підлягає скасуванню судом.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті справи не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законність оскаржуваної постанови а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1211грн.

Суд на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України дійшов висновку про стягнення з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору у розмірі 1211,20грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 13.03.2024р. №37851/15/02/РРО/3882006649-ТД/ФС, якою вирішено накласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 67000грн. за порушення ч 3 ст. 24 КЗпП України.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_5 ).

Відповідач: Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44742194; місцезнаходження: вул. Маршала Василевського, буд. 40/1, м. Миколаїв, 54003).

Третя особа: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166; місцезнаходження: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044).

Суддя М.М. Аракелян