Ухвала суду № 132851450, 22.12.2025, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/2018/25

1-кс/134/630/2025

УХВАЛА

Іменем України

22 грудня 2025 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: слідчого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП

у Вінницькій області - ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

встановив:

22.12.2025 старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням, погодженим прокурором Крижопільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою із невстановленими особами, що організували незаконне переправлення громадян України через державний кордон України на територію Республіки Молдова, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, сприяв їх діям шляхом надання засобів, а саме перевезення на автомобілі, який знаходився в його користуванні, осіб, які виявили бажання незаконно перетнути кордон, та забезпечення їх необхідними засобами для подолання можливих перешкод на шляху слідування до державного кордону.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого продовжено до теперішнього часу.

Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.

Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, виїзд чоловіків призовного віку за межі України в умовах воєнного стану, за деякими виключеннями, не дозволяється.

Так, у липні 2025 року, точної дати та часу у ході досудового розслідування не встановлено, невідома особа чоловічої статі, спілкуючись по телефону через месенджер «Telegram», профіль якої підписаний ОСОБА_8 , з ОСОБА_5 , висловила йому пропозицію організувати незаконне переправлення трьох чоловіків, якими виявилися ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , через державний кордон України на територію Республіки Молдова, поза пунктами пропуску за грошову винагороду.

За послуги перевезення та придбання засобів для подолання можливих перешкод на шляху слідування до державного кордону водію ОСОБА_5 на невстановлений крипто гаманець невідомий чоловік, профіль якого підписаний ОСОБА_8 , перерахував заздалегідь обумовлену суму коштів, а саме 1900 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 19.12.2025 становить 80441,06 грн.

Будучи обізнаними зі способами та порядком здійснення охорони державного кордону представниками служби охорони державного кордону України та Республіки Молдова, місць дислокації їх мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, невідомі особи, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , узгодили з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 час та місце незаконного переправлення та те, що 20.12.2025 їх доправлять до державного кордону України, де вони у пішому порядку перейдуть на територію Республіки Молдова поза пунктом пропуску.

19.12.2025 за вказівкою невстановленої особи, що здійснювала коригування руху осіб через месенджер «Telegram», профіль яких підписаний « ОСОБА_12 » та ОСОБА_8 , повідомлено ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що 19.12.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, їм потрібно заселитися в готель «Фортеця», розташований за адресою: вулиця Фортечна, 52, м. Умань Черкаської області, а також повідомлено, що водій надасть спорядження та інвентар, з метою подолання інженерних загороджень на місці запланованого незаконного перетину державного кордону України. Надалі останні очікували на подальші вказівки. Під час перебування в готелі, ОСОБА_11 надійшло повідомлення від невідомої особи, профіль якої в месенджері «Telegram» підписаний ОСОБА_8 , про те, що вранці 20.12.2025 з ними зв`яжеться водій, який має довезти їх до державного кордону України, де вони у пішому порядку перейдуть на територію Республіки Молдова поза пунктом пропуску.

Надалі, близько 07 години 30 хвилин 20.12.2025, ОСОБА_5 , попередньо придбавши за вказівкою невідомої особи, профіль якої в месенджері «Telegram» підписаний ІНФОРМАЦІЯ_2 , спорядження та інвентар, необхідний для подолання можливих перешкод на шляху слідування до державного кордону, прибув автомобілем марки «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , до готелю «Фортеця», що розташований за адресою: вулиця Фортечна, 52, м. Умань Черкаської області, де ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснили посадку у автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , та згідно заздалегідь визначеного плану, узгодженого із невстановленими особами, що полягав у перевезенні на транспортному засобі осіб, які виявили бажання незаконно перетнути кордон, та за їх вказівками, розпочали рух по маршруту у напрямку до кордону з Республікою Молдова.

В подальшому, ОСОБА_5 за вказівкою невстановленої особи, профіль якої в месенджері «Telegram» підписаний ОСОБА_8 , здійснив доставку ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до населеного пункту Студена Тульчинського району Вінницької області та передав пасажирам придбані ним речі, необхідні для подолання можливих перешкод на шляху слідування до державного кордону, а саме: два спальних килима, дві пари тактичних рукавиць, радіостанцію, арматурні ножиці. Далі ОСОБА_5 здійснив висадку ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які побігли в поле, а сам залишився на місці.

20.12.2025 близько 13 годині 23 хвилин автомобіль марки «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 виявлено працівниками Державної прикордонної служби на ділянці польової дороги, яка відноситься до відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону за межами населеного пункту Студена (Україна) - с. Ротар (Республіка Молдова).

Здійснити незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не змогли, так як 20.12.2025 близько 13 год. 30 хв. були виявлені та затримані працівниками Державної прикордонної служби в полі за межами населеного пункту с. Студена Тульчинського району Вінницької області - с. Ротар (Республіка Молдова), що за 1400 метрів від прикордонної смуги.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в сприянні у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Крім того, положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров`я громадян та об`єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, кризових ситуацій, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

ОСОБА_5 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами організували незаконне переправлення через державний кордон України на територію Республіки Молдова громадян України, що виявили бажання ухилитися від захисту Держави Україна від збройної агресії російської федерації, при цьому діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи з умислом, спрямованим на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, розмістили в соціальних мережах інформацію про надання послуг у здійсненні переправлення через державний кордон на територію Республіки Молдова чим повідомили ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , що являються військовозобов`язаними, про свої можливості в допомозі діючим військовослужбовцям та цивільним особам в ухиленні від проходження військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях шляхом допомоги у перетині кордону, чим звільняли таких осіб від проходження військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Так, у липні 2025 року, точної дати та часу у ході досудового розслідування не встановлено, невідома особа чоловічої статі, спілкуючись по телефону через месенджер «Telegram», профіль якої підписаний ОСОБА_8 , з ОСОБА_5 , висловила йому пропозицію організувати незаконне переправлення трьох чоловіків, якими виявилися ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , через державний кордон України на територію Республіки Молдова, поза пунктами пропуску за грошову винагороду.

За послуги перевезення та придбання засобів для подолання можливих перешкод на шляху слідування до державного кордону водію ОСОБА_5 на невстановлений крипто гаманець невідомий чоловік, профіль якого підписаний ОСОБА_8 , перерахував заздалегідь обумовлену суму коштів, а саме 1900 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 19.12.2025 становить 80441,06 грн.

Будучи обізнаними зі способами та порядком здійснення охорони державного кордону представниками служби охорони державного кордону України та Республіки Молдова, місць дислокації їх мобільних підрозділів та розташування прикордонних нарядів, невідомі особи, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , узгодили з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 час та місце незаконного переправлення та те, що 20.12.2025 їх доправлять до державного кордону України, де вони у пішому порядку перейдуть на територію Республіки Молдова поза пунктом пропуску.

19.12.2025 за вказівкою невстановленої особи, що здійснювала коригування руху осіб через месенджер «Telegram», профіль яких підписаний « ОСОБА_12 » та ОСОБА_8 , повідомлено ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що 19.12.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, їм потрібно заселитися в готель «Фортеця», розташований за адресою: вулиця Фортечна, 52, м. Умань Черкаської області, а також повідомлено, що водій надасть спорядження та інвентар, з метою подолання інженерних загороджень на місці запланованого незаконного перетину державного кордону України. Надалі останні очікували на подальші вказівки. Під час перебування в готелі, ОСОБА_11 надійшло повідомлення від невідомої особи, профіль якої в месенджері «Telegram» підписаний ОСОБА_8 , про те, що вранці 20.12.2025 з ними зв`яжеться водій, який має довезти їх до державного кордону України, де вони у пішому порядку перейдуть на територію Республіки Молдова поза пунктом пропуску.

Надалі, близько 07 години 30 хвилин 20.12.2025, ОСОБА_5 , попередньо придбавши за вказівкою невідомої особи, профіль якої в месенджері «Telegram» підписаний ІНФОРМАЦІЯ_2 , спорядження та інвентар, необхідний для подолання можливих перешкод на шляху слідування до державного кордону, прибув автомобілем марки «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , до готелю «Фортеця», що розташований за адресою: вулиця Фортечна, 52, м. Умань Черкаської області, де ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснили посадку у автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , та згідно заздалегідь визначеного плану, узгодженого із невстановленими особами, що полягав у перевезенні на транспортному засобі осіб, які виявили бажання незаконно перетнути кордон, та за їх вказівками, розпочали рух по маршруту у напрямку до кордону з Республікою Молдова.

В подальшому, ОСОБА_5 за вказівкою невстановленої особи, профіль якої в месенджері «Telegram» підписаний ОСОБА_8 , здійснив доставку ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до населеного пункту Студена Тульчинського району Вінницької області та передав пасажирам придбані ним речі, необхідні для подолання можливих перешкод на шляху слідування до державного кордону, а саме: два спальних килима, дві пари тактичних рукавиць, радіостанцію, арматурні ножиці. Далі ОСОБА_5 здійснив висадку ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які побігли в поле, а сам залишився на місці.

20.12.2025 близько 13 годині 23 хвилин автомобіль марки «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 виявлено працівниками Державної прикордонної служби на ділянці польової дороги, яка відноситься до відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону за межами населеного пункту Студена (Україна) - с. Ротар (Республіка Молдова).

Здійснити незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не змогли, так як 20.12.2025 близько 13 год. 30 хв. були виявлені та затримані працівниками Державної прикордонної служби в полі за межами населеного пункту с. Студена Тульчинського району Вінницької області - с. Ротар (Республіка Молдова), що за 1400 метрів від прикордонної смуги.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом організації переправлення осіб призивного віку через державний кордон України з метою ухилення від подальшого проходження служби.

ОСОБА_5 підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

ОСОБА_5 20.12.2025 о 15 год. 26 хв. в порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, які містяться у протоколі затримання ОСОБА_5 , протоколах огляду місця події, допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 .

Повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, складено та вручено підозрюваному 21.12.2025 старшим слідчим СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_7 .

Водночас в ході досудового слідства у кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_5 встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки розуміє, що вказані вище речі та документи являються предметом доказування вини підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Під час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_5 діяв за домовленістю із особами, які на даний час не встановлені, та може вжити заходів для уникнення ними відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Без обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_5 матиме можливість не з`являтися на виклики до слідчого, змінити місце проживання або ж іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобігти даним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Більш м`які запобіжні заходи не будуть дієвими та не можуть бути застосовані, оскільки підозрюваний не виконуватиме в повній мірі обов`язки, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, що не сприятиме запобіганню вказаним ризикам.

Іншими обставинами, що сукупно вказують на можливість та необхідність застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно ст. 178 КПК України, є також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання до 9 років позбавлення волі, його вік, стан здоров`я, тобто ті фактори, які дають змогу безперешкодно застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та за сукупності наведених обставин, доцільно застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесяти) днів без визначення застави згідно ч. 4 ст. 183 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та заступник начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області - ОСОБА_4 клопотання підтримала, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечили проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили застосувати більш м`який запобіжний захід. В разі, якщо суд дійде висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили визначити заставу у мінімальному розмірі.

Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У зв`язку з цим частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових: чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри; чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий; чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК дає підстави для висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Отже на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами для даної стадії розслідування підтверджується наявність в діях ОСОБА_5 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 332 КК України.

Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати оголошену ОСОБА_5 підозру у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, не одружений, не працює, на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб не має.

Разом з тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який санкцією ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми року, та у вчиненні тяжкого злочину у сфері недоторканості державних кордонів, за який санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків, що негативно позначиться на ході досудового розслідування.

Слідчий суддя вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, про що просила сторона захисту, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

На думку слідчого судді, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатнім стримуючим фактором та не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .

Рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року визнано конституційною норму про те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

Враховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Згідно правової позиція Європейського суду з прав людини з даного питання, викладеної у справі «Москаленко проти України» (рішення від 20 травня 2010 року, п. 34) Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Аналогічна позиція викладена у рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Враховуючи вищевикладене, з метою попередження можливості ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, забезпечення виконання процесуальних обов`язків, клопотання слід задовольнити частково та обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Щодо визначення розміру застави, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).

Сторона обвинувачення просить не визначати заставу з урахуванням того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Однак, в чому полягає виключність випадку та які саме підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, унеможливлюють визначити підозрюваному розмір застави, слідчим та прокурором не вказано.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваному злочинів, обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, визначених у ст. 194 КПК України, у зв`язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави, що встановлюється в межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193-196, 309, 310, 395 КПК України,

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, - задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, по 17 лютого 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_5 , тобто з 20 грудня 2025 року.

Визначити розмір застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 121 120 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (депозит 37 315 033 000 401, код ЄДРПОУ 26286152, банк отримувача Державне казначейство України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава, Крижопільський районний суд Вінницької області).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 в разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до слідчих СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, а саме м. Київ, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 17 лютого 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя