Рішення № 132862429, 24.12.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/21922/25

Провадження № 2-о/638/358/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Дудка Є.М.,

за участю

заявника ОСОБА_1 ,

представників заявника ОСОБА_2 , ОСОБА_3

заінтересованої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною заявою, в обґрунтування якої вказує, що він з середини 2014 року почав проживати з ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 цивільним шлюбом, офіційний шлюб укладено у квітні 2025 року. За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у них народилися діти: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З вересня 2021 на утриманні заявника знаходиться троє неповнолітніх дітей: донька ОСОБА_4 від першого шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько якої позбавлено батьківських прав та двоє своїх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 18.04.2025 заявник уклав шлюб з ОСОБА_4 . За час спільного проживання та перебування у шлюбі заявник постійно піклувався про своїх дітей та про доньку ОСОБА_4 , витрачає грошові кошти на утримання трьох дітей, офіційно працевлаштований, має стабільний прибуток. Встановлення факту перебування на утриманні трьох дітей необхідно заявнику для оформлення відстрочки за п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв`язку з чим заявник просить встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітніх та малолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

05.11.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

07.11.2025 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заявник ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали заяву, просили встановити факт утримання ОСОБА_1 трьох дітей. Додатково ОСОБА_1 зазначив, що він самостійно утримує трьох дітей, оскільки його дружина не працює, а він працює директором заводу та стабільно отримає дохід. Представники заявника додатково зазначили, що заявник, його дружина їх спільні діти та дитина дружини від першого шлюбу мешкають разом. ОСОБА_1 утримує трьох дітей та дружину, оскільки вона не працює та не має доходу. Біологічний батько ОСОБА_7 позбавлений батьківських прав. Заявником у подальшому буде вирішуватися питання щодо усиновлення ОСОБА_7 .

Заінтересована особа ОСОБА_4 у судовому засідання зазначила, що ОСОБА_1 її чоловік з яким у них двоє спільних дітей. ОСОБА_7 її дочка від першого шлюбу. Батько ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав, питання щодо усиновлення поки не вирішувалося, оскільки рішення про позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_7 ухвалено тільки 06.10.2025. Біологічний батько ОСОБА_7 не сплачує аліменти та не утримує ОСОБА_7 . Чоловік ОСОБА_1 працює та утримує трьох дітей.

Представник заінтересованої особи Департаменту служб у справах дітей ХМР не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Представником ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено письмові пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Інших відомостей щодо факту перебування фізичних осіб на утриманні ОСОБА_1 РТЦК та СП ані підтвердити, ані спростувати не може.

Суд, вислухавши заявника, представників заявника, заінтересовану особу ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

За частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) виснувала, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам виснує, що в цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими ж критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У заяві про встановлення факту утримання дітей та у судовому засіданні заявником, представниками заявника зазначено, що встановлення факту утримання трьох дітей необхідно для оформлення відстрочки від мобілізації.

12 лютого 2025 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду своєю ухвалою передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 127/3622/24 для уточнення висновку, який викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), за яким факт самостійного виховання дитини матір`ю (батьком) взагалі не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим такі заяви слід залишати без розгляду.

19 березня 2025 року Велика Палата Верховного Суду своєю ухвалою (провадження № 14-25цс25) повернула справу № 127/3622/24 на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Ухвала Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що Висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) ґрунтувались на загальних нормах, які врегульовували питання встановлення юридичного факту на час виникнення спірних правовідносин (звернення до суду із заявою у серпні 2022 року та її вирішення судом 09 грудня 2022 року), на які не поширювались положення Закону № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року та яким статтю 26 Закону № 2232-ХІІ викладено в новій редакції.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що наведений нею у постанові підхід щодо встановлення факту самостійного виховання дитини як юридичного факту був обґрунтований з урахуванням мети, для якої заявник просив установити цей факт у сукупності з установленими в справі обставинами, за якими між батьками дитини був укладений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, яким вони узгодили порядок участі кожного із них у вихованні їхнього спільного сина, а також іншими обставинами, які свідчили про неможливість встановлення такого факту в порядку окремого провадження.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин і оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (подібний висновок міститься в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 726/2166/19 та від 13 липня 2023 року в справі № 922/5158/21).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, обґрунтування колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду необхідності уточнення висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), не знайшло свого підтвердження, оскільки висновки, від яких пропонується відступити шляхом їх уточнення, Велика Палата Верховного Суду сформулювала у справі за інших правовідносин, які виникли і були вирішені судом по суті до набрання чинності Законом № 3633-IX, а отже, правовідносини в справі № 201/5972/22 не є подібними до правовідносин у цій справі.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII. Відповідно до ст.1 Закону №3543-XII мобілізація - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Особами, що мають право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 статті 23 Закону України №3543-XII, є, зокрема, військовозобов`язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, з подальшими змінами).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У Порядку №560 (додаток 5 Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", визначений такий перелік документів, які повинні бути надані військовозобов`язаним для отримання ним відстрочки з цієї підстави: свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Отже, однією з підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 18.04.2025 перебувають у шлюбі, що підтверджується копіє свідоцтва про шлюб, яке видане Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис 137, свідоцтво серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №2584 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1503.

Окрім того, ОСОБА_4 (до зміни прізвища ОСОБА_13 ) є матір`ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1026. Батьком ОСОБА_14 у вказаному свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_15 .

Рішенням Київського районного суду м. Хакрова від 06.10.2025 №953/5356/25 позбавлено ОСОБА_15 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення суду набрало законної сили 06.11.2025. У вказаному рішенні відображено, що ОСОБА_15 до суду надав нотаріально завірену заяву, якої не заперечував проти позбавлення його батьківських прав.

Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що спору між біологічним батьком дитини ОСОБА_15 та ОСОБА_1 щодо утримання дитини ОСОБА_7 немає, оскільки біологічного батька позбавлено батьківських прав та останній проти цього не заперечував. Окрім того, спору між матір`ю дитини ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо утриманні дитини ОСОБА_7 також немає, про що нею було заявлено у судовому засіданні особисто.

Окрім того, судом встановлено та підтверджується аналізом зазначеним норм права та правових позицій Верховного Суду, що факт, який просить встановити заявник утримання дитини, породжує юридичні наслідки, тобто від його встановлення особисті права ОСОБА_1 , як особи, яка є військовозобов`язаною та перебуває на обілку у ТЦК та СП зміняться. Встановлення такого факту може бути пісдтавою для вирішення питання про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 15.10.2012 є керівником ТОВ «Харківський завод електротехніки та металоконструкцій», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку за 2020, 2021 та 2022 Зозулін отримав дохід у розмірі 311300 грн, 383200 грн та 349020 грн відповідно.

Податковою декларацією платника єдиного податку за 2023 р. підтверджується, що ОСОБА_1 отримав дохід у 2023 р. 357800 грн.

З податкової декларації платника єдиного податку за 2024 р. вбачається, що ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 1594005 грн.

Як зазначено у податковій декларації платника єдиного податку за перший квартал 2025 року ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 766000 грн.

Отже, ОСОБА_1 доведено, що він отримує дохід та має змогу утримувати ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 (мати ОСОБА_7 ) не працює та не отримує доходів, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_5 , виданої на ім`яф ОСОБА_13 (після зміни прізвища ОСОБА_4 ), у якій відображено що ОСОБА_4 не працює з 2015 року.

З акту обстеження умов проживання від 25.07.2025, складеного Службою у справах дітей по Шевченківському району м. Харкова вбачається, що проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 . Житло розміщене на 9 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 4 кімнат, власником квартири є ОСОБА_4 . Умови проживання: ізольована квартира з комунальними зручностями. Три спальні, вітальня, кухня, два санвузли, квартира з ремонтом, облаштована меблями та побутовою технікою. Для дітей облаштовані окремі кімнати, які облаштовані шафами, ліжками, сезонним одягом, створено належні умови проживання. На час відвідування у квартирі проживають ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та діти: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В судовому засіданні також було надано пояснення ОСОБА_4 , яка підтвердила, що її діти та вона перебувають на утриманні ОСОБА_1 , який працює, отримує стабільний дохід та утримує дітей, в тому числі і її дитину ОСОБА_7 від першого шлюбу, біологічний батько якої позбавлений батьківських прав та не сплачує аліменти, добровільно допомогу на утримання дитини не надає та ніколи не надавав.

Отже, судом встановлено та підтвердується дослідженими доказами, що ОСОБА_8 перебуває на утриманні ОСОБА_1 .

Що стосується встановлення факту про перебування на утриманні ОСОБА_1 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

В судовому засіданні встановлено та підтверджується дослідженими доказами, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_16 та ОСОБА_12 .

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею ст.51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Тобто, Закон покладає на батьків обов`язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що у ОСОБА_1 зберігається обов`язок утримання своїх дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_11 з моменту їх народження та до досягнення ними повноліття та такий обов`язок не потребує додаткового встановлення та підтвердження рішенням суду, адже обов`язок утримувати дітей на батьків покладено Законом.

Приймаючи до уваги викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4,12,19,259,264,265, 293,294,315,316,319 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради задовольнити частково.

Встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, м. Харків, вул. Чернишевського, 55.

Суддя: І.В. Семіряд