Рішення № 132853143, 23.12.2025, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 390/2128/25

Номер провадження 2/719/313/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 грудня 2025 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді - Луців О.В.,

за участю секретаря - Марчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняв м. Новодністровськ, Чернівецької області, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2025 року Новодністровський міський суд Чернівецької області отримав матеріали цивільної справи за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 20462,26 грн., судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., передані на підставі ухвали Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 06.10.2025р.

В обґрунтування позову зазначають, що 10 вересня 2018 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №304425 у електронній формі, відповідно до якого ТзОВ «Авентус Україна» надало, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 3500,00 грн., шляхом їх перерахування на рахунок відповідача. Відповідач не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. 12.04.2018 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу №1, на підстаі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитиними договорами. 18.02.2019 року укладено додаткову угоду №12 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №13 від 18.02.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 304425 від 10.09.2018 року перейшло до нового кредитора - ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТзОВ «Він Фінанс»). У зв`язку з чим, до позивача як до нового кредитора перейшло право первісного кредитора за цим договором.

Зазначають, що відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати пені і штрафів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на день відступлення прав вимоги становить у розмірі 15530,00 грн., з яких: 3500,00 грн. сума основного боргу, 1890,00 грн. сума боргу за процентами, 9435,00 грню - сума боргу за пенею та штрафами. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 3418,82 грн. та 3% річних в розмірі 1408,44 грн. за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року.

З огляду на зазначене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Він Фінанс» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №304425 від 10.09.2018р. в розмірі 20462,26 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 18.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін, надано строк учасникам справи для подачі заяв по суті справи, призначено судове засідання на 16 грудня 2025 року о 11 год. 00 хв., яке у зв`язку із першою неявкою відповідача відкладено на 23 грудня 2025 року о 15 год. 30 хв.

Представник позивача Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, проте у прохальній частині позовної заяві вказав, що просить провести розгляд справи за відсутності представника позивача, у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення (а.с. 1-140.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; жодних заяв чи клопотань в суд не подавав, правом на надання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи відсутність відповідача за адресою його реєстрації, що підтверджена матеріалами справи, відповіддю виконавчого комітету Новодністровської міської ради №03-09/1022 від 27.08.2025р. (а.с. 21), у зв`язку з чим в суд повернулися конверти, у яких зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.76,81), суд вважає відповідача таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги положення ст.ст. 223, 240 ЦПК України, суд дійшов висновку про проведення судового засідання у відсутності учасників справи.

З огляду на неявку в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи і від якого не надійшло ні відзиву на позов, ні клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності, про причини неявки суд не повідомлено, отримавши згоду позивача, суд відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що 10 вересня 2018 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 304425 (а.с. 66-67), який підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 та уповноваженою особою кредитодавця ТзОВ «Авентус Україна» директором ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1.1 Договору Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 3500,00 грн. (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта; здійснення грошового переказу на ім`я Клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0.01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,65 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту. Сукупна вартість кредиту складає 100,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 3510,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 10,50 грн. (у грошовому виразі).

Пунктом 1.4 Договору визначено Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів.

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на сайті www.creditplus.ua. Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись (п.1.7 договору).

Згідно з п. 3.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта) до дня повного погашення заборгованості за Договором (зарахування коштів на поточний банківський рахунок Товариства) включно.

Згідно з п. 3.3 Договору отримані грошові кошти від Клієнта Товариство направляє для погашення заборгованості за договором у такій черговості: у першу чергу на погашення нарахованої пені та/або штрафів; у другу чергу на погашення нарахованих процентів за кредитом; у третю чергу на повернення суми кредиту.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за договором та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2. цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. цього Договору. При цьому Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що у разі продовження строку користування кредитом (пролонгації) та у разі, якщо встановлена підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 цього Договору процентна ставка за користування кредитом менша ніж 1.8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, Клієнт зобов`язаний сплатити Товаристу проценти за користування кредитом у розмірі 1,8% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом у межах продовженого строку надання кредиту. При цьому Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей Договір складено в 2 (двох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу. Датою укладання Договору між Товариством і Клієнтом є дата його підписання

Пунктом 7.3 Договору визначено, що Клієнт підтверджує, що: - отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;- повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних»; - інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Товариством суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; - надав згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх обробку; - надав згоду на те, що Товариство має право звертатись за інформацією про фінансовий стан Клієнт до третіх осіб, які пов`язані з Клієнтом діловими, професійними, особистими, сімейними або іншими стосунками;- надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Клієнтом перед Товариством за цим Договором, Товариство має право передати персональні дані Клієнта третім особам (включаючи, але не обмежуючись, Бюро кредитних історій, фінансовим установам, колекторським компаніям) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за Договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.

Згідно з п. 4.1 Договору Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України та цього Договору.

На виконання умов Кредитного договору ТзОВ «Авентус Україна» 10 вересня 2018 року перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 3500,00 грн. (код транзакції creditplus-657761), що підтверджується листом ТзОВ «Авентус Україна», за підписом директора В. Довгаля, №6660/25-Е від 15.07.2025р. (а.с. 32-34).

Як вбачається із розрахунку заборгованості по Договору про надання фінансового кредиту № 304425 від 10.09.2018р., складеним ТзОВ «Авентус Україна» (а.с.55-58), ОСОБА_1 здійснював заходи на погашення кредитної заборгованості, зокрема, 19.10.2018р. здійснив платіж в сумі 2620,00 грн.

Відтак, станом на 12 квітня 2018 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ «Авентус Україна» становить 15635,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3500,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1890,00 грн., заборгованості за пенею та штрафами у розмірі 9345,00 грн.

12 квітня 2018 року ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №1, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

18 лютого 2019 року року ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ«ФК «Довіра та гарантія» уклали додаткову угоду №12 до Договору факторингу №1 від 12.04.2018р. (а.с. 54).

Відповідно до умов договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Авентус Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №304425 від 10.09.2018р.

Зазначене підтверджено витягом з реєстру боржників, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТзОВ «ФК Довіра та гарантія» (ТзОВ «Він Фінанс») право вимоги заборгованості у загальному розмірі 15635,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3500,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 1890,00 грн., заборгованості за пенею та штрафами у розмірі 9345,00 грн. (а.с. 39-40).

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 3500,00 грн. та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, а тому, суд дішов висновку, що з останнього підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту згідно Договору №304425 від 10.09.2018р. в розмірі 3500,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , не надав суду заперечень щодо укладення Договору про надання кредиту №3067877 від 28.12.2019р., здійсненого ТзОВ «Алекскредит» розрахунку заборгованості, а також доказів погашення заборгованості в повному обсязі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Так, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

У ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму і є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Отже, якщо форма договору електронна, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Дана позиція висловлена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 12.01.2021р. по справі № 524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Договору про надання фінансового кредиту №304425 від 10.09.2018р.відповідач вказав своє ім`я, паспортні дані, ідентифікаційний номер, місце проживання.

Враховуючи вищенаведене, провівши аналіз законодавства у сфері комерційної концесії, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 уклав Договір про надання фінансового кредиту №304425 від 10.09.2018р. на суму 3500,00 грн. на умовах строковості та платності, погодивши як строк кредитування та дії договору з можливістю пролонгації, так і умови застосування дисконтної та індивідуальної процентних ставок та процентної ставки в разі неповернення основної суми Кредиту.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 10 вересня 2018 року коштів за Договору про надання фінансового кредиту №304425 від 10.09.2018р. підтверджується листом №5713-ВП від 15.07.2025р., за підписом директора ТзОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» О.О. Тихонової (а.с. 46-52), з якого вбачається, що кошти в сумі 3500,00 грн. перераховано на номер картки НОМЕР_1 , код авторизації 237135, номер транзакції в системі WayForPay-creditplus-657761, що відповідає номеру картки, який вказано ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач отримав кошти та сторонами узгоджено істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, строк кредитування, строк дії договору, процентна ставка та порядок нарахування відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Порушенням зобов`язання згідно з ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та сплати процентів. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У ч. 1 ст. 1082 ЦК України вказано, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Окрім того, згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, суд вважає, що до ТзОВ «Він Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №304425 від 10.09.2018р.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 1048 ЦК Українивиз начено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) станом на 18.02.2018р. року заборгованість відповідача за договором перед позивачем по сплаті відсотків складає 1890,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору розмір кредиту 3500,00 грн., кредит надається строком на 30 днів, стандартна процентна ставка 1,8% в день.

Згідно з п. 1.6. Договору Клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ніж 400,00 (чотириста) гривень 00 копійок, строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах (при цьому укладання додаткового договору не потребується).

Відповідно до п. 3.1. Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до договору).

У Додатку № 1 до кредитного договору зазначено, що сума кредиту становить 3500,00 грн., Дата видачі кредиту 10.09.2018р., дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 10.10.2018р., для продовження строку користування кредитом необхідно сплатити: 10,50 грн.

Як зазначено у вказаних документах, вони містять підпис споживача ОСОБА_1 у вигляді електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

З наданого первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна» картки обліку договору (розрахунку заборгованості), вбачається, що позичальником не сплачена станом на 10.10.2018р. нарахована до сплати сума боргу, в тому числі і нараховані відсотки, за кредитним договором, що свідчить про те, що пролонгація договору не відбулася (а.с. 55-58).

Під час розгляду цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, сторони погодили строк дії договору до 10.10.2018 року, тому, починаючи із зазначеної дати, банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

19 жовтня 2018 року відповідачем внесено кошти на погашення кредитної заборгованості у розмірі 2620,00 грн., які відповідно до вищевказаної черговості погашення заборгованості мають бути зараховані на погашення заборгованості по відсотках в розмірі 1890,00 грн., заборгованості по штрафу в розмірі 100,00 грн., заборгованості по пені в розмірі 630,00 грн.

Відтак з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним Договором №304425 від 10.09.2018р. в розмірі 13745,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3500,00 грн., заборгованості по штрафу у розмірі 900,00 грн. та заборгованості по пені у розмірі 9345,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В розумінні правових норм чинного цивільного законодавства, зокрема положень ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційні втрати за час прострочення виконання зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому вони повинні нараховуватися на суму основного боргу, який мав місце між сторонами до ухвалення рішення судом.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Проте позивач, звертаючись до суду, помилково просив стягнути інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані за період з 23.02.2019р. по 23.02.2022р., на суму заборгованості, сформованої не лише за рахунок тіда кредиту, але й штрафу та пені. Однак такий розрахунок товариства суперечить положенням ст.. 625 ЦК України, а тому підлягає зміні.

Враховуючи, що тіло кредиту за Договором №304425 від 10.09.2018р. становить 3500,00 грн, суд наводить власний розрахунок 3% річних за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.

Розмір 3 % річних обраховується за формулою: (сума боргу) х 3% х (кількість днів прострочення виконання): (кількість днів у році) : 100% :

- за період з 23.02.2019р. по 31.12.2019р. (312 дні) складає 3500,00 х 3% х 312 днів прострочення зобов`язання: 365 днів : 100% = 89,75 грн.

- за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. (366 дні) складає 3500,00 х 3% х 366 днів прострочення зобов`язання: 366 днів : 100% = 105,00 грн.

- за період з 01.01.2021р. по 23.02.2022р. (419 дні) складає 3500,00 х 3% х 419 днів прострочення зобов`язання: 365 днів : 100% = 120,53 грн.

Отже, сума 3% річних за порушення грошового зобов`язання за кредитним договором за період з 23.02.2019р. по 23.02.2022р. (1097 дні) складає 315,28 грн.

Щодо інфляційних витрат, за період з 23.02.2019р. по 23.02.2022р., то суд зазначає наступне.

Враховуючи, що тіло кредиту за Договором №304425 від 10.09.2018р. становить 3500,00 грн, суд наводить власний розрахунок індексу інфляції за період з 23.02.2019р. по 23.02.2022р.

Інфляційні нарахування обчислюються за формулою: (сума боргу) х (індекс інфляції) - (сума боргу).

Індекс інфляції за весь період = (100.9 : 100) x (101.0 : 100) x (100.7 : 100) x (99.5 : 100) x (99.4 : 100) x (99.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (100.2 : 100) x (99.7 : 100) x (100.8 : 100) x (100.8 : 100) x (100.3 : 100) x (100.2 : 100) x (99.4 : 100) x (99.8 : 100) x (100.5 : 100) x (101.0 : 100) x (101.3 : 100) x (100.9 : 100) x (101.3 : 100) x (101.0 : 100) x (101.7 : 100) x (100.7 : 100) x (101.3 : 100) x (100.2 : 100) x (100.1 : 100) x (99.8 : 100) x (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (100.8 : 100) x (100.6 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) = 1.218664.

Отже,розмір втрат від інфляції за період з 23.02.2019р. по 23.02.2022р. року складає 765,33 гр. (3500,00 x 1.218664 3500,00).

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат за період з 23 лютого 2019 по 23 лютого 2022 року в сумі 765,33 грн та 3 % річних за період з 23 лютого 2019 по 23 лютого 2022 року в розмірі 315,28 грн.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, керуючись принципом диспозитивності, не виходячи за межі позовних вимог, враховуючи заявлені позивачем вимоги, беручи до уваги надані розрахунки, відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача ОСОБА_1 щодо укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів, за відсутності доказів погашення заборгованості, провівши перерахунок заборгованості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 ТзОВ «Він Фінанс» сплачено 2422,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №304425 від 25.07.2025р. (а.с. 1).

Позивачем також надано суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу копії Договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024р., укладеного між ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» (ТзОВ «Він Фінанс») та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (надалі Договір від 22.03.2024р.), додаткової угоди від 22.03.2024р. до Договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024р., детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія» (ТзОВ «Він Фінанс») щодо стягнення кредитної заборгованості, акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 12.08.2025р., свідоцтвапро право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 від 02.11.2023р. (а.с. 37, 41, 43, 59, 65).

Згідно з п. 1.1. Договору від 22.03.2024р. Клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.п. 4.1., Договору від 22.03.2024р. загальна вартість Послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4,7 даного Договору.

Як вбачається із акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 12.08.2025р. ТзОВ «Він Фінанс» отримало від АБ «Анастасії Міньковської» наступні послуги у справі боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №304425 від 10.09.2018р.: підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості 5000,00 грн.

У справі «Бєлоусов проти України» (заява № 4494/07, рішення від 07.11.2013р.) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, необхідно розглядати як фактично понесені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №910/12876/19 від 07.07.2021р. зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Дослідивши надані докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. знайшли своє підтвердження.

При цьому, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Він Фінанс» підлягає стягненню судовий збір в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 1755,11 грн. (2422,40 грн.*14825,61 грн./20462,26 грн.); витрати на професійну правничу допомогу в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 3622,67 грн. (5000,00 грн.*14825,61 грн./20462,26 грн.)

В іншій частині судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст. 8, 42 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 203-205, 207, 215, 509, 512, 514, 516-517, 526-527, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638-639, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1, 1077-1078, 1080, 1082 ЦК України, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», керуючись ст.ст. 2-4, 7-13, 15, 17-19, 23, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 240, 247-248, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279-284, 288-289, 352, 354-355, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»(адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 38750239) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»(адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №304425 від 10.09.2018р. яка становить 14825,61 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 61 копійка), а саме: 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) сума основого боргу; 900,00 грн. (дев`ятсот гривень 00 копійок) сума боргу за штрафами; 9345,00 грн. (дев`ять тисяч триста сорок п`ять гривень 00 копійок) сума боргу за пенею; інфляційні втрати в розмірі 765,33 грн. (сімсот шістдесят п`ять гривень 33 копійки); 3% річних в розмірі 315,28 грн. (триста п`ятнадцять гривень 28 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»(адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 38750239) судові витрати у розмірі 5377,78 грн. (п`ять тисяч триста сімдесят сім гривень 78 копійок), що складаються з судового збору в розмірі 1755,11 грн. (одна тисяча (сімсот п`ятдесят п`ять гривень 11 копійок) та витрат на правову допомогу в розмірі 3622,67 грн. (три тисячі шістсот двадцять дві гривні 67 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Новодністровського міського суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, а саме протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: