Ухвала суду № 132863099, 24.12.2025, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/1946/21 Провадження № 2/636/1567/25

Дата

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 р. м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання -Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Вітязь-126» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСББ «Вітязь-126» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 16 серпня 2016 року вона була прийнята на посаду голови правління ОСББ «Вітязь-126», а з кінця лютого 2017 року її не допускають до робочого місця. Подалі їй стало відомо, що вона звільнена із займаної посади 25 лютого 2017 року на підставі наказу №1, який прийнято відповідно до протоколу №5 від 25.02.2017 на підставі рішення загальних зборів та відповідно до протоколу №1 рішення членів правління. Вказаний наказ про її звільнення позивачка вважала незаконним, оскільки загальні збори ОСББ «Вітязь-126» 25 лютого 2017 року взагалі не проводились за відсутністю необхідної кількості членів ОСББ. У зв`язку із зазначеним просила визнати незаконним та скасувати наказ №1 від 25 лютого 2017 року про її звільнення з посади голови правління ОСББ «Вітязь-126» та поновити її на посаді голови правління ОСББ «Вітязь-126».

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 11.05.2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_1 .

Згідно розпорядження Голови Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальну підсудність Чугуївського міського суду Харківської області було змінено на територіальну підсудність Глобинського районного суду Полтавської області.

Згідно розпорядження Голови Верховного Суду № 65 від 17.11. 2022 року «Про відновлення територіальної підсудності судових справ окремих судів м. Харкова та Харківської області» територіальну підсудність Чугуївського міського суду Харківської області відновлено з 23.11.2022 року.

15.02.2024 року до суду надійшов відзив ОСББ «Вітязь-126» на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача позов не визнав, зазначаючи, що загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління в повному складі чи окремих його членів. 25 лютого 2017 року на звітних загальних зборах ОСББ «Вітязь-126», що скликались діючим на той час головою правління ОСОБА_1 , співвласниками було винесено питання щодо недовіри ОСОБА_1 у витратній частині кошторису ОСББ та зловживання службовим становищем щодо цільового використання коштів (що потягло подалі за собою звернення до Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області, де перебувають в провадженні кримінальні справи). ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління відповідно до рішення загальних зборів протоколу №5 від25.02.2017 р., рішення членів правління протоколу №1 від 25.02.2017 р., на підставі наказу №1 від 25.02.2017 р., що відповідає вимогам статуту ОСББ «Вітязь-126». Також посилається на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду за захистом своїх трудових прав.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 09 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, розгляд якої призначено по суті.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 26 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ «Вітязь-126» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ходаковського Ю.В. та скасовано ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 26 серпня 2024 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті З ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі № 922/80/18 та інших.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Частиною третьою статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною четвертою статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово- правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19), від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими та господарськими спорами з приводу звільнення голови правління товариства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 24.02.2023 у справі № 334/3022/18зазначив: «…Встановивши, що спір у цій справі пов`язаний з реалізацією загальними зборами ОСББ права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, зокрема, голови правління, а предметом спору є поновлення прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні ознаки корпоративності спору сторін у цій справі та правильно закрив провадження у справі, через те, що такий спір повинен розглядатися судом господарської юрисдикції…». Аналогічні по суті висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі № 310/4473/19, які у відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягають застосуванню при розгляді даної справи.

Оскільки предметом спору даної справи є поновлення права позивачки на участь в управлінні ОСББ «Вітязь-126», суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСББ «Вітязь-126» про скасування наказу та поновлення на роботі, слід розглядати в господарському судочинстві України.

Відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що заявлені нею позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства України.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Вітязь-126» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що заявлені нею позовні вимоги до ОСББ «Вітязь-126» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботіпідлягають розгляду в порядку господарського судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Карімов