Рішення № 132861393, 18.12.2025, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7605/25

Провадження № 2/185/5980/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря Преображенської К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.12.2024 року відповідач уклав договір надання коштів у кредит №8467897 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» строком на 30 днів із стандартною процентною ставкою 0,01% в день. Відповідач всупереч умовам кредитного договору свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 17 250 грн, яка складається з 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 29 грн заборгованість за процентами; 5000,00 грн заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом; 2221 - комісії.

Відповідач та його представник правом на подання відзиву не скористалися.

Представник відповідача вважаючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково надав свої письмові пояснення в яких визнав позов частково, а саме в частині стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 10 029,00 грн, яка складається з основної суми боргу 10 000,00 грн та відсотків за користування кредитомв межах строку кредитування - 29,00 грн. В задоволені іншої частини просив відмовити, судові витрати розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що комісія за ініціювання кредиту є несправедливою умовою договору та суперечить законодавству про захист прав споживачів, а тому не підлягає стягненню. Крім того, проценти за користування кредитом визнає в межах строку кредитування, тобто за 30 днів в розмірі 29 грн 00 коп., зазначаючи, що відсотки поза межами строку кредитування нараховуються за статтею 625 ЦК України внаслідок порушення грошового зобов`язання. Також, вказує, що при укладені договору відповідач вважав, що розмір відсотків складає 0,01 % в день і не може бути нарахований поза межами строку кредитування. Зазначив, що умови договору є двозначними та вводять в оману споживача, ставлять його у гірше становище у порівнянні з кредитором. Враховуючи, що умовами договору передбачено збільшення розміру відсотків тільки у випадку невиконання Відповідачем зобов?язання протягом строку кредитування, тобто протягом 30 днів вважає правову природу таких збільшених відсотків видом відповідальності, тобто пенею. Зазначає, що такі відсотки повинні розраховуватися відповідно до ст. 625 ЦК України та не є тотожним поняттям з «відсотками за користування кредитом» які нараховуються відповідно до ст. 1048 ЦК України. При цьому, після спливу строку кредитування у кредитодавця припиняється право нараховувати відсотки за користування кредитом і з`являється право нараховувати відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України внаслідок невиконання зобов`язання.

Позивач надав клопотання про залишення заяви без розгляду в якому просив відмовити відповідачу у прийнятті відзиву на позовну заяву посилаючись на порушення строку подання відзиву з боку відповідача. Також, направив відповідь на відзив у якій просив задовольнити позов в повному обсязі, вказавши, що відповідачем не надано ані обґрунтування щодо незгоди із розрахунком заборгованості ані контррозрахунку, а виключно зазначається така незгода. Також вказує, що сплачувані позичальником згідно з договором за користування кредитними коштами понад установлений у договорі строк за своєю правовою природою є забезпеченням виконання позичальником узятих на себе зобов`язань за кредитним договором та є відмінними від неустойки (штрафу). Зазначає, що відповідно до пункту 10.5.1 договору Якщо Сума Позики, зазначена в Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування Позикою понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Додатково зазначив, що розмір комісії за надання кредиту, яка підлягає сплаті Позичальником, включає в себе адміністративні та операційні витрати, які несе Кредитодавець під час розгляду Заявки та надання Кредиту. Комісія за надання кредиту підлягає сплаті виключно у випадку задоволення такої Заявки та укладення Договору. Послуга для Позичальника полягає в аналізі Заявки та наданні пропозицій з укладення кредитного договору, а також в швидкому прийнятті рішення щодо надання Кредиту.

Представник позивача у судове засідання не з?явився, просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги частково в розмірі 10 029,00 грн в іншій частині просив відмовити, судові витрати розподілити пропорційно задоволеним вимогам.

Дослідивши матеріали цивільної справи суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, подав заяву про визнання позову частково без порушення процесуальних строків. Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

25.12.2024 року Відповідач уклав договір надання коштів у кредит №8467897 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

В розділі "предмет договору" сторони погодили згідно з пунктом 2.2.2. Строк кредитування та договору 30 днів.

В розділі "предмет договору" сторони погодили згідно з пунктом 2.2.3. наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0,01 % в день.

Пункт 10.5.1 в розділі 10 «Відповідальність сторін» встановлює, що у разі порушення строків кредиту Позичальником за користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти в розмірі 5% в день.

У вступній частині кредитного договору, а саме в розділі «Предмет договору» кредитор чітко встановив як строк кредитування, так і кінцеву дату повернення кредиту та мав право нараховувати відсотки за користування тільки протягом строку кредитування з другого дня користування, тобто протягом 29 днів.

Позивач не надав доказів того, що умови договору були змінені або був укладений додатковий договір із новим строком кредитування. Отже по завершенню 30 днів з дня надання кредиту кредитор мав право звернутися до суду у зв?язку з невиконанням зобов?язання та нараховувати відсотки по ст. 625 ЦК України.

Кредитор одночасно включив умови договору, які містять чіткий строк кредитування та кінцеву дату виконання зобов?язання, однак в подальшому містять не чіткі умови про збільшені відсотки за понадстрокове користування кредитом. Ці нечіткі умови суперечать предмету договору та початковим умовам договору, а тому є двозначними та такими, що не відповідають законодавству про захист прав споживачів.

Частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ч.7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Крім того, за своєю правовою природою умови договору щодо нарахування підвищених процентів за понадстрокове користування грошовими коштами, які містяться у розділі договору під назвою «Відповідальність» пунтк 10.5.1, є заходами відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зазначену обставину підтверджує і сам позивач у відповіді на відзив, посилаючись на пункт 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, у якій наголошено на необхідності застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

У постанові від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16 Велика Палата ВС також зазначила, що регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Зазначені правові висновки були враховані у постановах ВС від 17.02.2021 р. у справі №383/869/14, від 10.02.2021 р. у справі №331/3410/16-ц, від 30.06.2020 р. у справі №717/1223/17-ц та інших.

Водночас суд зазначає, що нарахування та стягнення таких процентів за понадстрокове користування грошовими коштами не допускається, оскільки відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану, а також у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, за яким позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Умови про комісію за надання кредиту є несправедливими умовами кредитного договору та такими, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що є підставою для визнання їх недійсними згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України та частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». А тому і позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту не підлягають задоволенню.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/16902/16-ц (провадження № 61-9391зпв18) зазначено, що пункт кредитного договору, за яким позичальник у день надання йому кредиту за договором сплачує кредитору плату за ініціювання кредиту, є платою споживача кредиту за дії банку щодо встановлення правовідносин, а саме укладення договору, а тому банк не дотримався вимог пункту 3.6 Правил № 168, згідно з яким банк не має права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь або що їх вчиняє банк або споживач із метою встановлення, зміни або припинення правовідносин.

14 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 569/10527/15-ц (провадження № 61-15134св20) вказав, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за ініціювання (видачу) кредиту є нікчемним, оскільки встановлення такої плати було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил № 168.

Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів надання відповідачу будь-яких додаткових послуг, окрім безпосереднього укладення та виконання договору про надання споживчого кредиту. При цьому плата за користування кредитними коштами була погоджена сторонами у вигляді процентів, а дії кредитодавця щодо розгляду заявки та надання кредиту здійснюються у власних інтересах позивача і за своєю суттю не можуть утворювати самостійний об`єкт платних послуг для споживача.

Позивач також не надав доказів фактичного понесення адміністративних та операційних витрат, на які він посилався у відповіді на відзив як на підставу стягнення відповідної комісійної плати, зокрема витрат, які нібито були понесені під час розгляду кредитної заявки та надання кредиту.

Крім того, із змісту пояснень позивача вбачається, що комісійна плата обґрунтовується так званим «швидким» прийняттям рішення щодо надання кредиту. Водночас зазначене формулювання не містить чітких, об`єктивних та кількісно визначених критеріїв, не дає можливості встановити, у чому саме вимірюється «швидкість» прийняття рішення, зокрема у хвилинах, годинах чи днях, а також не передбачає для споживача альтернативи у вигляді стандартного за строками прийняття рішення без сплати такої комісії.

За таких обставин відповідні умови договору є нечіткими та двозначними, у зв`язку з чим, з урахуванням принципів захисту прав споживачів, підлягають тлумаченню на користь споживача.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний розміщувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту, яка, зокрема, повинна містити наявні та можливі схеми кредитування. Споживач до укладення договору про споживчий кредит має можливість самостійно ознайомитися з такою інформацією з метою прийняття усвідомленого рішення.

Крім того, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний надати споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних кредитних пропозицій та прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення договору, у тому числі з урахуванням обрання певного виду кредиту. Така інформація безоплатно надається споживачу за спеціальною формою паспортом споживчого кредиту, встановленою Додатком 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або у формі електронного документа), із зазначенням дати її надання та строку актуальності.

Ненадання або недоведення належного надання кредитодавцем зазначеної інформації свідчить про невиконання ним вимог законодавства щодо інформування споживача до укладення договору про споживчий кредит.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України. Пропорційна частина задоволених вимог від заявлених складає 58,14%. Отже судовий збір підлягає стягненню в розмірі 1760,48 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4127,94 грн.

Керуючись ст. 81,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит №8467897 від 25 грудня 2024 року в розмірі 10 029,00 грн, яка складається з основної суми боргу в розмірі 10 000,00 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 29,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судові витрати пропорційно задоволеним вимогам: судовий збір в розмірі 1760,48 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4127,94 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя:В. О. Головін