Рішення № 132864017, 23.12.2025, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4566/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в сумі 60 985 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 000 грн. 00 коп., заборгованості за процентами в сумі 39 060 грн. 00 коп. та пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 7 925 грн. 40 коп., та судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., мотивуючи тим, що 30.04.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №3852210424. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.2. договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму 14 000 грн., шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобовя`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Основні умови договору щодо надання коштів у позику: тип кредиту - кредит; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; строк кредиту - 360 днів; дата надання кредиту: 30.04.2024 або наступний за ним календарний день; стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору; знижена процентна ставка - 1,1% в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо позичальник 30.05.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Позичальник свої зобов`язання відповідно до умов договору позики не виконала, в той час як позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а тому заборгованість становить вищевказану суму.

Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до умов вищевказаного договору надання грошових коштів у позику між сторонами було чітко визначено строк їхньої дії та терміни, в які вона мала повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними. Так, строк дії договору складає 360 днів, починаючи з 30.04.2024, тобто станом на день звернення позивача із позовом до суду цей термін не закінчився. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 30.04.2024 було укладено договір про надання грошових коштів у позику, відповідно до п. 2.7 договору метою його отримання є споживчі (особисті) потреби. Отже, до відносин між сторонами мають застосовуватися положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач не надав належних та допустимих доказів дотримання встановленого Законом України «Про споживче кредитування» порядку направлення їй вимоги про дострокове повернення кредиту. Так, останнім не надано підтвердження надіслання їй досудової вимоги та доказів її отримання нею. В матеріалах справи сторінка, яка визначена як «Інформація щодо досудового врегулювання спору», не містить жодних ідентифікуючих реквізитів: коли, кому і куди направлена. В цьому листі немає навіть дати направлення, вихідного номера. Вона не отримувала жодного повідомлення про необхідність погашення боргу, раніше визначеного терміну. За таких обставин, вважає, що позивачем не дотримана встановлена законом процедура стягнення заборгованості та відсутня підстава для дострокового стягнення отриманих нею кредитних коштів.

Крім того, позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по цьому договору, можливого внесення сум на його погашення, дат такого внесення, їх періодичності тощо.

Також звертає увагу на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій остання просить позовні вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що 16.01.2025 через підприємство поштового зв`язку «Укрпошта» позивачем отримано відзив на позовну заяву, який згідно дати на накладній було відправлено позивачу 13.01.2025. Тому, позивач вважає, що відповідачем пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву.

Стосовно виконання товариством своїх обов`язків в частині направлення відповідачу вимоги про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, повідомляє, що представником позивача 16.01.2025 направлено внутрішній запит на дотримання норм Закону України «Про споживче кредитування» та з метою отримання і подальшого долучення доказів надсилання такої вимоги ОСОБА_1 , яку буде скеровано до суду після опрацювання зазначеного запиту.

Суд, врахувавши письмові позиції сторін, наведені в їх письмових заявах по суті справи, та дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом, згідно супровідного листа №286/4566/24/16114/24, було направлено 16.12.2024 на адресу відповідача - ОСОБА_1 копію ухвали судді Овруцького районного суду Житомирської області від 13.12.2024 про відкриття провадження у справі, а тому з врахуванням часу на пересилку, строк на подання відзиву, відповідачем не пропущено.

Судом встановлено, що 29.04.2024 ОСОБА_1 , тобто відповідач, заповнила анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://finsfera.ua/) від 02.12.2024), в якій вказала свої особисті дані, зміст діяльності (зайнятість) соціальний статус та інформацію стосовно кредиту (а. с. 7).

30.04.2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 (позичальником) було укладено договір надання грошових коштів у позику №3852210424 (а. с.8-18).

Відповідно до ч. 2 вказаного договору «Предмет договору» на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 14 000 грн.; строк кредиту - 360 днів; тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору. Знижена процентна ставка - 1,1% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо позичальник 30.05.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Згідно ч. 3 договору «Порядок та умови надання кредиту» кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частини) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору.

Частиною 11 договору визначено реквізити та підписи сторін.

Цього ж дня - 30.04.2024 ОСОБА_1 був підписаний і Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, інформація та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної відсоткової ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а.с.26-29). Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі надання грошових коштів у позику № 3852210424 від 30.04.2024.

16.05.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та ТОВ «Іннова Фінанс» було укладено договір №160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів (а. с. 20-23).

Копія квитанції до платіжної інструкції №19843-1354/104704147 від 30.04.2024 свідчить, що 30.04.2024 надавачем платіжних послуг платника - ТОВ «Контрактовий дім» було перераховано на рахунок АТ «Сенс Банк» 14 000 грн. 00 коп.. Призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс» поповнення картки НОМЕР_2 . Номер телефону: НОМЕР_3 , які відповідають даним, наведеним в анкеті-заяві. Факт отримання коштів не заперечується і відповідачем.

Відтак, встановлено, що між сторонами було укладено вищевказаний договір надання грошових коштів у позику, що узгоджується з положеннями ст. 1046 ЦК України.

Поряд з тим, суд враховує посилання відповідача на те, що строк дії договору на день звернення позивача із позовом до суду не закінчився. Позивач же не надав належних та допустимих доказів дотримання встановленого Законом України «Про споживче кредитування» порядку направлення їй вимоги про дострокове повернення кредиту. Вона не отримувала жодного повідомлення про необхідність погашення боргу, раніше визначеного терміну.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що стосовно виконання товариством своїх обов`язків в частині направлення відповідачу вимоги про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, відповідно до п. 6.4. вищевказаного договору про надання грошових коштів у позику, нею 16.01.2025 було направлено внутрішній запит на дотримання норм Закону України «Про споживче кредитування» та з метою отримання і подальшого долучення доказів надсилання такої вимоги ОСОБА_1 , яку буде скеровано до суду після опрацювання зазначеного запиту. Однак, до даного часу будь-яких доказів на підтвердження дотримання норм Закону України «Про споживче кредитування», суду не надано.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Крім того, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/1368315-ц (провадження № 14-680цс19) зроблено висновок, що регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Частина 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок.

Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року (чинній на момент пред`явлення позову), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду №658/4072/15-ц від 10.01.2024 та №522/9983/15-ц від 12.03.2025.

Відповідно до п. 6.4 договору надання грошових коштів у позику №3852210424 від 30.04.20, укладеного між сторонами, у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів, передбачених даним договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником товариству) та або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону позичальника зазначений в договорі або в його особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в Месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб передбачений цим пунктом договору на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені позичальником або зазначені ним в особистому кабінеті). Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про направлення відповідачу вимоги про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в особистий кабінет позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану позичальником товариству) та або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону позичальника зазначений в договорі або в його особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в Месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб передбачений цим пунктом договору на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені позичальником або зазначені ним в особистому кабінеті), а тому позовні вимоги в частині дострокового повернення коштів за договором є передчасними.

Разом з тим, враховуючи, що у відповідача не виникло обов`язку дострокового повернення кредиту, суд враховує, що з позичальника на користь банку може підлягати стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення останнього до суду.

Схожий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 1519/2-4141/11 (провадження № 61-5104св21), від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 (провадження № 61-14700св21).

Однак, суд звертає увагу, що до позову долучено лише розрахунок пені за порушення умов вищевказаного договору, а не всієї заборгованості.

При цьому, у постанові по справі №175/35/16-ц від 01.06.2022, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, (на даний час п. п. 41-42, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду №559/1622/19 від 22.04.2024. Проте, ні розрахунку заборгованості (простроченої), ні виписки з рахунку відповідача до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, позивачем не надано належних та достовірних доказів на підтвердження структури заборгованості по вказаному кредитному договору, зокрема і наявності простроченої заборгованості, хоча це є його обов`язком відповідно до положень ст. 81 ЦПК України. Відповідно, не можливо встановити, яка саме затримка позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом мала місце та що стало підставою для дострокового повернення кредиту. Напроти, в позовній заяві позивач не вказує про наявність простроченої заборгованості.

Крім того, суд враховує, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Водночас, положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) Верховний Суд зазначив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", а тому враховуючи, що договір позики між сторонами було укладено 04.05.2024, тобто під час дії воєнного стану в Україні, який триває і донині, відтак, неустойка за прострочення погашення позики взагалі підлягає списанню кредитодавцем.

За таких обставин, аналізуючи та оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, норми права, що їх регулюють, всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових правових підстав для задоволення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ТОВ «Іннова Фінанс» (код ЄДРПОУ: 44127243), що знаходиться за адресою: вул. Болсуновська, 8, поверх 9 в м. Київ, до ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за безпідставністю.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець