Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 448/1663/25
Провадження № 2-а/448/25/25
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23.12.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.
при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору інспектор ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції Кіцила Назарій Ярославович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
В С Т А Н О В И В:
І. Стислий виклад обставин справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5560380 від 24.08.2025 року, якою його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.
Вважає спірну постанову необґрунтованою та незаконною з огляду на наступне: 24.08.2025 року, близько 14:00 год., він рухався транспортним марки «Opel Omega», реєстр.номер НОМЕР_1 по вул.Міцкевича, що у м.Мостиська Яворівського району Львівської області, з пристебнутим ременем безпеки. Окрім нього у автомобілі також перебувала його цивільна дружина ОСОБА_2 . Припаркувавшись біля закладу харчування по вказаній вулиці під №13, до нього підійшли працівники поліції і попросили не «глушити» двигун авто. Надалі, він виконав їхню вимогу і запитав причину зупинки, на що отримав відповідь «перевірка документів».
Стверджує, що як під час руху автомобіля так і під час його зупинки працівниками поліції, ремінь безпеки він не скидав, а був пристебнутий таким. Після перевірки документів працівники поліції не повідомили його, що відносно нього буде винесена спірна постанова, як не роз`яснили його права та обов`язки, тощо.
Вказує, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Однак, з копії спірної постанови вбачається, що у ній відсутня вказівка про здійснення відеозапису і відсутнє зазначення, яким саме засобом воно здійснювалося. Саме тому, він (позивач) вважає дану постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки працівниками поліції не з`ясовано і не доведено обставини, які б свідчили, що в його (позивача) діях є ознаки адміністративного правопорушення та не зібрано/не надано жодного доказу на підтвердження її вини.
З огляду на наведене, просить суд скасувати постанову про накладення на нього (позивача) адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5560380 від 24.08.2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121КУпАП. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.
ІІ. Позиція учасників справи, показання свідків.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак з матеріалів справи відомо, що його інтереси представлятиме адвокат Борисенко В.В. На попередніх судових засіданнях позивач ОСОБА_1 надав наступні пояснення: 24.08.2025 року, в обідню пору, він, позивач, по особистих справах приходив з дружиною до нотаріуса Яксманицького Р.С. В подальшому він разом із ОСОБА_2 поїхали до закладу харчування, що по вул.Міцкевича, 13, Яворівського району Львівської області. Зупинившись біля вказаного закладу, до них під`їхали поліцейські та попросили його пред`явити документи на транспортний засіб, а також посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Вказану вимогу ним було виконано. Під час перевірки документів, працівники поліції жодним чином не наголошували, що він не був пристебнутий ременем безпеки. Про винесення щодо нього спірної постанови йому стало відомо лише під час ознайомлення в суді з матеріалами справи щодо нього за ст.130 КУпАП. Просив спірну постанову скасувати, а справу закрити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Борисенко В.В., в судове засідання не з`явився, однак надіслав клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги свого довірителя підтримує. Просить розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності його довірителя.
Представник відповідача - ГУНП у Львівській області в судове засідання не з`явився, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з відповідними відмітками про вручення уповноваженим особам. Про причини неявки представник відповідача суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його (представника) відсутності чи про відкладення розгляду на адресу суду не надходили.
Відповідач - ГУНП у Львівській області відзиву та документів до суду не надіслав, письмових пояснень з приводу позовних вимог не надав.
Згідно ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - інспектор ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Кіцила Н.Я. в судове засідання не з`явився, хоча був своєчасно і належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду не подав, пояснень на адресу суду не надіслав.
Свідок ОСОБА_2 , будучи безпосередньо допитаною в судовому засіданні показала, що 24.08.2025 року, в обідню пору, по особистих справах приходили з чоловіком до нотаріуса ОСОБА_3 . Надалі, вона разом з чоловіком на транспортному засобі «Opel Omega», реєстр.номер НОМЕР_1 , поїхали до закладу харчування, що по вул.Міцкевича, 13, Яворівського району Львівської області. Зупинившись біля вказаного закладу, до них під`їхали поліцейські та попросили пред`явити чоловіка документи на транспортний засіб, що і надалі такий вчинив. Зазначила, що під час руху транспортним засобом її чоловік та вона були пристебнуті ременем безпеки. Покликалась на те, що під час зупинки транспортного засобу, працівники поліції не повідомляли чоловіка про вчинення ним правопорушення, що йому інкримінується. Про те, що відносно чоловіка ОСОБА_1 було винесено спірну постанову, такий дізнався лише при ознайомленні в суді із матеріалами справи за ст.130 КУпАП.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
05.09.2025 року відкрито провадження по даній адміністративній справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного провадження, у порядку визначеному ст.286 КАС України. Роз`яснено відповідачам право на подання відзиву.
ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін.
Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, прийшов до наступного висновку.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Судом встановлено, що інспектором ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Кіцилою Н.Я. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5560380 від 24.08.2025р., в якій зазначено, що вказаного вище дня об 14:03 год. по вул.Міцкевича, 13, що в м.Мостиська Яворівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 (позивач) керував транспортним засобом марки «Opel Omega», реєстр.номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 «в» Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП.
Згідно з постановою до позивача ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.
У п.7 вказаної постанови «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст.245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст.222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами пункту пп.1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.2.3 (в) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, полягає у порушенні правил користування ременями безпеки.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У силу вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року.
Частини 1-3 ст.90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, позивач ОСОБА_1 покликається на те, що поліцейський до винесеної постанови не додав жодних доказів виявленого ним порушення, не пояснив причини зупинки транспортного засобу під його (позивача) керуванням та не дотримався вимог щодо оформлення адміністративних матеріалів.
Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА №5560380 від 24.08.2025 року, у такій відсутні будь-які покликання на докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а у п.7 вказаної постанови «до постанови додаються» - відсутні будь-які записи.
Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які покликання на технічні засоби як докази вчинення правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Саме ж по собі описання в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.
Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що фактично відсутні будь-які докази, які б вказували на вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, зазначеного у постанові серії ЕНА №5560380 від 24.08.2025 року.
Всупереч встановленому КАС обов`язку доказування, відповідач не надав суду жодних належних доказів на підтвердження правомірності його дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доказів, які б підтвердили вказані обставини та спростовували твердження позивача.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5560380 від 24.08.2025 року є такою, що винесена з порушенням зазначених вище вимог закону, оскільки стороною відповідача не доведено, що в діях позивача ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Саме до таких висновків дійшов Верховний суд (положення викладено у постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року справа №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016).
Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17, від 11.12.2019р. по справі №761/41786/16-а, від 26.04.2018р. по справі №202/2862/17, від 26.04.2018р. по справі №200/5590/17 - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд наполягає на обов`язковій реалізації принципу невідворотності юридичної відповідальності, разом з тим правоохоронні органи повинні діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, встановлені законом, дотримуючись процедури притягнення винних осіб до відповідальності. Вимоги, які пред`являються до суб`єктів владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій спрямовані державою, перш-за все, на запобігання свавілля та неухильного дотримання прав фізичних і юридичних осіб.
З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а також вини ОСОБА_1 у його вчиненні. Постанова про накладення адміністративного стягнення не підтверджена належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, а тому суд, відповідно до вимог п.3 ст.293 КУпАП, п.3 ч.3 ст.286 КАС скасовує вказану постанову і закриває справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.
V.Судові витрати.
Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються, в тому числі із судового збору.
Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, зважаючи на те, що судом задоволено в повному обсязі позовні вимоги позивача, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУНП у Львівській області на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у зазначеному вище розмірі.
На підставі викладено, керуючись статтями 1, 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 241-246, 286, 295 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору інспектор ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції Кіцила Назарій Ярославович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5560380 від 24 серпня 2025 року, винесену інспектором відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кіцилою Назарієм Ярославовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, а справу провадженням, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ:40108833, адреса електронної пошти: zvernenya@lv.police.gov.ua; gupolice@lv.police.gov.ua.
Третя особа: інспектор відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Кіцила Назарій Ярославович, місце служби за адресою: 81300, м.Мостиська, вул.Будзиновського, 6, Яворівського району Львівської області.
Суддя Ю.В.Кічак
Судове рішення № 132870135, Мостиський районний суд Львівської області було прийнято 23.12.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 448/1663/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: