Рішення № 132853012, 22.12.2025, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6793/25

Провадження № 2/635/5309/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

22 грудня 2025 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Базова О.В.

за участі секретаря судового засідання Макаренко С.І.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Універсальна біржа «Україна» про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Філіппова О.В. до ОСОБА_2 , третя особа: Універсальна біржа «Україна» про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним, в якому просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який складається з літери А-1 житловий будинок, житловою площею 24,8 м2, Б-сарай, вбиральня, № 1- огорожа, що розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , яка діяла через брокера № 2 біржової агенції Прима ОСОБА_3 , з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_1 яка діяла через брокера № 1 біржової агенції Центр ОСОБА_4 з іншої сторони, підписаний та зареєстрований на біржі нерухомості та основних фондів Україна 14 вересня 1998 року реєстраційний номер № Н10-1112.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначила, що 14.09.1998 року між відповідачем ОСОБА_2 , яка діяла через брокера № 2 біржової агенції Прима ОСОБА_3 , з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_1 яка діяла через брокера № 1 біржової агенції Центр ОСОБА_4 з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами. Договір купівлі-продажу № Н10-1112 від 14.09.1998 року був підписаний та посвідчений на Біржі нерухомості та основних фондів Україна. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 вищезазначений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за обумовлену суму 8521 грн. (вісім тисяч п`ятсот двадцять одна грн. 00 коп. Житловий будинок складється відповідно умовам договору з: літера А-1-житловий будинок, житловою площею 24.8 кв.м., Б-сарай, вбиральня, № 1- огорожа.

Після укладання угоди між сторонами, договір купівлі-продажу житлового будинку був зареєстрований в КП Харківське міжміське бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 35 під реєстровим номером 5054.

Проте, позивач позбавлена можливості розпоряджатися належним майном шляхом укладення будь-якого цивільно-правового договору, оскільки правовстановлюючий документ на це майно не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України, а саме укладений на біржі нерухомості договір купівлі-продажу нотаріально непосвідчений.

Для вирішення цього питання позивач змушена звернутися до суду із позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27.08.2025 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10.12.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомила, судом направлені копії позовної заяви з доданими до неї документами із ухвалою про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив зі всіма доказами, що підтверджують заперечення проти позову, відповідно до положень ст. 178 ЦПК України, не надала, зустрічний позов не пред`явила.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, наданою ним у письмовій заяві про розгляд справи без його участі, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14.09.1998 року між відповідачем ОСОБА_2 , яка діяла через брокера № 2 біржової агенції Прима ОСОБА_3 , з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_1 яка діяла через брокера № 1 біржової агенції Центр ОСОБА_4 з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами.

Договір купівлі-продажу № Н10-1112 від 14.09.1998 року був підписаний та посвідчений на Біржі нерухомості та основних фондів Україна

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 вищезазначений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за обумовлену суму 8521 грн. (вісім тисяч п`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.

Житловий будинок складається відповідно умов договору з: літера А-1-житловий будинок, житловою площею 24.8 кв.м., Б-сарай, вбиральня, № 1- огорожа., який розташований АДРЕСА_1 .

Умови договору сторонами виконані в повному обсязі.

Після укладання угоди між сторонами, договір купівлі-продажу житлового будинку був зареєстрований в КП Харківське міжміське бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 35 під реєстровим номером 5054 від 21.09.1998 р.

Набувши право власності на житловий будинок його власник ОСОБА_1 , зареєструвалась за вказаною адресою.

Правовідносини між сторонами у справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 1963 року, який діяв на момент укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири.

Відповідно до ст.153 ЦК Української РСР 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За приписами ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» № 1957 XII від 10.12.1991 в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1998 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

У відповідності до ч.2ст.47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, на момент укладання Договору купівлі-продажу вказаного будинку був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржою, визнавались дійсними, а сам правочин було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства. В подальшому до ЦК Української РСР 1963 року були внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з тим, у відповідності зі ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на момент виникнення правовідносин, при укладені договорів купівлі-продажу нерухомого майна потрібна нотаріальна форма договору, якщо хоча б одна зі сторін договору є громадянин України.

Згідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (у редакції 1963 року) та ст. 220 ЦК України (у редакції 2003 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

При вчиненні договору купівлі-продажу будинку дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будинку. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, укладений на біржі, пройшов відповідну державну реєстрацію, але не посвідчений нотаріально і на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який складається з літери А-1-житловий будинок, житловою площею 24.8 кв.м., Б-сарай, вбиральня, № 1- огорожа, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , яка діяла через брокера № 2 біржової агенції Прима ОСОБА_3 , з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_1 яка діяла через брокера № 1 біржової агенції Центр ОСОБА_4 з іншої сторони, підписаний та зареєстрований на біржі нерухомості та основних фондів Україна 14 вересня 1998 року реєстраційний номер № Н10-1112.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачка: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа - Універсальна біржа «Україна», ЄДРПОУ: 23331780, місце знаходження: м.Харків, майдан Конституції, 1, Палац Праці, 4-й під`їзд, 3-й поверх.

Суддя О.В. Базов