Рішення № 132879027, 24.12.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28575/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відшкодувати моральну шкоду,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області із залишенням без розгляду Клопотання (об`єднане провадження №817/23) від 01.04.2025 ОСОБА_1 ;

визнати протиправною бездіяльність Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області із залишенням без розгляду Заяви (об`єднане провадження №817/23) від 03.04.2025 ОСОБА_1 ;

визнати протиправною бездіяльність Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області із ненадання повної запитуваної інформації за запитом від 20.05.2025 ОСОБА_1 ;

зобов`язати Дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області відшкодувати ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 5000 гривень (п`ять тисяч гривень).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.10.2024 набрало законної сили рішення у справі №420/8974/24, яким зобов`язано відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 від 29.12.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні

Маючи намір реалізувати своє право на участь у засіданні Дисциплінарної палати КДКА Одеської області, позивач двічі (01.04.2025 та від 03.04.2025) звертався із клопотаннями щодо повідомлення його за електронною поштою чи/або номером телефону вказаних у клопотанні, про дату, час, та місце засідання Дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 .

Не отримавши жодної відповіді та жодної інформації від відповідача за письмовими зверненнями від 01.04.2025 та від 03.04.2025, позивач звернувся до відповідача з запитом від 20.05.2025, у якому просив надати належну інформацію (протоколи, рішення, клопотання, заяви, тощо) про рух об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 з виконання рішень суду по справі №420/8974/24.

26 травня 2025 року позивач отримав відповідь вих.№570/0/9-25 без запитуваної інформації протоколів, рішень, клопотань, заяв, тощо, з підстав чого вимушений був звернутися до відповідача з повторним запитом вх.№854/0/7-25.

29 травня 2025 року позивач отримав відповідь вих.№574/0/9-25 з запитуваною інформацією.

З підстав наведеного вбачається що відповідь на предмет письмових звернень позивача від 01.04.2025 та від 03.04.2025 фактично отримано через 55 днів за двома запитами від 20.05.2025 від 26.05.2025, що порушує його законні права та інтереси, завдає моральної шкоди.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18.09.2025 року за вхід.№ЕС/97612/25 надійшов відзив на позов, в якому зазначено наступне. До КДКА Одеської області від ОСОБА_1 надійшли клопотання від 01.04.2025 року та заява від 03.04.2025 року.

Порушені у клопотанні та заяві питання мали характер рекомендації, тому на потребували негайного реагування. Так, у клопотанні від 01.04.2025 року ОСОБА_1 просив:

- перевірити законну можливість з повторного розгляду скарги від 29.12.2023 року із предметом скарги від 11.12.2024 року у одному об`єднаному провадженні №817/23;

- врахувати правові висновки за постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 року, відповіді на запити від Суворовського районного суду м. Одеси, відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та адвоката ОСОБА_6;

- розглянути істинний предмет скарги від 11.12.2024 року та надати окрему належну оцінку проступку адвоката ОСОБА_2;

- надати скаржнику можливість з реалізації права приймати участь у засіданні дисциплінарної палати;

- завчасно повідомити Скаржника за електронною поштою чи/або номером телефону вказаних у клопотанні про дату, час та місце розгляду справи.

У заяві від 03.04.2025 року ОСОБА_1 просив:

- протягом п`яти днів повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 29.12.2023 року щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

- надати скаржнику ОСОБА_1 можливість з реалізації права приймати участь у засіданні дисциплінарної палати;

- завчасно повідомити Скаржника за електронною поштою чи/або номером телефону вказаних у клопотанні про дату, час та місце розгляду справи;

- протягом трьох днів надіслати скаржнику ОСОБА_1 копію рішення ДП КДКА Одеської області.

Всі вищезазначені рекомендації скаржника ОСОБА_1 викладені у клопотанні від 01.04.2025 та заяві від 03.04.2025 були враховані дисциплінарною палатою КДКА Одеської області.

Крім того, на прохання скаржника юрисконсульт КДКА Одеської області ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 за номером його тел. НОМЕР_1, НОМЕР_2, що розгляд дисциплінарної справи відбудеться 08.04.2025 року. Проте, на засідання дисциплінарної палати ОСОБА_1 не з`явився.

Про прийняте дисциплінарною палатою КДКА Одеської області 08.04.2025 року вищезазначене протокольне рішення ОСОБА_1 був повідомлений в цей же день за номером його тел. НОМЕР_1, НОМЕР_2 та супровідним листом голови КДКА Одеської області Рудницької Н.А. від 14.04.2025 року (вих.№446/1/9-25), надісланий на його електронну пошту.

Крім того, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (КДКА) Одеської області 20.05.2025 року та 26.05.2025 року отримано електронні запити за кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1 .

У запиті від 20.05.2025 року ОСОБА_1 просив надати належну інформацію (протоколи, клопотання, заяви тощо) про рух об`єднаного провадження №817/23 з виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 року.

26.05 2025 року ОСОБА_1 була надіслана відповідь голови КДКА Одеської області Рудницької Н.А (вих. №570/0/9-25) про рух об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 щодо надання протоколів, клопотань, заяв тощо звертаємо увагу суду, що ця вимога не була конкретизована скаржником, які саме документи він просить надати. Більше того, вимога щодо надання інформації про рух справи та вимога про надання документів з матеріалів дисциплінарного провадження, це дві різні вимоги, що різняться між собою викладом інформації в них.

Листом від 28.05.2025 року (вих. №574/0/9-25) головою КДКА Одеської області Рудницькою Н.А. надано вичерпну відповідь на запит ОСОБА_1 та роз`яснено, що матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 на підставі протокольного рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 08.04.2025 року надіслано до ВКДКА із супровідним листом від 14.04.2025 року (вих.№446/1/9-25) для вирішення питання головою ВКДКА на розгляд до КДКА іншого регіону.

Також відповідач наголошує, що до вказаних правовідносин не може застосовуватися Закон України «Про доступ до публічної інформації», оскільки вони вже врегульовані профільним нормативним актом, що передбачає спеціальний порядок реалізації права на інформацію.

Вимога про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5000 гривень також не підлягає задоволенню, так як відповіді на вказані в позовній заяві клопотання та запити надані КДКА Одеської області ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі, з дотриманням положень законодавства України.

22.09.2025 за вхід.№ЕС/98641/25 надійшла відповідь на відзив, в якій наголошено на наступному. Зазначене відповідачем повідомлення юрисконсультом КДКА Одеської області ОСОБА_3 за номером телефону НОМЕР_1, НОМЕР_2 про повернення 25.03.2025р. з ВКДКА до КДКА Одеської області матеріалів об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 не є предметом звернень від 01.04.2025р., 03.04.2025р. від 20.05.2025.

Окрім того, позивач наполягає, що його ніхто не повідомляв, та якщо відповідач наполягає на цьому то має надати відповідні докази своєї інформації.

Відповідач вказує що клопотання від 01.04.2025р. та заява від 03.04.2025р. не є обов`язковими з надання відповіді оскільки носять лише рекомендаційний характер.

Позивач вважає, що поставлені питання позивачем у клопотанні від 01.04.2025р. та заяві від 03.04.2025р. ніяк не можуть носити рекомендаційний характер, оскільки вони мають конкретні вимоги до відповідача, за якими позивам мав намір реалізувати свої права як скаржник.

Відповідач надає до суду інформацію що, на прохання скаржника юрисконсульт КДКА Одеської області Ракович М.П. повідомила ОСОБА_1 за номером його тел. НОМЕР_1, НОМЕР_2, що розгляд дисциплінарної справи відбудеться 08.04.2025 року, а потім про результати розгляду дисциплінарної справи.

Позивач зазначає, що жодних дзвінків від юрисконсульта КДКА Одеської області Ракович М.П. за його номерами телефону НОМЕР_1 , НОМЕР_2 не надходило, жодних повідомлень з приводу розгляду дисциплінарної справи 08.04.2025 року, та результатів розгляду не надавалося, окрім того за запитом позивача від 20.05.2025р. встановлюється його інформаційний вакуум стосовно розгляду та руху дисциплінарного провадження №817/23.

Далі відповідач надає до суду інформацію, що про прийняте дисциплінарною палатою КДКА Одеської області рішення 08.04.2025року головою КДКА Одеської області Рудницькою Н.А. за супровідним листом від 14.04.2025 року (вих.№446/1/9-25) його було повідомлено про результати розгляду дисциплінарної справи.

Позивач зазначає, що і ця інформація не відповідає дійсності та є не достовірною, введенням в оману відповідачем органи суду, позивач не отримував а ні за поштовим зв`язком, а ні на електронну пошту супровідний лист від 14.04.2025 року (вих.№446/1/9-25).

Посилання відповідача, що йому неначебто було не зрозуміло, що саме за інформацію просив позивач за запитом від 20.05.2025р. є маніпуляцією, оскільки за викладеними обставинами у запиті та запитуваної інформації є зрозуміла запитувана інформація (протоколи, рішення, клопотання, заяви, тощо про рух об`єднаного провадження №817/23 з виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду м. Одеси від 14.10.2024р, та Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024р. по справі №420/8974/24), окрім того відповідач не позбавлений права за Законом України «Про доступ до публічної інформації» на уточнення запитуваної інформації, якщо виникає таке питання.

Крім того, позивач зазначає, що Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17 зазначено, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

Ухвалою суду від 25.09.2025 розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.10.2025.

Ухвалою суду від 15.10.2025 витребувано у Дисциплінарної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області докази направлення Відповідачем засобами електронної пошти ОСОБА_1 належним чином оформленого та підписаного ЕЦП уповноваженої особи Відповідача супровідного листа від 14.04.2025 року вих. №446/1/9-25.

31.10.2025 за вхід.№ЕС/114879/25 надійшли додаткові пояснення позивача, в яких наголошено, що КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №607/3128/16-ц від 07 листопада 2018 року, від 29 серпня 2018 року у справі №804/11334/15 та від 29 березня 2018 року у справі №640/12325/15-ц.

Подібного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №465/5369/16-ц вказуючи, що КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи наведене, відповідач здійснює владні управлінські функції, тому, в розумінні п.1 ч.1 ст. 13 Закону 2939-VI, є розпорядником публічної інформації, а тому твердження представник відповідача Ракович М.А. про те, що Закон України «Про інформацію» та Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на правовідносини, що виникають між КДКА і учасниками дисциплінарного провадження у зв`язку із здійсненням дисциплінарного провадження, суперечать висновкам Верховного Суду.

Ухвалою суду від 31.10.2025 заяву ОСОБА_1 за вхід. №ЕС114721/25 від 30.10.2025 року про відвід судді ОСОБА_5 визнано необґрунтованою.

Адміністративну справу №420/28575/25 передано до відділу надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярія) Одеського окружного адміністративного суду для виконання вимог ч.4 ст.40 КАС України.

Ухвалою суду від 31.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Потоцької Н.В. в адміністративній справі №420/28575/25.

Ухвалою суду від 04.11.2025 клопотання ОСОБА_1 за вхід. №ЕС/114909/25 від 31.10.2025 року про витребування додаткових доказів - задоволено.

Витребувано у судовому порядку у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙФСЕЛЛ» (код ЄДРПОУ: 22859846, адреса: Україна, 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 11 літера А, тел. +38(044)-233-31-31) довідкову інформації за абонентським номером НОМЕР_3 вхідних та вихідних дзвінків за квітень місяць 2025 року.

Ухвалою суду від 04.11.2025 у задоволенні клопотання представника Дисциплінарної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області за вхід. №ЕС/108590/25 від 15.10.2025 року про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю.

Ухвалою суду від 04.11.2025, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 . Підготовче засідання призначено на 24.11.2025.

Ухвалою суду від 24.11.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 16.12.2025.

16.12.2025 року розгляд справи по суті продовжено у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

29 травня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у справі №420/8974/24 за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - адвокат ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії ухвалив рішення, яким:

визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 20.02.2024 провадження 817/23, реєстраційний номер 817/0/14-2/24, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю ОД№003976 від 16.10.2019);

зобов`язано Дисциплінарну Палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 від 29.12.2023, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року залишено без змін.

18 жовтня 2024 року позивач надав відповідачу заяву у якій просив розпочати повторний розгляд скарги на виконання рішення суду по адміністративній справі №420/8974/24.

01 квітня 2025 року позивач письмово звернувся до відповідача з клопотанням, де серед іншого просив:

- надати скаржнику ОСОБА_1 можливість з реалізації права на участь у засіданні Дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 за повторним розглядом скарги від 29.12.2023 провадження №817/23, а також скарги від 11.12.2024р. провадження №1123/24;

- завчасно повідомити Скаржника за електронною поштою чи/або номером телефону вказаних у клопотанні, про дату, час, та місце засідання Дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 за повторним розглядом скарги від 29.12.2023 провадження №817/23, а також скарги від 11.12.2024 провадження №1123/24.

03 квітня 2025 року позивач письмово звернувся до відповідача з заявою, де серед іншого просив:

- при повторному розгляді скарги ОСОБА_1 від 29.12.2023 щодо поведінки адвоката ОСОБА_2, надати Скаржнику ОСОБА_1 можливість з реалізації права на участь у засіданні Дисциплінарної палати КДКА Одеської області;

- завчасно повідомити Скаржника ОСОБА_1 за електронною поштою чи/або номером телефону вказаних у заяві, про дату, час, та місце засідання Дисциплінарної палати КДКА Одеської області з повторного розгляду скаргу ОСОБА_1 від 29.12.2023 щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 ;

- протягом трьох днів надіслати у належний спосіб скаржнику ОСОБА_1 копію рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської за повторним розглядом скарги ОСОБА_1 від 29.12.2023 щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 .

20.05.2025 ОСОБА_1 направив запит, у якому просив надати належну інформацію (протоколи, рішення, клопотання, заяви, тощо) про рух об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 з виконання рішень суду по справі №420/8974/24.

26.05 2025 року ОСОБА_1 була надіслана відповідь голови КДКА Одеської області Рудницької Н.А (вих. №570/0/9-25) про рух об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 (без запитуваної інформації (протоколів, рішень, клопотань, заяв, тощо).

26.05.2025 ОСОБА_1 направив повторний запит вх.№854/0/7-25 у якому повторно просив:

- надати витяги з протокольних рішень засідань Дисциплінарної палати КДКА Одеської області, проміжок часу з 18.10.2024 по 08.04.2025 щодо повторного розгляду скарги від 29.12.2023р. (об`єднане провадження №817/23);

- копії заяв п`яти членів Дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо заявлених самовідводів від розгляду скарги від 29.12.2023;

-копії листувань КДКА Одеської області з ВКДКА, проміжок часу з 18.10.2024 по 08.04.2025 щодо повторного розгляду та руху скарги від 29.12.2023р. (об`єднане провадження №817/23).

Листом від 28.05.2025 року (вих. №574/0/9-25) головою КДКА Одеської області Рудницькою Н.А. надано відповідь на запит ОСОБА_1 та роз`яснено, що матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 на підставі протокольного рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 08.04.2025 року надіслано до ВКДКА із супровідним листом від 14.04.2025 року (вих. №446/1/9-25) для вирішення питання головою ВКДКА на розгляд до КДКА іншого регіону.

До відповіді долучено:

витяг з протоколу №107 від 24.12.2024 на 1 арк.;

витяг з протоколу №108 від 21.01.2025 на 1 арк.;

витяг з протоколу №109 від 18.02.2025 на 4 арк.;

витяг з протоколу №111 від 08.04.2025 на 3 арк.;

копія супровідного листа від 28.02.2025 на 1 арк.;

копія супровідного листа від 24.04.2025 на 1 арк.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб`єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням у даній справі є встановлення наявності/відсутності факту бездіяльності Дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 01.04.2025, 03.04.2025 та факту надання/ненадання повної відповіді на запит від 20.05.2025.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані Законом України від 2 жовтня 1992 року №2657-XІІ «Про інформацію» (далі Закон №2657-XІІ), Законом України від 13 січня 2011 року №2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 3 Закону №2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VІ).

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2939-VІ є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону №2939-VI визначено вичерпний перелік суб`єктів, які належать до розпорядників публічної інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради (ч.1 ст. 13 Закону №2939-VI).

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією) (ч.2 ст. 13 Закону №2939-VI).

На розпорядників інформації, визначених у п.п.2, 3, 4 ч.1 та в ч.2 цієї статті, вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Частиною 4 ст. 13 Закону №2939-VI визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

За змістом наведених норм можна виділити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Одним із способів доступу до інформації відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону №2939-VI є надання її за запитами на інформацію.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

На підставі ч. 2 ст. 19 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Верховною Радою України було ратифіковано Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, прийняту 18 червня 2009 року у м. Тромсе, яка набрала чинності для України 01 грудня 2020 року (далі Конвенція).

У статті 1 Конвенції під поняттям офіційні документи розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

У Законі України Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів зазначається, що відповідно до пункту 2 статті 1 Конвенції Україна заявляє, що визначення поняття державні органи також включає юридичних осіб у тій мірі, в якій вони виконують державні функції або управляють державними коштами відповідно до національного законодавства.

Згідно зі статтею 2 Конвенції кожна Сторона гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Згідно ч. ч. 3, 4, 5 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що розпорядник публічної інформації зобов`язаний її надати на запит особи, який відповідає вимогам Закону №2939-VI. При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо він не володіє інформацією, щодо якої зроблено запит. У такому випадку, розпорядник інформації, якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2025 року позивач письмово звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив:

- надати скаржнику ОСОБА_1 можливість з реалізації права на участь у засіданні Дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 за повторним розглядом скарги від 29.12.2023р. провадження №817/23, а також скарги від 11.12.2024р. провадження №1123/24;

- завчасно повідомити Скаржника за електронною поштою чи/або номером телефону вказаних у клопотанні, про дату, час, та місце засідання Дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 за повторним розглядом скарги від 29.12.2023р. провадження №817/23, а також скарги від 11.12.2024р. провадження №1123/24.

03 квітня 2025 року позивач письмово звернувся до відповідача із заявою, в якій просив:

- при повторному розгляді скарги ОСОБА_1 від 29.12.2023 щодо поведінки адвоката ОСОБА_2, надати Скаржнику ОСОБА_1 можливість з реалізації права на участь у засіданні Дисциплінарної палати КДКА Одеської області;

- завчасно повідомити Скаржника ОСОБА_1 за електронною поштою чи/або номером телефону вказаних у заяві, про дату, час, та місце засідання Дисциплінарної палати КДКА Одеської області з повторного розгляду скаргу ОСОБА_1 від 29.12.2023 щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 ;

- протягом трьох днів надіслати у належний спосіб скаржнику ОСОБА_1 копію рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської за повторним розглядом скарги ОСОБА_1 від 29.12.2023 щодо поведінки адвоката ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву представником відповідача наголошено на тому, що рекомендації скаржника ОСОБА_1 , викладені у клопотанні від 01.04.2025р. та заяві від 03.04.2025р. були враховані дисциплінарною палатою КДКА Одеської області.

Крім того, на прохання скаржника юрисконсульт КДКА Одеської області ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_1 за номером його тел. НОМЕР_1, НОМЕР_2, що розгляд дисциплінарної справи відбудеться 08.04.2025 року. Проте, на засідання дисциплінарної палати ОСОБА_1 не з`явився.

Суд критично ставиться до такого твердження, оскільки воно не ґрунтується на належних та допустимих доказах, як то передбачено КАС України.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №904/5726/19 (провадження №12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами відсутність повідомлення його про розгляд дисциплінарної справи 08.04.2025 за номером його тел. НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Як встановлено судом, позивачем у підготовчому засіданні 15.10.2025 надано довідкову інформацію про надані послуги за тел. НОМЕР_2 за квітень 2025 року.

При цьому, листом від 24.10.2025 за №4951 ТОВ «Лайфселл» відмовило ОСОБА_1 у наданні довідкової інформації за тел. НОМЕР_1, зазначивши, що така інформація може бути надана на ухвалу суду.

На ухвалу суду від 04.11.2025 ТОВ «Лайфселл» надано довідкову інформацію про надані послуги за тел. НОМЕР_1 за квітень 2025 року.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування доводів позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Як вбачається з матеріалів справи, а ні в процесуальних заявах, а ні в судових засіданнях не зазначено конкретного номеру телефону, з якого здійснювалось повідомлення позивача, а тому, на переконання суду, визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності ним не виконано.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через його декларативне проголошення, але не доказане твердження, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У контексті встановлених обставин відповідач не виконав обов`язок доказування щодо фактичних обставин справи, в свою чергу, позивачем надано докази, які підтверджують його доводи, які відповідають визначеним у статтях 73-76 КАС України критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Крім того, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовуються приписи Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року №268.

Учасниками засідання КДКА (Плати) є особи, відносно яких розглядається чи вирішується питання, та особи, звернення яких або питання стосовно яких включені до порядку денного засідання, їх представники та інші особи, запрошені для участі у засіданні КДКА (Палати) у випадках, передбачених законодавством України, Положенням про КДКА або цим Регламентом (п. 6.4.1.).

Особам, які мають право брати участь у засіданні, такі повідомлення надсилаються засобами поштового зв`язку або кур`єром, або електронною поштою (п. 6.1.2.).

Отже, обов`язок повідомлення позивача про дату засідання визначено вказаними приписами Регламент, який, як встановлено судом, відповідачем не виконано.

Також судом встановлено, що 20.05.2025 ОСОБА_1 направив запит, у якому просив надати належну інформацію (протоколи, рішення, клопотання, заяви, тощо) про рух об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 з виконання рішень суду по справі №420/8974/24.

26.05 2025 року ОСОБА_1 була надіслана відповідь голови КДКА Одеської області Рудницької Н.А (вих. №570/0/9-25) про рух об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 (без запитуваної інформації (протоколів, рішень, клопотань, заяв, тощо).

26.05.2025 ОСОБА_1 направив повторний запит вх.№854/0/7-25 у якому повторно просив:

- надати витяги з протокольних рішень засідань Дисциплінарної палати КДКА Одеської області, проміжок часу з 18.10.2024 по 08.04.2025 щодо повторного розгляду скарги від 29.12.2023р. (об`єднане провадження №817/23);

- копії заяв п`яти членів Дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо заявлених самовідводів від розгляду скарги від 29.12.2023;

-копії листувань КДКА Одеської області з ВКДКА, проміжок часу з 18.10.2024 по 08.04.2025 щодо повторного розгляду та руху скарги від 29.12.2023р. (об`єднане провадження №817/23).

Листом від 28.05.2025 року (вих. №574/0/9-25) головою КДКА Одеської області Рудницькою Н.А. надано відповідь на запит ОСОБА_1 та роз`яснено, що матеріали об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23 на підставі протокольного рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 08.04.2025 року надіслано до ВКДКА із супровідним листом від 14.04.2025 року (вих. №446/1/9-25) для вирішення питання головою ВКДКА на розгляд до КДКА іншого регіону.

До відповіді долучено:

витяг з протоколу №107 від 24.12.2024 на 1 арк.;

витяг з протоколу №108 від 21.01.2025 на 1 арк.;

витяг з протоколу №109 від 18.02.2025 на 4 арк.;

витяг з протоколу №111 від 08.04.2025 на 3 арк.;

копія супровідного листа від 28.02.2025 на 1 арк.;

копія супровідного листа від 24.04.2025 на 1 арк.

Заперечуючи проти позову, відповідач , серед іншого, послався на те, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на правовідносини, що виникають між КДКА і учасниками дисциплінарного провадження (скаржником і адвокатом) у зв`язку із здійсненням дисциплінарного провадження. Ці правовідносини врегульовано вищевказаними профільним Законом (Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») та нормативними актами Національної асоціації адвокатів України.

Вирішуючи питання чи відноситься відповідач до розпорядників публічної інформації, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 43 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI) адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Статтею 46 Закону №5076-VI передбачено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України. Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Частиною 10 ст. 50 Закону №5076-VI передбачено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури згідно ч.5 ст. 50 Закону №5076-VI належать:1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

З аналізу мети створення та кола повноважень КДКА вбачається, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №607/3128/16-ц від 07 листопада 2018 року, від 29 серпня 2018 року у справі №804/11334/15 та від 29 березня 2018 року у справі №640/12325/15-ц.

Подібного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №465/5369/16-ц вказуючи, що КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач здійснює владні управлінські функції, тому, в розумінні п.1 ч.1 ст. 13 Закону 2939-VI, є розпорядником публічної інформації.

Процедура здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвоката встановлена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням про порядок, прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України 30.08.2014 року №120 (далі - Положення), Регламентом кваліфікацій но-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року №268 (далі - Регламент).

Пунктом 8.1. Регламенту передбачено, що результатом вирішення питань, віднесених Законом до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісії адвокатури є рішення.

Частиною 3 статті 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення.

Відтак, запитувана позивачем у КДКА інформація у вигляді рішення, прийнятого стосовно адвоката, предметно належить до інформації, що була отримана або створена в процесі виконання відповідачем своїх повноважень щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів, передбачених ст. 50 Закону №5076-VI, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Таким чином, відповідач, як особа, яка володіє інформацією, що має ознаки публічної, зобов`язаний надати запитувану позивачем інформацію у визначені ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строки.

Разом з тим, відповідач надаючи 26.05.2025 відповідь на запит відповідача лише повідомив про рух об`єднаного дисциплінарного провадження №817/23, однак не надав копії протоколу, рішення.

Натомість, на повторний запит позивача від 26.05.2025 відповідачем 28.05.2025 надано запитувані документи.

Також суд вважає недоведеним твердження відповідача про те, що про прийняте дисциплінарною палатою КДКА Одеської області 08.04.2025 року протокольне рішення ОСОБА_1 був повідомлений в цей же день за номером його тел. НОМЕР_1, НОМЕР_2 та супровідним листом голови КДКА Одеської області Рудницької Н.А. від 14.04.2025 року (вих.№446/1/9-25), надісланий на його електронну пошту.

Як зазначалось судом вище, представник відповідача не ідентифікував номер телефону, з якого здійснювалось повідомлення позивача, а тому встановити об`єктивну істину, за наявності довідкової інформації щодо наданих послуг за тел. НОМЕР_1, НОМЕР_2, не є можливим внаслідок невиконання обов`язку щодо доказування з боку відповідача.

Водночас, і твердження щодо направлення супровідного листа голови КДКА Одеської області Рудницької Н.А. від 14.04.2025 року (вих.№446/1/9-25) на електронну пошту позивача є недоведеним.

В підготовчому засіданні судом витребувано у відповідача докази направлення вказаного листа на електронну пошту позивача. 24.10.2025 за вхід.№ЕС/112065/25 від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області надійшло клопотання про долучення доказів, в додатках якого, серед іншого, наявна копія листа від 14.04.2025 року (вих.№446/1/9-25), проте доказів направлення його на електронну пошту позивача (aleksandrcheganenko@gmail.com) не надано.

Натомість, позивачем надано роздруківку з електронного поштового сервісу листування, в якій відсутній вхідний лист від КДКА Одеської області із вкладенням листа від 14.04.2025 року (вих.№446/1/9-25).

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері адвокатури та адвокатської діяльності регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року №2073-IX).

Стаття 10 Закону України «Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Принципу добросовісності («bona fides») корелюють доктрина римського права «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип «естопель») ґрунтується ще на римських максимах - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), «nemo auditur propriam turpitudinem allegans» (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях тобто заборони отримувати вигоду від власного неправомірної поведінки). В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Поведінка, яка суперечить добросовісності, «легітимним очікуванням», «належному урядуванню» та «правовій визначеності» не може бути правомірною, як і всі рішення пов`язані із нею.

Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Суд зазначає, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

В позовній заяві позивач зазначає, що протиправною бездіяльністю відповідача, йому завдано моральних страждань. Просить суд встановити розмір спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,00 грн. позивач обґрунтовує тим, що внаслідок бездіяльності відповідача йому спричинено тривалі моральні та фізичні страждання, які позначили негативні зміни у повсякденному житті, тривога, фіксованість уваги на проблемі, переживання психологічний дискомфорт, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, хвилювання, нервування, що призвело до погіршення стану здоров`я.

Також позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю II групи, про що відповідачу достеменно відомо з матеріалів скарг, заяв, запитів, та відповідно до Програми реабілітації інваліда II групи, має встановлені медичні обмеження як у фізичній так і нервово-психологічній напрузі.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

До того ж, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач повинен зазначити обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, №29979, п. 86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, №14183/02, п. 71, 22.11.2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Разом з тим, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 13.04.2023 року у справі №1.380.2019.005731, від 22.01.2020 року у справі №560/798/16-а.

Верховний Суд України у п. 9 своєї постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р., зі змінами від 25 травня 2001 р., роз`яснив судам, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №752/17832/14-ц у постанові від 15 грудня 2020 року зазначає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17 зазначено, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Частиною 5 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зважаючи на те, що в межах розгляду цієї справи встановлено протиправну бездіяльність відповідача, суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок такої бездіяльності перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із такою бездіяльністю відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди.

Що стосується її розміру, то відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №823/868/18.

Таким чином, суд з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, дійшов висновку щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди та задоволення позовних вимог у цій частині, так як факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з неправомірною бездіяльністю відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача є підтвердженим, однак з урахуванням критерію розумності та справедливості, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. підлягає зменшенню до 3028,00 грн., з розрахунку одного розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX, з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 3028, 00 грн.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дисциплінарної Палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відшкодувати моральну шкоду - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області щодо не розгляду Клопотання (об`єднане провадження №817/23) від 01.04.2025 ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області щодо не розгляду Заяви (об`єднане провадження №817/23) від 03.04.2025 ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області із ненадання повної запитуваної інформації за запитом від 20.05.2025 ОСОБА_1 .

Стягнути з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Дисциплінарна Палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (адреса: 65000, Одеська обл., місто Одеса, вул. Жуковського, будинок 23, квартира 1,1-А, ЄДРПОУ 23861029, електронна пошта: kdka1.odessa@gmail.com)

ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА