Рішення № 132853255, 13.10.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8214/23 Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

У С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі за текстом - позивач) звернулося до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків у частині своєчасної оплати спожитих житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 (надалі за текстом - квартира) з огляду на що просить суд стягнути з відповідача 52 451,03 грн., з яких: 30 193,36 грн. основного боргу, 3 727,26 грн. 3% річних та 18 530,41 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Суду від 17.07.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.08.2023 та 17.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

17.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд без участі.

Ухвалою Суду від 14.11.2024 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.11.2024 до суду від позивача надійшла заява, яка за змістом є поясненнями у справі.

27.03.2025, 06.05.2025 та 13.06.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

У судове засідання 26.06.2025 учасники судової справи не прибули.

За змістом ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 26.06.2025 за відсутності учасників справи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні судом було прийнято, складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №334055910 від 30.05.2023 відповідач є власником квартири.

Судом встановлено, що 05.08.2014 в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення щодо публічного договору (оферти) про надання позивачем, як виконавцем житлово-комунальних послуг, на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою місцезнаходження квартири.

Відповідно до п. 1 Договору, позивач зобов`язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 15 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відтак, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає позивач, проти чого відповідач не заперечує.

Однак, відповідач не виконав зобов`язання, покладених на нього вищезазначеним Договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 30 193,36 грн. за період з грудня 2016 року по квітень 2023 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є, зокрема, суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 2) своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; 3) забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; 4) власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, строк оплати наданих комунальних послуг, є таким що настав.

В свою чергу, відповідач не заперечує проти заявленої суми боргу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 30 193,36 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент ухвалення рішення не надав документів, які свідчать про сплату вказаної заборгованості, а також, не надав доказів неотримання ним вищенаведених житлово-комунальних послуг чи оформлення у встановленому порядку відмови від їх отримання, не спростував належними та допустимими доказами наданого позивачем розрахунку спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення суми основного боргу, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 30 193,36 грн заборгованості підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд, застосувати до вимог про стягнення заборгованості наслідки пропуску позовної давності.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) та Законом України 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені п.12 та п.19 відповідно.

Пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19» було постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.

30.06.2023 Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, счиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин скасовано.

Таким чином, карантин на території України діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки та яка мала спливти з 12.03.2020 по 30.06.2023 - була продовжена.

24.02.2022 російською федерацією здійснено військову агресію проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан наразі відповідно до Указу Президента України від 06.05.2024 N 271/2024 продовжено до 12.08.2024.

Отже, як встановлено судом, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, що скасований під час дії воєнного стану, - продовжена до закінчення дії воєнного стану відповідно до положень п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Продовження строку позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу норми Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строку позовної давності на період карантину (Постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21). Близька за змістом правова позиція щодо застосування строків позовної давності, встановлених ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

У розрахунку заборгованості містяться відомості, що у відповідача наявний борг у розмірі 20 031,44 грн. Станом на грудень 2016 року, та у розмірі 1097,90 грн - на січень 2017 року.

Також, відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви вбачається, що відповідачем періодично здійснювались оплати комунальних послуг, а саме: у травні 2017 року сплачено 1500,00 грн.; у червні 2017 року - 600,00 грн.; у липні 2017 року - 700,00 грн.; у листопаді 2018 року - 1 304,57 грн.; у червні 2020 року - 300,00 грн.; у березні 2021 року - 1 000,00 грн; у липні 2021 року - 500,00 грн.; у грудні 2021 року - 1 624,46 грн.; у лютому 2022 року - 382,27 грн.

При цьому, матеріали справи не містять відповідних платіжних документів на оплату наданих позивачем послуг з призначенням платежу за конкретно визначений період.

За змістом ст. 534 ЦК України У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні платіжні документи, суд доходить до висновку, що здійсненні оплати слід зараховувати на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення - станом на грудень 2016 року.

Згідно положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд зазначає, що шляхом здійснення оплат боргу відповідачем вчинялись дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Таким чином, з врахуванням наявності підстав для переривання строку позовної давності, визначених ст. 264 ЦК України, а саме вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу (періодична оплата боргу відповідачем) та положень п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, спричиненого СOVID -19, та у зв`язку з введення воєнного стану на території України, а отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги спожиті в період з грудня 2016 року по квітень 2023 року, заявлені в межах строків позовної давності.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 727,26 грн. 3% річних за та 18 530,41 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем здійснено нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат поетапним методом, де базою нарахування визначено всю суму заборгованості по поточний місяць надання послуг включно, а періодом - з 21-го числа наступного місяця за розрахунковим по 30.04.2023.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 3 727,26 грн. 3% річних та 18 530,41 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 30 193 (тридцять тисяч сто дев`яносто три) гривні 36 копійок основного боргу, 3 727 (три тисячі сімсот двадцять сім) гривень 26 копійок 3% річних та 18 530 (вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять) гривень 41 копійка інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмір 35 (тридцять п`ять) гривень;

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664)

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк