Ухвала суду № 132866378, 11.12.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25450/25

провадження № 1-кс/753/3330/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

присекрстарі - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100020004177 від 19.11.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України-

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

Прокурор звернувся до суду з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100020004177 від 19.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження виникла необхідність в накладенні арешту на групу приміщень: №l - Заклад громадського харчування, загальною площею 1590 кв.м., за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна (вулиця Дніпровська набережна), буд. 14-Д (чотирнадцять тире Д. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 456283180000, що на праві власності належить ТОВ «ФРЕЙМ ПРОДЖЕКТ» (код ЄДРПОУ 42186841) та перебуває в іпотеці у ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Необхідність накладення арешту обґрунтовує метою запобігання можливому подальшому заволодінню та відчуженню нерухомого майна та забезпечення законних прав потерпілого на вказане майно.

Рух справи.

25.11.2025 відповідно до ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Дарницького районного суду м. Києва, було визначено слідчого суддю ОСОБА_1 та призначено судовий розгляд на 03.12.2025.

03.12.2025 судове засідання відкладено на 09.12.2025 за клопотанням адвоката ОСОБА_5

09.12.2025 судове засідання відкладено на 11.12.2025 за клопотанням прокурора.

11.12.2025 постановлена ухвала, оголошена вступна та резолютивна частини.

Доводи учасників справи.

Прокурор в судовому засіданні підтримав з підстав зазначених в останньому.

Встановлені судом обставини.

В провадженні слідчого відділу Дарницького УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження №12025100020004177 від 19.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудове розслідування розпочато за заявою ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_4 , який пояснив, що між ОСОБА_4 , як позикодавцем, та ОСОБА_6 , як позичальником було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 11.10.2019 за реєстровим №1257, за умовами якого ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання надати у позику ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 6500000 доларів США, а ОСОБА_6 в свою чергу, взяла на себе зобов`язання повернути вказану суму позики в строк до 11.10.2022 .

11.10.2019 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 , за вказаним вище Договором позики, між ТОВ «ФРЕЙМ ПРОДЖЕКТ» ідентифікаційний код юридичної особи: 42186841, яке виступило майновим поручителем ОСОБА_8 та з ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 11.10.2019 за реєстровим №1258. За умовами вказаного іпотечного договору ТОВ «ФРЕЙМ ПРОДЖЕКТ» передало ОСОБА_4 в іпотеку нерухоме майно, а саме:групу приміщень: №1- Заклад громадського харчування, загальною площею 1590 кв.м., за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна (вулиця Дніпровська набережна), буд. 14-Д (чотирнадцять тире Д. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 456283180000).

18.11.2025 представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було здійснено запит до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідним об`єктом і отримано інформаційну довідку з якої встановлено наступне:14.11.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в незаконний спосіб, без фактичного звернення заявника, за відсутності будь-яких заяв та за відсутності рішень про скасування обтяжень, незважаючи на черговість проведення реєстраційних дійпровів ряд реєстраційних дій якими: скасував іпотечне обтяження, припинив запис про іпотеку ОСОБА_4 , а також зареєстрував перехід права власності від ТОВ «Фрейм Проджект» на ТОВ «ЛАУСТЕНД КРЕЙВ».

19.11.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було скасовано реєстраційну дію направлену на перехід права власності.

З огляду на це, прокурор вважає, що є достатні підстави вважати, що об`єкт, про арешт якого просить прокурор, є речовими доказами та об`єктом кримінально протиправних дій у кримінальному провадженні, а також те, що іншим способом, ніж накладення арешту та заборону вчиняти дії, неможливо забезпечити збереження речових доказів та перешкодити їх незаконному відчуженню.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення застосованого закону.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 171 КПК України - з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 у справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 у справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

Слідчий суддя вважає, що клопотання не містить обґрунтувань необхідності накладення арешту на нерухоме майно, адже такий захід забезпечення кримінального провадження, можев подальшомунапряму негативновплинути на цивільно - правові відносини, які виникли на підставі договірних зобов`язань, зокрема під час реалізації прав вимог та зобов`язань.

Слідчий суддя вважає, що під час розслідуваного злочину, увага органу досудового розслідування має бути зосереджена на встановленні способу та причетних осіб до здійснення незаконних дій з перереєстрацією нерухомого майна,а обтяжуватисаме майнодля цього не є доцільним, адже існують правові механізми щодо повернення попередньої реєстрації майна, поза межами судових тяжб та кримінальних проваджень, що уданому випадку і має місце.

Слідчий суддя вважає, що доводи клопотання є абстрактними і не забезпечать цілі кримінального провадження, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 130-132, 170-173 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100020004177 від 19.11.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: