Рішення № 132875298, 16.12.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2465/25

Провадження № 2/638/3199/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Заварза Т. В.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т. В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» звернулося до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 . Позивач просить стягнути із відповідача суму заборгованості за Кредитним договором № 103352582 в розмірі 39176.39 грн., з яких. - 8730 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29456.39 грн - сума заборгованості за відсотками; 990 грн - заборгованість за комісією.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 103352582. На виконання умов договору 16.03.2020 ТОВ «Мілоан» видав відповідачу грошові кошти у розмірі 9000 грн 00 коп., чим у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором. Відповідач не виконав свої зобов`язання, не повернув грошові кошти у повному обсязі у порядку та у строки визначені умовами договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. 16 липня 2024 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» було укладено договір факторингу № 16072024. Станом на дату подання позову заборгованість за договором становить 39176.39 грн, які позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103352582 та понесені судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

13.02.2025 ухвалою суду було відкрито провадження у справі, прийнято рішення справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що до позовної заяви не додано жодного доказу, який би свідчив, що кредитний договір був підписаний саме ним, платіжне доручення додане до позовної заяви як доказ перерахування грошових коштів відпоовідачу не містить печатки банку, просить також застосувати строк позовної давності до вимог позивача. Окрім того, зазначає, що з 2018 року є військовослужбовцем, а тому має пільги щодо неправомірного нарахування відсотків.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій наполягає на тому, що позивачем доведено факт укладання із відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позивач наполягає на тому, що відповідач погодився з умовами видачі йому кредиту, у тому числі, з відсотками та комісією.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання свого представника не направив, у відповіді на відзив просив справу розглядати без участі його представника.

Відповідач неодноразово направляв до суду заяви про розгляду справи за його відсутності, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, вивчивши позиції сторін, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 103352582 у розмірі 9000 грн 00 коп.

16 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір факторингу № 16072024.

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу: "За цим договором Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпоряджен Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (кредиту), плату за кредитом (комісія за надання кредиту і проценти за користування кредитом), неустойкою (штраф, пеня) та/або процентами за порушення грошового зобов?язання та іншими платежами згідно кредитних договорів, за наявності, право на одержання яких належить Кліснту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід?ємною частиною Договору.

Пунктом 1.2 договору факторингу передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгована відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору".

Як доказ набуття позивачем грошової вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» було надано суду Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року; витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року; а також відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 зазначила, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому, якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлюпродаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України) (п. 62 Постанови).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Будь-які докази оплати за договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю та ТОВ «Мілоан» відсутні, умови щодо порядку та розміру оплати за договором факторингу № 103352582 , суду не надані.

Окрім того, відповідно до п. 2 Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року: "Відповідно до цього Реєстру Боржників, Клієнт передав, а Фактор прийняв право вимоги по Боржниках в кількості :_____. Загальна сума простроченої заборгованості складає ____".

Отже, вказаний акт не містить інформації щодо кількост боржників та суми простроченої заборгованості, яка передавалася за договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року.

Також суд зазначає, що позивач не у повному обсязі надав договір факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року. Зокрема, договір містить 10 пунктів, в останньому пункті вказано реквізити сторін договору, проте поданий суду договір факторингу не містить пунктів 3-9.2. Все це унеможливлює для суду встановлення дійсних відносин, що виникли між позивачем та ТОВ "Мілоан".

Окрім того, всупереч пункту 1.2 договору факторингу, відповідно до якого перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгована відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку № 2, який підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників, позивач не надав суду підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників згідно додатку № 2. Суду взагалі не надані додатки до договору факторингу як і сам договір у повному обсязі. Тому суд не може встановити чи є Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року Актом прийому-передачі Реєстру Боржників згідно додатку № 2 до договору. А вказаний акт, як вже зазначалось судом, не містить інформації щодо кількост боржників та суми простроченої заборгованості, яка передавалася за договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року.

Наданий до суду витяг з реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року в односторонньому порядку засвідчений представником ТОВ "ФК "ЄАПБ", підписів та печаток сторін не містить.

Відомість про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором 103352582 ніким не підписані. У правому верхньому куті сторінки надруковано "ТОВ "Мілоан", до вказаного аркушу позивачем долучено протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого еклектронного підпису, яким 16.08.2024 було підписано документ "Transactions.zip", у той час як договір факторингу № 16072024 було укладено 16 липня 2024 року.

Отже, матеріали справи не містять доказів того, що право вимоги за договором про споживчий кредит № 103352582 від 06.11.2021, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"».

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 76, 77, 80 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 23.12.2025.

Суддя Т. В. Заварза